Дата документу 22.05.2023
Справа № 331/2772/22
Провадження № 1-кп/334/321/23
22 травня 2023 року Ленінський районний суд міста Запоріжжя у складі колегії суддів:
головуючогосудді ОСОБА_1
суддівОСОБА_2 ОСОБА_3
при секретаріОСОБА_4
за участю прокурораОСОБА_5
захисникаадвоката ОСОБА_6
обвинуваченогоОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Енергодар, Запорізької області, українця, громадянина України, офіційно не працевлаштованого, з середньою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , розлученого, є батьком 2-х неповнолітніх дітей, раніше судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 4 ст. 111-1 КК України,-
25 серпня 2022 року в провадження Жовтневого районного суду міста Запоріжжя надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 22022080000000904 від 15.06.2022, відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст 111, ч. 4 ст. 111-1 КК України.
На підставі ухвали Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 16.09.2022 кримінальне провадження № 22022080000000904 від 15.06.2022, відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст 111, ч. 4 ст. 111-1 КК України, направлено до Запорізького апеляційного суду з поданням для вирішення питання про направлення даного провадження до іншого суду в межах юрисдикції одного апеляційного суду, враховуючи вимоги процесуального закону про територіальну підсудність кримінального провадження.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 22.09.2022 подання Жовтневого районного суду м. Запоріжжя про направлення кримінального провадження у відношенні ОСОБА_7 за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 4 ст 111-1 КК України, на розгляд до іншого суду задоволено. Кримінальне провадження № 22022080000000904 від 15.06.2022, відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст 111, ч. 4 ст. 111-1 КК України направлено до Ленінського районного суду міста Запоріжжя.
Матеріали кримінального провадження надійшли до Ленінського районного суду міста Запоріжжя 27.10.2022.
Відповідно до вимог ст. 35 КПК України, автоматизованою системою документообігу суду, 27.10.2022 вказані матеріали кримінального провадження визначені для проведення судового провадження колегією суддів Ленінського районного суду міста Запоріжжя, в складі головуючого судді: ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ..
Ухвалою Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 28.10.2022 за матеріалами кримінального провадження, що надійшло з обвинувальним актом № 22022080000000904 від 15.06.2022, відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст 111, ч. 4 ст. 111-1 КК України призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 11.11.2022 призначено судовий розгляд на підставі обвинувального акта у кримінальному провадженні № 22022080000000904 від 15.06.2022, відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст 111, ч. 4 ст. 111-1 КК України.
Справа перебуває на стадії судового розгляду.
22.05.2023 від обвинуваченого ОСОБА_7 який утримується в СІЗО, надійшло клопотання, за змістом якого ОСОБА_7 просить про зміну йому запобіжного заходу, на інший, не пов'язаний з позбавленням волі, після проведення необхідних процесуальних дій, а саме проведення допиту свідків обвинувачення в судовому засіданні та вирішення питань сторони захисту до деяких документів згідно ч.ч. 1,2,3 ст. 358 КПК України.
Також 17.05.2023 від обвинуваченого ОСОБА_7 який утримується в СІЗО, надійшла заява, згідно якої обвинувачений просить винести ухвалу на придбання та вилучення інформації його телефонних розмов від 18.11.2022, 22.11.2022 та 20.04.2023 з носіїв інформації, збережених в ДУ Запорізький слідчий ізолятор.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 підтримав заявлені клопотання, посилаючись на те, що він не винний у вчиненні кримінального правопорушення, і допит свідків обвинувачення може це підтвердити. Також зазначив, що витребування інформації про зміст його телефонних розмов з СІЗО матиме значення для розгляду справи.
Прокурор ОСОБА_5 в задоволенні клопотання просив відмовити, зазначив, що судом в порядку ст. 615 КПК України заслухані покази свідків, допитаних під час досудового розслідування, а також, що клопотання про виклик свідків обвинувачений вже заявляв та в його задоволенні судом відмовлено. Нових обставин в обґрунтування вказаного клопотання обвинувачений не навів. Також зазначив, що обвинувачений не зазначив, які саме обставини можуть підтвердити чи спростувати записи його телефонних розмов. Щодо зміни запобіжного заходу вважає, що продовжують існувати ризики, які існували на час обрання запобіжного захоу відносно обвинуваченого та вони не зменшились.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_6 просила клопотання ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу та витребування доказів задовольнити з підстав, зазначених обвинуваченим.
Вирішуючи заявлене клопотання колегія суддів доходить наступних висновків.
Відповідно до ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Відповідно до ч.1 ст. 201 КПК України , що знаходиться в главі 18 цього Кодексу, підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, клопотання про зміну запобіжного заходу.
Відповідно до ч.ч. 2-4 ст. 201 КПК України копія клопотання та матеріалів, якими воно обґрунтовується, надається прокурору не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання. До клопотання мають бути додані:
1) копії матеріалів, якими підозрюваний, обвинувачений обґрунтовує доводи клопотання;
2) перелік свідків, яких підозрюваний, обвинувачений вважає за необхідне допитати під час розгляду клопотання, із зазначенням відомостей, які вони можуть надати, та обґрунтуванням значення цих відомостей для вирішення питання;
3) підтвердження того, що прокурору надіслана копія клопотання та копії матеріалів, що обґрунтовують клопотання.
Слідчий суддя, суд зобов'язаний розглянути клопотання підозрюваного, обвинуваченого протягом трьох днів з дня його одержання згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Як зазначено у ст.2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
З огляду на статті 131, 132 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а підставою - наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; продовжити кримінальне правопорушення чи вчинити інше.
За положенням ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується, вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зв'язків, наявність у нього постійного місця роботи або навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів, якщо вони застосовувались до нього раніше, наявність повідомлень особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення тощо.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 177 КПК України Під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Із змісту наведених норм випливає, що завданням застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення належної процесуальної поведінки особи, яка піддана кримінальному переслідуванню, а при обранні того чи іншого запобіжного заходу, достатнього і необхідного у кожному конкретному випадку, крім тяжкості звинувачення, необхідно враховувати сукупність перелічених в законі обставин.
Як зазначає Європейський суд з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
При оцінці ризиків переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання. У справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 р. ЄСПЛ зазначив,що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінювані ризиків переховування або повторного вчинення злочинів. При оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання. Так, у рішенні «Пунцельт проти Чехії» № 31315/96 від 25 квітня 2000 року, Страсбурзький суд визнав достатнім мотивування чеських судів, що прийняли рішення про тримання під вартою, з огляду, в тому числі на те, що заявникові загрожувало відносно суворе покарання.
За змістом обвинувального акту, ОСОБА_7 обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 111-1 КК України, який відноситься до нетяжких злочинів, за який передбачена відповідальність у вигляді штрафу до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк від трьох до п'яти років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років та з конфіскацією майна, а також кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, який відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, за який передбачена відповідальність у вигляді позбавлення волі на строк п'ятнадцять років або довічним позбавленням волі, з конфіскацію майна
Доводи сторін, в тому числі і щодо правильності формулювання обвинувачення, наявність чи відсутність доказів на підтвердження пред'явленого обвинувачення, допустимість доказів, будуть перевірятися та оцінюватися судом першої інстанції у відповідності до вимог чинного кримінального процесуального законодавства.
Так, враховуючи тяжкість інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, яке відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, суворість покарання, в тому числі у виді довічного позбавлення волі, що має свій раціональний зміст, оскільки свідчить про ступінь суспільної небезпечності обвинуваченого та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності його поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за особливо тяжкий злочин підвищує ризик того, що перебуваючи на волі, обвинувачений може переховуватися від суду.
При встановлені наявності ризику впливу на свідків, колегія суддів враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є потерпілими та свідками у кримінальному проваджені, а саме спочатку, на стаді досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду, а стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи у судовому засіданні. При цьому, суд може обґрунтувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору або посилатися на них.
Обвинувачений ОСОБА_7 раніше неодноразово судимий за вчинення корисливих майнових злочинів, у тому числі пов'язаних із застосуванням насильства до потерпілих, що в сукупності свідчить про наявність вкрай високого ризику можливості вчинення інших аналогічних злочинів.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи обвинуваченого та його захисника з приводу необґрунтованості ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України безпідставними.
Встановлені ризики є надзвичайно високими, що в сукупності з тяжкістю можливого покарання, яке відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків, свідчать про недостатність застосування іншого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, адже більш м'який запобіжний захід, не здатний забезпечити виконання ОСОБА_7 процесуальних обов'язків, а також запобігти спробам переховуватись від суду, впливати на свідків або вчинити інше кримінальне правопорушення.
Всі доводи обвинуваченого, які зводяться до тверджень про фальсифікацію доказів його винуватості у вчиненні інкримінованих йому злочинів, не можуть розглядатись судом під час вирішення питання про зміну запобіжного заходу, оскільки на цій стадії розгляду, суд здійснює тільки перевірку обставин, які підтверджують наявність ризиків, що є підставою для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Доводи ж сторін, в тому числі і щодо правильності формулювання обвинувачення, наявність доказів на підтвердження пред'явленого обвинувачення, будуть перевірятися та оцінюватися судом у відповідності до вимог чинного кримінального процесуального законодавства.
Відомостей, які б свідчили про наявність міцних соціальних зв'язків обвинуваченого, наявність у нього постійного місця роботи або навчання, суду не надано. Зазначаючи про наявність на утриманні трьох неповнолітніх дітей, обвинувачений не надав суду доказів на підтвердження його батьківства щодо вказаних дітей, а також вчинення дій, спрямованих на утримання вказаних дітей (сплату аліментів, перерахування грошових коштів на рахунки, відкриті на ім'я дітей, розписки про отримання грошових коштів від ОСОБА_7 особами, які займаються вихованням дітей, доказів проживання разом з дітьми тощо).
Суд враховує положення ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини,а також практику Європейського суду з прав людини,згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Водночас, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював і те,що суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Згідно рішення Європейського суду у справі «Вишневський та інші проти України», при розгляді клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
Звертаючись з клопотанням, обвинувачений просить про застосування більш м'яких запобіжних заходів, проте не зазначив передбачені законом підстави та вагомі аргументи на користь такої позиції, які виправдовували б застосування менш суворого запобіжного заходу. Доказів, що за станом здоров'я обвинувачений не може перебувати в умовах тримання під вартою суду не надано.
Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи мету застосування запобіжних заходів, доведеність всіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, розцінюючи зазначені ризики як реальні та такі, що виправдовують обмеження свободи фізичної особи, суд з урахуванням викладеного вважає, що саме тримання під вартою є найбільш дієвим та доцільним заходом забезпечення кримінального провадження щодо вказаної особи, тому вважає за необхідне в задоволенні клопотання про зміну запобіжного заходу відмовити.
Щодо клопотання обвинуваченого про витребування доказів, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною третьою статті 93 КПК України, сторона захисту здійснює збирання доказів шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб речей, копій документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок; ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів.
За змістом § 3 «Процедура судового розгляду» Глави 28 «Судовий розгляд» Розділу IV «Судове провадження у першій інстанції» КПК України, суд не уповноважений на збирання доказів, у тому числі і шляхом їх витребування, а лише на їх дослідження.
Отже, з наведеного випливає, що під час судового розгляду суд лише досліджує, тобто перевіряє, вже зібрані докази для встановлення чогось, та не уповноважений на їх збирання замість сторони кримінального провадження, у тому числі і шляхом їх витребування. Обвинувачений заявив клопотання про витребування судом під час судового розгляду певної інформації, яка, на його думку, є доказом, але збирання доказів судом у такий спосіб, як було вище наведено, не передбачено чинним КПК України.
Можливість збирання доказів під час судового провадження передбачена статтею 333 КПК України, якою також передбачено і можливість застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі і надання тимчасового доступу до речей і документів, якщо у сторони кримінального провадження є якість труднощі ознайомитися з ними, зробити їх копії та вилучати їх (здійснити їх виїмки). Але подана обвинуваченим заява про витребування доказів, не відповідає змісту встановленого ст. 160, та ч. 2 ст. 333 КПК України, про надання тимчасового доступу до речей і документів, а тому враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про залишення вказаної заяви без розгляду.
Керуючись ст.ст. 7, 9 , 22, 199, 201, 331, 372 КПК України, суд
Клопотання ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу - залишити без задоволення.
Клопотання ОСОБА_7 про витребування доказів та виклик свідків залишити без розгляду.
Копію ухвали направити начальнику Державної установи «Запорізький слідчий ізолятор» для виконання.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали буде оголошений 25.05.2023 о 15 годині 45хвилин
Головуючий суддя: ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3