Справа № 420/15952/23
03 серпня 2023 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дубровної В.А., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника Військової частини НОМЕР_1 про залишення позову без розгляду в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
До суду через систему «Електронний суд» з позовом звернувся адвокат Дяченко Олексій Володимирович, діючий в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), у якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 04.06.2017 року по 28.02.2018 включно;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 04.06.2017 року по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року у сумі 35283 гривні 76 копійок із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 року по 30.09.2022 року включно відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення 4463 гривні 15 копійок в місяць у загальній сумі 245 473 гривні 26 копійок за період з 01.03.2018 року по 30.09.2022 року включно відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44.
Ухвалою суду від 11.07.2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ч.5 ст. 262 КАС України, якою передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Оскільки відсутні клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні, справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Як встановлено судом, відповідачем надано до суду заяву про залишення адміністративного позову без розгляду у зв'язку з пропуском позивачем 3-місячного строку звернення до суду, передбаченого ч. 2 ст. 233 КАС України, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 р. № 2352-ІХ (далі - Закон), який набув чинності 19 липня 2022 р. Відповідач вказує, оскільки ОСОБА_1 було виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , з усіх видів забезпечення військової частини та направлено до нового місця служби згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 №259 від 30.09.2022 року, а до суду з позовною заявою звернувся лише 03.07.2023 року, то враховуючи частини 1, 2 ст. 233 КЗпП України ним пропущений тримісячний строк звернення до суду.
Надаючи оцінку доводам дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом, суд виходить з того, що предметом спору у даній справі є не нарахування та невиплата позивачу індексації грошового забезпечення під час звільнення його зі служби, а відтак є спором, пов'язаним з недотриманням законодавства про оплату праці.
Відповідно до ч.1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 2 ст. 122 КАС України).
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 3 ст. 122 КАС України).).
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (ч. 5 ст. 122 КАС України).
Водночас, у зазначених положеннях КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати (грошового забезпечення) у разі порушення законодавства про оплату праці.
Строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів врегульовані статтею 233 КЗпП України.
Відтак, вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, суд, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, наголошує, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Так, відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01 липня 2022 року №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Відповідно до частин першої та другої статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України від 01 липня 2022 року № 2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116 КЗпП України).
Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Аналогічний правовий висновок викладений у рішенні Верховного Суду від 06 квітня 2023 року у справі №260/3564/22 та від 19 січня 2023 року у справі №460/17052/21.
Разом з тим, суд наголошує, що відповідно до пункту 1 глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Отже, запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.
Вказане узгоджується з правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 19.01.2023 р. у справі № 460/17052/21.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2022 р. № 1423 "Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 № 338 і постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236" дію карантину через COVID-19 продовжено до 30.04.2023 р., а постановою Кабінету Міністрів від 24.04.2023 р. № 383 "Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 № 338 і постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236" дію карантину через COVID-19 продовжено до 30.06.2023 р.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 р. № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" дію карантину через COVID-19 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р.
Таким чином, внаслідок відміни 30.06.2023 р. дії карантину, поновлено строк звернення до суду, визначений ст.233 КЗпП України, який у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, становить три місяці з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Разом з тим, згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 №259 від 30.09.2022 року ОСОБА_1 було виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , з усіх видів забезпечення військової частини та направлено до нового місця служби.
Тобто, на момент виключення позивача з військової частини НОМЕР_1 , частина 2 статті 233 КЗпП України діяла в редакції, якою у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком, у зв'язку з чим, суд зазначає про помилковість позиції відповідача в чатсині застосування до вказаних спірних правовідносин застосування частини 2 статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України від 01 липня 2022 року №2352-IX, яка є чинною на момент звернення позивача до суду у липні 2023 року.
Відповідний правовий висновок було викладено у постанові Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі №460/17052/21 та від 02 березня 2023 року у справі №460/14618/21 та постанові від 27 квітня 2023 року, справа № 300/4201/22.
Підсумовуючи вищевказане, суд дійшов висновку, що заява представника Військової частини НОМЕР_1 про залишення позову без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 4, 122, 243, 248, 250 КАС України, суд
ухвалив:
У задоволенні клопотання представника Військової частини НОМЕР_1 про залишення позову без розгляду - відмовити.
Копію ухвалу надіслати особам, які беруть участь у справі.
Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її підписання суддею.
Суддя В.А. Дубровна