Справа № 420/9627/23
'03 серпня 2023 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Корой С.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФАРУН» до Одеської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови,-
02.05.2023 року до суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ФАРУН» до Одеської митниці, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про коригування митної вартості товару від 30.11.2022 року № UA500500/2022/200373/2;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2022/001324.
В обґрунтування позовних вимог позивач, з покликанням на фактичні обставини справи зазначає, що товариство з обмеженою відповідальністю «ФАРУН» вважає вказані рішення та картку відмови незаконними та необґрунтованими, а тому такими, що підлягають скасуванню, тому вимушене звернутися з даним позовом до суду.
Так, у позовній заяві зазначено, що у специфікації № 3, яка є додатком № 3 до контракту № SF-2101-10/03 від 10.03.2021 року, встановлено, що вартість продукції вказана з урахуванням вартості митного оформлення, фітосанітарного сертифікату, експортної декларації, сертифіката якості заводу виробника, тари та пакування з транспортними та страховими витратами. Крім того, декларантом було надано калькуляцію виробництва (розрахунок вартості продукції), в якому визначено такі складові вартості продукції, як сировина та основні матеріали, витрати на упаковку, витрати на транспортування та митне оформлення, загальнотехнологічні витрати, оплата праці та адміністративні витрати, загальновиробничі витрати, загальногосподарські витрати, вартість морського фрахту до порту Одеса, прибуток. Отже, витрати на тару і пакування вже включені до вартості товару, тому цього достатньо для правильного визначення митної вартості.
Також, позивач зазначає, що декларантом було надано до митного оформлення платіжне доручення № 3 від 16.08.2022 року, з якого вбачається, що ТОВ «ФАРУН» сплатило SHANDONG TAICHENG FOODS CO., LTD CHINA 5 596 дол. США, призначення платежу - передоплата за товари за Контрактом SF-2101-10/03 від 10.03.2021 року, додаток 3 від 10.13.2021 року, додаток 4 від 12.08.2022року. Оплата кількох партій товару за різними специфікаціями (№ 3 та № 4) одним платіжним дорученням не порушує жодні вимоги чинного законодавства і здійснення оплати за товар у такий спосіб є правом позивача. Отже, декларантом було надано банківські платіжні документи на дану партію товару, які підтверджують здійснення 100% передплати за товар у сумі 5 820 дол. США.
На думку позивача в наданих документах відсутні будь-які розбіжності, які необхідно було б спростувати, на їх підставі можна чітко та однозначно визначити митну вартість товару.
Як зазначено у позові, Одеська митниця не надала жодних документів, з яких вбачалося б, що митна вартість товару дійсно становить 0,89 дол. США/кг. нетто, що свідчить про необґрунтованість оскаржуваного рішення. В оскаржуваному рішенні відсутні покликання на конкретні документи, на підставі яких було прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару, не було наведено перелік документів, які стали підставою для визначення рівня митної вартості 0,89 дол. США/кг. нетто та не приєднано до рішення їх копій, а також не наведено інформації про те, що Одеською митницею було отримано висновок експертного дослідження стосовно визначення митної вартості товару. Крім того, з оскаржуваного рішення вбачається, що було проведено аналіз баз даних ЄАІС та встановлено, що по товару № 1 рівень митної вартості за подібними (аналогічними) товарами, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим - 0,89 дол. США/кг. нетто (митна декларація № UA100360/2021/105894 від 16.09.2022), ніж заявлено декларантом - 0,29 дол. США/кг. нетто. Проте одночасно Одеська митниця не приєднала копію митної декларації МД № UA100360/2021/705894 від 16.09.2022 року до оскаржуваного рішення і не надала доказів того, що Одеська митниця є розпорядником інформації, що міститься у них.
Таким чином, на думку позивача, Одеська митниця не може покликатися на митну декларацію № UA100360/2021/705894 від 16.09.2022 року як на підставу прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару. Отже, у Одеської митниці відсутні документи, на підставі яких митну вартість товару можна було б визначити на рівні 0,89 дол. США/кг., а тому оскаржуване рішення є безпідставним і необґрунтованим, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 08.05.2023 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін в порядку ст.262 КАС України.
Вказаною ухвалою судом також встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.
22.05.2023 року (вх.№ЕС/5021/23) до суду від Одеської митниці надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідач вважає адміністративний позов ТОВ «Фарун» таким, що не підлягає задоволенню з таких підстав.
У відзиві вказано, що на виконання вимог статті 54 МКУ під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) № 22UA500500043990U6 від 29.11.2022, встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, та не містяться відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2022/200373/2 від 30.11.2022.
Відповідач зазначає, що оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митною декларацією (МД) № 22UA500500043990U6 від 29.11.2022 містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 Митного кодексу України, були підставою для прийняття митницею рішень про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.
Відповідач вказує, з метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор-2006» та ЄАІС Держмитслужби та встановлено, що: по товару №1 рівень митної вартості за подібними (аналогічними) товарами, митне оформлення яких вже здійснено є більшим - 0,89 дол. США/кг нето (митна декларація №UA100360/2021/70594 від 16.09.022), ніж заявлено декларантом - 0,29 дол. США/кг нето.
Як стверджує відповідач, у рішенні про коригування митної вартості № UA500500/2022/200373/2 від 30.11.2022 наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, також у цих рішеннях про коригування митної вартості визначені джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, а саме: спеціалізовані програмно інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), у яких міститься інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю.
Враховуючи вищезазначене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Фарун».
25.05.2023 року (вх.№ЕС/5201/23) від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив.
30.05.2023 року (вх.№ЕС/5405/23) від представника відповідача до суду надійшлм заперечення.
Станом на дату вирішення даної адміністративної інших заяв по суті справи на адресу суду не надходило.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, судом встановлено такі факти та обставини.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фарун» зареєстровано як юридична особа 24.11.2010 року та згідно інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, здійснює такі види діяльності за КВЕД: 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля.
10.03.2021 року між ТОВ «ФАРУН» у якості покупця та SHANDONG TAICHENG FOODS CO., LTD CHINA у якості продавця було укладено Контракт купівлі-продажу № SF-2101-10/03 (а.с.45-47) відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується приймати і своєчасно здійснювати оплату продукції, яка в подальшому іменується як товар.
12.08.2022 року між ТОВ «ФАРУН» у якості покупця та SHANDONG TAICHENG FOODS CO., LTD CHINA укладена додаткова угода №1 до контракту №SF-2101-10/03 від 10.03.2021 року.
Як вбачається зі специфікації № 4, яка є додатком № 4 до Контракту №SF-2101-10/03 від 10.03.2021 року, на підставі вказаного Контракту ТОВ «ФАРУН» придбало товар, а саме: - Імбир маринований (рожевий) у кількості 1300 крб. ціною 3,70 дол. США за одну коробку, загальна сума - 4 810 дол. США; - Імбир маринований (білий) кількістю 250 крб. ціною 4,20 дол. США за одну коробку, загальна сума - 1 050 дол. США.
Як стверджує позивач, загальна сума, яку сплатило ТОВ «ФАРУН» за контрактом, становить 5 860 дол. США, що на його думку підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті № 3 від 16.008.2022 року. (а.с.50).
23.03.2020 року ТОВ «ФАРУН» уклало Договір № МБ-256/20 про проведення митно брокерської діяльності на території України з ТОВ «МЕРАІС»
Як зазначено позивачем, ТОВ «ФАРУН» здійснило передоплату за товари у сумі 5 596,00 дол. США, що підтверджується платіжним дорученнями в іноземній валюті № 3 від 16.08.2022 року.
29.11.2022 року ТОВ «МЕРАІС», діючи від імені ТОВ «ФАРУН» у якості митного брокера, подало до Одеської митниці Держмитслужби України митну декларацію № 22 UA500500043990U6 від 29.11.2022 року, в якій було вказано митну вартість товарів 5 860 дол. США, визначену за основним методом - ціною договору.
Для підтвердження вказаних у митній декларації від 29.11.2022 року №№ 22 UA500500043990U6 відомостей, до митної декларації було надано, зокрема, такі документи:
- Рахунок-фактуру (інвойс) № TC6-22080671F від 14.09.2022 року;
- Пакувальний лист № TC6-22080671F від 14.09.2022 року;
- Коносамент № ZJSM22100063 від 07.10.2022 року;
- Автотранспортна накладна №АА00005124 від 21.11.2022 року;
- Фітосанітарний сертифікат № 222000003509410001 від 27.09.2022 року;
- Декларацію про походження товару №ТС6-22080671F;
- Додаткову угоду № 1 від 12.08.2022 року;
- Специфікацію № 4 від 12.08.2022 року;
- Контракт № SF-2101-10/03 від 10.03.2021 року;
- Договір № МБ-256/20 про проведення митно-брокерської діяльності на території України від 23.03.2020 року;
- Заяву вих. № 2811-гмо від 28.11.2022 року.
Як вказує позивач, 29.11.2022 року декларант отримав від ВМО № 2 митного поста «Одеса-внутрішній» повідомлення, в якому зазначено, що подані декларантом документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення
складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, і що необхідно надати додаткові документи: - виписку з бухгалтерської документації; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; - каталоги, специфікації фірми-виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення з перекладом на українську мову.
30.11.2022 року позивачем було надано відповідачу документи, що підтверджується повідомленням (ідентифікатор повідомлення A7A68356-0A20-4E5E-B2AC-7639E9028075), а саме:
- Платіжне доручення в іноземній валюті № 3 від 16.08.2022 року;
- Виписку з бухгалтерської документації № 3 від 24.11.2022 року;
- Прайс-лист б/н (ціни дійсні з 01.01.2022 року до 01.09.2022 року);
- Експертний висновок № 120-0361 від 25.11.2022 року;
- Калькуляцію виробництва (розрахунок вартості продукції) б/н;
- Експортну вантажну митну декларацію КНР (з перекладом українською мовою);
- Лист вих. № 935021 від 30.11.2022 року;
- Лист вих. № 30/11 від 30.11.2022 року;
- Рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі № 420/19178/21 від 04.04.2022 року;
- Ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду по справі № 420/19178/21 від 09.06.2022 року;
- Рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі № 420/8460/22 від 02.09.2022 року.
За результатами здійснення митного контролю посадовими особами Одеської митниці було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 30.11.2022 року № UA500500/2022/200373/2 (а.с.79) та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2022/001324 (а.с.25).
Так, у рішенні про коригування митної вартості товарів зазначено, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягав сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме:
1) відповідно до пп. в) п. 2 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України (далі - МКУ) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;
2) відповідно до специфікації № 4 від 12.08.2022 вартість товару складається з урахуванням митного оформлення, експортної декларації, тари і упаковки з транспортними розходами, але до митного оформлення не було надано банківські платіжні документи на дану партію товару та транспортні витрати.
У рішенні вказано, що митницею зобов'язано декларанта протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) виписку з бухгалтерської документації;
2) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені
спеціалізованими експертними організаціями;
3) каталоги, специфікації фірми - виробника товару;
4) копію митної декларації країни відправлення з перекладом на українську мову.
Згідно спірного рішення, з метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних ЄАІС, АСМО «Інспектор» та встановлено, що по товару № 1 рівень митної вартості за подібними (аналогічними) товарами, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим - 0,89 дол. США/кг. нето (митна декларація № UA100060/2021/705894 від 1.09.02), ніж заявлено декларантом - 0,29 дол. США/кг. нетто.
Не погоджуючись із прийнятими Одеською митницею рішенням та карткою відмови, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Дослідивши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що даний позов підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Правовідносини, що виникли між сторонами у даній адміністративній справі врегульовано нормами Митного кодексу України.
Згідно ст. 49 Митного кодексу України (далі - МК України) встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною першою статті 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Статтею 543 МК України визначено, що безпосереднє здійснення митної справи покладається на митні органи.
До митної справи відповідно до ст.7 МК України відносяться, крім іншого, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.
Згідно з п. 23, п. 24 ст.4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Згідно положень Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст.49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до статті 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Згідно з частиною 1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Частинами 1, 2, 3 статті 52 МК України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв'язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.
Відповідно до ч.1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Згідно ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно із ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Тобто, вимоги вказаних норм дають змогу відокремити такі обставини, за наявності яких митний орган має право зобов'язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості:
1) наявність розбіжностей між окремими документами;
2) наявність ознак підробки певних документів;
3) відсутність достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Таким чином, висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Відповідно до ч.3 ст.54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.55 МК України Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;
5) інформацію про:
а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:
у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;
у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;
б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Частиною 1 статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Відповідно до частин 2, 3 статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Частиною 9 статті 58 МК України передбачено, що розрахунки при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню, а отже, враховуючи вищевикладені обставини не було можливим застосувати метод визначення митної вартості за ціною договору.
Частиною 8 статті 57 МК України встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.
Відповідач в рішенні про коригування митної вартості зазначив, що подані документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.
Проте суд критично оцінює зазначені висновки відповідача з огляду на таке.
Так, щодо покликань відповідача на те, що у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо такої складової митної вартості товару як вартість упаковки та пакування, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товар, суд зазначає.
Згідно з пп. 4.1. п.4 контракту № SF-2101-10/03 від 10.03.2021 року експортна упаковка, в якій відвантажується товар, має забезпечувати, за умови належного ставлення до вантажу, збереженість товару під час транспортування.
Згідно специфікації № 4, яка є додатком № 4 до контракту № SF-2101-10/03 від 10.03.2021 року, вартість продукції вказана з урахуванням вартості митного оформлення, фітосанітарного сертифікату, експортної декларації, сертифіката якості заводу виробника, тари та пакування з транспортними та страховими витратами.
В наданій до суду та митниці калькуляції виробництва (розрахунок вартості продукції), визначено такі складові вартості продукції, як сировина та основні матеріали, витрати на упаковку, витрати на транспортування та митне оформлення, загальнотехнологічні витрати, оплата праці та адміністративні витрати, загальновиробничі витрати, загальногосподарські витрати, вартість морського фрахту до порту Одеса, прибуток.
Отже, витрати на тару і пакування вже включені до вартості товару.
В той же час, суд зазначає, що відповідно до Класифікатора особливостей переміщення товарів через митний кордон України, у разі поставки товару у зворотній тарі у графі МД “ 37. Процедура” митної декларації має бути зазначено “ZZ32”, в той час як у вказаній графі митної декларації поданої Декларантом зазначено “ZZ00” (тара не зворотна та вартість входить у ціну товару), що свідчить про відсутність особливостей переміщення товару, визначених цим Класифікатором. При цьому, жодних спеціальних умов щодо пакування товару, інвойсами, наданими SHANDONG TAICHENG FOODS CO., LTD CHINA не передбачалось.
З поданих до митного оформлення документів вбачається відсутність додаткових витрат на упаковку чи використання пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із упакуванням (упаковка включена у ціну товару), а відтак витрати на пакування не є складовими митної вартості та не підлягають додаванню позивачем з метою визначення митної вартості товару та не можуть вплинути на правильність визначення митної вартості.
При цьому, відповідачем не доведено понесення позивачем додаткових витрат на упаковку товару, а відтак і включення цих витрат до митної вартості.
На думку суду, вимога митного органу про надання додаткових документів на підтвердження такої складової митної вартості як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, за умови включення вартості пакування до ціни товару, є безпідставною та нічим не обґрунтованою.
Таким чином в даному випадку вартість пакування не є витратами, які понесені покупцем, у зв'язку з чим не є такими, що додатково включаються у митну вартість товару.
Аналогічна правова позиція була висловлена у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22.01.2019 року у справі №815/6794/17 і в постанові Верховного Суду від 18.12.2019 року (справа №160/8775/18).
Щодо покликань відповідача на те, що відповідно до специфікації № 4 від 12.08.2022 вартість товару складається з урахуванням митного оформлення, експортної декларації, тари і упаковки з транспортними розходами, але до митного оформлення не було надано банківські платіжні документи на дану партію товару та транспортні витрати, суд зазначає.
Відповідно до п.6 контракту № SF-2101-10/03 від 10.03.2021 року оплата здійснюється на умовах, що вказані у додатках до даного договору.
У специфікації до договору №4 від 12.08.2022 року передбачено, що передплата за товар становить 30% і залишок сплачується після повного оформлення і отримання на склад отримувача.
Крім того, згідно даної специфікації вартість продукції надана з урахуванням вартості митного оформлення, фітосанітарного сетрифікату, експортної декларації, сертифіката якості заводу виробника, тари і упаковки з транспортними та страховими витратами.
Згідно платіжного доручення № 3 від 16.08.2022 року були сплачені такі суми:
- 2 816,00 дол. США за додатком (специфікацією) № 3 від 13.10.2021 року;
- 2 780,00 дол. США за додатком (специфікацією) № 4 від 12.08.2022 року.
Позивач стверджує, що оскільки 2 780 дол. США становлять 47 % вартості товару за Специфікацією № 4 від 12.08.2022 року, отже, ТОВ «ФАРУН» виконало умови щодо оплати за товар.
Суд зазначає, що ані у спірному рішенні, ні протягом усього строку розгляду даної справи відповідачем не зазначено підстав не врахування поданих позивачем платіжного дорученням в іноземній валюті № 4 від 12.08.2022 року та виписок по рахунку.
При цьому суд зазначає, що умови термінів та розміри оплати безпосередньо ціни товару не стосуються.
Суд додатково звертає увагу, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. В свою чергу, умови термінів та розміри оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв'язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги під час контролю за митною вартістю, а тому суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.
Аналогічна позиція наведена у Постанові Верховного Суду від 12.03.2019 року по справі №803/3649/15.
Додатково, суд зазначає, що сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв'язку з тим, що надані документи містили розбіжності є необґрунтованими, оскільки будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої ТОВ «Фарун» митної вартості товару судом не встановлено.
Щодо покликань відповідача на те, що декларантом неподані усі необхідні документи, суд зазначає, що відповідно до положень ст. 53 Митного кодексу України, декларант на вимогу митниці надає всі наявні у нього документи.
Не надання додаткових документів не є підставою для здійснення коригування митної вартості.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у справах № 804/16980/14, №815/2013/15.
Суд вказує на те, що згідно з усталеною судовою практикою у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.
Отже, відповідач не довів, що позивач сплатив за товар іншу суму ніж та, яка заявлена у якості митної вартості товару.
З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що надані уповноваженою особою позивача для митного оформлення товару документи відповідають вимогам частини 2 статті 53 Митного кодексу України, у повній мірі ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей щодо даних, які підлягають обчисленню при визначені саме митної вартості товару та підтверджують ціну товару, яка сплачена позивачем за ціною, вказаною в контракті (інвойсах, специфікації).
Суд зазначає, що встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти такі дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 20.02.2018 у справі №809/1884/16.
Покликання відповідача в рішенні про коригування митної вартості товару на відомості з баз даних ЄАІС не є доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта усіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару.
Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого Позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також необхідно врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також Інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 21.02.2018 у справі №820/17417/14 та від 04.09.2018 у справі №818/1186/17.
Наявність у названій системі інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначення за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.
З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що відповідачем не правомірно було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів 30.11.2022 року № UA500500/2022/200373/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2022/001324.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність прийняття оскаржуваних рішень, в свою чергу доводи позивача є обґрунтованими, та відповідно, позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Необхідно зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно платіжних доручень від 26.05.2022 року №495 та №496, позивачем сплачено судовий збір за подання вказаного адміністративного позову у розмірі 5 368,00 грн. (а.с.26-29).
З урахуванням задоволення позовної заяви, суд доходить висновку, що судовий збір у розмірі 5368,00 грн. підлягає стягненню на користь позивача з відповідача - Одеської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Керуючись ст.ст.2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 205, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд, -
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фарун» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів від 30.11.2022 року № UA500500/2022/200373/2.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови Одеської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2022/001324.
Стягнути з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фарун» витрати зі сплати судового збору у розмірі 5368,00 (п'ять тисяч триста шістдесят вісім) грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання до П'ятого апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Фарун» (вул. Погранична, м. Миколаїв, 54020, код ЄДРПОУ 37386100);
Відповідач - Одеська митниця як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (вул.Івана та Юрія Лип, 21-а, м.Одеса, 65078; код ЄДРПОУ ВП 44005631).
Суддя С.М. Корой