Справа № 504/4042/19
Провадження № 4-с/504/12/23
"26" липня 2023 р. смт. Доброслав
Комінтернівський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді - Доброва П.В.,
за участю секретаря судового засідання - Данько Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця про визначення заборгованості за аліментами та часткове звільнення від сплати заборгованості,-
Скаржник звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця Лиманського (нині Доброславський) відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) (далі Доброславський ВДВС), у якій просив:
Визнати дії державного виконавця Доброславського ВДВС Білаша Є.Г. неправомірними і зобов'язати державного виконавця усунити порушення.
Встановити суму заборгованості ОСОБА_1 по сплаті аліментів на утримання неповнолітніх дітей за період з 27.11.2019 року по 01.05.2021 року у розмірі 152740,17 грн.
Зменшити розмір заборгованості ОСОБА_1 по сплаті аліментів на утримання неповнолітніх дітей за період з 27.11.2019 року по 01.05.2021 року на 75022,60 грн. та визначити заборгованість у розмірі 77717,57 грн.
У обґрунтування скарги зазначив, що 26.12.2019 року Комінтернівським районним Одеської області був винесений судовий наказ про стягнення з нього аліментів на утримання трьох неповнолітніх дітей. Зазначений судовий наказ був пред'явлений до Доброславського ВДВС для примусового виконання. Державним виконавцем Доброславського ВДВС Білашом Є.Г. був зроблений розрахунок заборгованості, відповідно до якого сума заборгованості по сплаті аліментів за період з 27.11.2019 року по 01.05.2021 року складає 189005,80 грн. Зазначає, що при обчислені розміру заборгованості державним виконавцем не було враховано те, що до травня 2021 року він разом із дружиною та дітьми проживали разом, свою заробітну плату він надавав дружині на утримання дітей. У період з січня 2020 по серпень 2020 року стягувач виїжджала за кордон, а діти знаходились на його утриманні, у зв'язку із чим вважає, що заборгованість за цей період повинна бути вилучена. Крім того, зазначає, що державний виконавець обраховував його заборгованість по сплаті аліментів невірно, а саме із суми до утримання податків, а також те, що державний виконавець врахував у його дохід матеріальну допомогу на поховання та компенсацію витрат на лікування. Зазначає, що за його підрахунками, розмір заборгованості по сплаті за період з 27.11.2019 року по 01.05.2021 року повинен складати 77717,57 грн.
Скаржник у судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд скарги без його участі.
Начальник Доброславського ВДВС - Стоніс Ю.В. надав письмові заперечення на скаргу у яких просив у задоволенні скарги відмовити у повному обсязі.
Інші учасники судового розгляду у судове засідання не з'явились про причини неявки суд не повідомили.
Відповідно до ч.2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Розглянувши скаргу, дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Судовим розглядом встановлено, що 26.12.2019 року Комінтернівським районним судом Одеської області винесено судовий наказ на підставі якого з ОСОБА_1 стягуються на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у розмірі частини від усіх видів доходу (заробітку).
Постановою державного виконавця Доброславського ВДВС Білаш Є.Г., відкрито виконавче провадження №65384497 про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання дітей.
Відповідно до розрахунку заборгованості складеного державним виконавцем Доброславського ВДВС Білашом Є.Г., сума заборгованості по сплаті аліментів за період з 27.11.2019 року по 01.05.2021 року складає 189005,80 грн.
Згідно довідки виданої ДП «Морський торгівельний порт Южний», ОСОБА_1 за період з листопада 2019 року по квітень 2021 року отримав заробітну плату у розмірі 389 963,63 грн. з яких 69 709,25 грн податок з доходів фізичних осіб та 5 809,00 грн військовий збір.
Відповідно до виписки з заробітної плати, ОСОБА_1 у листопаді 2019 року було нараховано матеріальна допомога на поховання у розмірі 2690,00 грн та 320,50 грн., а у грудні 2019 року компенсацію на лікування у сумі 5955,04 грн.
Задовольняючи скаргу частково, суд виходив з того, що державним виконавцем під час розрахунку заборгованості по сплаті аліментів, всупереч постанови Кабінету Міністрів України №146 від 26.02.1993 року, до переліку доходів боржника, була врахована заробітна плата ОСОБА_1 до відрахування податків та військового збору, а також матеріальна допомога на поховання та компенсація витрат на лікування, у зв'язку із чим скарга підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до пунктів 12,13 Постанови Кабінету Міністрів України №146 від 26.02.1993 року «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб», утримання аліментів провадиться з суми заробітку
(доходу), що належить особі, яка сплачує аліменти, після утримання
з цього заробітку (доходу) податків; утримання аліментів не провадиться з допомоги на лікування та державної допомоги на поховання.
Таким чином, суд приходить до висновку, що державним виконавцем при обчислені заборгованості по сплаті аліментів, було безпідставно враховано матеріальна допомога на поховання та компенсація витрат на лікування, а також заборгованість обрахована із суми до утримання податків, а тому порушене право скаржника підлягає поновленню.
Згідно з ч.1, ч.2 ст.451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Відповідно до ч.8 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження» спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому закону.
Вирішуючи питання про розмір заборгованості по сплаті аліментів за період з 27.11.2019 року по 01.05.2021 року, суд зазначає, що дискреційне право проводити розрахунок заборгованості в межах виконавчого провадження належить виключно державному виконавцю, у зв'язку із чим з метою поновлення порушеного права скаржника, суд вважає за необхідне зобов'язати державного виконавця здійснити перерахунок заборгованості із урахуванням постанови Кабінету Міністрів України №146 від 26.02.1993 року.
Відмовляючи у задоволені скарги в частині виключення періоду зі сплати аліментів з січня 2020 року по серпень 2020 року, суд виходив з того, що зазначені вимоги повинні розглядатись у порядку позовного провадження, а не в межах розгляду скарги на дії державного виконавця.
Відповідно до ч.3 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження» визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України.
Згідно з ч.1 ст.195 СК України заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не проводилось їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном.
Згідно зі ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до ч.1 ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутись до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією чи бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність.
Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.
Достовірними, відповідно до ст. 79 ЦПК України, є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.
Згідно ч. 1 та ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
На підставі викладеного та керуючись ст.58 Конституції України, ч.1 ст.195 СК України, ч.3, ч.8 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження», ч.1 та ч.6 ст.81, п.1 ч.1 ст.258, ст.260, ч.1 ст.447, ч.1 та ч.2 ст.451 ЦПК України, суд, -
Скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця про визначення заборгованості за аліментами та часткове звільнення від сплати заборгованості задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії державного виконавця Доброславського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) Білаша Є.Г., що полягають у включенні до переліку видів доходів ОСОБА_1 при проведенні розрахунку заборгованості по аліментам за період з 27.11.2019 року по 01.05.2021 року, матеріальної допомоги на поховання та компенсації витрат на лікування, а також складання розрахунку заборгованості до відрахування податків та військового збору.
Зобов'язати державного виконавця Доброславського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) провести перерахунок розміру заборгованості із сплати аліментів ОСОБА_1 за період з 27.11.2019 року по 01.05.2021 року у виконавчому провадженні №65384497 із урахуванням постанови Кабінету Міністрів України №146 від 26.02.1993 року.
У іншій частині скарги відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 15-ти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя П.В. Добров