1-кп/130/276/2023
130/1953/23
04.08.2023 р. м. Жмеринка
Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області у складі:
головуючого - ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023020130000277 від 06 червня 2023 року за обвинуваченням: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с.Дзвониха, Тиврівського району, Вінницької області та мешканця АДРЕСА_1 , з професійно-технічною освітою, не працюючого, не одруженого, військовозобов'язаного, призваний на військову службу та являється солдатом, механіком - водієм 3 механізованого відділення 1 механізованого взводу 2 механізованої роти 1 механізованого батальйон ВЧ НОМЕР_1 , раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч.4 ст.185 КК України;
учасники кримінального провадження:
прокурор ОСОБА_4 ,
обвинувачений ОСОБА_3 ,
ОСОБА_3 призваний на військову службу під час мобілізації, на особливий період, у зв'язку із чим 28.01.2023 наказом командира військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_3 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , поставлено на усі види забезпечення та призначено на посаду механіка-водія 3 механізованого відділення 1 механізованого взводу 2 механізованої роти 1 механізованого батальйону.
Статтею 41 Конституції України, окрім іншого, передбачено, що кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем, відповідно до вимог ст.ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, окрім іншого, зобов'язаний свято та непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно та чесно виконувати військовий обов'язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, удосконалювати свою виучку та майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватись вимог статутів Збройних Сил України, знати й утримувати у готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь.
Згідно до ст.ст. 3-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, окрім іншого, військова дисципліна досягається шляхом особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов'язків, вимог статутів Збройних Сил України, а також зобов'язує кожного військовослужбовця додержуватись Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів. Водночас, у порушення зазначених вище норм законодавства України механік-водій 3 механізованого відділення 1 механізованого взводу 2 механізованої роти 1 механізованого батальйону НОМЕР_1 ОСОБА_3 вчинив вказаний злочин за наступних обставин.
Військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_3 , 04.06.2023, приблизно о 23:00 год. знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , що на праві власності належить ОСОБА_5 , побачив на території вказаного домоволодіння металеву бочку в якій знаходилось дизельне пальне. В цей час у ОСОБА_3 виник протиправний умисел спрямований на заволодіння вказаним пальним. В подальшому, реалізовуючи свій злочинний умисел, діючи умисно, таємно, з метою власного незаконного збагачення, з корисливих спонукань, розуміючи протиправність своїх дій та суспільно небезпечних наслідків, в період дії воєнного стану в України, (введений Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, відповідно до Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, востаннє продовжений Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 01.05.2023 № 255/2023, який затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» № 3058-ІХ від 02.05.2023.), шляхом вільного доступу вчинив крадіжку дизельного палива загальним об'ємом 80 л, яке помістив до полімерних каністр різного об'єму. Відповідно до висновку експерта № 6920/213/03-23 від 06.06.2023 ринкова вартість 1 літри дизельного палива станом на момент вчинення крадіжки складала 43,58 гривень (сорок три гривні п'ятдесят вісім копійок).
В подальшому, ОСОБА_3 разом із викраденим майном залишив місце вчинення злочину, та розпорядився викраденим на власний розсуд, тим самим завдав потерпілій ОСОБА_5 майнової шкоди на загальну суму 3486,40 гривень (три тисячі чотириста вісімдесят шість гривень сорок копійок).
Виходячи з аналізу норм ч.1 ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити такі питання, в тому числі: чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа; чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений; чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення; чи підлягає обвинувачений покаранню за вчинене ним кримінальне правопорушення; чи є обставини, що обтяжують або пом'якшують покарання обвинуваченого, і які саме; яка міра покарання має бути призначена обвинуваченому і чи повинен він її відбувати; як вчинити із заходами забезпечення кримінального провадження.
Згідно із ст.8 Конституції України, в Україні діє принцип верховенства права.
Кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч.1 ст.8 КПК України).
Статтею 2 КПК України встановлено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Виходячи з аналізу частини 2 статті 9 КПК України, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Крім того, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків (ч.6 ст.22 КПК України).
Суд створив необхідні умови для реалізації сторонами кримінального провадження їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Так, обвинувачений ОСОБА_3 , будучи допитаним під час судового розгляду, в повному обсязі визнав свою провину в інкримінованому йому злочині, який передбачений ч.4 ст.185 КК України і викладений в обвинувальному акті від 06.06.2023 року, щиро розкаявся, просив його суворо не карати. Суду показав, що злочин вчинив за обставин, викладених вище, а саме на початку червня 2023 біля 23.00 годин знаходячись в с.Щучинці Жмеринського району Вінницької області, пройшов на території домоволодіння ОСОБА_5 , де побачив металеву бочку, у які знаходилося дизельне пальне, за допомогою шлангу викачав у каністри 80 (вісімдесят) літрів пального, котре в подальшому переніс до себе додому з метою використання у подальшому на власні потреби. В подальшому працівники поліції виявили та виручили викрадене пальне.
Обвинувачений ОСОБА_3 виявляє жаль з приводу вчиненого злочину, запевнив суд, що готовий нести покарання за вчинений злочин і в подальшому не вчинятиме кримінальних правопорушень.
Прокурор Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного округу ОСОБА_4 вважає за можливе не досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються і здійснювати судовий розгляд на підставі ч.3 ст.349 КПК України.
Зазначене узгоджується із положеннями ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України, якою встановлено, що кожен (…) при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно із законом.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_3 в повному обсязі визнав свою провину в інкримінованому йому злочині, який передбачений ч.4 ст.185 КК України і викладений в обвинувальному акті від 25.07.2023 року, та беручи до уваги думки прокурора ОСОБА_4 , показання обвинуваченого ОСОБА_3 , за згодою учасників судового розгляду, відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України, суд прийшов до висновку про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
При цьому суд з'ясував, чи правильно обвинувачений ОСОБА_3 розуміє зміст цих обставин, які не оспорюються. Сумнівів щодо добровільності та істинності його позиції у суду немає.
Суд також роз'яснив обвинуваченому ОСОБА_3 , що при таких обставинах він позбавляєються права оскаржити ці обставини справи у апеляційному порядку.
Переконавшись у добровільності позиції учасників судового розгляду, а також в тому, що вони усвідомлюють неможливість оскаржити обставини, встановлені під час досудового розслідування, в апеляційному порядку, суд прийшов до висновку про судовий розгляд кримінальної провадження за правилами ч.3 ст.349 КПК України.
За таких обставин, виходячи з аналізу обвинувального акту, допитавши обвинуваченого, вивчивши матеріали справи, що характеризують його особу, суд прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_3 , у вчинені інкримінованого йому злочину при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.
Слід зазначити, що у своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
Так, суд, керуючись своїм внутрішнім переконанням, на підставі всебічного, повного й неупередженого з'ясування усіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи докази та надані суду відомості з точки зору належності, допустимості, достовірності, суд «поза розумним сумнівом» дійшов висновку про вчинення обвинуваченим ОСОБА_3 таємного викрадення чужого майна (крадіжки), вчинена в умовах воєнного стану, а тому його дії вірно кваліфіковані за ч.4 ст.185 КК України.
Відповідно до ст.65 КК України та роз'яснень, що містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» (з послідуючими змінами), суд призначає покарання з врахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, даних про особу винного та обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання, яке має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є тяжким злочином, особу обвинуваченого.
Так, обвинувачений ОСОБА_3 щиро покаявся, на обліку в психіатра та на обліку в нарколога не значиться, за місцем проживання характеризується з посередньої сторони, фактично відшкодував шкоду потерпілій, з приводу міри покарання потерпіла покладалася на розсуд суду, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався. Ці обставини суд відносить до обставин, які пом'якшують покарання.
Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 судом не встановлено.
З урахуванням обставин, що пом'якшують покарання та з урахуванням особи ОСОБА_3 , загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, ставлення обвинуваченого до вчиненого діяння та наслідків діяння, а саме: що він щиро розкаявся у скоєному, раніше не судимий, на даний час проходить службу в Збройних силах України, суд приходить до переконання, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства та про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання й звільнення його на підставі ст.75 КК України від відбування призначеного покарання з випробуванням, але за умови контролю за його поведінкою - встановленням йому іспитового строку з покладенням на нього обов'язків, визначених ст.76 КК України.
Цивільний позов у данному кримінальному провадженні не заявлявся.
Відповідно до п.13 ч.1 ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити: на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що по справі понесені процесуальні витрати за проведення експертизи у зв'язку із залученням стороною обвинувачення експерта спеціалізованої державної установи.
Процесуальні витрати слід стягнути з обвинуваченого на користь держави.
Питання про долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.
Крім того, відповідно до вимог ст.331 КПК України, враховуючи відсутність клопотань учасників судового розгляду про обрання обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу, підстав для його обрання - немає.
Керуючись статтями 373, 374 КПК України, суд,
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчинені кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.4 ст.185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, якщо він протягом 1 (одного) року 6 (шести) іспитового строку не вчинить нового злочину.
Початок іспитового строку обчислювати з моменту проголошення вироку.
Відповідно до п.п. 1, 2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_3 такі обов'язки: 1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; 3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Запобіжний захід ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили не застосовувати.
Речові докази, а саме: пластикову каністру синього кольору об'ємом 20 л заповнену рідиною, яка за своїми ознаками схожа на дизельне пальне; пластикову каністру синього кольору об'ємом 20 л заповнену рідиною, яка за своїми ознаками схожа на дизельне пальне; пластикову каністру білого кольору об'ємом 10 л заповнену рідиною, яка за своїми ознаками схожа на дизельне пальне; пластикову каністру помаранчевого кольору об'ємом 10 л заповнену рідиною, яка за своїми ознаками схожа на дизельне пальне; пластикову каністру об'ємом 10 л заповнену рідиною, яка за своїми ознаками схожа на дизельне пальне; пластикову каністру об'ємом 10 л заповнену рідиною, яка за своїми ознаками схожа на дизельне пальне, які зберігаються в кімнаті речових доказів Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області, повернути потерпілій ОСОБА_5 , попереднього знявши з неї арешт, накладений ухвалою слідчого судді Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 08.06.2023 року.
Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати в кримінальному провадженні в сумі 238 (двісті тридцять вісім) грн.. 98 коп.
Згідно зі ст.ст.376,392, 393, 395, 532 КПК України вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Вирок суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя Жмеринського
міськрайонного суду ОСОБА_1