Справа №577/2083/23 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Гетьман В. В.
Номер провадження 33/816/490/23 Суддя-доповідач Філонова Ю. О.
Категорія 130 КУпАП
04 серпня 2023 року суддя Сумського апеляційного суду Філонова Ю. О. ,розглянувши у залі суду в місті Суми справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, який притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 12 травня 2023 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, мешканця АДРЕСА_1
визнано винним за ч. 1 ст. 130 КУпАп і застосовано до нього адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів строком на 01 рік з накладенням штрафу в розмірі 17 000 грн.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на рахунок держави судовий збір в розмірі 536 грн. 80 коп.
Постановою судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 12 травня 2023 року ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік за те, що 09 квітня 2023 року близько 11 год. 05 хв. у м. Конотопі по вул. Вирівській, керував автомобілем «ВАЗ 21093», реєстраційний номер НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп'яніння (тремтіння пальців рук, порушення координації руху, розширені зіниці ока). Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР та вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погодившись з вказаним судовим рішенням, особа, який притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову судді суду першої інстанції, а провадження по справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що суд не правильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, що потягло за собою не повне з'ясування всіх обставин справи та ухвалення незаконного рішення.
10 травня 2023 року апелянтом було направлено на адресу суду клопотання про перенесення розгляду справи, оскільки в суді розглядається позов щодо оскарження постанови, про притягнення його адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 121, ч. 1 ст. 126, ч. 1 ст. 122 КУпАП. Проте, суд не задовольнив подане клопотання та розглянув матеріали про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП у відсутність ОСОБА_1 , чим порушив його процесуальні права. Останній був позбавлений можливості скористатися правом на захист, не зміг заявити клопотання про виклик та допит свідків, надати суду додаткові докази своєї невинуватості.
Підозра відсутності страхового полісу на автомобіль не є законною підставою для зупинки транспортного засобу, тому всі подальші вимоги поліції, зокрема проходження огляду на стан сп'яніння водій виконувати не зобов'язаний. Незаконна зупинка транспортного засобу є підставою для скасування постанови, оскільки за таких не правомірних дій працівників поліції, всі зібрані докази визнаються недопустимими.
У супереч вимогам п. 12 Розділу ІІ Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», працівники поліції не направляли апелянта до медичного закладу для проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння. Наявне у матеріалах справи направлення, не відповідає формі згідно додатку до Інструкції. Окрім цього, ОСОБА_1 не було запропоновано пройти огляд на місці за допомогою спеціального технічного засобу.
Дії працівників поліції мають ознаки провокації. Так, апелянту не було роз'яснено його права передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП. Будучи юридично необізнаним, останній послухав працівників поліції та скористався правом відмовитися від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння. Крім того поліцейський не проводив перевірку на ознаки наркотичного сп'яніння.
Після навмисного вимкнення відеозапису, працівник поліції покликав свідків, які розписалися у поясненнях та в протоколі про адміністративне правопорушення. Тобто свідки підписували майже чистий бланк протоколу без фабули правопорушення. До того ж відсутній безперервний відеозапис проходження огляду на стан сп'яніння.
Направлений до суду протокол має дописи та відрізняється від копії, наданої апелянту. Так, у графі «місце складання», дописано: м. Конотоп вул. Бр. Лузанів, а в графі «до протоколу додаються», дописано: два пояснення свідків, направлення до ЦРЛ, диск з відеозаписом. Також у фабулу протоколу дописано: «зафіксовано на нагрудний відеореєстратор № 8086494».
Крім того, всупереч чинному законодавству, ОСОБА_1 не був відсторонений від керування транспортним засобом.
Враховуючи цілу низку наведених вище доводів та аргументів, оскаржувана постанова підлягає скасуванню .
У судове засідання призначене на 14 год. 00 хв. 04 серпня 2023 року, до апеляційного суду ОСОБА_1 у черговий раз не з'явився, хоча про час, день та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення із проставленим особистим підписом ОСОБА_1 .
При вирішенні питання щодо можливості здійснення апеляційного розгляду за відсутності апелянта, апеляційний суд враховує наступне.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення у справі Пономарьов проти України", та "Трух проти України").
У рішенні в справі "Каракуця проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що заявники повинні проявляти належну зацікавленість у розгляді їхньої справи.
Рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Нешев проти Болгарії" від 28 жовтня 2004 року визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Практикою Європейського суду з прав людини, яка є преюдиційною, також встановлено, що якщо заявники у визначений законом термін не виявили належної зацікавленості у розгляді їхньої справи та своєчасно не звертались до суду за інформацією щодо стану розгляду їх справи, їх права на доступ до правосуддя не є порушеними.
Враховуючи вищезазначене, а також ті обставини, що ОСОБА_1 знаючи, що в апеляційному суді на розгляді перебуває його апеляційна скарга, в судові засідання жодного разу не з'явився, апеляційний суд дійшов висновку, що останній не бажає приймати участь у апеляційному перегляді даної справи.
За таких обставин, враховуючи принцип судочинства, зазначений у практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, з метою її розгляду у розумні строки, апеляційний суд не вбачає підстав для відкладення та вважає за можливе здійснити розгляд поданої ОСОБА_1 апеляційної скарги на постанову судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 12 травня 2023 року, у відсутність апелянта, і у даному випадку його права на доступ до правосуддя, не є порушеним.
У відповідності до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Апеляційний суд вважає, що розглядаючи дану справу, суддя суду першої інстанції вищезазначені вимоги дотримав у повному обсязі та дійшов вірного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, з врахуванням:
- протоколу про адміністративне правопорушення від 09 квітня 2023 року серії ААД № 117711;
- направленням на медичний огляд на стан сп'яніння (одурманювання) від 09 квітня 2023 року, відповідно до якого у ОСОБА_1 виявлені ознаки наркотичного сп'яніння;
- письмових пояснень свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які підтвердили відмову ОСОБА_1 від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння;
- відеозапису, яким зафіксовано відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в закладі охорони здоров'я.
Вказані докази зібрані у передбаченому законом порядку, є належними та допустимими і ставити їх під сумнів у апеляційного суду підстави відсутні.
Відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції було досліджено відеозапис з нагрудної відеокамери (відеореєстратора) інспектора патрульної поліції.
Із відеозапису вбачається, як було зупинено автомобіль під керуванням ОСОБА_1 . На запитання чи вживав водій наркотичні препарати, оскільки вбачаються ознаки сп'яніння, останній відповів, що ні. Працівник поліції запропонував пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння в закладі охорони здоров'я, на що ОСОБА_1 відмовився.
Після чого у присутності двох свідків, працівник поліції повторно запитав у ОСОБА_1 , чи бажає він пройти медичний огляд на стан наркотичного сп'яніння, проте останній категорично відмовився. Отримавши другу відмову ОСОБА_1 від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння, інспектор повідомив останнього про те, що відносно нього буде складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
За таких обставин, апеляційний суд визнає даний відеозапис достатнім для того, щоб разом з протоколом про адміністративне правопорушення зробити висновок про те, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме, зафіксовано відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Доводи в апеляційній скарзі апелянта на те, що відеозаписи є роздільними, а відеофіксація не здійснювалася безперервно від зупинки транспортного засобу до закінчення складення працівниками поліції протоколу, не є підставою для визнання їх недопустимими доказами, оскільки на даних відеозаписах безперервно зафіксовано відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння і підстав піддавати сумніву зміст даного відеозапису немає.
Згідно із п. п. 1.3 та 1.9 ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пункт 2.5 ПДР України зобов'язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відмова водія від проходження огляду на стан сп'яніння має наслідком притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння через провокування працівниками поліції на відмову та вчинення ним правопорушення, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи. Будь яких підбурювань до відмови від проходження огляду у встановленому законом порядку працівники поліції по відношенню до ОСОБА_1 не вчиняли.
Положеннями статті 130 КУпАП передбачено, що відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння, є окремою підставою для притягнення до адміністративної відповідальності незалежно від того чи перебував водій в стані такого сп'яніння чи ні, тому апеляційний суд вважає доведеним факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У пункті 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 грудня 2005 року "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" роз'яснено, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП, судам слід врахувати, що стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника відповідно до встановленого законом порядку, якщо водій ухиляється від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини.
У рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, зазначено, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
Тому, твердження ОСОБА_1 про відсутність у нього ознак наркотичного сп'яніння, не впливають на доведеність його вини у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, оскільки він був зобов'язаний виконати вимогу працівника поліції про проходження огляду незалежно від його згоди чи незгоди із діями поліції. Зазначене прямо передбачено нормі абз.3 ч.2 ст. 16 Закону України " Про дорожній рух", яка покладає на водія безумовний обов'язок виконати передбачені законом вимоги поліції, в тому числі про проходження огляду на стан сп'яніння. При цьому, зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що він був складений не за перебування у стані наркотичного сп'яніння, а саме за відмову від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння, що є окремою складовою диспозиції ч.1 ст. 130 КУпАП. До того ж, на відеозаписі зафіксовано процедуру повідомлення водія про те, що у нього вбачаються ознаки наркотичного сп'яніння.
Крім того при виявленні ознак наркотичного сп'яніння не передбачено можливості проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу, на що наголошує ОСОБА_1 у поданій апеляційній скарзі.
Сам бланк направлення (додаток 1 до Інструкції) не містить будь-яких даних щодо відмови водія від проходження огляду у медичному закладі, у зв'язку з чим не відповідність долученого до матеріалів справи направлення на медичний огляд на стан сп'яніння вимогам вказаного нормативно-правового акту не є беззаперечним доказом порушення з боку працівника поліції порядку направлення водія для огляду на стан наркотичного сп'яніння, та не спростовує порушення п. 2.5 ПДР України водієм транспортного засобу, щодо якого є підстави вважати, що він перебуває у стані наркотичного сп'яніння, а також не тягне за собою безумовне скасування прийнятого судового рішення.
Твердження апелянта про безпідставність зупинки транспортного засобу працівниками поліції апеляційним судом до уваги не береться.
Відповідно до п.1, п.2 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху; якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу.
Крім того, у Єдиному державному реєстрі судових рішень, опубліковано рішення Конотопського міськрайнного суду Сумської області від 27 червня 2023 року, відповідно до якого суд дійшов висновку про те, що у поліцейського були всі наявні на те підстави для зупинки транспортного засобу під керуванням позивача ( ОСОБА_1 ), згідно ст. 35 ч. 1 п. 2 ЗУ «Про національну поліцію», оскільки мали місце механічні ушкодження, що свідчить про несправність автомобіля, і водій не був пристебнутий ременем безпеки, тобто порушення ПДР.
Щодо доводів апелянта з приводу внесення допису до протоколу про адміністративне правопорушення, апеляційний суд зауважує наступне.
У матеріалах справи наявна копія протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 117711, наданої до суду першої інстанції ОСОБА_1 , з якої вбачається що графи: «місце складання протоколу», «до протоколу додаються» порожні, а зміст розділу «суть адміністративного правопорушення, опис установлених обставин» має розбіжності з оригіналом.
У протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 117711, який долучений працівниками поліції до матеріалів справи в графі «місце складання протоколу» зазначено: м. Конотоп вул. Бр. Лузанів», графа «до протоколу додаються» містить посилання на два пояснення свідків, направлення до ЦРЛ, диск з відеозаписом, а у розділі «суть адміністративного правопорушення, опис установлених обставин» додано номера нагрудного відеореєстратора працівника поліції.
Згідно ч. 7 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої Наказ Міністерства внутрішніх справ України 06.11.2015 № 1376 не допускаються закреслення чи виправлення відомостей, що заносяться до протоколу про адміністративне правопорушення, а також унесення додаткових записів після того, як протокол про адміністративне правопорушення підписано особою, стосовно якої його складено.
Аналізуючи наявні в матеріалах справи оригінал та копію протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 117711, вбачається внесення додаткових відомостей, що дійсно свідчить про порушення порядку складення протоколу про адміністративне правопорушення.
Проте, сам факт внесення додаткового запису не виключає наявності події та складу правопорушення кваліфікованого ч. 1 ст. 130 КУПАП в діях ОСОБА_1 .
Із матеріалів справи слідує, що протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 117711 від 09 квітня 2023 року відповідає вимогам ст. 256 КУпАП (зміст протоколу про адміністративне правопорушення) та щодо місця, часу вчинення та суті адміністративного правопорушення повністю узгоджується з даними, які містяться на відеозаписі із нагрудної камери працівника поліції та письмових поясненнях свідків.
Твердження апелянта про те, що свідки підписували пустий бланк протоколу, не підтверджено жодним доказом та спростовується проставленими їхніми підписами без зазначення зауважень, щодо змісту вказаного документу.
Доводи апелянта, що поліцейським не було роз'яснено йому права та обов'язки, спростовується тим, що у протоколі серії ААД №117711 наявний підпис ОСОБА_1 у графі щодо роз'яснення прав і обов'язків та повідомлення про місце та час розгляду даних матеріалів судом першої інстнації, а також підписом останнього у графі ознайомлення із протоколом та отримання копії примірника, крім того протокол був підписаний без зауважень.
Посилання ОСОБА_1 , як на підставу для скасування постанови, на те, що він не був відсторонений від керування транспортним засобом, не впливає на висновки суду про порушення останнім вимог п.2.5 ПДР України. Відповідно до положень ст. 266 КУпАП примусове відсторонення від керування транспортним засобом є правом, а не обов'язком працівників поліції.
Апеляційний суд не може прийняти доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції його права на захист через розгляд справи у його відсутність, оскільки згідно ст. 268 КУпАП за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, що було дотримано суддею суду першої інстанції.
Так, відповідно поданого клопотання ОСОБА_1 від 09 травня 2023 року, останній просив суд першої інстанції відкласти розгляд матеріалів про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАп, оскільки ним подана позовна заява про скасування постанови у справі про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 5 ст. 121, ч. 1 ст. 126, ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Проте не зважаючи на подане клопотання, апеляційний суд погоджується з висновком судді першої інстанції про те, що судове рішення ухвалене за результатом розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до ГУ НП в Сумській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, не спростовуватиме факт відмови ОСОБА_1 від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння, та відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КупАП.
Можливість розгляду справи у відсутність ОСОБА_1 допускається положеннями ст. 268 КУпАП, ураховуючи при цьому усталену судову практику ЄСПЛ щодо оцінки поведінки особи та її вплив на тривалість розгляду справи, згідно якої право на доступ до суду, закріплене у § 1 ст. 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати § 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (рішення від 12.07.2001 у справі «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адамс II проти Німеччини» (Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).
Необхідно наголосити, що необґрунтоване зволікання з боку суду в розгляді справи могло призвести до негативних наслідків у виді закриття провадження у справі на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП через закінчення строку накладення стягнення, передбаченого ст. 38 КУпАП, що є неприпустимим, оскільки зводиться нанівець легітимна мета провадження у справі (охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством тощо ст. 1 КУпАП) та унеможливлення існування розумної пропорційності між використаними судом засобами та поставленою метою.
Істотних порушень вимог КУпАП, які б могли стати безумовними підставами для скасування оскаржуваної постанови суду, під час розгляду даних матеріалів судом першої інстанції, апеляційний суд не вбачає.
Таким чином, з врахуванням наявних в матеріалах справи доказів, яким була надана належна правова оцінка, суддя вірно встановив в діях ОСОБА_1 ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а доказів на спростування таких висновків під час апеляційного розгляду здобуто не було.
Вказана справа про адміністративне правопорушення була розглянута суддею суду першої повно, всебічно, об'єктивно і будь-яких порушень, при цьому, апеляційним судом не встановлено.
Враховуючи вищезазначене, всупереч доводам апеляційної скарги особи, який притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , апеляційний суд вважає оскаржуване рішення законним, обґрунтованим та вмотивованим, не вбачає підстав для його скасування, а тому, оскаржувану постанову судді слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП,
Постанову судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 12 травня 2023 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП і на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік - залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 на цю постанову - без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Сумського апеляційного судуФілонова Ю. О.