Справа № 752/22214/20
Провадження № 2/752/853/23
Заочне Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
06 червня 2023 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Плахотнюк К.Г.,
за участі секретаря судового засідання Палєщук М.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Друга київська державна нотаріальна контора про усунення права на спадкування, визнання права власності на майно в порядку спадкування
17.11.2020 року ОСОБА_1 звернулися до суду з позовом про усунення права на спадкування, визнання права власності на майно в порядку спадкування до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Друга київська державна нотаріальна контора.
05.05.2021 року суддею Голосіївського районного суду м. Києва Плахотнюк К.Г., після усунення недоліків, постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
05.07.2022 року Голосіївським районним судом м. Києва постановлено ухвали про прийняття до провадження заяви про зміну предмету позову в редакції від 21.11.2021 року та витребування матеріалів спадкової та експертної справ.
15.11.2022 року Голосіївським районним судом м. Києва постановлено ухвалу про витребування доказів.
В обґрунтування заявлених позовних вимог, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, позивачкою зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати - ОСОБА_4 (далі - Спадкодавець). Після її смерті залишилося спадкове майно - житловий будинок з відповідними надвірним будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 та земельна ділянка на якій він розташований, та яка закріплена за цим жилим будинком.
Спадкова справа № 175/2005 заведена у Другій київській державній нотаріальній конторі. Заяви про прийняття спадщини подано, ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , який був чоловіком померлої.
Рідна дочка Спадкодавця ОСОБА_6 подала заяву про відмову від своєї частки у спадщині на користь ОСОБА_1 .
За життя, 19.07.2000 року ОСОБА_4 склала заповіт, згідно із яким належний їй на праві особистої приватної власності житловий будинок з відповідними надвірним будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 та земельна ділянка на якій він розташований, та яка закріплена за цим жилим будинком, заповіла своїй дочці ОСОБА_1 .
Чоловік Спадкодавця ОСОБА_5 , на момент смерті ОСОБА_4 , був особою пенсійного віку, тобто вважався непрацездатним членом сім'ї першої черги спадкування і враховуючи положення ст. 1241 ЦК України, мав право на отримання обов'язкової частки у спадщині.
Оскільки будинок отриманий Спадкодавцем на підставі договору дарування, до укладення шлюбу із ОСОБА_5 зазначене майно було особистою приватною власністю Спадкодавця та не підлягало поділу із чоловіком.
Розмір обов'язкової частки ОСОБА_5 склав 1/6 частину.
12.06.2007 року, не отримавши свідоцтва про право на спадщину та не провівши державну реєстрацію права власності на спадкове майно, ОСОБА_5 помер.
Після його смерті залишилися спадкоємці - дочки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Відповідачами подано заяви про прийняття спадщини, свідоцтво про право на спадщину не отримано.
Розмір їхніх часток становить по 1/12 частині від спадщини відповідно.
Відповідачки станом на день подання цього позову не отримали свідоцтво про право на спадщину, не провели реєстрацію права власності на спадкове майно.
У зв'язку із цим, дочці Спадкодавця, ОСОБА_1 було усно відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на 1/6 частину будинку.
В подальшому, позивачка письмово звернулася до Другої київської державної нотаріальної контори із заявою про надання письмової відмови у вчиненні нотаріальної дії, однак відповіді не отримала.
ОСОБА_1 не погоджується із тим, що їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на 1/6 частину будинку.
Вважає що розмір обов'язкової частки ОСОБА_5 , яка відкрилась після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , має бути зменшений судом з урахуванням відносин між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , а також інших обставин, які мають істотне значення до 1/24 частини будинку, зважаючи на наступне.
На момент відкриття спадщини та подання ОСОБА_5 заяви про прийнятті спадщини існували обставини, які розкривають зміст відносин між спадкоємцем та спадкодавцем та є підставами для зменшення судом розміру його обов'язкової частки.
Зокрема, ОСОБА_5 маючи можливість та обов'язок надавати допомогу Спадкодавцю, ухилявся від виконання таких обов'язків, а Спадкодавець об'єктивно потребувала такої допомоги. ОСОБА_5 зневажливо ставився до Спадкодавця, вчиняв щодо неї насильство, серед іншого в стані алкогольного сп'яніння. У зв'язку із цим, Спадкодавець неодноразово намагалася із ним розлучитися.
З 1980-х років Спадкоємець хворіла на інсулінозалежний цукровий діабет. Внаслідок хвороби, у 2000 році їй було ампутовано стопу однієї ноги. В подальшому, вона перенесла два інфаркти та інсульт.
У зв'язку із суттєвими проблемами із зором, з 2000 року їй було надано І групу інвалідності по зору та вказано, що Спадкоємець потребує сторонньої допомоги.
Протягом усього цього часу, ОСОБА_5 не надавав своїй дружині допомоги у побуті, по догляду за собою тощо. У період шлюбу ОСОБА_5 та Спадкодавець не мали спільного сімейного бюджету, практично не вели спільне господарство, відповідно лікування та підтримуюча терапія Спадкодавця проводилася за її особисті кошти або за кошти її родичів (дочки ОСОБА_1 , інших родичів). Участь ОСОБА_5 у житті спадкодавця могла обмежуватися купівлею продуктів. Купівлі продуктів харчування один раз на місяць було недостатньо для харчування Спадкодавця або сім'ї із двох осіб.
Крім того, ОСОБА_5 систематично зловживав алкогольними напоями, часто перебував у стані сильного алкогольного сп'яніння та влаштовував при цьому сварки із Спадкодавцем, погрожуючи фізичною розправою. Періодично у зв'язку із зловживанням алкогольними напоями, ОСОБА_5 міг по декілька днів не з'являтися вдома, станом здоров'я та потребами Спадкодавця при цьому взагалі не переймався.
У зв'язку із вказаними обставинами, дочка Спадкодавця ОСОБА_1 разом зі своєю дочкою після 2000 року переїхала жити до будинку Спадкодавця для надання їй систематичної допомоги, догляду та забезпечення її належного рівня життя. Саме донька ОСОБА_1 доглядала за Спадкодавцем, допомогала у побуті, готувала, доглядала за Будинком. Позивачка також надавала Спадкодавцю допомогу у реєстрації речових прав на земельну ділянку, розташовану під будинком. У зв'язку із чим, Спадкодавець надала саме своїй дочці ОСОБА_1 а не чоловікові ОСОБА_5 , довіреність на розпорядження всім належним їй майном, проведення всіх дій, необхідних для його утримання тощо.
В подальшому, ОСОБА_1 надавала допомогу Спадкодавцю у реєстрації права власності на земельну ділянку на якій розташований будинок.
За час подружнього життя із ОСОБА_5 . Спадкодавець неодноразово намагалася розірвати шлюб із ним.
Так, у 2000 році Спадкодавець подала до Голосіївського районного суду м. Києва позов про розірвання шлюбу із ОСОБА_5 . В подальшому через тиск з боку останнього, вона подала заяву про залишення позову без розгляду.
У 2004 році Спадкодавець повторно підготувала позовну заяву про розірвання шлюбу, але не встигла її подати враховуючи стан свого здоров'я. При цьому, Спадкодавець вказала у заяві, що подружнє життя не склалося через відсутність ведення спільного господарства, зловживання ОСОБА_5 спиртними напоями та фактичне припинення шлюбних відносин з 18.08.2004 року.
Під час сімейного життя із ОСОБА_5 (у 2000 році) Спадкодавець склала заповіт, яким фактично усунула його від спадкування та заповіла усе своє майно лише своїй дочці ОСОБА_1 .
Слід відзначити, що ОСОБА_5 мав задовільний стан здоров'я, самостійно себе обслуговував, станом на 13.10.2004 рік працював на Державному Київському підприємстві по виробництву бактерійних препаратів «Біофарма», не мав інвалідності або інших захворювань, які б позбавляли його дієздатності тощо. ОСОБА_5 мав дохід у вигляді заробітної плати та пенсії.
Таким чином, за своїм фізичним та матеріальним станом мав можливість надавати Спадкодавцю допомогу. На неодноразові прохання з боку дочки Спадкодавця не реагував, допомогу своїй дружині не надавав.
Всі витрати по організаціі похорон та похованню ОСОБА_4 здійснював її брат ОСОБА_7 та дочка ОСОБА_1 .
Враховуючи негативний характер спілкування між Спадкодавцем та ОСОБА_5 , неприязні стосунки, зумовлені аморальною поведінкою ОСОБА_5 , на думку позивачки, є підстави для зменшення обов'язкової частки ОСОБА_5 у спадщині після смерті Спадкодавця. Зазначені обставини існували за життя Спадкодавця та на момент відкриття спадщини.
ОСОБА_5 не здійснив державної реєстрації права власності на спадкове майно, таким чином не набувши права власності на нього.
Враховуючи вищевказані обставини, до відповідачів після смерті ОСОБА_5 не могло перейти право власності на будинок, а лише належні йому право на отримання спадщини.
Право ОСОБА_5 на отримання спадщини нерозривно пов'язано із його особою, зокрема із його непрацездатністю через досягнення пенсійного віку. Враховуючи це, таке право на отримання спадщини не може бути передано іншим особам, в т.ч. його спадкоємцям. Отже, спадкоємці ОСОБА_5 - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не можуть успадкувати права ОСОБА_5 на отримання нерухомого майна, оскільки таке право нерозривно пов'язане із особою ОСОБА_5 та не може бути передано іншим особам, в тому числі, і його спадкоємцям.
Просила зменшити розмір обов'язкової частки ОСОБА_5 у спадщині, що відкрилась після смерті його дружини ОСОБА_4 з 1/6 до 1/24 частини, яка складається з житлового будинку з відповідними надвірними будівлями, що знаходяться в АДРЕСА_1 та земельної ділянки, на якій він розташований та яка закріплена за цим житловим будинком; визнати право власності у порядку спадкування за заповітом на 23/24 частини житлового будинку з відповідними надвірними будівлями, що знаходяться в АДРЕСА_1 та земельної ділянки, на якій він розташований та яка закріплена за цим житловим будинком за ОСОБА_1 після смерті її матері ОСОБА_4 ; стягнути з відповідачів судові витрати.
02.02.2023 року Голосіївським районним судом м. Києва постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження, призначено справу до судового розгляду.
У судовому засіданні 06.06.2023 року сторони відсутні.
Представник позивачки подав заяву про завершення розгляду справи за його та ОСОБА_1 відсутності, зазначивши, що заявлені позовні вимоги підтримують, просили позов задовольнити у повному обсязі.
Відповідачі у судовому засіданні відсутні, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, відзивів на позов не подали, з будь-якими іншими клопотаннями до суду не зверталися.
Третя особа у судовому засіданні відсутня, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, письмових пояснень щодо позову або відзиву на адресу суду не направляли, подали клопотання про розгляд справи за їх відсутності та вирішення спору відповідно до вимог закону.
За правилами ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Врахувавши думку представника позивачки про те, що останній не заперечує проти заочного вирішення справи, а також з огляду на те, що відповідачі належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, не повідомили суду про поважність причин їх неявки, не подали відзив, суд приходить до висновку про можливість завершення розгляду справи та ухвалення заочного рішення.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_4 (далі - Спадкодавець). Після її смерті залишилося спадкове майно - житловий будинок з відповідними надвірним будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 та земельна ділянка на якій він розташований, та яка закріплена за цим жилим будинком.
Спадкова справа № 175/2005 заведена у Другій київській державній нотаріальній конторі. Заяви про прийняття спадщини подано, ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , який був чоловіком померлої. Рідна дочка Спадкодавця ОСОБА_6 подала заяву про відмову від своєї частки у спадщині на користь ОСОБА_1 .
За життя, 19.07.2000 року ОСОБА_4 склала заповіт, згідно із яким належний їй на праві особистої приватної власності житловий будинок з відповідними надвірним будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 та земельна ділянка на якій він розташований, та яка закріплена за цим жилим будинком, заповіла своїй дочці ОСОБА_1 .
Чоловік Спадкодавця ОСОБА_5 , на момент смерті ОСОБА_4 , був особою пенсійного віку, тобто вважався непрацездатним членом сім'ї першої черги спадкування і враховуючи положення ст. 1241 ЦК України, мав право на отримання обов'язкової частки у спадщині.
Оскільки будинок отриманий Спадкодавцем на підставі договору дарування, до укладення шлюбу із ОСОБА_5 зазначене майно було особистою приватною власністю Спадкодавця та не підлягало поділу із чоловіком.
Розмір обов'язкової частки ОСОБА_5 склав 1/6 частину.
12.06.2007 року, не отримавши свідоцтва про право на спадщину та не провівши державну реєстрацію права власності на спадкове майно, ОСОБА_5 помер.
Після його смерті залишилися спадкоємці - дочки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Відповідачами подано заяви про прийняття спадщини, свідоцтво про право на спадщину не отримано.
Розмір їхніх часток становить по 1/12 частині від спадщини відповідно.
Відповідачки станом на день подання цього позову не отримали свідоцтво про право на спадщину, не провели реєстрацію права власності на спадкове майно.
У зв'язку із цим, ОСОБА_1 було усно відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на 1/6 частину будинку.
В подальшому, позивачка письмово звернулася до Другої київської державної нотаріальної контори із заявою про надання письмової відмови у вчиненні нотаріальної дії, однак відповіді не отримала.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 не погоджується із тим, що їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на 1/6 частину будинку.
Вважає що розмір обов'язкової частки ОСОБА_5 , яка відкрилась після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , має бути зменшений судом з урахуванням відносин між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , а також інших обставин, які мають істотне значення до 1/24 частини будинку, зважаючи на наступне.
На момент відкриття спадщини та подання ОСОБА_5 заяви про прийнятті спадщини існували обставини, які розкривають зміст відносин між спадкоємцем та спадкодавцем та є підставами для зменшення судом розміру його обов'язкової частки.
Зокрема, ОСОБА_5 маючи можливість та обов'язок надавати допомогу Спадкодавцю, ухилявся від виконання таких обов'язків, а Спадкодавець об'єктивно потребувала такої допомоги. ОСОБА_5 зневажливо ставився до Спадкодавця, вчиняв щодо неї насильство, серед іншого в стані алкогольного сп'яніння. У зв'язку із цим, Спадкодавець неодноразово намагалася із ним розлучитися.
З 1980-х років Спадкоємець хворіла на інсулінозалежний цукровий діабет. Внаслідок хвороби, у 2000 році їй було ампутовано стопу однієї ноги. В подальшому, вона перенесла два інфаркти та інсульт.
У зв'язку із суттєвими проблемами із зором, з 2000 року їй було надано І групу інвалідності по зору та вказано, що Спадкоємець потребує сторонньої допомоги. Зазначене підтверджено листом Київського міського центру медико-соціальної експертизи Спеціалізованої нейроофтальмологічної МСЕК за № 176/15 від 26.12.2022 року (т. 2, а.с. 176).
Протягом усього цього часу, ОСОБА_5 не надавав своїй дружині допомоги у побуті, по догляду за собою тощо. У період шлюбу ОСОБА_5 та Спадкодавець не мали спільного сімейного бюджету, практично не вели спільне господарство, відповідно лікування та підтримуюча терапія Спадкодавця проводилася за її особисті кошти або за кошти її родичів (дочки ОСОБА_1 , інших родичів). Участь ОСОБА_5 у житті спадкодавця могла обмежуватися купівлею продуктів. Купівлі продуктів харчування один раз на місяць було недостатньо для харчування Спадкодавця або сім'ї із двох осіб. Крім того, ОСОБА_5 систематично зловживав алкогольними напоями, часто перебував у стані сильного алкогольного сп'яніння та влаштовував при цьому сварки із Спадкодавцем, погрожуючи фізичною розправою. Періодично у зв'язку із зловживанням алкогольними напоями, ОСОБА_5 міг по декілька днів не з'являтися вдома, станом здоров'я та потребами Спадкодавця при цьому взагалі не переймався. У зв'язку із вказаними обставинами, дочка Спадкодавця ОСОБА_1 разом зі своєю дочкою після 2000 року переїхала жити до будинку Спадкодавця для надання їй систематичної допомоги, догляду та забезпечення її належного рівня життя. Саме дочка ОСОБА_1 доглядала за Спадкодавцем, допомогала у побуті, готувала, доглядала за Будинком. Позивачка також надавала Спадкодавцю допомогу у реєстрації речових прав на земельну ділянку, розташовану під будинком. У зв'язку із чим, Спадкодавець надала саме своїй дочці ОСОБА_1 а не чоловікові ОСОБА_5 , довіреність на розпорядження всім належним їй майном, проведення всіх дій, необхідних для його утримання тощо. В подальшому, ОСОБА_1 надавала допомогу Спадкодавцю у реєстрації права власності на земельну ділянку на якій розташований Будинок. За час подружнього життя із ОСОБА_5 . Спадкодавець неодноразово намагалася розірвати шлюб із ним. Так, у 2000 році Спадкодавець подала до Голосіївського районного суду м. Києва позов про розірвання шлюбу із ОСОБА_5 . В подальшому через тиск з боку останнього, вона подала заяву про залишення позову без розгляду. У 2004 році Спадкодавець повторно підготувала позовну заяву про розірвання шлюбу, але не встигла її подати враховуючи стан свого здоров'я. При цьому, Спадкодавець вказала у заяві, що подружнє життя не склалося через відсутність ведення спільного господарства, зловживання ОСОБА_5 спиртними напоями та фактичне припинення шлюбних відносин з 18.08.2004 року. ОСОБА_5 мав задовільний стан здоров'я, самостійно себе обслуговував, станом на 13.10.2004 рік працював на Державному Київському підприємстві по виробництву бактерійних препаратів «Біофарма», не мав інвалідності або інших захворювань, які б позбавляли його дієздатності тощо. ОСОБА_5 мав дохід у вигляді заробітної плати та пенсії. Всі витрати по організаціі похорон та похованню ОСОБА_4 здійснював її брат ОСОБА_7 та дочка ОСОБА_1 .
Зазначені вище обставини підтверджено показами свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 .
Відповідно до ст. 1216, ч. 1 ст. 1223, ч. 1 ст. 1241 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців); право на спадкування мають особи, визначені у заповіті; малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка). Розмір обов'язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.
Пунктом 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснено, що суд може зменшити розмір обов'язкової частки у спадщині з урахуванням відносин між спадкоємцем та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення, зокрема майнового стану спадкоємця. Право на обов'язкову частку - це суб'єктивне майнове право окремих спадкоємців першої черги (ст. 1261 ЦК України) отримати певну частку у спадщині, незалежно від змісту заповіту. Хоча норми про право на обов'язкову частку розміщені у главі, присвяченій спадкуванню за заповітом, за своєю сутністю право на обов'язкову частку належить до спадкування за законом. Тобто право на обов'язкову частку існує лише за наявності заповіту. Коло осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині, визначене ст. 1241 ЦК України, є вичерпним і розширювальному тлумаченню не підлягає. Тлумачення абз. 2 ч. 1 ст. 1241 ЦК України свідчить, що зменшення розміру обов'язкової частки у спадщині можливе з урахуванням (а) характеру відносин між спадкоємцями і спадкодавцем; (б) наявності інших обставин, що мають істотне значення.
Згідно із ч. 2. ст. 3, ч. 1 ст. 55, ч. ч. 1, 2 ст. 74, ч. 1 ст. 75 СК України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки; дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Дружина та чоловік зобов'язані спільно дбати про матеріальне забезпечення сім'ї; дружина, чоловік мають право розподілити між собою обов'язки в сім'ї. Дружина, чоловік повинні утверджувати повагу до будь-якої праці, яка робиться в інтересах сім'ї. Усі найважливіші питання життя сім'ї мають вирішуватися подружжям спільно, на засадах рівності. Дружина, чоловік мають право противитися усуненню їх від вирішення питань життя сім'ї; дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного.
Відповідно до п.3.1. Листа ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», при вирішенні спору про визнання права власності на спадкове майно потрібно розмежовувати час і підстави виникнення права власності у спадкодавця, які кваліфікуються відповідно до законодавства України чинного на час виникнення права власності та підстави спадкування зазначеного майна, що визначаються на час відкриття спадщини та згідно із п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК.
Відповідно до ст. 1299 (у редакції, що діяла на момент відкриття спадщини та смерті ОСОБА_5 ), якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, спадкоємець зобов'язаний зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна (ст. 182 цього Кодексу).
Право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації цього майна.
Відповідно до ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до п. 3.1. Листа ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.
Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно, зокрема на житловий будинок, іншу споруду.
Право на спадщину, у складі якої є нерухоме майно, в разі прийняття спадщини, належить спадкоємцеві з часу її відкриття. Натомість право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця тільки з моменту здійснення державної реєстрації права власності.
Тобто право на спадщину внаслідок проведення державної реєстрації права власності на нерухомість трансформується в речове право.
ОСОБА_5 не здійснив державної реєстрації права власності на спадкове майно, таким чином не набувши права власності на нього.
Так, до спадкоємців ОСОБА_5 після його смерті не могло перейти право власності на будинок, а лише належні йому право на отримання спадщини.
Відповідно до ч. 1 ст. 1276 ЦК України, якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов'язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія).
Таким чином, законодавець обмежив право на отримання обов'язкової частки у спадщині та фактично прирівняв його до категорії прав, які нерозривно пов'язані із особою.
Право ОСОБА_5 на отримання спадщини нерозривно пов'язано із його особою, зокрема, з його непрацездатністю у зв'язку з досягненням пенсійного віку. А тому, таке право на отримання спадщини не може бути передано іншим особам, в т.ч. його спадкоємцям. Отже, спадкоємці ОСОБА_5 - ОСОБА_2 та ОСОБА_10 не можуть успадкувати права ОСОБА_5 на отримання нерухомого майна, оскільки таке право нерозривно пов'язане із особою ОСОБА_5 та не може бути передано іншим особам, в тому числі, і його спадкоємцям.
Крім того, враховуючи негативний характер спілкування між Спадкодавцем та ОСОБА_5 , неприязні стосунки, зумовлені аморальною поведінкою ОСОБА_5 , що підтверджено показаннями свідків та іншими доказами у справі, суд вважає, що у справі, яка розглядається мають місце підстави для зменшення обов'язкової частки ОСОБА_5 у спадщині після смерті його дружини ОСОБА_4 . Зазначені обставини існували за життя Спадкодавця та на момент відкриття спадщини.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення («Серявін та інші проти України», № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
З огляду на викладене вище, позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Друга київська державна нотаріальна контора про усунення права на спадкування, визнання права власності на майно в порядку спадкування, підлягають задоволенню судом.
За правилами ст. 141 ЦПК України, стягнути з відповідачів на користь позивачки судові витрати по сплаті судового збору.
На підставі викладеного, керуючись, ст. ст. 4, 5, 6, 12, 13, 141, 265, 268, 273, 280-289 ЦПК України, суд -
позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Друга київська державна нотаріальна контора про усунення права на спадкування, визнання права власності на майно в порядку спадкування, задовольнити.
Зменшити розмір обов'язкової частки ОСОБА_5 у спадщині, що відкрилась після смерті його дружини ОСОБА_4 з 1/6 до 1/24 частини, яка складається з житлового будинку з відповідними надвірними будівлями, що знаходяться в АДРЕСА_1 та земельної ділянки, на якій він розташований та яка закріплена за цим житловим будинком.
Визнати право власності у порядку спадкування за заповітом на 23/24 частини житлового будинку з відповідними надвірними будівлями, що знаходяться в АДРЕСА_1 та земельної ділянки, на якій він розташований та яка закріплена за цим житловим будинком за ОСОБА_1 після смерті її матері ОСОБА_4 .
Стягнути з ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_3 (зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 190 (дві тисячі сто дев'яносто) гривень 80 копійок.
Рішення може бути оскаржено позивачем до Київського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, яким ухвалено оскаржуване судове рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Суддя К.Г. Плахотнюк