Україна
Донецький окружний адміністративний суд
04 серпня 2023 року Справа№200/3081/23
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Дмитрієва В.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Донецькій області (місцезнаходження: Донецька обл., м. Маріуполь, пр-т Нахімова, 86; код ЄДРПОУ 40109058) про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії, -
до Донецького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області, що поданий адвокатом Дзосем Андрієм Романовичем, з вимогами:
- визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Донецькій області щодо відмови подання та оформлення документів для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугою років згідно пункту “а” ч. 1 ст. 12 Закону № 2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” виходячи з вислуги років 29 років 03 місяці 05 днів;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Донецькій області оформити документи та підготувати подання для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугою років згідно пункту “а” ч. 1 ст. 12 Закону № 2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” виходячи з вислуги років 29 років 03 місяці 05 днів.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звільнений зі служби в поліції, вислуга років на день звільнення становить: в календарному обчисленні - 23 роки 1 місяць 09 днів, у пільговому обчисленні - 29 років 03 місяці 05 днів, що є достатньо для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, проте відповідач протиправно відмовив в оформленні документів для призначенні пенсії. Позивач з посиланням висновки Верховного Суду в постанові від 14 квітня 2021 року у справі № 480/4241/18 вказав, що пільгова вислуга має враховуватися при призначенні пенсій згідно статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб».
Відповідач позов не визнав, подав відзив на адміністративний позов за змістом якого просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Відповідач вказав, що Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” пенсія за вислугу років призначається тільки у разі наявності відповідної календарної, а не пільгової вислуги років і відмова ГУНП в Донецькій області в направленні документів до ГУ ПФУ в Донецькій області для призначення пенсії позивачу є законною. Відповідач зазначив, що пункт 3 Постанови № 393, у редакції до 19 лютого 2022 року, вказував на те, що вислуга років для призначення пенсій зараховувалась на пільгових умовах, особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови. Постановою КМУ від 16 лютого 202 2року №119, яка набрала законної сили 19 лютого 2022 року, тобто ще до моменту звільнення позивача, законодавець вніс зміни до Постанови № 393, зокрема до п. 3 та встановив, що вислуга років на пільгових умовах, впливає лише на розмір пенсії.
Відповідач вказав, що такими змінами законодавець привів у відповідність норми Постанови № 393 до положень Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” з метою подальшого уникнення спорів щодо розмежування понять “вислуга років”, “календарна вислуга років” та “вислуга років у пільговому обчисленні”, а також для єдиного розуміння того, яка саме з них враховується при призначенні пенсії, а яка для розрахунку її розміру. Оскільки правові висновки ґрунтуються на підставі окремих положень Постанови №393, які на момент виникнення спірних правовідносин втратили чинність, вони не можуть бути застосовані при розгляді даної справи (дія закону в часі).
Ухвалою від 4 липня 2023 року відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та встановлено строк для подання відзиву на адміністративний позов.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-учасників бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_2 від 17 січня 2017 року.
Наказом начальника Головного управління Національної поліції України в Донецькій області від 23 вересня 2022 року №419 о/с майора поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням) з 23 вересня 2022 року.
Згідно з вказаним вище наказом, вислуга років на 23 вересня 2022 року складає: у календарному обчисленні та для виплати одноразової допомоги - 23 роки 01 місяць 09 днів, у пільговому обчисленні - 29 років 03 місяці 05 днів.
Згідно з розрахунком вислуги років майора поліції ОСОБА_1 , що наданий відповідачем на вимоги ухвали суду, вислуга років станом на 23 вересня 2022 року становить 29 років 03 місяці 05 днів, у тому числі: час служби в календарному обчисленні 23 роки 01 місяць 09 днів, час служби в пільговому обчисленні (без урахування в календарному обчисленні) 06 років 01 місяць 26 днів, що визнається сторонами та не є спірним у справі.
5 червня 2023 року позивач звернувся до Головного управління Національної поліції в Донецькій області із заявою про направлення документів до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області для призначення йому пенсії за п. “а” статті 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.
Листом від 8 червня 2023 року №К-23/34/01-2023 Головне управління Національної поліції в Донецькій області відмовило у задоволенні заяви ОСОБА_1 , з посиланням на те, що право на пенсію за вислугу років відповідно до чинного законодавства вона не набула.
Незгода з відмовою щодо підготовки та направлення документів для призначення пенсії, слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходив з наступного.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом визначає Закон України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (далі - Закон № 2262-ХІІ).
Відповідно до пункту "а" статті 12 Закону №2262-ХІІ, особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж", "з" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині 3 статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: по 30 вересня 2011 року і на день звільнення мають вислугу 20 років і більше; з 1 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року і на день звільнення мають вислугу 20 календарних років та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2012 року по 30 вересня 2013 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік і більше; з 1 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки і більше; з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки і більше; з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки і більше; з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.
До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону.
Згідно з частиною 4 статті 17 Закону №2262-ХІІ при призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення.
Відповідно до статті 17-1 Закону №2262-ХІІ порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Тобто, законодавцем було надано право Кабінету Міністрів України визначати порядок обчислення вислуги років та пільгові умови призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ.
Так, порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсії і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб, визначається постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 (далі - Порядок №393).
Суд зазначає, що до 19 лютого 2022 року пунктом 3 Порядку було визначено стаж, який зараховувався до вислуги років при призначенні пенсії у пільговому обчисленні.
Разом з цим, у зв'язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України 16 лютого 2022 року постанови № 119 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393” така редакція Порядку зазнала змін (набрання чинності 19 лютого 2022 року).
На час звільнення позивача зі служби (23 вересня 2022 року) пункт 2-1 Порядку визначав, що для призначення пенсій обчислення календарної вислуги років проводиться згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови.
Так, пунктом 1 Порядку №393 установлено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, зазначеним у пунктах “б”-“д”, “ж” і “з” статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховуються, зокрема, служба в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній кримінально-виконавчій службі, податковій міліції на посадах начальницького і рядового складу, в Службі судової охорони на посадах молодшого, середнього і вищого складу, в Національному антикорупційному бюро, Бюро економічної безпеки на посадах начальницького складу з дня призначення на відповідну посаду.
При цьому, пунктом 3 Порядку №393 визначено стаж, який зараховується на пільгових умовах до вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови.
Отже, на час звільнення позивача з органів Національної поліції України редакція пп. “а” п. 3 Порядку № 393 зазнала змін, відповідно до яких зарахування на пільгових умовах до вислуги років спірного періоду, застосовується виключно для визначення розміру пенсії, а не для призначення пенсії, як передбачала попередня редакція пп. “а” п. 3 Порядку № 393.
Таким чином, статтею 17 Закону № 2262-ХІІ визначено види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії, а статтею 17-1 Закону № 2262-ХІІ встановлено, що порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Отже, Законом № 2262-ХІІ передбачені пільгові умови для призначення пенсій за вислугу років, які встановлюються урядом, шляхом прийняття підзаконних нормативно-правових актів.
Як встановлено судом, вислуга років ОСОБА_1 , станом на 23 вересня 2022 року становила 29 років 03 місяці 05 днів, у тому числі: час служби в календарному обчисленні 23 роки 01 місяць 09 днів, час служби в пільговому обчисленні (без урахування в календарному обчисленні) 06 років 01 місяць 26 днів.
Тобто у позивача відсутні 25 років календарної вислуги років.
Оскільки відповідно до ст.17 Закону № 2262 при призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення, а саме Порядком № 393 визначено обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за Законом № 2262 і цей Порядок встановлює пільгове обчислення вислуги років так, як вважає позивач, тільки для визначення розміру пенсії, тому відсутні підстави для врахування позивачу періоди в час служби в пільговому обчисленні до календарної вислуги років.
Таким чином, оскільки вислуга років позивача станом на час звільнення становила менше встановленого законодавством, у відповідача були відсутні підстави для надіслання документів для призначення позивачу пенсії за вислугу років відповідно до п. "а" ст. 12 Закону № 2262-ХІІ.
Суд не приймає до уваги посилання позивача на висновки Верховного Суду, що викладені в постанові від 14 квітня 2021 року у справі № 480/4241/18, оскільки у вказаній постанові Суд зробив висновок про необхідність зарахування до календарної вислуги років, передбаченої п. “а” ч. 1 ст. 12 Закону № 2262-ХІІ, для призначення пенсій особам, зазначеним в абз. 1 п. 1 цієї постанови, певних періодів служби на пільгових умовах саме у зв'язку із тим, що таке зарахування було передбачено чинною у період спірних правовідносин редакцією пункту 3 Постанови № 393.
Суд зауважує, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
У рішенні Конституційного Суду України від 12 липня 2019 року № 5-р(I)/2019 Конституційний Суд України висловив думку, що за змістом ч. 1 ст. 58 Основного Закону України новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування (абзац четвертий пункту 5 мотивувальної частини).
Правова визначеність як елемент верховенства права не передбачає заборони на зміну нормативно-правового регулювання. На думку Конституційного Суду України, особи розраховують на стабільність та усталеність юридичного регулювання, тому часті та непередбачувані зміни законодавства перешкоджають ефективній реалізації ними прав і свобод, а також підривають довіру до органів державної влади, їх посадових і службових осіб. Однак очікування осіб не можуть впливати на внесення змін до законів та інших нормативно-правових актів (абз. 4 п. 4.1 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2018 року № 5-р/2018).
Отже, у разі прийняття нового нормативно-правового акта (або внесення відповідних змін до існуючого нормативно-правового акту) нормативно-правові приписи нового (оновленого) нормативно-правового акту поширюється на правовідносини, що виникли після набрання ним чинності, або до набрання ним чинності і тривали на момент набрання актом чинності.
Досліджені матеріали справи доводять безпідставність заявленого позову, тому суд не вбачає підстав для його задоволення.
Питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.
Керуючись ст. ст. 2, 5, 6, 90, 132, 139, 193, 242-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя В.С. Дмитрієв