Справа 350/1220/23
Номер провадження 3/350/432/2023
04 серпня 2023 року селище Рожнятів
Суддя Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області Пулик М.В., розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення -
Відповідно до протоколу серії ААД №252307, 10.07.2023 о 23 год. 51 хв. у с.Слобода Небилівська по вул.Центральній водій ОСОБА_1 керував т/з «Nissan Navara» д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд за згоди водія проводився на місці зупинки т/з за допомогою приладу «Алкотестер Драгер» №6870, що підтверджується тестом №07786 від 10.07.2023, результат огляду становить 0,35 проміле.
У судовому засіданні ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення не визнав та пояснив, що на вимогу поліцейського він пройшов огляд на стан алкогольного сп'яніння, результат якого був позитивний, та на його думку, неправдивий. Оскільки він не був згідний із результатом тесту, він хотів, щоб його відвезли у лікарню на експертизу, де він би зміг довести, що перебуває у тверезому стані. Однак, поліцейські усіма способами уникали його вимоги відвезти його у лікарню, однак, так і не забезпечили його доставку у медичний заклад. Згодом він ще неодноразово просив відвезти його у лікарню, однак працівники поліції ігнорували його побажання, та у підсумку склали протокол. Враховуючи те, що він мав право пройти огляд на стан сп'яніння у лікарні і довести свою невинуватість, однак поліцейські йому такої можливості не надали, просив вважати його невинним та закрити провадження у справі.
Вислухавши особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, оцінивши всі докази, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, приходжу до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, враховуючи таке.
Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
При цьому, ЄСПЛ у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» вказав, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Для того, щоб особа була притягнута до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.
Відповідно до положень ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Оцінка доказів, відповідно до ст.252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23 грудня 2005 року, звертається увага судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності.
Процедура розгляду справ про адміністративні правопорушення не передбачає участі при судовому розгляді сторони обвинувачення, що може призвести до змішування ролі обвинувача та судді і тим самим дати підстави для законних сумнівів неупередженості суду, порушити принцип змагальності (див. наприклад пункти 44-45 справи «Кривошапкін проти Росії»). У зв'язку із чим суд не може самостійно перебирати на себе «функції обвинувачення» і відшукувати докази вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, винуватість особи має доводитися саме в суді, що вимагає «обережності дій суду» при вирішені питання про тягар доказування в такій категорії справ.
Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував, що визначення суті правопорушення та його ідентифікація як кримінального правопорушення здійснюється не тільки з врахуванням того, що таке правопорушення відноситься до кримінального права у правовій системі держави, а і з урахуванням правової природи порушення, його характеру і ступеню суворості покарання, яке може понести правопорушник (справа "Озтюрк проти Німеччини", "Кемпбелл і Фелл проти Сполученого Королівства").
При цьому, Європейський суд зазначав про те, що санкція у виді позбавлення прав на управління транспортним засобом розглядається як кримінально-правова санкція, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності».
Таким чином, керуючись ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та враховуючи практику Європейського суду з прав людини, беручи до уваги правову природу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, його характер і ступінь суворості передбачених стягнень, необхідно прийти до висновку, що особа, яка обвинувачується у вчиненні вищевказаного правопорушення повинна користуватися основними гарантіями, які забезпечуються при обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення.
Згідно зі ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Об'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП є суспільні відносити у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Об'єктивна сторона зазначеного адміністративного правопорушення знаходить свій прояв у дії чи бездіяльності, що заборонені адміністративним правом. У багатьох випадках вона залежить від місця, часу, обставин і способу скоєння адміністративного правопорушення, а також від причинного зв'язку між діянням і шкідливими наслідками цього діяння, вчинення протиправного діяння в минулому, його системності. Законодавство про адміністративні правопорушення охоплює саме ці елементи змісту об'єктивної сторони адміністративного правопорушення.
Щодо об'єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, то визначені склади об'єктивної сторони даного правопорушення полягають у:
- керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного сп'яніння;
- керуванні транспортним засобом в стані наркотичного сп'яніння;
- керуванні транспортним засобом в стані іншого сп'яніння;
- керуванні транспортним засобом під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;
- передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння;
- передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває під впливом таких лікарських препаратів;
- відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Суб'єкт вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП України, спеціальний - водій, тобто особа, яка керувала транспортним засобом в стані сп'яніння або відмовилась від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
За змістом п.1.10 ПДР України, водій це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення відповідної категорії.
Згідно п.27 Постанови Пленуму Верховного суду України від 23.12.2005 року № 4 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, також про адміністративні правопорушення на транспорті», керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу.
Суб'єктивна сторона даного правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу.
Таким чином, притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП можливе лише у випадку наявності всіх елементів складу адміністративного правопорушення.
Отже, обов'язковою ознакою правопорушення, передбаченого вказаною частиною даної статті КУпАП є керування транспортним засобом водієм в стані сп'яніння або його відмова від проходження відповідно до встановленого законом порядку огляду на стан сп'яніння.
У судовому засіданні ОСОБА_1 , окрім іншого, ствердив, що він пройшов огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, з результатом якого він не був згідний та вимагав, щоб йому забезпечили можливість пройти повторний огляд у медичному закладі.
Суд звертає увагу, що порядок проведення огляду на стан сп'яніння визначений ст.266 КУпАП, положеннями Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яка затверджена наказ Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 №1452/735 (далі за текстом - Інструкція), а також Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 (далі за текстом - Порядок).
Таким чином законодавство чітко регламентує огляд водія для визначення стану сп'яніння, дотримання визначеної процедури та порядку якого є однією з підстав для притягнення особи до відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.
Відповідно до ст.266 КУпАП, особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Тобто, працівники поліції, встановивши факт керування автомобілем особою, в якої наявні ознаки алкогольного сп'яніння, дотримуючись встановленого законом порядку, повинні запропонувати водію пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного засобу у присутності двох свідків або застосувати технічні засоби відеозапису. У разі незгоди водія або із результатами огляду або на проведення зазначеного огляду поліцейським, такий огляд повинен бути проведений в закладі охорони здоров'я.
На підтвердження винуватості ОСОБА_1 до матеріалів справи про адміністративне правопорушення, окрім іншого, долучено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №252307, акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (далі за текстом - Акт огляду), направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі за текстом - Направлення на огляд водія транспортного засобу), відеозаписи, які містяться на багатофункціональному цифровому відеодиску, роздруківку тестування на алкоголь, рапорт працівника поліції, свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, зобов'язання до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №252307.
З метою всебічного і об'єктивного дослідження всіх обставин у справі, судом було досліджено відеозаписи, які долучені до матеріалів справи, з яких вбачається, що ОСОБА_1 пройшов на місці зупинки транспортного засобу огляд на стан алкогольного сп'яніння, який провів працівник поліції. Після проходження огляду, ОСОБА_1 заявив поліцейським, що хоче, щоб його відвезли на експертизу, на що поліцейська погодилась та сказала, що його буде доставлено в лікарню Рожнятова, на що він відповів «поїхали».
Нормами чинного законодавства України передбачено, що у разі незгоди водія із результатами огляду на стан сп'яніння на місці зупинки, він має право пройти такий огляд у лікувальному закладі, де може або відмовити від проходження огляду на стан сп'яніння та бути притягнутим за це до адміністративної відповідальності за порушення п.2.5 ПДР, або пройти такий огляд, результат якого буде слугувати підставою для прийняття рішення про наявність чи відсутність стану алкогольного сп'яніння.
Тобто результат огляду на стан сп'яніння, проведеного поліцейським на місці зупинки транспортного засобу у цьому випадку, не може слугувати підставою для прийняття рішення про наявність стану алкогольного сп'яніння, оскільки водій може заперечити правдивість такого результату, а нормами законодавства у цьому випадку чітко визначено подальшу процедуру виявлення у водія стану сп'яніння.
Враховуючи зазначене, суд вважає, що роздруківка тестування на алкоголь, зроблена за допомогою технічного пристрою "Drager Mobile Printer" після проведення працівником поліції огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння не може братись судом до уваги та не є доказом вини водія у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Із долучених до справи відеозаписів не вбачається відмови ОСОБА_1 від свого наміру проїхати у лікарню «на експертизу» для проходження повторного огляду на стан алкогольного сп'яніння, у зв'язку з чим суд позбавлений можливості вважати, що незабезпечення йому можливості пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у лікарні було правомірним.
Згідно з ч.5 ст.266 КУпАП, огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Зважаючи на те, що ОСОБА_1 вимагав проходження огляду на стан сп'яніння у медичному закладі, однак відомостей про причини незабезпечення його доставки у лікувальний заклад матеріали справи не містять, суд, дотримуючись приписів ч.5 ст.266 КУпАП визнає проведений відносно ОСОБА_1 огляд на стан алкогольного сп'яніння недійсним, а докази, які додані до матеріалів справи про адміністративне правопорушення на підтвердження його винуватості у вчиненні інкримінованого правопорушення неналежними.
На розгляд суду не надано достатню кількість інших доказів, на підставі яких, можна було б, поза розумним сумнівом, встановити у діях ОСОБА_1 наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Враховуючи наведене, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд, поза розумним сумнівом, приходить до переконання у недоведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення.
Отже, згідно з вимогами ч.2 ст.62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи.
За змістом ст.251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.
В силу вимог ч.4 ст.129 Конституції України однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов'язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи.
Із врахуванням положень і тлумачень ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.
Згідно до ч.1 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
На думку суду, застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності належних та достатніх доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень.
Відповідно до п.1 ст.247КпАП України обставиною, що виключає провадження в справі про адміністративне правопорушення є відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні достовірні та допустимі докази про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, приходжу до висновку про необхідність закриття провадження у справі за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
За наведених вище обставин суд вважає, що провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Керуючись п.1 ст.247 КУпАП, суд
Закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення на підставі п.1 ст.247 Кодексу України про адміністративні правопорушення - у зв'язку з відсутністю в його діях складу цього адміністративного правопорушення.
На постанову може бути подано апеляційну скаргу до Івано-Франківського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови через Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області.
Суддя: