Справа № 504/4203/22
Провадження №2/504/1099/23
28.07.2023смт.Доброслав
Комінтернівський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Доброва П.В.
при секретарі Данько Т.В.
розглянувши в відкритому судовому засіданні в смт. Доброслав Одеської області цивільну справу за позовною заявою Виконувача обов'язки керівника Одеської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону діючого в інтересах держави в особі: Міністерства оборони України, Квартирно - експлуатаційного відділу міста Одеса до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою (в порядку ст. 56 ЦПК України),
Виконувач обов'язки керівника Одеської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону, діючий в інтересах держави в особі: Міністерства оборони України, Квартирно - експлуатаційного відділу міста Одеса, звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою (в порядку ст. 56 ЦПК України).
В позові просив суд зобов'язати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) усунути перешкоди в користуванні Міністерству оборони України (Повітрофлотський проспект, 6, м. Київ-168, 03168, код ЄДРПОУ 00034022) в особі Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеса (вул. Армійська, 18, м. Одеса, 65058, код ЄДРПОУ 08038284) частиною земельної ділянки (0,0120 га) загальною площею 3,8 га (військове містечко №Чорноморське-3, за адресою: АДРЕСА_1 ), на якій знаходиться об'єкт житлової нерухомості загальною площею 101 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1846493651227) шляхом його знесення за рахунок відповідача.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеса витрати зі сплати судового збору у сумі 2 481 грн.
Представник спеціалізованої прокуратури надав до суду заяву з проханням проводити судове засідання без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.
Представник позивача Міністерства оборони України надав до суду заяву якою просив проводити судове засідання без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.
Представник позивача Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеса надав до суду заяву якою просила проводити слухання справи без її участі повністю підтримала позов просила його задовольнити.
Інші сторони до судових засідань не з'являлись, повідомлялись належним чином, причини неявки суду не повідомили.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів, не здійснюючи фіксування судового процесу.
Розглянувши позовну заяву, вивчивши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню враховуючи наступне.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Відповідно до частинах першій, другій та п'ятій статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії Б № 031728, виданого у 1983 році Чабанській квартирно-експлуатаційній частині району, правонаступником якої є Квартирно-експлуатаційний відділ міста Одеса (встановлено рішенням Господарського суду Одеської області від 24.12.2009 у справі № 30/110-09-3308), виконавчим комітетом Комінтернівської районної ради народних депутатів Одеської області надано у постійне та безоплатне користування земельні ділянки, загальною площею 4382,6 га, розташовані на території Чорноморської селищної ради Лиманського (Комінтернівського) району Одеської області, в межі котрої входить земельна ділянка загальною площею 3,8 га (військове містечко №Чорноморське-3, за адресою: АДРЕСА_1 ), на якій розташовані об'єкти нерухомого майна Чабанського будинку рибалки. Вказана земельна ділянка відноситься за цільовим призначенням до земель оборони, за формою власності - до державної (з урахуванням висновків, викладених у постанові Вищого господарського суду України від 27.01.2014 по справі №916/1341/13).
Рішенням Господарського суду Одеської області від 11.03.2015 у справі № 6/63-10-1719 за державою, в особі Міністерства Оборони України, було визнано право власності, на нерухоме майно Чабанського будинку рибалки (29 об'єктів), яке розташовано за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1540807151227).
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 02.06.2015 зазначене рішення Господарського суду Одеської області від 11.03.2015 залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 05.08.2015 рішення Господарського суду Одеської області від 11.03.2015 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 02.06.1015 залишено без змін.
Відповідно до ч.1 ст. 18 ЦПК судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Установлено, що 06.06.2019 державним реєстратором Комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» Кравцем Олександром Володимировичем, в порушення прав державної власності, прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) №47230526, на об'єкт житлової нерухомості загальною площею 101 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1846493651227), за відповідачем ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).
31.12.2021 Міністерством оборони України було подано скаргу до Міністерства юстиції України (вих. № 407/1958) в порядку ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» на реєстраційні дії, проведені державними реєстраторами, в тому числі державним реєстратором Комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» Кравцем О.В., щодо прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) №47230526, про реєстрацію права власності на об'єкт житлової нерухомості загальною площею 101 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1846493651227), за відповідачем ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).
За результатом розгляду скарги, відповідно до п. 11 Наказу Міністерства юстиції України № 366/5 від 04.02.2022 рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» Кравця О.В., щодо прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) №47230526 від 06.06.2019 було скасовано.
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності ОСОБА_1 на об'єкт житлової нерухомості загальною площею 101 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_2 припинено.
Таким чином підтверджується незаконність будівництва ОСОБА_1 , об'єкту житлової нерухомості загальною площею 101 кв.м., на державній земельній ділянці, яка належіть Міністерству Оборони України, за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1846493651227), та перешкоджання державі в особі Міністерства Оборони України в особі КЕВ м. Одеса у використанні землі оборони за призначенням.
Відповідно до частини четвертої ст. 376 ЦК України, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
Позивач повністю довів наявність свого порушеного права з боку відповідача відповідно до ст. 391 ЦК.
Відповідно до існуючій практики Європейського суду з прав людини правомірность втручання держави в право відповідача на мирне володіння майном шляхом знесення об'єкта нерухомості, суд обґрунтовує наступним.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, (рішення у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986, «Щокін проти України» від 14.10.2010, «Серков проти України» від 07.07.2011, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23.11.2000, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22.01.2009, «Трегубенко проти України» від 02.11.2004, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати стосовно сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.
Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним щодо застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає непередбачуваності закону. Сумніви щодо тлумачення закону, які залишаються, враховуючи зміни у повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.
Втручання держави у право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.
Принцип пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення ст. 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, якою необхідно досягти, та засобами, які застосовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар».
У сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст.ст. 14, 19 Конституції України).
Усунення перешкод з боку ОСОБА_1 у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинного об'єкта нерухомості відповідає критерію законності: втручання держави у право її власності здійснюється на підставі норм ст.ст. 16, 216, 376, 391 ЦК України, ч. 2 ст. 152 ЗК України, які відповідають вимогам доступності, чіткості і передбачуваності, офіційний текст яких є публічним та загальнодоступним.
Зайняття самочинним об'єктом нерухомості земельної ділянки державної власності фактично позбавляє державу в особі Міністерства оборони України можливості користуватися та розпоряджатися цим об'єктом державної власності.
Усунення перешкод позивачам у користуванні спірною земельною ділянкою шляхом знесення самочинного об'єкта нерухомості переслідує легітимну мету контролю за її використанням відповідно до загальних інтересів у тому, щоби таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом спірної земельної ділянки - її приналежність до земель оборони.
Варто зазначити, що у спорах стосовно земель оборони держава, втручаючись у право мирного володіння відповідним майном з боку приватних осіб, беручи до уваги проведення заходів задля відсічі збройної агресії Російської Федерації проти України, може захищати загальні інтереси, зокрема, у підтриманні обороноздатності, суверенітету, незалежності, територіальної цілісності і недоторканності кордону, захисту життя і здоров'я людей (ст.ст. 1, 2, 3 Конституції України). Ці інтереси реалізуються через повноваження органів військового управління та посадових осіб щодо управління землями оборони (Закон України «Про використання земель оборони»). Зайняття приватними особами таких земельних ділянок усупереч чинному законодавству може зумовлювати конфлікт між гарантованим ст. 1 Першого протоколу до Конвенції правом цих осіб мирно володіти майном і правами інших осіб та всього суспільства на забезпечення суверенітету, незалежності, територіальної цілісності і недоторканності кордону держави Україна, захисту життя і здоров'я людей проживаючих на її території.
В силу об'єктивного цільового призначення спірної земельної ділянки її набувач проявивши розумну обачність, міг та повинен був знати про те, що ця земельна ділянка належить до земель оборони, забудова якої приватними особами заборонена.
З огляду на викладене, в даному конкретному випадку, загальний інтерес всього суспільства на забезпечення суверенітету, незалежності, територіальної цілісності і недоторканності кордону держави Україна, захисту життя і здоров'я людей проживаючих на її території, задоволення суспільної потреби у відновленні законності та становища, яке існувало до порушення права державної власності, захист такого права у цій справі переважає приватний інтерес ОСОБА_1 у збереженні права на нерухоме майно.
Окрім того, з огляду на особливості принципів диспозитивності та змагальності у цивільному процесі України (згідно з якими сторони вільні у розпорядженні їхніми процесуальними правами, зокрема, і щодо подання зустрічного позову, а суд не має можливості розглянути не ініційовані сторонами питання) та враховуючи приписи ч. 2 ст. 216 ЦК України ОСОБА_1 не позбавлений можливості заявити позов про відшкодування винною стороною завданих йому збитків та моральної шкоди.
При цьому суд враховує той факт, що відповідач не надав жодних доказів в обґрунтування правомірності забудови, документи, які б підтверджували відведення йому земельної ділянки для її використання за цільовим призначенням.
Отже, з огляду на характер спірних правовідносин та застосовані правові норми (ст.ст. 16, 216, 376, 391 ЦК України, ч. 2 ст. 152 ЗК України), не вбачається невідповідності заходу втручання держави у право власності ОСОБА_1 на нерухоме майно (яке переслідує легітимну мету і цей захід є пропорційним меті) критеріям правомірного втручання у право особи на мирне володіння майном, напрацьованим у сталій практиці ЄСПЛ.
За таких обставин результат розгляду судом позову прокурора по суті не суперечить загальним принципам і критеріям правомірного позбавлення майна, закладеним у ст. 1 Першого протоколу Конвенції.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з повністю задоволеними позовними вимогами, судовій збір у сумі 2481 грн., підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача.
На підставі наведеного, керуючись ч. 4 ст. 376 ЦК України, ст. 391 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 15, 57-63, 160, 162, 208, 212 - 124 ЦПК суд, -
Позов Виконувача обов'язки керівника Одеської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону діючого в інтересах держави в особі: Міністерства оборони України, Квартирно - експлуатаційного відділу міста Одеса до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою (в порядку ст. 56 ЦПК України), - задовольнити.
Зобов'язати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) усунути перешкоди в користуванні Міністерству оборони України (Повітрофлотський проспект, 6, м. Київ-168, 03168, код ЄДРПОУ 00034022) в особі Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеса (вул. Армійська, 18, м. Одеса, 65058, код ЄДРПОУ 08038284) частиною земельної ділянки (0,0120 га) загальною площею 3,8 га (військове містечко №Чорноморське-3, за адресою: АДРЕСА_1 ), на якій знаходиться об'єкт житлової нерухомості загальною площею 101 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1846493651227) шляхом його знесення за рахунок відповідача.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеса (вул. Армійська, 18, м. Одеса, 65058, код ЄДРПОУ 08038284) витрати зі сплати судового збору у сумі 2 481 грн.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Ршення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя П.В. Добров