печерський районний суд міста києва
Справа № 757/44161/21-ц
01 серпня 2023 року Печерський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді: Соколова О.М.,
при секретарі: Матвійчуку В.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу №757/44161/21-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення коштів, -
У серпні 2021 року до Печерського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення коштів.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 26.08.2021 року відкрито провадження у цивільній справі № 757/44161/21-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення коштів за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
Позивач та представник позивача в судове засідання не з'явились, про розгляд справи повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомили, проте від представника позивача на адресу суду надійшла заява про розгляд справи у його відсутність.
Відповідач 1 та представник відповідача 1 в судове засідання не з'явились, про розгляд справи повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомили, проте від представника позивача на адресу суду надійшла заява про розгляд справи у її відсутність.
Відповідач 2 в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Представник відповідача в судове засідання не з'явилась, про розгляд справи повідомлена належним чином, проте подала заяву про передачу справи за підсудністю.
Представники третіх осіб в судове засідання не з'явились, про розгляд справи повідомлені належним чином.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про передачу справи за підсудністю до Дніпровського районного суду м. Києва, виходячи з наступного.
Згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року №3477-IV, інститут підсудності безпосередньо пов'язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, закріпленого у п.1 ст.6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що суд буде вважатися встановленим законом лише за умови, що він утворений безпосередньо на підставі закону, діє в межах своєї предметної, функціональної та територіальної юрисдикції й у законному складі суду.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).
Статтями 27, 28, 30 ЦПК України врегульовано питання загальної територіальної підсудності за місцем проживання (місцезнаходженням) відповідача, підсудності справ за вибором позивача та виключної підсудності.
За загальним правилом територіальної підсудності, яке закріплене в ч. 1, ст.27 ЦПК України передбачено, що позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Виняток з вказаного правила становить альтернативна підсудність (стаття 28 ЦПК України) та виключна підсудність (стаття 30 ЦПК України).
Згідно з роз'ясненнями, які викладені у пунктах 41, 42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року №3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. У разі конкуренції правил підсудності мають застосовуватися правила виключної підсудності.
Виключну підсудність встановлено для позовів, які виникають щодо нерухомого майна (ч.1 ст.30 ЦПК України). Згідно з положеннями ст.181 ЦК України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (ст.358 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (ст.ст.364, 367 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (ст.ст.370, 372 ЦК України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Місцезнаходження нерухомого майна має бути підтверджено документально.
Правові висновки щодо застосування положень цивільного та господарського процесуального законодавства України про виключну підсудність справ у спорах, що виникають з приводу нерухомого майна, викладено також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі №911/2390/18.
З аналізу логічної послідовності змін до формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю вбачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв'язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору.
Виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном.
Словосполучення «з приводу нерухомого майна» необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередньо об'єкт спірного матеріального правовідношення.
Подібні правові висновки щодо застосування правил виключної підсудності спорів з приводу нерухомого майна викладено у постанові Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №910/6644/18, від 26 травня 2021 року у справі №506/33/19, від 02 лютого 2022 року у справі №185/8191/16-ц.
Згідно з ч.1 ст.30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, представник позивача, звертається з вимогою про стягнення коштів (боргу та штрафу), які виникли внаслідок неналежного виконання Договору купівлі-продажу бізнесу.
Так, відповідно до матеріалів справи, 03 грудня 2020 року між Позивачем та Відповідачем -1 було укладено договір купівлі-продажу бізнесу. Відповідно до п. 1.1. вказаного договору Позивач зобов'язався передати Відповідачу - 1 бізнес у вигляді закладу громадського харчування - сімейного ресторану « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а Відповідач - 1 зобов'язався прийняти та оплатити його на умовах, визначених цим Договором.
03 грудня 2020 року між Позивачем та Відповідачем -1 був укладений Акт приймання-передачі, відповідно до якого Позивач передала, а Відповідач - 1 прийняв ресторан згідно умов укладеного договору.
Відповідно до розділу 2 Договору, загальна сума договору становить 12 000 доларів США. Оплата за Договором здійснюється з розстроченням платежу відповідно до графіка платежів зазначеного в п. 2.3 цього Договору в гривнях по курсу продажу долару США в ПАТ КБ «Приватбанк» на дату такої оплати.
Відповідно до розділу 3 Договору, у випадку несплати повної суми Договору, зазначеної в п. 2.1. Договору в строк до 03.03.2021 року, Покупець повинен повернути Продавцю ресторан в строк до 15.03.2021 року, при чому сплачені Покупцем Продавцю суми в межах цього договору не підлягають поверненню Покупцю і залишаються в розпорядженні Продавця як компенсація.
Крім того, матеріалами справи встановлено, що між Позивачем та Відповідачем -2 було укладено договір поруки від 03 грудня 2020 року, відповідно до якого Відповідач - 2 поручився перед Позивачем за виконання Відповідачем -1 свого обов'язку за договором купівлі-продажу бізнесу.
Відповідно до п. 2 договору поруки Відповідач - 2 відповідає перед Позивачем у тому ж обсязі, що і Відповідач -1 , включаючи сплату основного боргу та штрафу.
Станом на дату складання цієї позовної заяви, відповідно до змісту позовної заяви Відповідач сплатив тільки 7 000,00 доларів США. Розмір боргу складає 5 000,00 доларів США.
Враховуючи те що Відповідач - 1 не повернув ресторан в строк до 15.03.2021 року, Позивач був вимушений звернутися до суду з вказаним позовом.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що предметом даного позову є стягнення грошових коштів, а саме: боргу та штрафу, внаслідок неналежного виконання Договору купівлі - продажу бізнесу, ресторану, за адресою: АДРЕСА_1 , що територіально віднесено до Дніпровського району м. Києва.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що хоча ресторан за адресою: АДРЕСА_1 і не виступає безпосереднім об'єктом спірних правовідносин, однак, вимоги за даним спором його стосуються, а тому підсудність даного спору має визначатися за правилами, встановленими ч.1 ст.30 ЦПК України за місцезнаходженням нерухомого майна.
Виходячи з вищевикладеного, суд вважає за необхідне передати справу за підсудністю на розгляд до Дніпровського районного суду м. Києва, за місцем знаходження нерухомого мана.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 32 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються і справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Враховуючи викладені обставини, керуючись ст. ст.4, 27, 30, 31, 260, 353 ЦПК України, суддя, -
Цивільну справу № 757/44161/21-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення коштів - передати на розгляд до Дніпровського районного суду м. Києва (02105, м. Київ, вул. Сергієнка, 3, вул. Кошиця, 5).
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя О.М. Соколов