"24" липня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/1806/23
Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,
при секретарі судового засідання Крутьковій В.О.,
розглянувши справу № 916/1806/23
за позовом Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» (68001, Одеська обл., місто Чорноморськ, вул. Праці, будинок 6; код ЄДРПОУ 01125672)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛІР РЕЗОРСІЗ» (68000, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Транспортна, буд. 45; ЄДРПОУ 39220625)
про стягнення 2 479 079, 96 грн;
представники сторін:
від позивача - Белоусова К.К.,
від відповідача - Яценко С.А. (в режимі відеоконференції),
Позивач, Державне підприємство «Морський торговельний порт «Чорноморськ» (далі - ДП «МТП «Чорноморськ»), звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛІР РЕЗОРСІЗ», в якому просить стягнути з відповідача 2 479 079,96 грн, з яких: 1 220 159,65 грн основної заборгованості, 68 395,80 грн відсотки річних, 761 078,76 грн пені, 429 445,75 грн інфляційних втрат.
В обґрунтування позову посилається на укладення з відповідачем Договору про надання послуг № 21/34-д/нд від 21.05.2021, за умовами якого Державне підприємство «Морський торговельний порт «Чорноморськ» як виконавець зобов'язується за письмовими заявками Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛІР РЕЗОРСІЗ» як замовника надавати послуги з забезпечення автонавантажувачами для виконання навантажувально-розвантажувальних робіт, а замовник зобов'язується в порядку та на умовах цього Договору прийняти і оплатити надані виконавцем послуги.
Вказує, що відповідач звернувся до ДП «МТП «Чорноморськ» із заявками щодо надання автонавантажувачів з метою обробки судна орієнтовно з 08 по 27 травня 2021 р.
Зазначає, що ДП «МТП «Чорноморськ» надав відповідні послуги згідно заявок відповідача, що підтверджується Довідкою фактичного використання технологічних транспортних засобів у травні 2021 р. згідно Договору, яка в свою чергу була сформована на підставі подорожніх листів технологічного транспортного засобу, у яких зафіксовано момент фактичного прийняття техніки у використання відповідачем до моменту її повернення (закінчення використання).
Водночас відзначає про подальше листування між ДП «МТП «Чорноморськ» та ТОВ «ОЛІР РЕЗОРСІЗ» з приводу прохання відповідача про внесення інших даних до Довідки, яке було мотивовано тим, що в Довідці містяться неточності та що тарифікація наданих послуг повинна здійснюватися відповідно до кількості фактично відпрацьованих годин, за основу яких необхідно брати показники напрацьованих мотогодин. У відповідь на даний лист відповідачу було роз'яснено, що показники лічильника мотогодин не є машиногодинами (як це зазначено у Договорі), та що саме машиногодина визначає час, який необхідний одній техніці для виконання певного обсягу роботи.
Як зазначає позивач, надалі ним було сформовано Акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг) № Пр/4805 від 31.05.2021 та виставлено відповідачу однойменний рахунок за надані послуги на суму 1 220 159,65 грн, які були направлені останньому засобами поштового зв'язку.
Звертає увагу, що станом на момент написання позовної заяви відповідач вказаний рахунок не сплатив, що стало підставою для звернення до господарського суду.
За порушення строків виконання грошового зобов'язання відповідачу також нараховано пеню, 3% річних та інфляційні втрати.
Ухвалою від 08.05.2023 позовну заяву (вх. № 1869/23 від 01.05.2023р.) Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/1806/23, яку вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 05.06.2023, запропоновано відповідачу подати відзив.
05.06.2023 за вх. № 18287/23 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач вказує, що визнає позовні вимоги в частині стягнення з ТОВ «ОЛІР РЕЗОРСІЗ» 300 791,83 грн основного боргу, 7 263,89 грн інфляційних втрат, 2 249,76 грн 3% річних, 1 000,00 грн пені.
У відзиві відповідач підтвердив укладення Договору, направлення позивачу заявок в період з 08.05.2021 по 26.05.2021 та отримання техніки за даними заявками.
В той же час відповідач заперечує обсяг наданих позивачем послуг, нараховану суму за такі послуги, а також не погоджується з розрахунком штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат.
Звертає увагу, що у Договорі сторони досягли згоди, що вартість послуги з надання техніки визначається, виходячи саме з фактичної тривалості її використання, тобто відповідач не брав на себе зобов'язання з оплати часу простою техніки.
Підтвердженням фактичної тривалості використання техніки вважає дані, які зазначені в подорожніх листах в частині мотогодин, які зафіксовані на час початку та завершення робіт. Відповідно, на переконання ТОВ «ОЛІР РЕЗОРСІЗ», підтвердженим є обсяг наданих послуг на суму 300 791,83 грн.
Також, відповідач не погодився з розміром нарахованих позивачем штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат.
Надав контррозрахунок 3% річних та інфляційних втрат (Т. 1, а.с. 110).
Зазначає, що отримавши Довідку від 31.05.202, ТОВ «ОЛІР РЕЗОРСІЗ» скористалось своїм правом та надало письмові зауваження щодо розрахунків обсягу наданих послуг у передбачений Договором строк. Вважає Довідку такою, що не має сили документу, підписаного замовником.
У випадку, якщо судом будуть відхилені доводи відповідача щодо обсягу наданих послуг та їх вартості, посилаючись на ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України, просив зменшити розмір пені до 1 000,00 грн.
Протокольною ухвалою від 05.06.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 29.06.2023.
29.06.2023, після стадії вступних промов, оголошено перерву в засіданні до 24.07.2023.
У судовому засіданні, яке відбулося 24.07.2023, представник позивача просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача зазначив про часткове визнання позовних вимог у розмірі, вказаному у відзиві, звернув увагу що у виниклих між сторонами правовідносинах мало місце прострочення кредитора і нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат повинно здійснюватися з 27.01.2023, тобто після направлення акту та рахунку, на підставі якого здійснюється оплата. У випадку визнання судом обґрунтованими позовних вимог, представник позивача просив зменшити розмір пені на 1 000,00 грн, посилаючись на загальні засади цивільного законодавства та принцип добросовісності.
24.07.2023 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
21.05.2021 між Державним підприємством «Морський торговельний порт «Чорноморськ» як виконавцем та Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛІР РЕЗОРСІЗ» як замовником було укладено Договір на надання послуг № 21/34-д/нд (Т. 1, а.с. 10-12), згідно з п. 1.1. якого виконавець зобов'язується в порядку і на умовах даного Договору, за письмовими заявками замовника, поданими у головну диспетчерську та/або канцелярію виконавця, надавати послуги (далі - Послуги) з забезпечення автонавантажувачами (далі - Техніка) для виконання навантажувально-розвантажувальних робіт силами кваліфікованого персоналу.
Даний Договір набуває чинності з дня його підписання сторонами та скріплення печатками і діє до 31.12.2021 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов'язань за цим Договором. На підставі ст. 631 Цивільного кодексу України регламентує взаємовідносини, що виникли між сторонами з 08.05.2021 року (п. 10.1. Договору).
Відповідно до п. 1.2. Замовник зобов'язується в порядку і на умовах Договору прийняти і оплатити надані Виконавцем послуги.
Статтею 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з листом б/н б/д відповідач просив позивача надати послугу з використання автонавантажувача згідно заявки, зазначивши орієнтовну дату обробки судна: з 08 по 27 травня 2021 р. (Т. 1, а.с. 13).
В подальшому, відповідач звертався до позивача із заявками на виділення автонавантажувача для обробки судна (Т. 1, а.с. 14-32).
Договором встановлено, що часом надання послуг з використання техніки вважається фактично відпрацьований час, який підтверджується в Довідках використання техніки, що підписуються та погоджуються уповноваженими особами обох сторін. Фактично відпрацьованим часом Сторони вважають час з моменту фактичного прийняття Техніки у використання до закінчення використання (п. 1.3. Договору).
У матеріалах справи наявна підписана зі сторони позивача Довідка підтвердження фактичного часу використання технологічних транспортних засобів ДП «МТП «Чорноморськ» у травні 2021 р згідно Договору від 21.05.2021 № 21/34-д/нд щодо надання послуг з забезпечення автонавантажувачами для виконання навантажувально-розвантажувальних робіт для ТОВ «ОЛІР РЕЗОРСІЗ» від 31.05.2021 (далі - Довідка) (Т. 1, а.с. 33).
Також, у справі наявні подорожні листи технологічного транспортного засобу, в яких зазначалась, зокрема, кількість фактично відпрацьованих транспортом машиногодин (Т. 1, а.с. 34-65), виходячи з яких відповідач здійснив власний розрахунок використання техніки (основної заборгованості) на суму 300 791,83 грн (Т. 1, а.с. 106-108), фактично визнавши позов в межах даної суми основної заборгованості.
Листом № 152 від 01.06.2021 відповідач просив позивача про внесення інших даних до Довідки, мотивуючи це тим, що у ній містяться неточності та що тарифікація наданих послуг повинна здійснюватися відповідно до кількості фактично відпрацьованих годин (Т. 1, а.с. 66-68).
Листом № 274/04.5.4-04.2 від 15.06.2021 ДП «МТП «Чорноморськ» надало відповідачу роз'яснення, що показники лічильника мотогодин не є машиногодинами, та що саме машиногодина визначає час, який необхідний одній техніці для виконання певного обсягу роботи (Т. 1, а.с. 69-70).
В подальшому позивач сформував Акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг) №Пр/4805 від 31.05.2021 р. та виставив відповідачу однойменний Рахунок за надані послуги на суму 1 220 159,65 грн (Т. 1, а.с. 71-72).
Відповідно до п. 2.1. Договору Замовник зобов'язаний, зокрема, подавати письмову заявку на необхідну техніку (п/п 2.1.1.), вчасно і у повному розмірі оплачувати Рахунки Виконавця за надані послуги відповідно до розділу 5 Договору (п/п 2.1.4.), підписувати Довідки з використання Техніки та Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) (п/п 2.1.5.).
Також, замовник зобов'язаний не пізніше 7 робочого дня місяця, наступного за розрахунковим направити до Виконавця уповноваженого представника для отримання екземплярів Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) та Рахунку і повернути Виконавцю підписаний та засвідчений власною печаткою належний Виконавцю екземпляр Акту протягом 3 робочих днів. У разі невиконання Замовником зазначених зобов'язань Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) вважається прийнятим ним без зауважень.
У разі невиконання Замовником зазначених зобов'язань Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) вважається прийнятим ним без зауважень і має силу документу, підписаного Замовником. При цьому, у разі неотримання Замовником з його вини Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг), належний йому екземпляр Акту надсилається Виконавцем на адресу Замовника засобами поштового зв'язку (п/п 2.1.6.).
У Розділі 5 Договору «Порядок оформлення акту здачі-прийняття робіт (надання послуг)» вказано, що за фактично відпрацьований час Виконавцем формується Довідка використання Техніки, яка складається та погоджується Сторонами договору протягом 3 робочих днів з моменту фактичного надання послуг. Замовник протягом 1 робочого дня з моменту фактично наданих послуг направляє до Виконавця уповноваженого представника для отримання екземплярів Довідки і повертає Виконавцю підписану та засвідчену власною печаткою належний Виконавцю екземпляр Довідки використання Техніки у термін, передбачений п. 5.1.1. У разі невиконання Замовником зазначених зобов'язань, Довідка з використання Техніки вважається прийнятою ним без зауважень і має силу документу, підписаного Замовником.
Згідно з п. 5.2. Договору для підтвердження наданих послуг за даним Договором, Виконавець не пізніше 5-го робочого дня місяця, наступного за розрахунковим, формує Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) та Рахунок. Розрахунковим місяцем вважається календарний місяць. Сторони погодились, що Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг), підписаний уповноваженими представниками Сторін, є документом, що підтверджує факт падання Послуг. Прийом-передача рахунку та Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) для підпису та оформлення, здійснюється Сторонами шляхом передачі уповноваженим представникам в порядку, передбаченому п.2.1.6. Договору.
У відповідності з п. 6.3 Договору Замовник здійснює оплату наданих послуг протягом 10 банківських днів з моменту надання Виконавцем послуг. Оплата здійснюється на банківські реквізити, вказані у Рахунку Виконавця. Фактичною датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок Виконавця.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
З урахуванням вищевикладеного, враховуючи положення ст. 204 ЦК України щодо презумпції правомірності правочину, який не був визнаний судом недійсним у встановленому порядку, укладений між сторонами договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Як вже було встановлено судом, відповідач був зобов'язаний не пізніше 7 робочого дня місяця, наступного за розрахунковим направити до позивача уповноваженого представника для отримання екземплярів Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) та Рахунку і повернути Виконавцю підписаний та засвідчений власною печаткою належний Виконавцю екземпляр Акту протягом 3 робочих днів, як то передбачено п/п 2.1.6. Договору.
Водночас, за умовами цього ж пункту Договору у разі невиконання відповідачем зазначених зобов'язань, Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) вважається прийнятим ним без зауважень.
Відтак, Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № Пр/4 805 від 31.05.2021 (Т. 1, а.с. 72) на суму1 220 159,65 грн вважається прийнятим та погодженим відповідачем.
З огляду на відсутність в матеріалах справи доказів у спростування обставини отримання відповідачем послуг за Договором, з урахуванням норм Господарського процесуального кодексу України щодо достовірності, належності та вірогідності доказів, суд вважає доведеним факт надання позивачем послуг, обумовлених договором, та їх вартість.
У зв'язку з неотриманням відповідачем Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг), позивач 05.01.2023 надіслав на адресу ТОВ «ОЛІР РЕЗОРСІЗ» примірник відповідного Акту, що також передбачено абз. 2 п/п 2.1.6. Договору.
Враховуючи підтвердження матеріалами справи факту надання відповідачу послуг, обумовлених Договором, з огляду на те, що належних доказів, які б спростовували наявність заборгованості відповідач, згідно приписів ст. 74, 76-77 ГПК України не надав, суд доходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 1 220 159,65 грн.
При цьому суд відхиляє доводи відповідача стосовно того, що вартість послуг має розраховуватися виходячи з тривалості використання техніки (кількості машиногодин), так як пунктом 1.3. Договору сторони узгодили, що фактично відпрацьованим часом вважається час з моменту фактичного прийняття Техніки у використання до закінчення використання.
Крім суми основної заборгованості, позивачем також було заявлено до стягнення, 761 078,76 грн пені, 68 395,80 грн 3% річних, 429 445,75 грн інфляційних втрат.
Відповідно до п. 7.1. Договору у випадку порушення зобов'язання, яке виникає з даного Договору, Сторона несе відповідальність, визначену діючим законодавством України.
Пункт 7.4. Договору визначає, що за порушення строків оплати Замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, сукупний індекс інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.
Частиною 2 статті 625 ЦК України установлено відповідальність за порушення грошового зобов'язання, яка полягає у тому, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, за змістом статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від ухвалення рішення суду про присудження суми боргу, відкриття виконавчого провадження чи його зупинення.
Перевіривши запропонований позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд вважає його правильним та обґрунтованим, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За приписами частини першої статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня. коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).
Пунктом 7 Розділу IX Прикінцевих положень ГК України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Враховуючи вищевказані обставини та приписи законодавства, позивач цілком правомірно нарахував відповідачу пеню, що узгоджено між сторонами також і у Договорі.
Суд, перевіривши запропонований позивачем розрахунок пені за період з 15.06.2021 по 27.04.2023, вважає його правильним та обґрунтованим.
Водночас відповідачем було заявлено клопотання про зменшення розміру пені до 1000,00 грн, з приводу якого суд зазначає наступне.
Статтею 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Аналогічне право суду визначено і ч. 3 ст. 551 ГК України, яка встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Проаналізувавши зазначені норми, слід дійти висновку, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи тощо.
Вказані правила частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.
При цьому чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
В обґрунтування клопотання про зменшення розміру пені відповідач зазначив, що позивач, усвідомлюючи наявність невизнаної частини обсягу та вартості наданих послуг не вживав жодних дій, передбачених Договором в тому числі претензійних заходів та звернення до суду майже протягом 2 (двох) років з часу виникнення спірних правовідносин, і, як виявилось, з поданням позову до суду за весь цей час нарахував неустойку та заявив її до стягнення. Окрім того, укладаючи Договір оренди сторони передбачили, що на суму заборгованості нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ. Попри те, що Договір укладався на умовах, визначених Позивачем, та Відповідач не мав змоги впливати на його умови, встановлення такого розміру пені є звичним для господарських зобов'язань. У той же час, розмір облікової ставки НБУ станом на дату укладення Договору оренди складав 7,5% річних, а з початком війни на території України та в силу об'єктивних негативних економічних процесів такий розмір зріс до 25% річних, тобто більше ніж втричі.
За таких обставин, відповідач вважає, що покладення відповідальності у вигляді сплати неустойки у розмірі, що більше ніж втричі перевищує розмір, на який розраховував відповідач, є неспівмірним та негативно вплине на фінансовий стан сторони в умовах війни та зниження ефективності господарської діяльності.
Окремо відповідач звернув увагу, що позивачем заявлено до стягнення пеню, що складає більше 60% від суми основного боргу та не може бути визнаним співмірним, розумним та справедливим розміром відповідальності.
Враховуючи наведені відповідачем доводи, приймаючи до уваги відсутність доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків саме в результаті порушення відповідачем умов Договору, дотримуючись принципу "справедливого балансу інтересів сторін", з урахуванням невідповідності розміру стягуваної пені з наслідками порушення зобов'язання, суд вважає за можливе зменшити розмір заявленої до стягнення позивачем пені до 300 000,00 грн, що, на думку суду, в даних правовідносинах не суперечить принципу юридичної рівності учасників спору і не свідчить про явне заниження суми неустойки.
Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, у зв'язку з чим з відповідача слід стягнути на користь позивача 1 220 159,65 грн основного боргу, 68 395,80 грн 3% річних, 300 000,00 грн пені, 429 445,75 грн інфляційних втрат.
У відповідності до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору у сумі 37 186,20 грн покладаються на відповідача.
Суд також зазначає, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Аналогічну правову позицію викладено у Постанові ВС від 18.01.2021 по справі №915/646/18.
Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 р. (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» (68001, Одеська обл., місто Чорноморськ, вул. Праці, будинок 6; код ЄДРПОУ 01125672) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛІР РЕЗОРСІЗ» (68000, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Транспортна, буд. 45; ЄДРПОУ 39220625) про стягнення 2 479 079, 96 грн - задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛІР РЕЗОРСІЗ» (68000, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Транспортна, буд. 45; ЄДРПОУ 39220625) на користь Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» (68001, Одеська обл., місто Чорноморськ, вул. Праці, будинок 6; код ЄДРПОУ 01125672) 1 220 159,65 грн основного боргу, 68 395,80 грн 3% річних, 300 000,00 грн пені, 429 445,75 грн інфляційних втрат, 37 186,20 грн витрат зі сплати судового збору.
3. У задоволенні решти вимог - відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 24 липня 2023 р. Повний текст рішення складено та підписано 03 серпня 2023 р.
Суддя Р.В. Волков