Справа № 147/1025/23
Провадження № 3/147/482/23
04 серпня 2023 року смт Тростянець
Суддя Тростянецького районного суду Вінницької області Борейко О. Г., розглянувши матеріали справи, що надійшла з ВП №2 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області, про притягнення до адміністративної відповідальності: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , українки, громадянки України, працюючої у МХП «Вінницька птахофабрика»,
за частиною 1 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі КУпАП),
04 серпня 2023 року до Тростянецького районного суду Вінницької області надійшли матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною 1 статті173-2 КУпАП.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ №441940 від 31.07.2023 складеного інспектором СРПП ВП №2 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області Колєсніком В. М., констатується, що 31.07.2023 близько 13:30 год. у АДРЕСА_1 ОСОБА_1 розмовляла на підвищених тонах відносно ОСОБА_2 чим своїми діями вчинила насильство в сім'ї психологічного характеру, та могла заподіяти шкоди психологічному здоров'ю потерпілого.
Такі дії ОСОБА_1 кваліфіковано як домашнє насильство психологічного характеру щодо гр. ОСОБА_2 , за що передбачена відповідальність за частиною 1 статті 173-2 КУпАП.
Згідно з вимогами КУпАП справа про адміністративне правопорушення, що посягає на громадський порядок і громадську безпеку підвідомча Тростянецькому районному суду Вінницької області. Відповідно до статті 221 КУпАП судді районних судів розглядають справи про адміністративне правопорушення, що посягає на громадський порядок і громадську безпеку, передбачені статтею 173-2 КУпАП.
Перед початком судового засідання ОСОБА_1 роз'яснено права передбачені статтею 268 КУпАП.
В судовому засіданні особа, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 вину не визнала. Зазначила, що вона проживала у м. Києві, у зв'язку із воєнними діями і задля безпеки дитини приїхала до матері і наразі проживає за адресою АДРЕСА_1 , разом із мамою ОСОБА_3 та співмешканцем матері ОСОБА_2 .
31.07.2023 ОСОБА_2 у п'яному вигляді прийшов у літню кухню де вона готувала їсти та вчинив з нею конфлікт, з приводу того, що її дитина виходила за браму. При конфлікті обидві сторони висловлювались один до одного в грубій формі. Свідком конфлікту була мати ОСОБА_3 . В подальшому, ОСОБА_2 зірвався з містя і підійшов до неї взявши її за шию, однак матері вдалося його відштовхнути. Коли ОСОБА_1 намагалася взяти телефон і викликати поліцію, оскільки побоювалась ОСОБА_2 , який має значну фізичну перевагу над нею і ще був у стані сп'яніння, однак ОСОБА_2 знову підійшов до неї не дав здійснити дзвінок і вдарив декілька раз по голові, точну кількість ударів не пам'ятає оскільки була в стресовому стані. Потім ОСОБА_2 вибіг з кухні, а вона викликала поліцію.
Окрім цього, наголошувала на тому, що саме гр. ОСОБА_2 , було спровоковано словесну перепалку, про що також в письмових поясненнях наголошували свідок ОСОБА_3 та сам потерпілий ОСОБА_2 . Оскільки, ОСОБА_2 , в грубій формі погрожував, провокував на різного роду обопільні нецензурні вислови та застосував до неї фізичне насилля.
Потерпілий ОСОБА_2 , в судовому засіданні зазначив, що 31.07.2023 розпочав сварку з ОСОБА_1 , оскільки 30.07.2023 він дивився за сином ОСОБА_1 і коли остання прийшла з роботи то затіяла сварку з приводу того, що відкрита брама і дитина вийшла на вулицю, в той же час 31.07.2023 він був у сусідів, трохи випив, повернувся до дому, а брама була відкрита, а тому він запитав ОСОБА_1 , як це вона дивиться за дитиною. Через ці обставини у них розпочався конфлікт в ході якого обидві сторони висловлювались нецензурно в адресу один одного, стверджує, що не бив ОСОБА_1 , хоча міг вдарити, а от вона вдарила його по руці, яка і до цього часу болить. Зазначив, що після конфлікту вийшов з кухні, і почувши, що ОСОБА_1 викликала поліцію, викликав і собі.
На підтвердження обставин викладених у протоколі та гіпотетичної винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП, інспектор СРПП ВП №2 Гайсинського РУП Колєснік В. М., надав такі докази:
- протокол про адміністративне правопорушення серії ВАБ №441940 від 31.07.2023, зі змісту якого випливає, що 31.07.2023 близько 13:30 год. у АДРЕСА_1 ОСОБА_1 розмовляла на підвищених тонах відносно ОСОБА_2 чим своїми діями вчинила насильство в сім'ї психологічного характеру, та могла заподіяти шкоди психологічному здоров'ю потерпілого;
- рапорт №1690 від 31.07.2023, з якого відомі наступні обставини: Надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 31.07.2023 о 13.55 год за адресою АДРЕСА_1 невістка дебоширить. Заявник ОСОБА_2
- протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 31.07.2023, в якій останній просить прийняти міри до його співмешканки ОСОБА_1 , яка … (неможливо розібрати текст);
- письмові пояснення ОСОБА_2 від 31.07.2023, в яких останній пояснив, що ОСОБА_1 на грунті побуту розпочала з ним сварку в ході якої вони розмовляли на підвищених тонах та нецензурною лайкою в результаті чого і здійснили дзвінки на спец. лінію 102 та повідомили про факт вчинення домашнього насильства у сім'ї також фізичної сили ніхто ні до кого не застосовував, медичної допомоги ніхто не потребує;
- письмові пояснення ОСОБА_1 від 31.07.2023, яка пояснила, що 31.07.2023 близько 13.50 год. за адресою АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 прийшовши до дому почав з нею сварку, погрожував фізичною розправою, висловлювався в його сторону нецензурною лайкою, та заважав перебувати у будинку, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, на зауваження не реагував, тому вона викликала поліцію і повідомила про вчинення насильства у сім'ї;
- письмові пояснення ОСОБА_3 від 31.07.2023, в яких остання пояснила, що її співмешканець прийшовши до дому на підпитку розпочав сварку із її донькою ОСОБА_1 до якої розмовляв на підвищених тонах. Також дочка виражалася на підвищених тонах до ОСОБА_2 , який у свою чергу почав погрожувати фізичною розправою але без вчинення реальних дій та фізичної шкоди ніхто нікому не заподіював.;
- форма оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 31.07.2023.
Суддя, заслухавши думку усіх учасників даного процесу, а саме: особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 та потерпілої особи ОСОБА_2 , з'ясувавши їхні ментальні позиції щодо обставин справи, дослідивши в сукупності з протоколом про адміністративне правопорушення також матеріали справи, дійшов переконання щодо наступного.
Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційному принципі: презумпції невинуватості, передбаченого статтею 62 Конституції України, згідно з якою всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
В силу статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно зі статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов'язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи. Притягнення до адміністративної відповідальності має відбуватись у відповідності до встановленого законодавством порядку.
В статті 7 КУпАП зазначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до вимог частини 1 статті 8 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ст.9 КУпАП).
Тобто адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте, щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об'єктивну сторону, об'єкт, суб'єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб'єкт. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.
Згідно зі статтею 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне в об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до положень статті 251 КУпАП - доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому КУпАП.
Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні рішення.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
У справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 року, заява №16347/02, «Малофєєва проти Росії» (заява №36673/04), «Карелін проти Росії» (заява №926/08, рішення від 20.09.2016 року) Європейський суд робить висновок, що суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення.
Діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішенні ЄСПЛ у справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013, заява №36673/04), суд встановив, серед іншого, порушення ч.3 ст.6 Конвенції у зв'язку з тим, що в протоколі фабула була сформульована лише в загальних рисах без конкретизації обставин вчинення правопорушення.
Відповідно до вимог статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Посадовою особою, що складає протокол, ставиться у вину особі вчинення таких конкретних протиправних діянь, що містять в собі ознаки того чи іншого адміністративного правопорушення, що відображається у протоколі. Суддя ж, розглянувши справу повинен переконатись у наявності чи відсутності підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності за конкретні дії.
Згідно зі статтею 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Кодексом України про адміністративні правопорушення встановлюється чітка стадійність притягнення особи до відповідальності: виявлення правопорушення, фіксація правопорушення, формування доказової бази (матеріалів справи), розгляд справи про адміністративне правопорушення.
Тобто, після виявлення факту вчинення правопорушення працівник поліції зобов'язаний зібрати належні та допустимі докази такого правопорушення.
Відповідно до чинного законодавства України протокол про адміністративне правопорушення є офіційним документом і основним джерелом доказів у справі, оскільки саме він має містити повні та точні відомості про вчинення правопорушення, його кваліфікацію, дані про потерпілих, свідків, якщо вони є. Саме протокол про адміністративне правопорушення є документом, в якому формулюється суть правопорушення.
Протокол складається у кожному випадку виявлення адміністративного правопорушення, він є єдиною формою документу, в якому фіксується факт вчинення допущеного порушення, ніякого іншого документу про прийняття до провадження уповноваженими органами не оформляється. Від того, наскільки грамотно, змістовно і умотивовано складений протокол, залежить якість розгляду справи про адміністративне порушення, правильність розгляду справи по суті й обґрунтованість застосування адміністративного стягнення.
Протокол про адміністративне правопорушення - це комплексне джерело доказової інформації. Однак він набуває значення доказу в таких випадках, коли: по-перше, протокол складений уповноваженою на те посадовою особою; по-друге, складений не пізніше термінів, передбачених для накладення адміністративного стягнення; по-третє, зміст протоколу відповідає усім вимогам, передбаченим коментованою статтею.
Суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП за якою складено протокол.
Обставини правопорушення повинні бути викладені в протоколі конкретно, з належним формулюванням складу адміністративного правопорушення відповідно до змісту диспозиції статті (частини статті) КУпАП, що передбачає відповідальність за його вчинення.
Із фабули протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ №441940 від 31.07.2013 убачається, що 31.07.2023 близько 13:30 год. у АДРЕСА_1 ОСОБА_1 розмовляла на підвищених тонах відносно ОСОБА_2 чим своїми діями вчинила насильство в сім'ї психологічного характеру, та могла заподіяти шкоди психологічному здоров'ю потерпілого.
Диспозицією частини 1 статті 173-2 КУпАП передбачено, що вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, є умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення тягне за собою юридичну відповідальність.
Норма статті 173-2 КУпАП є бланкетною, а тому для того, щоб повністю розкрити суть адміністративного правопорушення у протоколі повинно бути зазначено, які конкретно дії вчинила особа, який спосіб насильства прослідковується у діях порушника, якщо дій кілька, то зазначена кожна дія і, вид насильства, наслідки цих дій по відношенню до особи, щодо якої вони були спричинені.
У той же час, організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства визначаються Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» за № 2229-VIII.
На сьогоднішній день, через рік після початку повномасштабної військової агресії росії проти України, особливо гостро стали виявлятися численні випадки соціальних спірних і конфліктних ситуацій у різних сферах.
Стаття 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначає, що домашнє насильство це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство в сім'ї - це насильство, пов'язане з дією одного члена сім'ї на психіку іншого члена сім'ї шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно спричиняється емоційна невпевненість, нездатність захистити себе та може завдаватися або завдається шкода психічному здоров'ю.
Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи (п.14 ч.1 ст.1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству").
Таким чином, під домашнє насильство, зокрема психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП, підпадають такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров'ю іншого члена сім'ї.
Законодавець визнав адміністративним правопорушенням не будь-яке домашнє насильство, а лише те, яке потягло за собою завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого або ж могло спричинити таку шкоду.
Водночас, домашнє насильство характеризується такими ознаками: умисність (з наміром досягнення бажаного результату); спричинення шкоди; порушення прав і свобод людини; значна перевага сил (фізичних, психологічних, пов'язаних із вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство.
Для наявності складу адміністративного правопорушення щодо вчинення домашнього насильства є обов'язковим одночасне існування вищевказаних ознак, у разі відсутності хоча б однієї із ознак дії особи не можна розцінювати як насильство.
Юридичний склад адміністративного правопорушення - це передбачений нормами права комплекс ознак (елементів), за наявності яких певне протиправне діяння можна кваліфікувати як адміністративний проступок.
Такий комплекс ознак передбачає чотири елементи: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт і суб'єктивна сторона.
Об'єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.
Об'єктивна сторона правопорушення полягає в умисному вчиненні будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Суб'єктами адміністративних правопорушень можуть бути зокрема деліктоздатні фізичні особи, які вчинили певні правопорушення.
Згідно із частинами 2 та 3 ст.3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: 1) подружжя; 2) колишнє подружжя; 3) наречені; 4) мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); 5) особи, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; 6) особи, які мають спільну дитину (дітей); 7) батьки (мати, батько) і дитина (діти); 8) дід (баба) та онук (онука); 9) прадід (прабаба) та правнук (правнучка); 10) вітчим (мачуха) та пасинок (падчерка); 11) рідні брати і сестри; 12) інші родичі: дядько (тітка) та племінник (племінниця), двоюрідні брати і сестри, двоюрідний дід (баба) та двоюрідний онук (онука); 13) діти подружжя, колишнього подружжя, наречених, осіб, які мають спільну дитину (дітей), які не є спільними або всиновленими; 14) опікуни, піклувальники, їхні діти та особи, які перебувають (перебували) під опікою, піклуванням; 15) прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, їхні діти та прийомні діти, діти-вихованці, діти, які проживають (проживали) в сім'ї патронатного вихователя. Дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству поширюється також на інших родичів, інших осіб, які пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, за умови спільного проживання, а також на суб'єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.
Відповідно до Закону України «Про попередження насильства в сім'ї» членами сім'ї є особи, які перебувають у шлюбі; проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою; їхні діти; особи, які перебувають під опікою чи піклуванням; є родичами прямої або непрямої лінії споріднення за умови спільного проживання.
Відповідно до статті 3 СК сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Згідно з абзацом п'ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 1999 року №5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна «член сім'ї» членами сім'ї є, зокрема особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з особою у безпосередніх родинних зв'язках (брати, сестри, дружини (чоловіки); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші).
Суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173-2 КпАП України, можуть бути як члени однієї сім'ї відповідно до визначеного поняття члена сім'ї у Законі України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», та інші родичі та особи, які пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, за умови спільного проживання.
Особа, яка постраждала від домашнього насильства - це особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі. Кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі.
Статтею 21 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що постраждала особа має право, зокрема, на дієвий, ефективний та невідкладний захист в усіх випадках домашнього насильства, недопущення повторних випадків домашнього насильства.
Однак важливо розрізняти поняття «сварка», «конфлікт», «насильство».
Особливостями ознак домашнього насильства є: наявність патерну (повторювані в часі інциденти множинних видів насильства); системна основа; повна влада та контроль над постраждалою особою; насильницькі дії у відносинах між близькими людьми; якщо вже є одна з форм домашнього насильства, висока ймовірність того, що й інші форми насильства можуть розвиватися.
Конфлікт (лат. conflictus - зіткнення, сутичка) - зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що призводить до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони.
Таким чином, виходячи з граматичного тлумачення диспозиції статті 173-2 КУпАП, орган поліції зобов'язаний при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, зазначати конкретно в чому саме полягало психологічне насильство, що прямо витікає з диспозиції статті (погрози, образи, чи переслідування, позбавлення житла, їжі, тощо) і це є обов'язковим.
Як було зазначено вище, 31.07.2023 близько 13:30 год. за місцем проживання гр . ОСОБА_1 говорила на підвищених томах відносно ОСОБА_2 , який як встановлено судовим розглядом є співмешканцем її матері.
Дії громадянина ОСОБА_1 кваліфіковано працівником поліції за частиною 1 статті 173-2 КУпАП, як домашнє насильство психологічного характеру.
Варто зазначити те, що у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 не зміг пояснити, у чому полягало домашнє насильство, а також те чи була чи могла бути завдена шкода фізичному чи психологічному здоров'ю.
У даному випадку наявність наслідків дій ОСОБА_1 у виді спричинення шкоди психічному здоров'ю ОСОБА_2 , не доведено за стандартом «поза розумним сумнівом».
Насильство в сім'ї, у розумінні статті 173-2 КУпАП, є адміністративним правопорушенням, з матеріальним складом, оскільки він потребує наявності не тільки певного діяння, але й спричинення або загрози завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Разом з тим, суперечка, про яку йде мова у письмових поясненнях та в поясненнях наданих в судовому засіданні, не охоплюється диспозицією статті 173-2 КУпАП не є об'єктивною стороною вказаного правопорушення, за що особа може бути притягнутою до адміністративної відповідальності.
Тобто факт вчинення домашнього насильства ОСОБА_1 , не знайшов свого підтвердження при розгляді справи про адміністративне правопорушення в суді.
При цьому, суддя, окрім викладених вище мотивів, виходив ще й з того, що на особу, уповноважену складати протокол про адміністративне правопорушення, покладається обов'язок довести причинно - наслідковий зв'язок між діями, що учинені особою та наслідками, що настали.
Інакше кажучи, саме по собі висловлювання «на підвищених тонах» на адресу осіб, із числа передбачених статтею 3 Закону України №2229-VIII, автоматично не утворює собою складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП, позаяк, ці дії неминуче мають потягнути за собою наслідки, а саме: завдання чи можливість завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
З фабули протоколу не простежується факт того, що конфліктна ситуації викликала у постраждалої особи - ОСОБА_2 побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинила емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи, тощо.
У даному випадку дійсним є лише факт того, що атмосфера взаєморозуміння між ОСОБА_1 і співмешканцем її матері ОСОБА_2 відсутня. Дійсно мала місце обопільна словесна перепалка, однак, не кожна перепалка є домашнім насильством у розумінні норм Закону.
Більше того, в судовому засіданні було достеменно встановлено, що ОСОБА_2 , первинно спровокував словесну перепалку, що мала місце 31.07.2023. Спростувати вказаний факт в судовому засіданні ОСОБА_2 , належними і допустимими доказами не зміг.
Окрім цього, автором протоколу, не подано жодних доказів, які б свідчили про склад скоєного ОСОБА_1 , правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП, які б підтвердили, що на відносини між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 розповсюджується дія Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є суб'єктами, на яких розповсюджується дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є родичами чи іншими особами, які пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, за умови спільного проживання.
Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , відсутні фактичні родинні відносини та відповідно дії ОСОБА_1 по відношенню до ОСОБА_2 , не підпадають під кваліфікацію за частиною 1 статті 173-2 КУпАП.
Відповідно до пункту 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи те, що при розгляді справи, доказів, що стверджують факт скоєння ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП не було встановлено, суддя переконаний, що необхідно закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, з наведених вище мотивів та підстав.
Керуючись статтями 1,7, 9, 245, 247, 251, 276, 283-285 КУпАП, суддя -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною 1 статті 173-2 КУпАП, закрити на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП, - у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена в порядку та строки визначені Кодексом України про адміністративне правопорушення, з урахуванням норм статей 287-291 даного Кодексу, і набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя О. Г. Борейко