Справа № 136/1329/23
провадження №3/136/436/23
03 серпня 2023 року м. Липовець
Суддя Липовецького районного суду Вінницької області Шпортун С.В., розглянувши матеріали, які надійшли від начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 , громадянина України, одруженого, військовослужбовця призваного за мобілізацією, стрілець 1 відділення охорони 3 взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не притягувався до адміністративної відповідальності,
за ч. 3 ст.172-20 КУпАП,
10.07.2023 о 10:00 год. на території розташування роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_3, Вінницького району Вінницької області було встановлено, що військовослужбовець - солдат ОСОБА_1 , під час виконання обов'язків військової служби, перебував в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, за що передбачена адміністративна відповідальність ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, повідомлявся належним чином про дату час та місце розгляду справи.
До матеріалів адміністративної справи додано заяву ОСОБА_1 , відповідно до якої він просить розглядати адміністративний матеріал, складений відносно нього, без його участі, провину визнає, просить призначити мінімальне покарання.
За правилами статті 268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення справи. Частиною 2 цієї статті не передбачена обов'язкова присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності при розгляді справи за ч. 3 ст.172-20 КУпАП.
З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на підставі зібраних у справі доказів, за відсутності будь-яких заперечень зі сторони особи, яка притягується до відповідальності.
Вивчивши та дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, судом встановлено, що на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.172-20 КУпАП, надано наступні докази:
- протоколом про адміністративне правопорушення №ОДВ/118 від 10.07.2023 у якому зазначено суть адміністративного правопорушення вчиненого ОСОБА_1 про що зазначено вище;
- направлення на огляд ОСОБА_1 з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 10.07.2023 о 11:24 год.;
- висновок складений КНП «Центр терапії залежностей «Соціотерпія» Вінницької обласної ради» за №1836 від 10.07.2023, відповідно до якого встановлено, що 10.07.2023 ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп'яніння, результати тесту 0,81%0 та 0,85%0;
- протокол ОДВ №0114 від 10.07.2023 про адміністративне затримання, зі змісту якого встановлено, що 10.07.2023, у зв'язку із вчиненням адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП ОСОБА_1 було затримано для припинення адміністративного правопорушення та складання матеріалів;
- рапорт від 10.07.2023 т.в.о. командира роти ч-го відділу ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 , згідно з яким констатовано, що 10.07.2023 на території розташування роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_3, Вінницького району Вінницької області виявлено військовослужбовця солдата ОСОБА_1 , який мав виражені ознаки алкогольного сп'яніння, поводив себе зухвало, висловлювався нецензурною лайкою;
- витяг з наказу від 12.04.2023 №102 начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (по стройовій частині), з якого встановлено, що солдата ОСОБА_1 було призначено наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (по особовому складу) від 10.04.2023 за №24-РС на посаду стрільця 1 відділення охорони 3 взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
- службову характеристику на солдата ОСОБА_1 видану 10.07.2023 начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 з якої слідує, що за час проходження військової служби солдат ОСОБА_1 зарекомендував себе з негативної сторони, до виконання обов'язків ставиться не відповідально, схильний до вживання алкоголю, порушував військову дисципліну;
- тимчасове посвідчення військовослужбовця за № НОМЕР_2 видане 04.03.2022 на ім'я ОСОБА_1 .
Згідно положень статті 7 КУпАП, провадження у справах про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу проводиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до частини першої статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За приписами КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Диспозиція частини першої статті 172-20 КУпАП передбачає наступні склади адміністративного правопорушення: 1) розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об'єктів; 2) поява військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння; 3) виконання військовослужбовцями, військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів обов'язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння; 4) відмова військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
При цьому, диспозиція частини 3 статті 172-20 КУпАП, передбачає, що дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення, або в умовах особливого періоду.
Змістом частини першої статті 3 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 р. № 548-ХІV передбачено, що військова служба у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком осіб (за винятком випадків, визначених законом), пов'язаній із захистом України.
Статтею 13 даного Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України визначено, що військовослужбовець зобов'язаний додержуватися вимог безпеки, вживати заходів до запобігання захворюванню, травматизму, повсякденно підвищувати фізичну загартованість і тренованість, утримуватися від шкідливих для здоров'я звичок. Згідно статті 26 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України» дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
У відповідності до пункту 2 частини першої статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок та проходження військової служби» початком проходження військової служби вважається: день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов'язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації.
Відповідно до ч.3 ст. 24 Закону закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Згідно змісту пунктів 1, 5 частини 4 статті 24 даного Закону України військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби: на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); під час виконання державних обов'язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов'язки не були пов'язані з військовою службою; під час виконання обов'язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.
У постанові Кабінету Міністрів України від 14.02.2018 № 68 визначено, що військовий об'єкт - ділянки місцевості, будівлі, споруди, які постійно чи тимчасово використовуються з'єднанням, військовою частиною і підрозділом Збройних Сил для виконання завдань або розміщення та укриття особового складу, зберігання бойової техніки або військового майна; військові транспортні засоби, озброєння та військова техніка, а також об'єкти, які підлягають захисту і охороні (обороні) Збройними Силами.
Статтею 1 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 р. № 551-ХІV передбачено, що військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.
Положеннями абзацу 7 статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України визначено, що військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.
Змістом статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Так, відповідно до Указу Президента України від 17.03.2014 р. № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», затвердженого Законом України від 17 березня 2014 р. № 1126-VI, в Україні оголошено часткову мобілізацію, отже з того часу настав особливий період, який триває по теперішній час, оскільки Президент України відповідного рішення про скасування особливого періоду та переведення державних інституцій на функціонування в умовах мирного часу не приймав.
Аналогічний за своїм змістом правовий висновок наведений Верховним Судом у складі Касаційного цивільного суду у постановах від 14 лютого 2018 р. у справі № 131/1449/16-ц (провадження № 61-4157св18), від 14 лютого 2018 р. у справі № 727/2187/16-ц (провадження № 61-3951св18), від 20 лютого 2018 р. у справі № 640/4439/16-ц (провадження № 61-4304св18), від 21 лютого 2018 р. у справі № 211/1546/16-ц (провадження № 61-4255св18), від 25 квітня 2018 р. у справі № 205/1993/17-ц (провадження № 61-1664св17), від 30 травня 2018 р. у справі № 521/12726/16-ц (провадження № 61-16144св18).
У відповідності до частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Таким чином, оскільки Верховний Суд, забезпечуючи єдність правозастосовної практики, сформував правову позицію, щодо тривалості особливого періоду та його дії на теперішній час, з огляду на положення частини першої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», слід констатувати, що в Україні діє особливий період.
Крім того, відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 р. № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому, у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України Строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб згідно з Указом Президента № 133/2022 від 14.03.2022; Строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб згідно з Указом Президента № 259/2022 від 18.04.2022; Строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента № 341/2022 від 17.05.2022; Строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента № 573/2022 від 12.08.2022; Строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента № 757/2022 від 07.11.2022; Строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента № 58/2023 від 06.02.2023; Строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента № 254/2023 від 01.05.2023.
Відповідно до вимог п. 7 розділу II наказу Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України від 09.1 1.2015 № 1452/735 «Про затвердження Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0.2 проміле алкоголю.
Суд вважає, що дії ОСОБА_1 вірно кваліфіковано за ч.3 ст.172-20 КУпАП, а вина його доведена належними та допустимими доказами, які в своїй сукупності підтверджують висновки суду «поза розумним сумнівом».
При призначенні виду та розміру адміністративного стягнення враховується особа порушника, ступінь вини, майновий стан, характер вчиненого правопорушення, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.
Дослідивши обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, оцінивши усі зібрані у справі докази, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов до висновку, що ОСОБА_1 слід визнати винним у вчиненні вищевказаного адміністративного правопорушення та з урахуванням особи порушника та характеру вчиненого правопорушення накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі, що передбачений частиною статті, за якою інкриміновано його діяння оскільки саме такий вид адміністративного стягнення, на думку суду, наразі досягне мети, визначеної статтею 23 КУпАП.
У відповідності до статті 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Разом із тим, змістом пункту 12 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов'язаних з виконанням військового обов'язку, а також під час виконання службових обов'язків.
Суд зазначає, що у даному випадку військовослужбовець ОСОБА_1 не реалізовує права самостійно шляхом звернення до суду за захистом своїх порушених прав, а є особою, яка притягнута до адміністративної відповідальності, відтак вказані положення на нього не розповсюджуються, тому відповідно до статті 40-1 КУпАП та частини п'ятої статті 4 Закону України «Про судовий збір» з нього на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 536,80 грн.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 23, 27, 33, 35, ч. 3 ст. 172-20, 221, 251, 276, 284 КУпАП, суд,
Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 (сімнадцять тисяч гривень 00 коп.) грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 536,80 (п'ятсот тридцять шість гривень 80 коп.) грн.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом 10-ти днів з дня винесення постанови.
Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Апеляційна скарга подається до Вінницького апеляційного суду через Липовецький районний суд Вінницької області.
Суддя Світлана ШПОРТУН