Справа № 128/285/18
Іменем України
07.07.2023 м. Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області у складі:
головуючої - судді Саєнко О.Б., при секретарі - Фольварковій Н.О.,
за участю: позивачів- ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
представника позивачів- адвоката Ткаченко Т.В.
відповідача - ОСОБА_3 , представника відповідача- адвоката Гурби М.В.
розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про захист честі і гідності та відшкодування моральної шкоди,-
01.02.2018 позивачі звернулися до Вінницького районного суду Вінницької області із первісним позовом , який обґрунтували тим, що відповідач ОСОБА_3 є їхнім сусідом з 1995 року . В 2010 році між ними виник конфлікт з приводу того, що ОСОБА_3 чинив їм перешкоди в користуванні земельною ділянкою і житловим будинком. Вказую , що рішеннями Вінницького районного суду Вінницької області було зобов'язано ОСОБА_3 усунути перешкоди в користуванні ними житловим будинком та земельною ділянкою, проте оскільки рішення суду були не на його користь, ОСОБА_3 постійно поширює відносно них неправдиву інформацію, яка не відповідає дійсності і порушує їхнє право на повагу до гідності та честі.
Вказують, що на протязі 2010-2013 років відповідач поширював неправдиву інформацію у зверненнях до голови Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області, Вінницького міського голови, головного лікаря Вінницької міської станції швидкої медичної допомоги, редакції друкованого видання «33-й канал», яка в №21 від 15.05.2013 опублікувала статтю під назвою «Сусіди спалили мій фруктовий сад», однак дана інформація не відповідала дійсності, зачіпала їхні честь та гідність, проте вони не стали звертатися із відповідним позовом до суду, зважаючи на можливість врегулювання виниклої ситуації мирним шляхом.
Однак, відповідач ОСОБА_3 продовжує поширювати відносно них неправдиву інформацію, яка порушує їх честь та гідність, зокрема, в своїх зверненнях до сільського голови Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області від 24 та 25 жовтня 2017 року і 06 листопада 2017 року відповідач вказав неправдиву інформацію про те, що позивач ОСОБА_1 , самочинно збудував будинок, сарай, літню кухню, спускає водостічну воду на його земельну ділянку, посадив на АДРЕСА_1 дерева, які не дають проїхати та шарпають автомобіль, викопав вигрібну яму біля самої криниці та забруднює водні ресурси.
Також зазначають, що відповідач ОСОБА_3 25 грудня 2017 року звернувся до Вінницького РВП ВВП ГУНП у Вінницькій області із заявами, в яких звинуватив їх в крадіжці у нього металевої арматури, встановлення ними спеціальної апаратури для підслуховування всіх розмов у його сім'ї, звинувачення ними його в крадіжці електроенергії. Крім того, в даних заявах ОСОБА_3 вказав, що вони працюють на КДБ, ФСБ і Путіна , звинуватив їх у державній зраді. Вказані відомості, повідомлені відповідачем в письмових зверненнях, принижують їх честь та гідність, оскільки висловлювання щодо дій з їхнього боку не відповідають дійсності.
Також позивачі вказують, що звернення відповідача до різних інстанцій та поширення недостовірної відносно них інформації призвело до порушення їхніх особистих немайнових прав, а саме: права на повагу до їхньої честі та гідності і завдало їм моральну шкоду. Яка полягає в тому, що після наклепницьких звернень відповідача порушився їх звичайний спосіб життя, в результаті морального стресу та переживань значно погіршився стан їхнього здоров'я, порушився сон, їх постійно переслідує відчуття пригніченості та тривоги, вони вимушені витрачати кошти, свій вільний час та здоров'я на здійснення дій по відновленню порушених їх прав, тому розмір заподіяної їм діями відповідача моральної шкоди вони оцінюють в розмірі по 100000 гривень кожному.
23.03.2018 позивачі подали заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просять суд також зобов'язати відповідача ОСОБА_3 на протязі тижня після вступу в законну силу рішення суду спростувати недостовірну інформацію, яка міститься у його письмових зверненнях до сільського голови Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області від 24 та 25 жовтня 2017 року і 06 листопада 2017 року про те, що ОСОБА_1 , самочинно збудував будинок, сарай, літню кухню, спускаю водостічну воду на його земельну ділянку, посадив на АДРЕСА_1 дерева, які не дають проїхати та шарпають автомобіль, викопав вигрібну яму біля самої криниці та забруднює водні ресурси, та двох письмових заявах від 25 грудня 2017 року до Вінницького РВП ВВП ГУНП у Вінницькій області про звинувачення позивачів в крадіжці у нього металевої арматури, встановлення позивачами спеціальної апаратури для підслуховування всіх розмов у його сім'ї, звинувачення позивачами його в крадіжці електроенергії, звинуваченню їх в роботі на КДБ, ФСБ і Путіна та у державній зраді, шляхом подачі письмових звернень до сільського голови Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області та до Вінницького РВП ВВП ГУНП у Вінницькій області із відповідними спростуваннями; демонтувати розміщений ним на огорожі між їх земельними ділянками АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 плакат з написами принижуючого змісту та принести позивачам свої вибачення. Стягнути з відповідача на їх користь по 100000 гривень кожному у рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди та понесені витрати на надання правничої допомоги по 750 гривень кожному (Т.1а.с.86-89)
02.03.2018, через канцелярію суду, від відповідача ОСОБА_3 надійшов відзив на первісну позовну заяву (Т.1 а.с.65-69), в якому відповідач не визнає позовні вимоги, оскільки вважає їх безпідставними та незаконними. Вказав, що реалізація особою права на звернення до відповідних органів влади, що гарантовано Конституції України, не може вважатись поширенням недостовірної інформації, тому він і звертався до Якушинецької сільської ради з метою захисту своїх прав та фіксації дій з боку позивача ОСОБА_1 , що на його думку були протиправними та порушували його права, зокрема в заяві від 24.10.2017 вх.№ Г-768 він просив створити комісію з метою фіксування побудови ОСОБА_1 ряду будівель із порушенням вимог ДБН щодо відстані до межі його домоволодіння. При цьому, він вважав, що ряд будівель ОСОБА_1 є самочинно побудований, оскільки про це йому було повідомлено в листі Інспекції ДАБК у Вінницькій області від 30.11.2010. Крім того, у вказаній заяві він просив зафіксувати факт спуску стічних вод з боку будинку ОСОБА_1 на його земельну ділянку, оскільки даний факт дійсно мав місце. В даній заяві він також вказував на те, що дерева, висаджені ОСОБА_1 перешкоджали йому проїжджати автомобілем та пошкоджували його внаслідок розростання гілля, а також вказував на те, що вигрібна яма ОСОБА_1 має певні недоліки, що може вплинути на забруднення води в криницях та відповідно мати негативні наслідки для людей.
Щодо інших його заяв від 25.10.2017 вх. № Г-770 та від 6.11.2017, він вважає, що вони взагалі не містять інформації, яку позивач вважає недостовірною та просить спростувати. До правоохоронних органів, він також звертався з приводу неправомірних дій, що на його думку вчинялись з боку позивачів, так, в заяві від 25.12.2017 № 9688 він просив вжити дій до ОСОБА_1 , оскільки він неодноразово безпідставно звертався до відповідних органів про здійснення ним крадіжки електроенергії.
Також відповідач зазначив, що ОСОБА_1 розмістив з боку його будинковолодіння ряд відеокамер, що надає можливість позивачам знімати та прослуховувати все, що відбувається на його території, а також, в нього з території будинковолодіння пропала арматура, яка була розташована біля межі з будинковолодінням позивачів, а оскільки позивачі вороже ставляться до нього, то він припускав, що позивачі могли бути причетними до цього.
Окрім того, зазначив, що раніше ОСОБА_1 під час розмови з ним повідомляв про те, що він неодноразово звертався до органів КДБ з заявами, у зв'язку з цим, в нього склалось враження, що ОСОБА_1 був завербований КДБ. В подальшому, коли він ( ОСОБА_3 ) повернувся з військової служби в зоні АТО, ОСОБА_1 приходив в районний військовий комісаріат та намагався взнати інформацію про те, де саме він проходив службу та за що отримав нагороди, це також викликало в нього підозру, що ОСОБА_1 , з огляду на його минулі зв'язки з КДБ, міг бути пов'язаним з службами ФСБ Росії та збирати для них відповідну інформацію, тому він повідомив про свої підозри до правоохоронних органів для проведення відповідної перевірки.
Щодо заподіяння позивачам моральної шкоди, відповідач вказав, що наданими позивачами довідками Якушинецької амбулаторії загальної практики сімейної медицини від 01.02.2018 № 51 та № 52, підтверджується лише те, що позивачі протягом тривалого часу страждають на хронічні хвороби. Вважає, що дані медичні довідки не містять будь-яких даних про те, що здоров'я позивачів погіршилось після подання ним заяв; при цьому, також вважає, що позивачі не надали будь-яких інших доказів на підтвердження обставин, якими вони обґрунтовують завдання їм моральної шкоди, а також , відсутні будь-які докази і на підтвердження розміру завданої позивачам шкоди. Просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Крім цього, 23.03.2018 через канцелярію суду позивачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подано відповідь на відзив (Т.1 а.с.49-55), в якій останні зазначили, що у зверненнях ОСОБА_3 були наявні завідомо неправдиві відомості. Вважають, що для таких звернень у відповідача не було жодних підстав і звернення були викликані не наміром виконати свій громадський обов'язок або захистити свої права чи законні інтереси, а опорочити їх честь та гідність, адже по результатах розгляду його заяв встановлено, що він керується неправдивими, непідтвердженими та надуманими фактами, які не відповідають дійсності.
Вказує, що заяви ОСОБА_3 не можна розцінювати як реалізацію ним конституційного права, так як у його зверненнях викладені завідомо неправдиві відомості, для таких звернень не було жодних підстав і вони викликані не наміром виконати свій громадський.
Щодо твердження відповідача про те, що він просив створити комісію з метою фіксування побудови ОСОБА_1 ряду будівель з порушенням вимог ДБН, зазначили, що це також не відповідає дійсності, так як даний факт є надуманим. Надуманою вважають також є вказівка в заяві на ім'я сільського голови про те, що дерева, висаджені позивачем ОСОБА_1 , перешкоджали йому проїжджати автомобілем та пошкоджували його автомобіль, внаслідок розростання гілля. В свою чергу, дерева біля його, будинку не перешкоджають проїзду автомобілів, комісія з цього приводу на місце не виходила і він, ОСОБА_1 , не зрізав гілля дерев, які заважали проїзду, за результатами виходу комісії. Проте він ( ОСОБА_1 ) дійсно періодично підчищає дерева, однак це робилось не в результаті виходу комісії а з власної ініціативи.
Позивач ОСОБА_1 також зазначив, що відеокамери встановлені ним були не з метою знімати та прослуховувати все, що відбувається на території ОСОБА_3 , а з метою фіксування протиправних дій з боку ОСОБА_3 , що не заборонено діючим законодавством. Вважає, що саме завдяки фіксуванню за допомогою відеокамер ним було встановлено, що вибуховий пристрій на територію їхнього подвір'я кинув ОСОБА_3 . Вважає, що обвинувачення їх в тому, що вони причетні до крадіжки арматури, яка знаходилась на межі між будинковолодінями, також порушують їхню честь та гідність, оскільки ніхто не давав такого права ОСОБА_3 . У випадку викрадення належного йому на праві власності майна ОСОБА_3 повинен був відповідно до вимог закону звернутись з відповідною заявою до правоохоронних органів, а не звинувачувати їх в цьому безпідставно.
Крім цього, зазначають, що не відповідають дійсності і вказівки ОСОБА_3 у відзиві про те, що ОСОБА_1 , під час розмови з ним повідомляв його про те, що позивач неодноразово звертався до органів КДБ з заявами і в зв'язку з цим, у нього склалось враження, що ОСОБА_1 , був завербований КДБ. Жодних спілкувань з ОСОБА_3 щодо, звернень з заявами до КДБ у ОСОБА_1 , не було, а твердження ОСОБА_3 в цій частині є надуманими, не відповідають дійсності і принижують його честь та гідність.
Позивач ОСОБА_1 у відповіді на відзив також стверджує, що жодних звернень до будь-яких органів щодо проходження ОСОБА_3 військової служби в зоні АТО від нього не було, а тому у ОСОБА_3 не було законних на те підстав вказувати в заяві до Вінницького РВП про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 працюють на КДБ, ФСБ і Путіна, і звинувачувати їх у державній зраді.
Щодо довідок Якушинецької амбулаторії загальної практики сімейної медицини від 01.02.2018№ 51 та № 52, які на думку відповідача підтверджують лише те, що вони протягом тривалого часу страждають на хронічні хвороби, зазначають, що ним у позовній заяві детально аргументовано, в чому полягає заподіяна їм моральна шкода; обґрунтований розмір заподіяної їм діями відповідача моральної шкоди з урахуванням перенесених ними моральних страждань, сімейного та матеріального стану відповідача, та надано відповідні докази, а тому заявлені ними позовні вимоги до ОСОБА_3 просять задовільнити у повному обсязі.
Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 26.03.2018 прийнято заяву позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 23 березня 2018 року про збільшення розміру позовних вимог у даній цивільній справі (Т.1 а.с.108).
04.05.2018 відповідачем ОСОБА_3 через канцелярію суду подано заперечення на вищевказану заяву позивачів про збільшення розміру позовних вимог (Т.1 а.с.115-117).
Вказує, що позивачі в заяві про збільшення позовних вимог стверджують, що він безпідставно розмістив плакат між їхніми будинковолодіннями, яким поширив принижуючу інформацію щодо позивачів, чим принизив їх честь і гідність, однак такі твердження позивачів є безпідставними. Так як, позивачі постійно здійснюють відеоспостереження за його житловим будинком та прилеглою до нього земельною ділянкою, чим порушують його право на приватне життя, тому з метою захистити свої права, використовуючи право на самозахист, він розмістив перед своїм парканом темну на рівні відеокамер позивачів плівку з метою перешкодити позивачам здійснювати відеоспостереження за територією його будинковолодіння, а написи, що містились на плівці не мали жодного відношення до позивачів та не стосувались їх. Вказана плівка була розміщена в глибині його подвір'я навпроти будівель позивачів, в зв'язку з цим, всі надписи на плівці були закриті від інших осіб, оскільки побачити плівку з вулиці об'єктивно було не можливим, таким чином, вважає, що він не поширював будь-якої інформації щодо позивачів, оскільки написи не стосувались їх та не були доступні третім особам, а вимогу позивачів про демонтаж плакату не можливо виконати, оскільки на даний час плівку було зірвано вітром.
Також вважає, що він мав фактичні підстави вважати про наявність порушень чинного законодавства з боку позивачів та добросовісно користувався своїм правом на звернення передбаченим ст.40 Конституції України, з огляду на це, його дії щодо звернення до органу місцевого самоврядування та правоохоронного органу є законними та відповідно не є поширенням недостовірної інформації.
22.06.2022 ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області зупинене провадження в даній цивільній справі в зв'язку з перебування відповідача ОСОБА_3 у складі Збройних Сил України до припинення перебування відповідача у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан (Т.2 а.с.72).
Ухвалою судді Вінницького районного суду Вінницької області від 24.03.2023 поновлено провадження у даній цивільній справі та призначено судове засідання (Т.2 а.с.78).
05.07.2023 в судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позов з підстав зазначених у ньому. Суду доповнив, що все те що говорить ОСОБА_3 є неправдою; рішення судів по земельним спорам відповідачем не виконані; всі дані, які в містяться в справі дійсні та підтвердженні ними фактами, а плакат, який встановив відповідач на якому останній поширив принижуючу інформацію щодо нього та його дружини, застали і працівники поліції, і все описали в своїх документах.
Позивач ОСОБА_2 також позов підтримала з підстав зазначених у ньому, просила його задовільнити в повному обсязі. Суду доповнила, що оскільки відповідач протягом декілька років принижує їх честь та гідність, пише на них скарги в різні установи, які їх компрометують та вчиняє інші дії , тому, саме такі негативні та протиправні дії відповідача стали причиною виникнення в них захворювань. А оскільки вони вимушені були звернутися до суду за захистом своїх порушених прав , тому вважає, що саме такими протиправними діями відповідач спричинив їм моральну шкоду в визначеному в позові розмірі.
Представник позивачів - адвокат Ткаченко Т.В. просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі з підстав зазначених позивачами. Суду зазначила, що в матеріалах даної цивільної справи містяться належні, достатні та допустимі письмові докази на обґрунтування заявлених позивачами позовних вимог у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_3 в даному судовому засіданні наполягав на відмові у задоволені позову , оскільки вважає , що позивачі не надали жодних доказів на підтвердження заявлених позовних вимог.
Представник відповідача- адвокат Гурба В.М. заперечував проти задоволення позову, оскільки вважає, що позовні вимоги не знайшли свого підтвердження. Суду зазначив, що у ОСОБА_3 дійсно були підстави на звернення до сільської ради, адже відбулась будівельна самочинність з боку позивачів. Вважає, що під час судового розгляду свідком було підтверджено, що в ОСОБА_3 були наявні підстави для звернення із відповідними заявами з метою захисту його прав. Звернення відповідачем до правоохоронних органів дійсно було , адже свідок також підтвердила, що в них відбулась крадіжка .Також вважає, що у відповідача були підстави вважати, що за ним може відбуватися слідкування, адже встановлені камери відеоспостереження на будинку позивача направлені в бік будинку відповідача. Доповнив, що ОСОБА_1 неодноразово звертався до відповідних органів для того аби дізнатись, де ОСОБА_3 проходив службу. Що стосується плаката, зазначив, що такого плаката щодо позивачів вже не існує. Стосовно моральної шкоди, вказав, що з медичних документів наданих позивачами відомо, що у позивачів мають місце хронічні хвороби, на які вони захворіли протягом життя . Просив суд відмовити в задоволені позову в повному обсязі . Також суду повідомив, що протягом п'яти днів після ухвалення судом рішення в даній справі , він скерує суду заяву про відшкодування витрат, понесених відповідачем по оплаті правничої допомоги.
Окрім того, 13.11.2018 в судовому засіданні позивач ОСОБА_1 суду пояснив, шо на його будинку дійсно встановлені камери відеоспостереження та деякі із них направленні на будинковолодіння відповідача ОСОБА_3 . Також суду зазначив, що плівка, яка була розміщена відповідачем на огорожі між їхніми земельними ділянками з написами принижуючого змісту ( фото додається) на момент проведення даного судового засідання зірвало вітром та відповідач її використовує у своїх господарських цілях ( Т.1 а.с.159-161).
Позивач ОСОБА_2 , 13.11.2018 в судовому засіданні пояснила, що у зв'язку із протиправними діями відповідача ОСОБА_3 , вона після оперативного лікування стала інвалідом другої групи, тому саме такий розмір моральної шкоди, який зазначено у позову, вона вважає буде справедливим для стягнення з відповідача на її користь. Суду доповнила, що з метою попередження протиправних дій з боку відповідача, вони були змушені встановити камери відеоспостереження, оскільки відповідач ОСОБА_3 в нічну пору доби, коли її чоловік ОСОБА_1 перебував на нічному чергуванні, кинув на територію їх будинковолодіння два вибухових пристрої (Т.1 а.с.159-161).
Також, 26.12.2019 в судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 суду пояснив, що позивач ОСОБА_1 самовільно побудував прибудову до свого будинку, у зв'язку із чим спуск стічних вод з боку будинку ОСОБА_1 відбувався на його земельну ділянку, а також позивач ОСОБА_1 висадив дерева, які перешкоджали йому проїжджати автомобілем та пошкоджували його внаслідок розростання гілля. Також зазначив, що вигрібна яма ОСОБА_1 має певні недоліки, що може вплинути на забруднення води в криницях та відповідно мати негативні наслідки для людей, тому він і звертався до різних органів , щоб позивач ОСОБА_1 усунув ці недоліки. Також зазначив, що з території його будинковолодіння пропала арматура, яка була розташована біля межі з будинковолодінням позивачів, а оскільки позивачі вороже ставляться до нього, тому він вирішив, що це саме вони могли бути причетними до крадіжки, у зв'язку із чим і звернувся до правоохоронних органів. Крім цього зазначив, що оскільки позивачі постійно здійснюють відеоспостереження за його житловим будинком та прилеглою до нього земельною ділянкою, він з метою захистити свої права розмістив на огорожі між його та позивачів земельними ділянками плівку із нецензурними написами, зроблені за допомогою клейкої стрічки (скотчу). Вказану плівку йому переслали його побратими разом із формою з зони АТО, яку він використовував в зоні проведення антитерористичної операції проти сепаратистів, для відволікання їхньої уваги, а тому нецензурні записи на плівці не адресовані та жодним чином не стосуються позивачів. Суду зазначив, що встановив плакат з вищевказаної плівки таким чином, що надписи на плакаті були розміщені в сторону двору позивачів, однак не врахував неприязні відносини із сусідами, та не усвідомив те, що вони можуть принижувати їх честь та гідність. (Т.1 а.с.208).
Допитана в судовому засіданні 26.12.2019 свідок ОСОБА_5 , суду пояснила, що у них із сім'єю ОСОБА_6 , які є їх сусідами , існують довготривалі неприязні відносини протягом останніх 10 років. Зазначила, що ОСОБА_1 побудував вигрібну яму з червоної цегли, яка не є герметичною, а тому рідкі відходи із вказаної вигрібної ями можуть потрапляти до ґрунтових вод та погіршувати їх якість, тому її чоловік звертався і звертався відповідними заявами до селищної ради . Крім цього вказала, що оскільки позивачі здійснюють цілодобове відеоспостереження за їх житловим будинком та прилеглою до нього земельною ділянкою, за допомогою камер відеоспостереження, у зв'язку із чим її чоловік ОСОБА_3 розмістив на огорожі між їхніми та позивачів земельними ділянками плівку чорного кольору, при цьому ніяких написів на ній вона не бачила.
Також свідок зазначила, що позивач ОСОБА_1 ходив в районний та обласний військовий комісаріат, Міністерства оборони України, з метою отримання інформації про те, де та на підставі чого її чоловік ОСОБА_3 проходив службу та за що отримав нагороди, що викликало у неї підозри (Т.1 а.с.208).
Вислухавши вступне слово сторін та їх представників, пояснення свідка, вивчивши позов, відзив на позов, відповідь на відзив, дослідивши письмові докази та оцінивши їх в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з такого.
Судом установлено, що між сторонами в даній справі, які є сусідами, і належні їм земельні ділянки , із розташованими на них будинковолодіннями, межують одна з одною, - склалися довготривалі неприязливі відносини, з різних побутових питань, серед яких , і земельні спори.
Так, 24.10.2017 та 25.10.2017 відповідач ОСОБА_3 звернувся до сільського голови Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області із заявами, в яких зазначив, що ОСОБА_1 , самочинно збудував будинок, сарай, літню кухню, спускає водостічну воду на його земельну ділянку, посадив дерева, які не дають проїхати та дряпають автомобіль, викопав вигрібну яму біля криниці та забруднює воду, що підтверджується копіями заяв, які містяться в матеріалах даної цивільної справи (Т.1 а.с.15,16,17,18).
Згідно копії листа начальника Вінницького РВП ВВП ГУНП у Вінницькій області, адресованого ОСОБА_1 , працівниками Вінницького РВП ВВП ГУНП у Вінницькій області було проведено перевірки по заявах гр. ОСОБА_3 з якими він звертався 25.12.2017 до Вінницького РВП ВВП ГУНП щодо неправомірних дій з боку ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , було прийнято рішення про припинення розгляду повідомлення у зв'язку з відсутністю в матеріалах перевірки ознак кримінального правопорушення (Т.1 а.с.20).
Крім цього, зі змісту заяви ОСОБА_3 від 19.07.2012, адресованої Вінницькому міському голові Вінницької міської ради, убачається, що відповідач вважає, що поведінка ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх сина ОСОБА_7 , як працівників медичної сфери не відповідає високому званню лікаря та дискредитують його, тому він вимушений звернутися до міського голови та вплинути на працівників медичної сфери; вважає поведінку ОСОБА_1 та ОСОБА_2 протиправною, невідповідною званню лікаря та такою, що прямо суперечить Етичному кодексу лікаря, зокрема: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 неодноразово порушували правила громадського правопорядку та добросусідства; ОСОБА_1 нещодавно спровокував бійку у результаті якої він ( ОСОБА_3 ) отримав серйозну травму правої руки, а також струс мозку; також зазначає, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх син ОСОБА_7 постійно порушують санітарно-екологічні нормативи та забруднюють навколишнє середовище, вигулюють бійцівських собак без повідка та намордника, а також вулики із бджолами, які належать ОСОБА_1 не загороджені спеціальним парканом (Т.1 а.с.23-25).
З копії листа головного лікаря Вінницької міської станції швидкої медичної допомоги №689 від 09.08.2012, адресованого Департаменту охорони здоров'я міської ради, убачається зокрема те, що лікарі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за роки своєї роботи в ВМСШМД до дисциплінарної відповідальності не притягувалися та зарекомендували себе, як сумлінні працівники (Т.1 а.с.26).
Згідно копії листа заступника начальника Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Вінницькій області №03-Г-346-2 від 30.11.2010, головним державним інспектором відділу, інспекції Держархбудкрнтролю у Вінницькій області по Центральному регіону встановлено, що відповідно до технічного паспорту №702 від 03.09.2010 гр. ОСОБА_1 без дозволу на виконання будівельних робіт збудував прибудову до житлового будинку, тамбур, вхід в підвал, три сараї, душ, погріб та убиральню за адресою: АДРЕСА_2 та інспекцією складено протокол про притягнення до адміністративної відповідальності гр. ОСОБА_1 (Т.1 а.с.70).
Окрім того, приписом головного державного санітарного лікаря Вінницького району Вінницької області №1005 від 16.07.2012 зобов'язано гр. ОСОБА_1 перенести вигрібну яму на відстань не менше 20 м. від джерел водопостачання та 15 м. від житлових будинків, строк виконання до 16.09.2012, про що свідчить копія вищевказаного припису, який міститься в матеріалах цивільної справи (Т.1 а.с.72).
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 13.03.2013 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено повністю, визнано протиправними та скасовано приписи головного державного санітарного лікаря Вінницького району від 16.07.2012 року № 1005 та від 30.11.2012 року № 1652, якими зобов'язано ОСОБА_1 перенести вигрібну яму не менше 20 м від джерел водопостачання та 15 м від житлових будинків, що підтверджується копією зазначеної постанови (Т.1 а.с.56-57).
В судовому засіданні , також були досліджені матеріали перевірок по зверненнях ОСОБА_3 до Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області, відповідно до яких, за результатами розгляду заяв ОСОБА_3 щодо порушення правил добросусідства з боку сусіда гр. ОСОБА_1 , комісія в складі начальника сектора земельних відносин Присяжнюка В.Ф. , та начальника сектору ДАБК Костюка В.М. на місцевості в присутності гр. ОСОБА_3 склала акт від 16.11.2017 про наступне: комісія не мала змоги потрапити на земельну ділянку гр. ОСОБА_1 в зв'язку з його відсутністю, та усною незгодою гр. ОСОБА_2 ; на земельній ділянці гр. ОСОБА_1 побудована вигрібна яма, яка фактично знаходиться на відстані 9 м від криниці суміжного землекористувача гр. ОСОБА_10 ; на місцевості встановлено, що гілля черешні, яка росте на земельній ділянці гр. ОСОБА_1 перетинає лінію межі; щодо самовільного будівництва навісу для сіна на земельній ділянці гр. ОСОБА_1 то він побудований у відповідності до будівельного паспорту №185 та декларації про початок виконання будівельних робіт від 07.05.2014 року, також при проведені обміру огорожі з боку земельної ділянки гр. ОСОБА_3 висота її в загальному склала від 1,8 м. до 2,1 м.(в зв'язку з нахилом ґрунту) з розривом до 2 см. між фундаментом та металопрофілем (який має висоту 1,78 м.); щодо відведення стічних вод з будинку ОСОБА_1 , то на момент обстеження зазначений будинок обладнаний водостічною системою та вода спрямована під дальню від дороги межу зі сторони межі земельної ділянки гр. ОСОБА_3 , а також затінення земельної ділянки огорожею, яку облаштував гр. ОСОБА_3 , на спільній межі, то під час роботи комісії (о 9 ранку) таке затінення виявлено не було (Т.1 а.с.74-84).
Також, судом було досліджені і матеріали висновків №6941 та №6947 Вінницького ВП Вінницького РВП ГУНП у Вінницької області по заявах гр. ОСОБА_3 , згідно яких судом установлено, що 25.12.2017 до Вінницького РВП ВВП ГУНП надійшли письмові заяви від гр. ОСОБА_3 , жителя АДРЕСА_1 , про прийняття мір до його сусідів: гр. ОСОБА_2 , яка погрожує йому вбивством та до гр. ОСОБА_1 , який погрожує вбивством, зводить наклепи, стежить за ним та прослуховує його телефони; розгляд вищевказаних повідомлень ОСОБА_3 припинено, оскільки під час проведеної перевірки факти викладені останнім у його заявах не знайшли свого підтвердження.
Крім цього, судом було досліджені матеріали розгляду №499 Вінницького ВП Вінницького РВП ГУНП у Вінницької області про результати розгляду заяв гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_3 згідно яких судом установлено, що 16.02.2018 ОСОБА_1 звернувся із заявою до правоохоронних органів, в якій просить прийняти міри до його сусіда ОСОБА_3 , який через неприязні відносини повісив навпроти його будинку плакат із написом нецензурної лайки та який принижує його гідність, в свою чергу ОСОБА_3 17.02.2028 звернувся із заявою до правоохоронних органів, в якій просить скласти протокол за хибний виклик ОСОБА_1 та притягнути до адміністративної відповідальності за ст.183 КУпАП, оскільки він повісив плакат щоб ОСОБА_1 не свідкував за ним та його сім'єю за допомогою камер відеоспостереження; під час перевірки в діях гр. ОСОБА_3 ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП та гр. ОСОБА_1 ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст.183 КУпАП, - відсутні.
16.02.2018, відповідач ОСОБА_3 розмістив на огорожі між його та позивачів земельними ділянками № НОМЕР_1 та АДРЕСА_1 плакат з написами нецензурної лайки та принижуючого змісту, таким чином, що надписи на плакаті розміщені в сторону двору позивачів, що підтверджується фотознімками вищевказаного плакату (Т.1 а.с.91) та письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 16.02.2018 (Т.1 а.с.94).
Застосовуючи норми матеріального та процесуального права суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі, і щодо яких у сторін виник спір. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (стаття 15 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 23 ЦК України моральна шкода полягає у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Згідно з частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Статтею 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів та переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
Відповідно із статтями 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканість своєї ділової репутації, а також право на звернення до суду з позовом про захист її гідності, честі та ділової репутації.
Згідно до п.п.5,15,16 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27.02.2009 N 1 ( із змінами) , судам роз'яснено, що відповідно до статей 94, 277 ЦК ( 435-15 ) фізична чи юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
При цьому суди повинні враховувати такі відмінності: а) при спростуванні поширена інформація визнається недостовірною, а при реалізації права на відповідь - особа має право на висвітлення власної точки зору щодо поширеної інформації та обставин порушення особистого немайнового права без визнання її недостовірною; б) спростовує недостовірну інформацію особа, яка її поширила, а відповідь дає особа, стосовно якої поширено інформацію.
При розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає
дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділової репутації фізичної та юридичної особи.
Проте судам необхідно враховувати, що повідомлення оспорюваної інформації лише особі, якої вона стосується, не може визнаватись її поширенням, якщо особа, яка повідомила таку інформацію, вжила достатніх заходів конфіденційності для того, щоб ця інформація не стала доступною третім особам.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Згідно з частиною третьою статті 277 ЦК ( 435-15 ) негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності).
Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації. Спростування поширеної недостовірної інформації повинно здійснюватись незалежно від вини особи, яка її поширила.
Відповідно до статті 40 Конституції України ( 254к/96-ВР ) усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк. Суди повинні мати на увазі, що у випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції ( 254к/96-ВР), а не поширення недостовірної інформації. У випадку звернення особи із заявою до правоохоронних органів судам слід враховувати висновки, викладені у Рішенні Конституційного Суду України від 10 квітня 2003 року N 8-рп/2003 ( v008p710-03 ) (справа про поширення відомостей). Разом з тим наявність у такому зверненні завідомо неправдивих відомостей, а також у разі встановлення, що для звернення особи до вказаних органів не було жодних підстав і було викликано не наміром виконати свій громадський обов'язок або захистити свої права, свободи чи законні інтереси, тягне відповідальність, передбачену законодавством України.
Виходячи з наведеного , суд вважає, що звернення ОСОБА_3 до сільського голови Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області від 24 жовтня 2017 року , 25 жовтня 2017 року , 06 листопада 2017 року та двох заяв від 25.12.2017 до Вінницького РВП ВВП ГУНП щодо перевірки обставин зазначених у заявах та вжиття відповідних заходів щодо ОСОБА_1 , - є реалізацією ОСОБА_3 конституційного права, передбаченого ст. 40 Конституції України , а не поширенням недостовірної інформації відносно позивачів, зокрема, щодо позивача ОСОБА_1 , а тому не підлягають спростуванню.
При чому , матеріали справи не містять належних, достатніх , допустимих та достовірних доказів на те, що в вищевказаних зверненнях ОСОБА_3 містяться завідомо неправдивих відомості щодо позивачів.
Виходячи з наведеного, суд вважає за необхідне відмовити у задоволені позовних вимог позивачів в частині : спростування недостовірної інформацію, яка міститься у його письмових зверненнях до сільського голови Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області від 24 та 25 жовтня 2017 року і 06 листопада 2017 року про те, що ОСОБА_1 , самочинно збудував будинок, сарай, літню кухню, спускаю водостічну воду на його земельну ділянку, посадив на АДРЕСА_1 дерева, які не дають проїхати та шарпають автомобіль, викопав вигрібну яму біля самої криниці та забруднює водні ресурси, та двох письмових заявах від 25 грудня 2017 року до Вінницького РВП ВВП ГУНП у Вінницькій області про звинувачення позивачів в крадіжці у нього металевої арматури, встановлення позивачами спеціальної апаратури для підслуховування всіх розмов у його сім'ї, звинувачення позивачами його в крадіжці електроенергії, звинуваченню їх в роботі на КДБ, ФСБ і Путіна та у державній зраді, шляхом подачі письмових звернень до сільського голови Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області та до Вінницького РВП ВВП ГУНП у Вінницькій області із відповідними спростуваннями, - за необґрунтованістю.
Вирішуючи позовні вимоги позивачів, в решті частині позовних вимог щодо зобов'язання відповідача демонтувати розміщений ним на огорожі між їх земельними ділянками АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 плакат з написами принижуючого змісту ( фото а.с.91), принесення позивачам своїх вибачень , а також стягнення з відповідача на користь позивачів по 100000 гривень кожному у відшкодування заподіяної моральної шкоди, суд виходить з такого.
Статтею 30 Закону України «Про інформацію» передбачено, що ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлювання оціночних суджень.
Відповідно до частини другої статті 47-1 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 28 березня 2013 року справі «Нова газета» та Бородянський проти Росії», що втручання в свободу вираження власних думок та поглядів порушує свободу висловлення думки в трьох випадках: якщо воно здійснено не на підставі закону, якщо воно не переслідує допустимої мети або якщо воно порушує баланс між метою, заради якої здійснено втручання, і свободою вираження думки.
Європейський суд з прав людини також підтвердив, що правдивість оціночних суджень не припускає можливості доказування, і оціночні судження дійсно слід відрізняти від фактів, існування яких може бути підтверджене, та виділив три можливі варіанти фундаменту, на якому можна побудувати свою оцінку: факти, що вважаються загальновідомими; підтвердження висловлювання яким-небудь джерелом; посилання на незалежне дослідження.
Таким чином, фактичні твердження та оціночні судження є різними поняттями, а розмежовування цих термінів лежить в основі захисту права на честь та гідність, як особистих немайнових прав.
Відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
За своїм характером судження є розумовим актом, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, що пов'язано з такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів.
Отже, не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) при тлумаченні положень статті 10 Європейської Конвенції про захист прав та основних свобод людини.
Суду слід уважно розрізняти факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна. Що ж стосується оціночних суджень, цю вимогу неможливо виконати, і вона є порушенням самої свободи поглядів, яка є основною складовою права, гарантованого статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення ЄСПЛ від 07 липня 1986 року у справі «Лінгенс проти Австрії»).
У рішенні від 21 лютого 2012 року в справі «Тушалп проти Туреччини» ЄСПЛ вказав, що навіть припускаючи, що висловлювання заявника могли були визнані провокативними, грубими та агресивними, вони становили оціночні судження. При цьому, Європейський суд підкреслив, що використання навіть «вульгарних фраз» саме собою не є визначальним в оцінці агресивного висловлювання, адже це може слугувати просто «стилістичним цілям», оскільки «стиль є частиною комунікації як форми вираження та як такий захищений разом зі змістом вираження».
Згідно до ч.2 ст.30 Закону України «Про інформацію», якщо суб'єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов'язок відшкодувати завдану моральну шкоду.
Так, в судовому засіданні 26.12.2019 відповідач ОСОБА_3 суду показав, що оскільки позивачі постійно здійснюють відеоспостереження за його житловим будинком та прилеглою до нього земельною ділянкою, тому з метою захистити свої права він розмістив на огорожі між його та позивачів земельними ділянками плівку із нецензурними написами, зроблені за допомогою клейкої стрічки (скотчу). Вказану плівку йому переслали разом із формою з зони АТО, яку він використовував в зоні проведення антитерористичної операції проти сепаратистів, для відволікання їхньої уваги, а тому нецензурні записи на плівці не адресовані та жодним чином не стосуються позивачів. Суду зазначив, що коли розміщував плівку таким чином, що надписи на плакаті розміщені в сторону двору позивачів. ( Т. 1 а.с.208)
Також, в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 ( дружина відповідача), підтвердила те, що її чоловік ОСОБА_3 розмістив на огорожі між їхніми та позивачів земельними ділянками плівку чорного кольору, оскільки позивачі здійснюють цілодобове відеоспостереження за їх житловим будинком та прилеглою до нього земельною ділянкою, за допомогою камер відеоспостереження.
Тобто суд вважає , що відповідач визнав , що він розмістив цей плакат із вказаним на ньому текстом на огорожі між їхніми будинковолодіннями (позивачів та відповідача), який міститься в матеріалах даної цивільної справи на фото а.с.91 і надписи на плакаті направлені були в сторону двору позивачів.
В свою чергу, доводи відповідача ОСОБА_3 про те, що нецензурні записи на плівці не були адресовані та жодним чином не стосувалися позивачів, суд вважає хибними, оскільки не підтверджено відповідачем належними, допустимими , достатніми та достовірними доказами. Суд вважає, що відповідач розмістивши цей плакат із вказаним на ньому текстом в напрямку будинку позивачів, усвідомлював , що позивачі розцінять його зміст адресований саме ним.
Ці доводи відповідача спростовуються копією довідки ДОП Вінницького РВП від 20.02.2018 ( Т.1 а.с.93), матеріалами розгляду №499 Вінницького РВП ВВП ГУНП у Вінницької області про результати розгляду заяв гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_3 згідно яких судом установлено, що 16.02.2018 ОСОБА_3 встановив вищевказаний плакат через те, що камери розташовані на будинку ОСОБА_1 знімають його подвір'я, а також підтверджена ця обставина і показами свідка ОСОБА_5 ( Т. 1 а.с.208).
Дослідивши зміст тексту слів та розміру літер , написаних червоним кольором на плакаті , зробленому із плівки чорного кольору ( фото а.с.91), суд вважає такі слова є оціночними судженнями, однак які висловлені в брутальній та принизливій формі, а тому принижують гідність, честь позивачів.
Статтею 16 ЦК України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.
Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 04.10.2017 у справі № 914/1128/16, постанові Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16.
Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі засоби правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань.
Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 зі справи № 912/1856/16, від 14.05.2019 зі справи № 910/11511/18.
Оскільки , на час винесення даного рішення суду вищевказаного плаката вже не існує, так як судом встановлено та сторонами не спростовувалося, що станом на час проведення судового засідання 13.11.2018 в даній справі вищевказаний плакат ( плівка) зірвало вітром та відповідач її використовує у своїх господарських цілях ( Т.1 а.с.159-161), а тому суд вважає, що ефективними способом захисту позивачів ( ч.2 ст.30 Закону України «Про інформацію») , в цій частині позовних вимог буде стягнення з відповідача у рахунок відшкодування завданої моральної шкоди позивачам кожному в частках.
Згідно до п. п.3,9 Постанови Пленуму Верховного Суду України « Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» N 4 від 31.03.95 ( із змінами) , судом роз'яснено, що , під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
На підставі викладеного , виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, враховуючи характер та обсяг страждань позивачів, їх тривалості, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача у рахунок відшкодування завданої моральної шкоди позивачам кожному по 5000 гривень, відмовивши позивачам в інший частині за необґрунтованістю.
Керуючись ст.ст.258, 259, 263-265 ЦПК України, Суд-
Позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про захист честі і гідності та відшкодування моральної шкоди,- задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , проживаючого та зареєстрованого за адресою : АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , проживаючого та зареєстрованого за адресою : АДРЕСА_2 та ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , проживаючої та зареєстрованої за адресою : АДРЕСА_2 , у рахунок відшкодування завданої моральної шкоди, кожному по 5000 ( п'ять тисяч ) гривень.
В інший частині позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - відмовити.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Вінницького апеляційного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення суду складено 04.08.2023.
Суддя: Олена САЄНКО