04 серпня 2023 року справа №320/16052/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту також позивач, ФОП ОСОБА_1 ) з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі по тексту також відповідач, ГУ ДПС у м. Києві), у якому просить суд:
- скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 31.01.2023 №№ 0083710707, 0083720707 та 0083730707;
- скасувати рішення ГУ ДПС у м. Києві від 07.02.2023 №2/26-15-24-01-19-26/ НОМЕР_1 про виключення з реєстру платників єдиного податку.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач повідомив, що винесені за наслідками проведеної фактичної перевірки спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки під час проведення перевірки за місцем здійснення господарської діяльності не було виявлено жодних порушень позивачем Законів України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського заучування та послуг» та від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», а саме: під час проведення перевірки співробітниками відповідача не було виявлено будь-яких фактів реалізації підакцизної продукції або реалізації продукції без відповідного програмування кодів УКТ ЗЕД. Позивач зазначив, що посилання відповідача про виявлення такого порушення у серпні 2022 року відповідно до інформації, наданої ДПС України, не можуть бути прийняті до уваги з огляду на вихід представників ДПС за межі своїх повноважень в рамках проведення фактичної перевірки, оскільки перевірка РРО за минулий час носить характер документальної.
Щодо ненадання документів під час проведення перевірки, позивач вказав на численні порушення посадовими особами відповідача під час надання такого запиту про надання документів особі, яка не мала повноважень на його підписання, ненадання позивачу часу для підготовки та подання запитуваних документів.
Позивачем вказано, що зафіксовані в акті перевірки порушення трудового законодавства щодо неналежного оформлення трудових відносин спростовуються документами, наданими як до перевірки (разом із запереченнями на висновки акта перевірки), так і до суду.
Також позивач зазначає про порушення його права на участь у розгляді заперечень на висновки акта перевірки.
Позивач вважає, що, оскільки спірне рішення про виключення його з реєстру платників єдиного податку прийняте виключно на підставі висновків акта перевірки, у випадку скасування спірних податкових повідомлень-рішень, прийнятих на підставі такого акта перевірки, рішення про виключення позивача з реєстру платників єдиного податку також підлягає скасуванню.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.05.2023 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання та витребувано докази від відповідача. Цією ухвалою у судове засідання викликано свідків.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.05.2023 від відповідача повторно витребувано докази, повторно викликано у судове засідання свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та оголошено перерву у судовому засіданні.
Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що підставою прийняття спірних податкових повідомлень-рішень є ненадання позивачем у ході проведення перевірки витребуваних документів, а також встановлення посадовими особами ГУ ДПС у м. Києві реалізації позивачем алкогольних напоїв без відповідної ліцензії, проведення розрахункових операцій з продажу підакцизних товарів через РРО без використання режиму програмування коду товарної підкатегорії згідно УКТ ЗЕД.
У зв'язку з виявленими порушеннями до позивача застосовано штрафні санкції спірними податковими повідомленнями-рішеннями.
Присутні у судовому засіданні 20.06.2023 представники позивача та відповідача заявили клопотання про здійснення подальшого розгляду справи у порядку письмового провадження.
Згідно з частиною третьою статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Усною ухвалою суду від 20.06.2023, постановленою без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, вирішено завершити розгляд справи у порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) зареєстрований як фізична особа-підприємець 27.09.2021, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Основним видом діяльності за КВЕД є 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування.
Судом встановлено, що у період з 28.12.2022 з 14:00 год. по 29.12.2022 до 17:00 год. посадовими особами відповідача на підставі направлень від 21.12.2022 №16127 та №16126 проведено фактичну перевірку господарської одиниці - бар, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , суб'єкта господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 , за результатами якої складено акт від 29.12.2022 №51216/26/15/ НОМЕР_2 (далі по тексту - акт перевірки). В акті зафіксовано, що перевірка здійснена у присутності касира ОСОБА_4 .
Перевіркою встановлено порушення пункту 11 статті 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського заучування та послуг»; статті 15 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального»; пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України; статті 24 Кодексу законів про працю України.
Посадові особи контролюючого органу зазначили, що в ході перевірки встановлено, що ФОП ОСОБА_1 в барі за адресою АДРЕСА_2 допустив до роботи касиром громадянина ОСОБА_4 без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Крім того, відповідно до баз даних ДПС та податкової інформації ПРРО перевіркою встановлено, що в період з 26.06.2022 по 02.09.2022 через ПРРО №4000326644 позивач проводив роздрібну торгівлю алкогольними напоями (пиво, сидр, вино ігристе) без отримання відповідної ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями на суму 37085 грн.
Також перевіркою встановлено, що через зазначений вище ПРРО у період з 26.06.2022 по 02.09.2022 проводилась реєстрація підакцизних товарів без використання режиму програмування коду товарної підкатегорії згідно УКТ ЗЕД (відповідний перелік додано до акта перевірки).
В акті перевірки зафіксовано, що до перевірки не надано документи, що стосуються предмету перевірки, а саме: договір оренди, книги обліку доходів та ін.)
19 січня 2023 року ГУ ДПС у м. Києві зареєстровано заперечення позивача на акт перевірки, в якому зазначено, зокрема, про позбавлення позивача можливості надати необхідні документи з урахуванням численних порушень посадовими особами відповідача вимог пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України, а також спростував твердження відповідача щодо допуску працівника до роботи без оформлення з ним трудових відносин. Крім того, позивач вказав про відсутність порушень пункту 11 статті 3 Закону №265/95-ВР. До заперечень позивачем долучено докази оформлення з працівником трудових відносин.
Листом ГУ ДПС у м. Києві від 30.01.2023 №2891/І/26-15-07-07-03-07 за наслідками розгляду заперечень на висновки акта перевірки висновки акта перевірки залишено без змін, а заперечення - без задоволення.
На підставі вказаного акта перевірки Головним управлінням ДПС у м. Києві було прийнято наступні податкові повідомлення-рішення від 31.01.2023:
- № 0083710707, яким за порушення пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України до позивача застосовано штраф у розмірі 1020,00 грн;
- № 0083720707, яким за порушення пункту 11 статті 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського заучування та послуг» до позивача застосовано штраф у розмірі 5100,00 грн;
- № 0083730707, яким за порушення статті 15 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» до позивача застосовано штраф у розмірі 74170,00 грн.
Рішенням №2/26-15-24-01-19/ НОМЕР_1 від 07.02.2023 позивача з 01.10.2021 виключено з реєстру платників єдиного податку. Підставою для виключення з реєстру платників єдиного податку зазначено виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушення платником єдиного податку вимог глави 1 розділу XIV Кодексу (пункт 299.11 статті 299 Податкового кодексу України); згідно з підпунктом 299.10.3 пункту 299.10 статті 299 Податкового кодексу України у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України, а саме: у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання відповідно до абзацу п'ятого підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України. Вказано, що платник податків виключений з реєстру 31.12.2022.
Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень, позивач подав скаргу до Державної податкової служби України, яка рішенням від 19.04.2023 №9628/6/99-00-06-03-02-06 залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом у цій справі, з приводу чого суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до підпунктів 20.1.10, 20.1.11 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право:
- здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб'єктами господарювання установлених законодавством обов'язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів;
- проводити контрольні розрахункові операції до початку перевірки платника податків щодо дотримання ним порядку проведення готівкових розрахунків та застосування реєстраторів розрахункових операцій. Товари, отримані службовими (посадовими) особами контролюючих органів під час проведення контрольної розрахункової операції, підлягають поверненню платнику податків у непошкодженому вигляді. У разі неможливості повернення такого товару відшкодування витрат здійснюється відповідно до законодавства з питань захисту прав споживачів.
Згідно підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Згідно пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
- службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.
При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.
У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.
Відповідно до підпунктів 80.2.2, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:
- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;
- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, і пального та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.
Судом встановлено, що фактичну перевірку, зокрема і ФОП ОСОБА_1 призначено наказом ГУ ДПС у м. Києві від 22.11.2022 №5336-п, на підставі якого посадовим особам відповідача видано направлення на перевірку від 21.12.2022 №16127/26-15-07-07-01 та №16126/26-15-07-07-01.
На підставі зазначених наказу та направлень посадовими особами відповідача проведено фактичну перевірку бару, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 суб'єкта господарювання ФОП ОСОБА_1 , результати якої оформлені актом перевірки.
У судовому засіданні 30.05.2023 допитаний в якості свідка ОСОБА_4 пояснив, що працював у кафе-барі касиром. Свідок зазначив, що у приміщенні кафе здійснюють підприємницьку діяльність 2 суб'єкта господарювання: позивач - на кухні, ТОВ «Дрінкері» - реалізація ліцензованої продукції (алкоголь), кави. У день здійснення перевірки до кафе-бару зайшли 2 особи, які сіли у залі, зробили замовлення (замовили сидр і каву). Коли принесли замовлення, разом з фіскальним чеком від ТОВ «Дрінкері», вони вийшли із зали, а потім повернулися, замовили сир-косичку, попросили рахунок та після здійснення розрахунку пред'явили документи на перевірку, попросили паспорт. Документи про працевлаштування не запитували, акт перевірки при свідку не складали. Чеки на сидр та каву роздруковані ТОВ «Дрінкер», на сир-косичку - ФОП ОСОБА_1 .
Допитаний у судовому засіданні 20.06.2023 свідок ОСОБА_2 , який здійснював перевірку, пояснив, що перевірка була пов'язана з отриманням інформації з баз даних ДПС України щодо продажу пива без зазначення у фіскальних чеках коду УКТ ЗЕД, а саме: із системи СОД ДПС встановлено продаж підакцизних товарів через РРО позивача без зазначення кодів УКТ ЗЕД. Свідок зазначив, що в день перевірки вони вийшли за адресою здійснення господарської діяльності позивачем, зайшли в кафе, замовили сидр, але фіскальний чек за результатом здійснення розрахункової операції був виданий ТОВ «Дрінкері», а не позивачем. У зв'язку з цим він вийшов з приміщення кафе, зателефонував співробітнику ДПС з метою визначення в базі даних ДПС товару, реалізація якого проводилася із застосуванням РРО, зареєстрованого на позивача. Таким товаром був «сир-косичка». Після отримання цієї інформації він повернувся у кафе, замовив сир-косичку, фіскальний чек з продажу якої був виданий саме ФОП ОСОБА_1 , у зв'язку з чим встановлено, що позивач здійснює господарську діяльність за вказаною адресою. Після цього була розпочата перевірка. Свідок зауважив, що перевіркою встановлено продаж підакцизних товарів без ліцензії, ненадання документів та реалізацію підакцизної групи товарів без попереднього програмування.
Позивач зазначає про порушення його права на участь у розгляді заперечень на висновки акта перевірки як на одну з підстав позову.
Пунктом 86.7 статті 86 ПК України визначено, що у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом'якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).
Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід'ємною частиною матеріалів перевірки.
Акт перевірки, заперечення до акта перевірки та/або додаткові документи і пояснення, у разі їх подання платником податку у визначеному цим пунктом порядку (далі - матеріали перевірки), розглядаються комісією такого контролюючого органу з питань розгляду заперечень та пояснень до актів перевірок (далі - комісія з питань розгляду заперечень), яка є постійно діючим колегіальним органом контролюючого органу. Склад комісії та порядок її роботи затверджуються наказом керівника контролюючого органу.
Розгляд матеріалів перевірки здійснюється комісією з питань розгляду заперечень контролюючого органу протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів і пояснень відповідно до цього пункту (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у запереченнях, додаткових документах та поясненнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
У разі отримання від платника податків у визначеному цим пунктом порядку заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів і пояснень, контролюючий орган зобов'язаний повідомити платника податків про місце і час проведення розгляду матеріалів перевірки. Таке повідомлення надсилається платнику податків протягом двох робочих днів з дня отримання від нього заперечень та/або додаткових документів і пояснень, але не пізніше ніж за чотири робочі дні до дня їх розгляду.
Платник податків має право брати участь у процесі розгляду матеріалів перевірки особисто або через свого представника. Безпосередньо під час розгляду матеріалів перевірки платник податку має право надавати письмові та/або усні пояснення з приводу предмета розгляду.
Податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу на підставі висновку комісії контролюючого органу з питань розгляду заперечень протягом п'яти робочих днів, наступних за днем прийняття такого висновку комісією і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків, у порядку, визначеному підпунктом 86.7.1 цього пункту.
Відповідно до п. 86.8 статті 86 ПК України за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та додаткових документів і пояснень, зокрема документів, що підтверджують відсутність вини, наявність пом'якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, поданих у порядку, встановленому цією статтею, податкове повідомлення-рішення приймається в порядку та строки, визначені пунктом 86.7 цієї статті.
Матеріалами справи підтверджено, що заперечення до акта перевірки зареєстровані ГУ ДПС у м. Києві 19.01.2023.
Листом ГУ ДПС у м. Києві від 20.02.2023 №4752/6/26-15-07-07-01-08 ФОП ОСОБА_1 запрошено провести розгляду заперечення на акт фактичної перевірки в онлайн-режимі 26.01.2023 о 10:15 год.
Зазначений лист направлено позивачу засобами поштового зв'язку 23.01.2023 (штрих-кодовий ідентифікатор 0315127385115) та вручено позивачу 01.02.2023, про що свідчить роздруківка трекінгу поштового відправлення зі штрих-кодовим ідентифікатором 0315127385115.
ГУ ДПС у м. Києві листом від 30.01.2023 №2891/І/26-15-07-07-03-07 за наслідками розгляду заперечень на висновки акта перевірки висновки акта перевірки залишено без змін, а заперечення - без задоволення.
З наведеного вбачається, що позивачем отримано запрошення до участі у розгляді його заперечень на акт перевірки після здійснення відповідачем такого розгляду та оформлення результатів такого розгляду листом.
Водночас, як встановила Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 08.09.2021 у справі № 816/228/17, неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.
При цьому, підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.
Суд зазначає, що саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.
Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб'єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття. Не кожен дефект акта призводить до його неправомірності.
Фундаментальне порушення - це таке порушення суб'єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення.
Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.
Аналогічний вимір суттєвості порушень застосовує Європейський суд з прав людини, який у своїх рішеннях демонструє виважений підхід до оцінки характеру допущених порушень належної процедури з точки зору їх можливого впливу на загальну справедливість судового розгляду. Метод «оцінки справедливості процесу в цілому» не передбачає дослідження правомірності будь-якої окремої процесуальної дії у відриві від інших етапів процесу.
Отже, суд, не применшуючи значення необхідності дотримання встановленої законодавством процедури оформлення того чи іншого рішення, вважає, що навіть у разі підтвердження факту порушення відповідачем окремих процедурних питань при здійсненні розгляду заперечень на акт перевірки, які не були дотримані відповідачем у повному обсязі під час прийняття оскаржуваних рішень, не може потягнути за собою безумовне їх скасування у випадку, якщо такі порушення не мали наслідком прийняття незаконних рішень.
Суд також вважає за необхідне звернути увагу на поняття надмірного формалізму, який відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 18.05.2018 у справі № 826/11106/17, від 28.10.2018 у справі № 826/14749/16, від 27.11.2019 у справі № 826/15257/15, від 25.03.2020 у справі № 805/4508/16-а, від 20.05.2020 у справі № 809/1031/16, від 31.03.2021 у справі № 620/2520/20, від 19.05.2021 у справі № 210/5129/17, від 20.05.2022 у справі № 340/370/21 та від 27.09.2022 у справі № 320/1510/20, слід розуміти як надмірне прагнення до чистоти, переваги форми над змістом.
Поняття «пуризм» (надмірний формалізм) було введено у правовий обіг ЄСПЛ. Так, у рішенні у справі «Сутяжник проти Росії» (заява № 8269/02) ЄСПЛ зробив висновок про те, що не може бути скасоване правильне по суті судове рішення та не може бути відступлено від принципу правової визначеності лише задля правового пуризму, судове рішення може бути скасоване лише з метою виправлення істотної судової помилки. У цій справі рішення арбітражного суду, яке набрало законної сили, було скасовано в порядку нагляду з припиненням провадження у справі суто з підстави того, що спір не підлягав розгляду арбітражними судами, хоча у подальшому вимоги заявника були задоволені судом загальної юрисдикції. Ухвалюючи рішення ЄСПЛ виходив з того, що, хоча як принцип, правила юрисдикції повинні дотримуватися, однак, враховуючи обставини даної справи, була відсутня соціальна потреба, яка б виправдовувала відступлення від принципу правової визначеності.
Отже, «правовий пуризм» - невідступне слідування вимогам процесуальних та/або процедурних норм; надмірно формально сурове (бюрократичне) застосування правових норм й вчинення дій, що мають юридичне значення, без врахування їх доцільності (розумності, добросовісності), обставин конкретної справи, а також необхідності забезпечення ефективної реалізації та/або захисту прав особи та суспільних (публічних) інтересів.
Відповідно до правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду від 16.12.2021 у справі № 640/11468/20, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення»; межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови безумовного дотримання ним передбаченої законом процедури прийняття такого рішення.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11.05.2022 у справі № 400/1510/19, від 05.07.2022 у справі № 522/3740/20, від 27.09.2022 у справі № 320/1510/20, від 03.10.2022 у справі № 400/1510/19, від 01.11.2022 у справі № 640/6452/19 та від 18.01.2023 року у справі № 500/26/22.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що розгляд заперечень на висновки акта перевірки було проведено відповідачем у порядку та строки, визначені ПК України, а окремі недоліки в їх розгляді є формальними технічними недоліками, які не могли вплинути на правомірність оскаржуваних рішень та, як наслідок, не можуть потягнути за собою безумовне їх скасування, за умови прийняття їх у відповідності до вимог законодавства.
Крім того, під час розгляду справи судом не встановлено та не підтверджується матеріалами справи, що особиста участь позивача у розгляді заперечень на висновки акта перевірки могла б вплинути на обґрунтованість і законність прийнятих за результатами її проведення рішень, оскільки позивач мав можливість подати разом із запереченнями на акт перевірки додаткові пояснення, підтверджені відповідними доказами.
Щодо податкового повідомлення-рішення від 31.01.2023 № 0083710707, яким за порушення пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України до позивача застосовано штраф у розмірі 1020,00 грн, суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 85.2 статті 85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
В пункті 2.2.21 акта перевірки вказано, що позивачу було запропоновано надати документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки: до перевірки не надано документи, що стосуються предмета перевірки, а саме: договір оренди, книга обліку доходів та інше.
Матеріали справи містять копію запита про надання документів (книги обліку доходів; договорів на право власності чи оренди на господарський об'єкт; інших документів, що стосуються предмету перевірки на усну вимогу перевіряючих, чи на власний розсуд), в якому зазначено про необхідність надати перевіряючим в термін до 15 год. 00 хв. 28.12.2022 означені документи. Запит містить відмітку про відмову від підпису ОСОБА_4 28.12.2022, здійснену посадовими особами відповідача.
Відповідно до пункту 85.6 статті 85 ПК України у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.
Проте, жодних доказів складення посадовими особами відповідача за наслідками відмови позивача або його законних представників від надання документів акта у довільній формі, що засвідчує факт такої відмови, матеріали справи не містять як і відсутні докази уповноваження позивачем ОСОБА_4 на отримання таких запитів чи на надання документів до перевірки.
Також відповідачем, на якого покладено обов'язок доказування в адміністративному процесі, не надав суду жодних пояснень, підтверджених належними та допустимими доказами, щодо звернення саме до позивача чи його законного представника із відповідним запитом про надання документів та не зафіксовано у встановленому ПК України порядку відмову від надання витребуваних документів.
З урахуванням означеного, суд вважає, що відповідачем не доведено факт звернення до позивача із запитом про надання документів. Як наслідок, у позивача станом на момент проведення фактичної перевірки не виник обов'язок надання зазначених відповідачем документів.
Судом приймається до уваги правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 18.03.2020 по справі №804/708/16, відповідно до якої ненадання платниками податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій є самостійним порушенням, не пов'язаним з наявністю фактів незабезпечення зберігання документів, проте, у зв'язку з відсутністю доказів звернення до позивача з відповідним запитом про надання документів, в останнього, відповідно, не виникло обов'язку їх надання згідно зазначеного переліку.
Водночас, суд зазначає, що позивач разом із запереченнями на висновки акта перевірки надав документи, які, на його думку, спростовували зафіксовані в акті перевірки порушення.
Таким чином, враховуючи те, що виявлене під час перевірки порушення позивачем вимог пункту 85.2 статті 85 ПК України, за яке оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 31.01.2023 № 0083710707 застосовано штрафні санкції, не підтверджене документально, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у цій частині шляхом визнання протиправним та скасування означеного податкового повідомлення-рішення.
Щодо податкового повідомлення-рішення від 31.01.2023 № 0083720707, яким за порушення пункту 11 статті 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського заучування та послуг» до позивача застосовано штраф у розмірі 5100,00 грн, суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 11 статті 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського заучування та послуг» суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або через програмні реєстратори розрахункових операцій для підакцизних товарів з використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості, а також із зазначенням цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер) при роздрібній торгівлі алкогольними напоями.
Згідно статті 2 Закону №265/95-ВР розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну.
Обов'язок зазначення коду УКТЗЕД у фіскальних чеках передбачений пунктом 2 розділу II та додатку 1 до Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 №13 із змінами та доповненнями.
Процедуру ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - УКТЗЕД) визначає Порядок ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 №428. Зокрема, відповідно до пункту 2 УКТЗЕД є товарною номенклатурою Митного тарифу України, затвердженого Законом України «Про Митний тариф України», що використовується для цілей тарифного та інших видів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, ведення статистики зовнішньої торгівлі та здійснення митного оформлення товарів.
Пояснення та перехідні таблиці до УКТЗЕД оприлюднюються на офіційному веб- сайті Держмитслужби. Форма рішення про визначення коду товару згідно з УКТЗЕД та порядок його прийняття митними органами визначаються Мінфіном. На офіційному веб- сайті Держмитслужби оприлюднюються знеособлено рішення про визначення коду товару згідно з УКТЗЕД, опубліковуються методичні рекомендації та інші роз'яснення з питань класифікації товарів згідно з УКТЗЕД (пункти 14-16 Порядку №428).
Відповідно до абзаців третього-четвертого пункту 215.1 статті 215 розділу VI «Акцизний податок» ПК України спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво (крім квасу «живого» бродіння) належать до підакцизних товарів.
Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку про віднесення алкогольних напоїв, пива до підакцизних товарів, які підлягають класифікації згідно з УКТЗЕД та, відповідно, обов'язок платника податку під час проведення розрахункової операції щодо підакцизного товару використовувати відповідний реєстратор з правильним режимом програмування, що забезпечує відображення вказаних відомостей, у тому числі код товарної підкатегорїї згідно з УКТ ЗЕД.
Судом встановлено, що підставою для застосування до позивача штрафних санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням від 31.01.2023 № 0083730707 є встановлення факту реалізації через ПРРО №4000326644 у період з 26.06.2022 по 02.09.2022 підакцизних товарів без використання режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно УКТ ЗЕД. Відповідний перелік додано до акта перевірки у вигляді додатків, у тому числі доведених листом ДПС України
Дослідивши надані відповідачем копії фіскальних чеків, судом встановлено чек від 28.12.2022 №28999, в якому зафіксовано продаж товару з назвою «Косичка» не містить підакцизних товарів у розумінні положень Закону №265/95-ВР та ПК України; касовий чек від 07.08.2022 17:44:22, в якому зафіксовано продаж товару з назвою «Вино ігристе Інкерман нап/сол 0,75 л» містить код УКТ ЗЕД 2204109800.
Крім того, матеріали справи містять копію фіскального чека від 07.07.2023 14:41:04, в якому зафіксовано продаж товару з назвою «Пиво Imperial Hoppy» без зазначення коду УКТ ЗЕД.
Відповідно до підпункту 14.1.144 пункту 14.1 статті 14 ПК України пиво - це насичений діоксидом вуглецю пінистий напій, отриманий під час бродіння охмеленого сусла пивними дріжджами, який зазначений у товарній позиції 2203 згідно з УКТ ЗЕД.
Під безалкогольним пивом розуміють насичений діоксидом вуглецю пінистий напій, одержаний під час бродіння охмеленого сусла пивними дріжджами з об'ємною часткою спирту не більш як 0,5 відс., отриманий шляхом діалізу або переривання головного бродіння, або виготовлення пивного сусла зі зниженою часткою сухих речовин у початковому суслі, що відноситься до товарної групи УКТ ЗЕД за кодом 2202 (стаття1 Закону № 481/95-ВР).
При цьому підпунктом 215.3.1 пункту 215.3 статті 215 ПК України визначено, що ставки акцизного податку встановлено, зокрема, на пиво із солоду (солодове), що відноситься до товарної групи 2203 00 згідно з УКТ ЗЕД.
На товари, що відносяться до товарної групи 2202 згідно з УКТ ЗЕД, ставки акцизного податку ПКУ не встановлено та такі товари не віднесено до підакцизних.
Оскільки з фіскального чека від 07.07.2023 14:41:04, в якому зафіксовано продаж товару з назвою «Пиво Imperial Hoppy», неможливо встановити, чи є даний товар підакцизним та до якої товарної групи він відноситься (2202 чи 2203), суд вважає, що у відповідача на момент здійснення фактичної перевірки були відсутні підстави для самостійного визначення зафіксованого у даному фіскальному чеку товару до товарної групи підакцизних товарів.
Інших фіскальних чеків матеріали справи не містять.
Щодо наданого відповідачем витягу з Реєстру ПРРО, суд зазначає, що зазначені у ньому товарні позиції дійсно не містять кодів УКТ ЗЕД.
Водночас, із внесених у даний реєстр найменувань товарних позицій («Яблуко», «Світле Пшеничне», «Світле Традиційне», «Фраголіно», «Пиво Imperial Hoppy», «Пиво» тощо) неможливо встановити їх приналежність до групи підакцизних товарів без дослідження первинних документів, на підставі яких здійснено поставку означених товарів позивачу та без визначення їх товарної групи.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідачем передчасно зроблено висновок щодо реалізації позивачем товарів за спірний період без використання режиму програмування із зазначенням коду товарної позиції згідно з УКТ ЗЕД без встановлення факту наявності підстав для віднесення таких товарів до групи підакцизних.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 31.01.2023 № 0083720707 щодо порушення позивачем пункту 11 статті 3 №265/95-ВР, яким застосовано штрафну санкцію в сумі 5100,00 грн є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо податкового повідомлення-рішення від 31.01.2023 № 0083730707, яким за порушення статті 15 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» до позивача застосовано штраф у розмірі 74170,00 грн, суд зазначає таке.
Відповідно до частин двадцять першої, двадцять третьої, тридцять першої статті 15 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами, або рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, або пальним може здійснюватися суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.
Суб'єкти господарювання (у тому числі іноземні суб'єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), які отримали ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, мають право продавати сидр та перрі (без додання спирту) без отримання окремої ліцензії на право роздрібної торгівлі цими алкогольними напоями.
Ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади в містах, районах, районах у містах Києві та Севастополі за місцем торгівлі суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) терміном на один рік.
Судом встановлено, що підставою для застосування до позивача штрафних санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням від 31.01.2023 № 0083720707 є встановлення відповідно до баз даних ДПС та податкової інформації ПРРО, що у період з 26.06.2022 по 02.09.2022 через ПРРО №4000326644 ФОП ОСОБА_1 , перебуваючи на спрощеній системі оподаткування (2 група) проводив роздрібну торгівлю алкогольними напоями (пиво, сидр, вино ігристе) без отримання відповідної ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, на суму 37085,00 грн. До таких висновків відповідач прийшов на підставі витягу з Реєстру ПРРО, копія якого долучена до матеріалів справи, а також з урахуванням касового чека від 07.08.2022 17:44:22, в якому зафіксовано продаж товару з назвою «Вино ігристе Інкерман нап/сол 0,75 л» містить код УКТ ЗЕД 2204109800.
Водночас, як вже зазначалося судом, із внесених у даний реєстр найменувань товарних позицій неможливо встановити їх приналежність до групи підакцизних товарів без дослідження первинних документів, на підставі яких здійснено поставку означених товарів позивачу та без визначення їх товарної групи, наслідком чого є передчасність висновків відповідача щодо реалізації позивачем товарів за спірний період без ліцензії без встановлення факту наявності підстав для віднесення таких товарів до групи підакцизних.
При цьому, факт проведення роздрібної торгівлі алкогольними напоями без отримання відповідної ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями на суму 125,00 грн підтверджується наявним у справі касовим чеком від 07.08.2022 17:44:22, в якому зафіксовано продаж товару з назвою «Вино ігристе Інкерман нап/сол 0,75 л» містить код УКТ ЗЕД 2204109800 ФОП ОСОБА_1 , ПРРО №400032644.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону № 481/95-ВР за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.
До суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, без наявності ліцензій (крім випадків, передбачених цим Законом), - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень (абз. 7 частини другої статті 17 Закону № 481/95-ВР).
З урахуванням підтвердження факту здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями без отримання відповідної ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями на суму 125,00 грн, суд вважає, що у межах спірних відносин були підстави для застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 17000,00 грн за роздрібну торгівлю алкогольними напоями без наявності ліцензії.
Інша частина нарахованих штрафних санкцій, нарахованих спірним податковим повідомленням-рішенням від 31.01.2023 № 0083730707 є непідтвердженою документально.
Водночас, суд зауважує, що Верховним Судом в постанові від 02.03.2023 у справі № 380/13375/21 вказано, що посадові та службові особи контролюючих органів зобов'язані, зокрема дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій (підпункти 21.1.1, 21.1.4 пункту 21.1 статті 21 ПК України).
Глава 8 розділу ІІ ПК України визначає види перевірок, які можуть бути проведені контролюючими органами, а також порядок та процедуру їх проведення. При цьому приписи ПК України в цій частині установлюють і певні правила поведінки при здійсненні перевірки як для суб'єкта владних повноважень, так і для платника податків, дотримання яких вимагається задля забезпечення балансу між публічними і приватними інтересами.
Положеннями цієї глави ПК України встановлюється чітке розмежування щодо порядку проведення окремих видів перевірок.
Аналізуючи положення статей 75, 80 ПК України, суд приходить до висновку, що змістом (особливістю) фактичної перевірки є перевірка дотримання суб'єктом господарювання вимог закону саме на поточний момент (фактичний момент перевірки), це корелюється із правом податкового органу прийти на перевірку без попередження у будь-яку годину доби, згідно робочого графіка суб'єкта господарювання.
Однак, перевірка даних за минулий період часу носить характер документальної перевірки, а тому такі дії не можуть вчинятися в рамках фактичної перевірки та слугувати підставою для складання акта перевірки та можливого застосування на його підставі штрафних санкцій.
На переконання суду, період перевірки діяльності платника податків під час прийняття рішення владним суб'єктом про призначення фактичної перевірки має розпочинатися, та у рішенні (наказі) такий період має визначатися, не раніше дати, з котрої контролюючий орган має обґрунтовані факти, відомості та документи про невідповідність діяльності позивача вимогам чинного законодавства, якими встановлено або котрі свідчать про факти сумнівності тих чи інших операцій платника податків, - у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства, або не раніше дати прийняття рішення про проведення такої перевірки керівником у разі її призначення з підстави здійснення функцій.
У противному випадку не виключено зловживань стосовно безпідставної перевірки періоду, котрий визначається владним суб'єктом на власний розсуд під час призначення саме фактичної перевірки, що свідчить про підміну одного виду перевірки іншим, а саме - фактичної на документальну перевірку платника податків, підстави та порядок призначення якої є іншими та передбачені й врегульовані приписами статті 78 ПК України, що також протирічить правовій природі інституту фактичної перевірки.
Самостійне, на власний розсуд визначення керівником контролюючого органу будь-якої дати початку періоду діяльності платника податків, з якої контролюючий орган має здійснити фактичну перевірку, без інформації про можливі порушення у той період часу, може свідчити та мати на меті фактичне намагання контролюючого органу здійснити перевірку діяльності платника податків за значний період часу, без достатніх на те підстав під час здійснення фактичної перевірки, що свідчить про суб'єктивність та необґрунтованість такого рішення.
Отже, суд вважає, що зазначення в наказі про проведення фактичних перевірок від 22.11.2022 №5356-п періоду діяльності, що перевіряється - згідно статті 102 ПК України носить характер документальної перевірки, підстави, порядок призначення та проведення якої врегульовані іншими нормами ПК України, а саме статтями 77-79 означеного Кодексу.
Таким чином, перевірка РРО за минулий період часу носить характер документальної перевірки, а тому такі дії не можуть вчинятися в рамках фактичної перевірки та слугувати підставою для застосування штрафних санкцій.
При цьому, отримання відповідачем інформації з власних програм контролюючого органу (таких як СОД РРО) за попередні періоди не є предметом фактичної перевірки, що здійснюється за місцем проведення господарської діяльності.
Відтак, порушення, зазначені у акті фактичної перевірки, встановлені не в порядку і не у спосіб, що передбачений законом, за минулий період, а не за період, у який проводилась фактична перевірка, а отже такий акт фактичної перевірки не може бути підставою для притягнення позивача до відповідальності.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ГУ ДПС у м. Києві від 31.01.2023 №№ 0083710707, 0083720707 та 0083730707.
Щодо позовних вимог про скасувати рішення ГУ ДПС у м. Києві від 07.02.2023 №2/26-15-24-01-19-26/3271421337 про виключення з реєстру платників єдиного податку, суд зазначає наступне.
Відповідно до абзацу 1 пункту 299.1, пункту 299.2 статті 299 ПК України реєстрація суб'єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, веде реєстр платників єдиного податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку.
Згідно з підпунктом 298.10.3 пункту 299.10 статті 299 ПК України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі, зокрема, у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу.
Так, відповідно до підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки, зокрема, у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми.
Відповідно до пункту 299.11 статті 299 ПК України у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб'єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.
Як вбачається з матеріалів справи, 07.02.2023 відповідачем прийнято рішення №2/26-15-24-01-19-26/ НОМЕР_1 про анулювання реєстрації платника єдиного податку ФОП ОСОБА_1 , у зв'язку зі здійсненням видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання відповідно до абзацу п'ятого підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України.
Судом встановлено, що спірне рішення було прийнято на підставі акта фактичної перевірки від 29.12.2022 №51216/26/15/07/ НОМЕР_1 , в якому контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем пункту 85.2 статті 85 ПК України, пункту 11 статті 3 Закону №265/95-ВР та статті 15 Закону №481/95-ВР.
Суд зазначає, що з аналізу наведених вище норм вбачається, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у встановлених законом випадках, зокрема і у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених ПК України, а саме: у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання.
Водночас, оскільки спірне рішення було прийнято на підставі висновків фактичної перевірки, не підтверджених у ході розгляду цієї справи, суд дійшов висновку про порушення відповідачем процедури анулювання реєстрації платника єдиного податку, що в свою чергу, свідчить про протиправність прийняття відповідачем спірного рішення.
При цьому, судом не беруться до уваги правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 року у справі №816/543/17, від 16.04.2018 року у справі №808/657/16, від 08.05.2018 у справі №816/1088/17, від 19.04.2019 у справі № 822/2037/18, від 05.10.2021 року у справі №815/1764/16, оскільки вони є нерелевантними стосовно обставин даного спору.
Таким чином, позов слід задовольнити повністю.
Додатково суд зазначає, що матеріали справи містять докази на підтвердження належного оформлення позивачем трудових відносин з ОСОБА_4 з 15.12.2022. проте, зазначені докази не досліджувалися судом, оскільки зафіксоване відповідачем в акті перевірки порушення щодо допуску до роботи працівника, з яким не укладено трудовий договір, не було покладено в основу спірних рішень.
Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 1073, 60 грн., що підтверджується квитанцією №32528798800006847265 від 05.05.2023.
Враховуючи задоволення позову, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 1073,60 грн., підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - ГУ ДПС у м. Києві.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 31.01.2023 №№ 0083710707, 0083720707 та 0083730707.
3. Визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДПС у м. Києві від 07.02.2023 №2/26-15-24-01-19-26/ НОМЕР_1 про виключення з реєстру платників єдиного податку.
4. Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1073,90 грн (одна тисяча сімдесят три грн 60 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у м. Києві (ідентифікаційний код 43005393, місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Дудін С.О.