Справа № 496/2208/22
Провадження № 1-кп/496/258/23
21 липня 2023 року м. Біляївка
Біляївський районний суд Одеської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Біляївка в режимі відеоконференції клопотання прокурора про продовження утримання обвинуваченого на гауптвахті за матеріалами кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, -
У провадженні Біляївського районного суду Одеської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Від прокурора Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону надійшло клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , при цьому прокурор у судовому засіданні зазначив, що на даний час існують ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, при цьому посилався на обставини, викладені у письмовому клопотанні.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник заперечували проти вказаного клопотання прокурора, оскільки ризики, передбачені ст. 177 ч. 1 КПК України, не доведені з боку сторони обвинувачення, ОСОБА_5 не має наміру ухилятися від суду, має постійне місце проживання, йому необхідне кваліфіковане лікування, яке йому на даний час не надається, тому захисник просив не застосовувати жодного запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 .
Заслухавши думку прокурора, обвинуваченого та його захисника, дослідивши клопотання про продовження строку тримання під вартою, суд дійшов до наступного висновку.
За положенням ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Вирішуючи клопотання прокурора щодо доцільності продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою, судом враховуються вимоги ст. 5 Конвенції про захист прав людини, згідно з якою обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Доцільність залишення під вартою особи, яка підозрюється в скоєнні тяжкого злочину, має оцінюватись в кожному випадку окремо у відповідності з її особливими характеристиками.
Європейським судом з прав людини визнано виправданим тривале тримання під вартою за наявності конкретних ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, забезпечення яких вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Суд, погоджується з доводами прокурора про те, що ризики передбачені ст. 177 КПК України, які встановленні під час досудового розслідування кримінального провадження та у суді, продовжують існувати, вчинення тяжкого кримінального правопорушення, тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, існування ризиків можливого переховування від суду, незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні, затягувати проведення судового розгляду, зокрема не з'являтись на судові засідання, вчинення іншого кримінального правопорушення, а також те, що на даний час триває судовий розгляд, виправдовують необхідність продовження строку дії найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та дають суду можливість дійти висновку про обґрунтованість наявності у справі реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, навіть з урахуванням презумпції невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи обвинуваченого.
Суд звертає увагу на те, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, а отже, при оцінці ризику переховування від правосуддя, поряд з іншими обставинами, може братися до уваги і загроза відносно суворого покарання, як це відображено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Пунцельт проти Чехії» від 25.04.2000 р.
У справі «Амбрушкевич проти Польщі» від 04.05.2006, Європейський суд з прав людини наголошує, що не викликає протиріч те, що в деяких особливих випадках позбавлення свободи може бути єдиним засобом, який дозволяє гарантувати явку обвинуваченого суду, зокрема, з урахуванням його особистості та характеру злочину, а також тяжкості ймовірного покарання.
Тому у суду є обґрунтовані підстави вважати, що обвинувачений з огляду на тяжкість покарання, що йому загрожує у разі встановлення його вини, може вдатися спроб переховуватися від суду або незаконно впливати на свідків, з метою зміни останніми показань, що підтверджує наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Приймаючи до уваги принцип презумпції невинуватості, правил поваги свободи особи, враховуючи те, що обраний ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою - спливає 22.07.2023 року, а до вказаного терміну судове провадження не може бути завершено, також суд приймає до уваги особу обвинуваченого ОСОБА_5 , його вік, стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків, той факт, що він раніше не судимий, не одружений, офіційно не працевлаштований, має місце постійної реєстрації, також суд враховує тяжкість інкримінованого йому злочину, суд приходить до висновку про необхідність відступу від правил поваги свободи особи, а також з метою уникнення ризиків того, що він, перебуваючи на свободі, може переховуватися від суду, вчинить інше кримінальне правопорушення, а також з метою недопущення незаконно впливати на свідків, затягувати проведення судового розгляду, зокрема не з'являтись на судові засідання, тому суд вважає, що клопотання прокурора про продовження ОСОБА_5 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню.
Щодо усного клопотання обвинуваченого та його захисника про не застосовування жодного запобіжного заходу через те, що ОСОБА_5 потребує кваліфікованого лікування, то суд критично ставиться до цього, оскільки з боку захисника суду не надано висновку щодо стану здоров'я обвинуваченого, в якому б було зазначено, що останній потребує лікування, також на даний час ще не була проведена експертиза щодо стану здоров'я обвинуваченого.
Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з урахуванням наявності ризиків, не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого ОСОБА_5 , суд, на теперішній час, не встановив.
Таким чином, ризики передбачені ст. 177 КПК України, що були підставою для застосування щодо ОСОБА_5 такого запобіжного заходу як тримання під вартою, не зменшилися та не перестали існувати, підстав для застосування стосовно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу - не має, тому суд вважає за доцільне продовжити строк дії обраного обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів.
Щодо визначення розміру застави, суд дійшов наступного.
Відповідно до положень ст.183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Враховуючи те, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчинені злочину передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, суд вважає недоцільним визначати йому розмір застави.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 331, 371, 372, 376, 392, 394, 395 КПК України, суд -
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити утримання обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 , строком на 60 днів, тобто з 21.07.2023 року до 18.09.2023 року включно.
Копію ухвали вручити прокурору та направити обвинуваченому, уповноваженій службовій особі місця ув'язнення - начальнику гауптвахти ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Апеляційна скарга подається на ухвалу суду про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суддя ОСОБА_1
Повний текст ухвали складено 25 липня 2023 року.