Дата документу 07.06.2023
Справа № 331/2772/22
Провадження № 1-кп/334/321/23
07 червня 2023 року Ленінський районний суд міста Запоріжжя у складі колегії суддів:
головуючогосудді ОСОБА_1
суддівОСОБА_2 ОСОБА_3
при секретаріОСОБА_4
за участю прокурораОСОБА_5
захисникаадвоката ОСОБА_6
обвинуваченогоОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Енергодар, Запорізької області, українця, громадянина України, офіційно не працевлаштованого, з середньою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , розлученого, є батьком 2-х неповнолітніх дітей, раніше судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 4 ст. 111-1 КК України,-
25 серпня 2022 року в провадження Жовтневого районного суду міста Запоріжжя надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 22022080000000904 від 15.06.2022, відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст 111, ч. 4 ст. 111-1 КК України.
На підставі ухвали Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 16.09.2022 кримінальне провадження № 22022080000000904 від 15.06.2022, відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст 111, ч. 4 ст. 111-1 КК України, направлено до Запорізького апеляційного суду з поданням для вирішення питання про направлення даного провадження до іншого суду в межах юрисдикції одного апеляційного суду, враховуючи вимоги процесуального закону про територіальну підсудність кримінального провадження.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 22.09.2022 подання Жовтневого районного суду м. Запоріжжя про направлення кримінального провадження у відношенні ОСОБА_7 за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 4 ст 111-1 КК України, на розгляд до іншого суду задоволено. Кримінальне провадження № 22022080000000904 від 15.06.2022, відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст 111, ч. 4 ст. 111-1 КК України направлено до Ленінського районного суду міста Запоріжжя.
Матеріали кримінального провадження надійшли до Ленінського районного суду міста Запоріжжя 27.10.2022.
Відповідно до вимог ст. 35 КПК України, автоматизованою системою документообігу суду, 27.10.2022 вказані матеріали кримінального провадження визначені для проведення судового провадження колегією суддів Ленінського районного суду міста Запоріжжя, в складі головуючого судді: ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ..
Ухвалою Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 28.10.2022 за матеріалами кримінального провадження, що надійшло з обвинувальним актом № 22022080000000904 від 15.06.2022, відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст 111, ч. 4 ст. 111-1 КК України призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 11.11.2022 призначено судовий розгляд на підставі обвинувального акта у кримінальному провадженні № 22022080000000904 від 15.06.2022, відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст 111, ч. 4 ст. 111-1 КК України.
Справа перебуває на стадії судового розгляду.
07.06.2023 прокурором в судовому засіданні подано письмове клопотання від 05.06.2023 про продовження запобіжного заходу - тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 терміном на 60 днів.
В обґрунтування клопотання прокурор вказує на наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: 1) що обвинувачений може переховуватись від суду та органу досудового розслідування, оскільки ОСОБА_7 постійно до часу затримання проживав на тимчасово окупованій території Василівського району Запорізької області, неодноразово судимий за злочини проти власності та громадського порядку і моралі, в тому числі пов'язані із застосуванням насильства відносно потерпілих, фактично має сталі і міцні зв'язки з кримінальним середовищем як м Запоріжжя, так і інших областей; 2) може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки є особою, раніше неодноразово судимою за вчинення корисливих злочинів, в тому числі пов'язаних із застосуванням насильства до потерпілих, та будучи громадянином України фактично перейшов на бік ворога в умовах воєнного стану шляхом надання допомоги формуванням держави-агресора, що свідчить про повне зневажання нормами моралі, правилами поведінки та законами України, а також про повне нехтування державною владою України взагалі. Правилами поведінки за законами України, а також про повне нехтування . Також просить врахувати обставини, які відповідно до вимог ст. 178 КПК України враховуються при обранні запобіжного заходу, а саме, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, вчиненого в умовах воєнного стану, покарання за який передбачено до довічного позбавлення волі з конфіскацією майна; вік та стан здоров'я обвинуваченого не перешкоджають останньому знаходитись під вартою; у обвинуваченого відсутні сталі та міцні соціальні зв'язки. Окрім того, посилається на положення ч. 6 ст 176 КК України, відповідно до яких під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-1142, 258-2585, 260, 261, 437-442 КК України, за наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, застосовується запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. На підставі викладеного просить продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого строком на два місяці без визначення застави.
При розгляді клопотання про продовження запобіжного заходу прокурор ОСОБА_5 підтримав його з наведених в клопотанні підстав, зазначив, що продовжують існувати ризики переховування та повторного вчинення кримінальних правопорушень, а тяжкість обвинувачення, як і наявність судимостей, хоча і не є самостійною підставою для застосування запобіжного заходу найбільш суворого виду, проте має враховуватись у сукупності з іншими обставинами.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 в задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою просив відмовити посилаючись на те, що він не винний у вчиненні кримінального правопорушення, обвинувачення є безпідставним, сформованим на підставі сфальсифікованих документів, запобіжний захід йому обрано незаконно, просив застосувати запобіжний захід, не пов'язаний з позбавленням волі.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_6 при розгляді клопотання в задоволенні клопотання прокурора відмовити за його безпідставністю та застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Вирішуючи питання доцільності подальшого застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого колегія суддів доходить наступних висновків.
Відповідно до ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Відповідно до ст.197,199 КПК України, за клопотанням прокурора строк тримання особи під вартою може бути продовжений за наявності обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики,які виправдовують тримання особи під вартою, строк дії ухвали суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати 60 днів.
Як зазначено у ст.2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
З огляду на статті 131, 132 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а підставою - наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; продовжити кримінальне правопорушення чи вчинити інше.
За положенням ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується, вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зв'язків, наявність у нього постійного місця роботи або навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів, якщо вони застосовувались до нього раніше, наявність повідомлень особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення тощо.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 177 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Порядок продовження строку тримання під вартою визначений ст. 199 КПК України.
Зокрема, частиною 3 статті 199 КПК України передбачено, що клопотання прокурора повинно містити виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Із змісту наведених норм випливає, що завданням застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення належної процесуальної поведінки особи, яка піддана кримінальному переслідуванню, а при обранні того чи іншого запобіжного заходу, достатнього і необхідного у кожному конкретному випадку, крім тяжкості звинувачення, необхідно враховувати сукупність перелічених в законі обставин.
Як зазначає Європейський суд з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
При оцінці ризиків переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання. У справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 р. ЄСПЛ зазначив,що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінювані ризиків переховування або повторного вчинення злочинів. При оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання. Так, у рішенні «Пунцельт проти Чехії» № 31315/96 від 25 квітня 2000 року, Страсбурзький суд визнав достатнім мотивування чеських судів, що прийняли рішення про тримання під вартою, з огляду, в тому числі на те, що заявникові загрожувало відносно суворе покарання.
За змістом обвинувального акту, ОСОБА_7 обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 111-1 КК України, який відноситься до нетяжких злочинів, за який передбачена відповідальність у вигляді штрафу до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк від трьох до п'яти років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років та з конфіскацією майна, а також кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, який відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, за який передбачена відповідальність у вигляді позбавлення волі на строк п'ятнадцять років або довічним позбавленням волі, з конфіскацію майна
Доводи сторін, в тому числі і щодо правильності формулювання обвинувачення, наявність чи відсутність доказів на підтвердження пред'явленого обвинувачення, допустимість доказів, будуть перевірятися та оцінюватися судом першої інстанції у відповідності до вимог чинного кримінального процесуального законодавства.
Так, враховуючи тяжкість інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, яке відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, суворість покарання, в тому числі у виді довічного позбавлення волі, що має свій раціональний зміст, оскільки свідчить про ступінь суспільної небезпечності обвинуваченого та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності його поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за особливо тяжкий злочин підвищує ризик того, що перебуваючи на волі, обвинувачений може переховуватися від суду.
Крім того, обвинувачений ОСОБА_7 раніше неодноразово судимий за вчинення корисливих майнових злочинів, у тому числі пов'язаних із застосуванням насильства до потерпілих, що в сукупності свідчить про наявність вкрай високого ризику можливості вчинення інших аналогічних злочинів.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи обвинуваченого та його захисника з приводу необґрунтованості ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України безпідставними.
Встановлені ризики є надзвичайно високими, що в сукупності з тяжкістю можливого покарання, яке відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків, свідчать про недостатність застосування іншого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, адже більш м'який запобіжний захід, не здатний забезпечити виконання ОСОБА_7 процесуальних обов'язків, а також запобігти спробам переховуватись від суду, впливати на свідків або вчинити інше кримінальне правопорушення.
Всі доводи обвинуваченого, які зводяться до тверджень про фальсифікацію доказів його винуватості у вчиненні інкримінованих йому злочинів, не можуть розглядатись судом під час вирішення питання про продовження строку тримання під вартою, оскільки на цій стадії розгляду, суд здійснює тільки перевірку обставин, які підтверджують наявність ризиків, що є підставою для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Доводи ж сторін, в тому числі і щодо правильності формулювання обвинувачення, наявність доказів на підтвердження пред'явленого обвинувачення, будуть перевірятися та оцінюватися судом у відповідності до вимог чинного кримінального процесуального законодавства.
Відомостей, які б свідчили про наявність міцних соціальних зв'язків обвинуваченого, наявність у нього постійного місця роботи або навчання, суду не надано.
Суд враховує положення ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини,а також практику Європейського суду з прав людини,згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Водночас, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював і те,що суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Згідно рішення Європейського суду у справі "Вишневський та інші проти України", при розгляді клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
Сторона захисту, заперечуючи проти задоволення клопотання прокурора, просила розглянути можливість застосування більш м'яких запобіжних заходів, а саме домашнього арешту, проте не зазначила передбачені законом підстави та вагомі аргументи на користь такої позиції, які виправдовували б застосування менш суворого запобіжного заходу. Доказів, що за станом здоров'я обвинувачений не може перебувати в умовах тримання під вартою суду не надано.
Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи мету застосування запобіжних заходів, доведеність всіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, розцінюючи зазначені ризики як реальні та такі, що виправдовують обмеження свободи фізичної особи, суд з урахуванням викладеного вважає за доцільне продовжити відносно обвинуваченого строк тримання під вартою на 60 днів, оскільки саме цей запобіжний захід є найбільш дієвим та доцільним заходом забезпечення кримінального провадження щодо вказаної особи.
Таким чином, суд вважає, що клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу слід задовольнити
Керуючись ст.ст. 7, 9 , 22, 199, 201, 331, 372 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_7 у виді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 днів до 05 серпня 2023 року включно.
Копію ухвали направити начальнику Державної установи «Запорізький слідчий ізолятор» для виконання.
Ухвала підлягає негайному виконанню, може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її винесення до Запорізького апеляційного суду, обвинуваченим ОСОБА_7 , який тримається під вартою - в той же строк з дня вручення йому копії ухвали.
Повний текст ухвали буде оголошений 08.06.2023 о 16 годині 00 хвилин.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3