Справа № 405/4248/23
провадження № 1-кс/405/2360/23
19.07.2023 м. Кропивницький
слідчий суддя Ленінського районного суду м. Кіровограда ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кропивницькому клопотання заступника начальника ВР ЗЗС СУ ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_3 у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26 травня 2023 року №12023120000000596, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, про арешт майна,
заступник начальника ВР ЗЗС СУ ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_3 за погодженням з прокурором відділу Кіровоградської обласної прокуратури ОСОБА_4 звернувся до слідчого з клопотанням, в якому просить накласти арешт, а також застосувати заборону відчужувати, розпоряджатися та користуватись майном, а саме: футболкою чорного кольору з білими візерунками, яку упаковано до спецпакету НПУ PSP 3224283, мобільним телефоном марки Iphone 12 Pro Max на 256 Gb., ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , з сім-картою - НОМЕР_3 , який упаковано до спецпакету НПУ WAR 1129197, які було виявлено та вилучено 12.07.2023 під час затримання в порядку ст.208 КПК України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування клопотання прокурор вказав, що відділом РЗЗС СУ ГУНП в Кіровоградській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023120000000596 від 26.05.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України.
12.07.2023 в порядку ст.208 КПК України затримано - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.189 КК України.
В ході особистого обшуку ОСОБА_5 було виявлено та вилучено: футболку чорного кольору з білими візерунками, яку упаковано до спецпакету НПУ PSP 3224283, мобільний телефон марки Iphone 12 Pro Max на 256 Gb., ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , з сім-картою - НОМЕР_3 , який упаковано до спецпакету НПУ WAR 1129197.
Слідчий в клопотанні вказав, що вищеперераховане являється речовим доказам в даному кримінальному провадженні, з метою запобігання на даний час його відчужувати, розпоряджатись та користуватись вказаним майном, а також для унеможливлення знищення майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити провадженню та згідно чинного законодавства, необхідно накласти арешт на майно вилучене 12.07.2023 під час затримання ОСОБА_5 , в порядку ст.208 КПК України.
У судове засідання слідчий не з'явився, звернувся до суду з заявою про розгляд клопотання без його участі, клопотання підтримав, просив задовольнити.
Захисник підозрюваного у судове засідання не з'явився, звернувся до суду з заявою про розгляд клопотання без участі сторони захисту. Вирішення питання про арешт майна залишив на розсуд суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 107 КПК України, враховуючи неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, фіксування за допомогою технічних засобів судового розгляду не здійснювалося.
Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступних висновків.
Згідно з витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань, (кримінальне провадження № 12023120000000596 від 26.05.2023 року, правова кваліфікація кримінального правопорушення - ч. 4 ст.189 КК України) органом досудового розслідування даного кримінального правопорушення є СУ ГУНП в Кіровоградській області (а.к. 3).
В ході особистого обшуку ОСОБА_5 було виявлено та вилучено: футболку чорного кольору з білими візерунками, яку упаковано до спецпакету НПУ PSP 3224283, мобільний телефон марки Iphone 12 Pro Max на 256 Gb., ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , з сім-картою - НОМЕР_3 , який упаковано до спецпакету НПУ WAR 1129197, про що складено відповідний протокол (а.к.21-23).
Частиною 1 статті 131 КПК України передбачено, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження
Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження.
У відповідності до ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Відповідно до ч.1,2 ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.
Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконнимобігом;одержанівнаслідоквчиненнякримінальногоправопорушення та/або є доходами від них, а такожмайно, в яке їхбулоповністюабочастковоперетворено.
Тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду (ч.2 ст. 168 КПК України).
Згідно ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий судя відповідно до ч.2 ст. 173 КПК України, повинен врахувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Частиною 3 статті 170 КПК України передбачено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України - речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Слідчим доведено, що футболка чорного кольору з білими візерунками, яку упаковано до спецпакету НПУ PSP 3224283, мобільний телефон марки Iphone 12 Pro Max на 256 Gb., ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , з сім-картою - НОМЕР_3 могли зберегти на собі сліди вчинення кримінального правопорушення ( п.1 ч.2 ст.170 КПК України) та можуть містити відомості про факти чи обставини, що встановлюється під час кримінального провадження, тобто відповідають критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, та у випадку не накладення арешту на вказане майно, це може призвести до подальшого відчуження або до інших наслідків, які можуть перешкоджати досудовому розслідуванню.
Постановою слідчого від 13.07.2023 вказані вище речі визнані речовими доказами у кримінальному провадженні№ №12023120000000596 від 26.05.2022 (а.к. 32), а тому у даному випадку арешт накладається у відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України - з метою забезпечення збереження речових доказів.
Крім того, на даний час органом досудового розслідування проводяться процесуальні дії, спрямовані на збирання доказів, які можуть підтвердити факт вчинення кримінального правопорушення або його спростувати.
Під час ухвалення рішення враховується також, практика Європейського суду з прав людини, згідно якої для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі «АГОСІ проти Об'єднаного Королівства»). Заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування. Стаття 1 Протоколу Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод забороняє будь-яке невиправдане втручання у право власності державних органів.
Матеріали клопотання слідчого свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою попередження настання наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.
Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 173 КПК України, у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, зокрема: заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення та вказівку на таке майно.
Таким чином, за викладених обставин, враховуючи правове обґрунтування клопотання, яке відповідає положенням ст. ст. 170-173 КПК України, слідчий суддя приходить до переконання, що клопотання слідчого про накладення арешту на майно підлягає задоволенню з метою збереження речових доказів, задля забезпечення дієвості та об'єктивності розслідування у вказаному кримінальному провадженні, оскільки незастосування арешту може призвести до приховування майна, його пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, передачі та відчуження.
Слідчий суддя враховує й те, що в даному випадку обмеження права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження та обставини кримінального провадження станом на час прийняття рішення вимагають вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту. При цьому, доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею не встановлено.
Керуючись ст.ст. 167, 168 170-173, 309, 369-372 КПК України,
клопотання слідчого задовольнити.
Накласти арешт у кримінальному провадженні №12023120000000596 від 26.05.2023 на футболку чорного кольору з білими візерунками, яку упаковано до спецпакету НПУ PSP 3224283, мобільний телефон марки Iphone 12 Pro Max на 256 Gb., ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , з сім-картою - НОМЕР_3 , який упаковано до спецпакету НПУ WAR 1129197, які було виявлено та вилучено 12.07.2023 під час затримання в порядку ст.208 КПК України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Заборонити розпоряджатися та користуватися вищевказаним майном.
Ухвала підлягає негайному виконанню прокурором.
Ухвала може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_6