Справа № 420/19521/23
03 серпня 2023 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Завальнюка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення його позову (до пред'явлення) до Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області про визнання протиправним неприйняття декларації про відмову від громадянства, зобов'язання вчинити певні дії, визнання протиправним та скасування рішення,
Позивач 01.08.2023 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову до його пред'явлення, в якій просить суд:
1) зупинити дію рішення Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області від 27.06.2023 про скасування рішення Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області від 19.05.2021 про оформлення набуття громадянства України відповідно до ч. 1 ст. 8 ОСОБА_1 ;
2) заборонити Державній міграційній службі України та її територіальним органам а також іншим правоохоронним органам до вирішення справи по суті затримувати позивача з підстав порушення правил перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні та поміщувати його до ПТПІ;
3) заборонити Державній міграційній службі України та її територіальним органам а також іншим правоохоронним органам до вирішення справи по суті приймати рішення про видворення, або примусового повернення позивача до країни походження.
В обґрунтування заяви зазначено, що ОСОБА_1 має намір звернутися до суду із адміністративним позовом, в якому проситиме суд:
1) визнати протиправним Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області щодо неприйняття від ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , декларації про відмову від громадянства російської федерації з підстав укладення контракту на проходження військової служби у Збройних Силах України;
2) зобов'язати Центральне міжрегіональне управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області прийняти від ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , декларацію про відмову від громадянства російської федерації з підстав укладення контракту на проходження військової служби у Збройних Силах України;
3) визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 27.06.2023 року про скасування рішення Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 19 травня 2021 року про оформлення набуття громадянства України відповідно до частини першої статті 8 ОСОБА_1 .
За обставин спору, в жовтні 2021 року позивач вперше звернувся до відповідача із заявою про прийняття декларації про відмову від громадянства Російської Федерації з мотивуванням про наявність у нього незалежної причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства (вартість виходу з громадянства Російської Федерації перевищує половину мінімальної заробітної плати на день прийняття рішення) разом з декларацією про відмову від іноземного громадянства Російської Федерації.
Листом від 22.10.2021 №8010.4.2-49539/80.3-21 відповідач відмовив позивачу в прийнятті декларації про відмову від громадянства Російської Федерації у зв'язку з відсутністю незалежних від нього причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства та неможливістю подання декларації про відмову від іноземного громадянства. Також вказано, що відповідно до наказу Посольства Російської Федерації в Україні від 09.01.2021 №1 вартість виходу з громадянства Російської Федерації становить 1852,50 грн., що не перевищує половини мінімальної заробітної плати в Україні.
Вважаючи дії відповідача щодо відмови у прийнятті декларації про відмову від громадянства Російської Федерації протиправними, позивач звернувся з позовом до Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про зобов'язання прийняти декларацію.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 06.12.2021 року у справі № 320/598/21 позов задоволено, визнано протиправними дії Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області щодо відмови в прийнятті у ОСОБА_1 декларації про відмову від громадянства Російської Федерації; зобов'язано Центральне міжрегіональне управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (код ЄДРПОУ 42552598) прийняти у ОСОБА_1 декларацію про відмову від громадянства Російської Федерації та оформити йому довідку про реєстрацію громадянином України.
Вказане рішення набуло чинності і позивач був документований паспортом громадянина України № НОМЕР_1 від 16.03.2023.
Разом з тим, відповідач оскаржив рішення Київського окружного адміністративного суду від 06.12.2021 року у справі № 320/598/21, котрим було визнано протиправними дії відповідача щодо відмови в прийнятті у ОСОБА_1 декларації про відмову від громадянства російської федерації та зобов'язано Центральне міжрегіональне управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (код ЄДРПОУ 42552598) прийняти у ОСОБА_1 декларацію про відмову від громадянства Російської Федерації та оформити йому довідку про реєстрацію громадянином України.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2022 року апеляційну скаргу відповідача було задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано, а у задоволенні позову - відмовлено.
Таким чином, внаслідок скасування рішення суду у справі № № 320/598/21, позивач вважався таким, що не відмовився від громадянства російської федерації.
У зв'язку з ухваленням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2022 року у справі № 320/598/21, позивач на виконання зобов'язання про відмову від іноземного громадянства знову звернувся до відповідача із декларацією про відмову від громадянства російської федерації з тих підстав, що незалежною причиною неотримання документа про припинення іноземного громадянства є той факт, що процедура оформлення припинення громадянства (підданства) російської федерації не здійснюється.
Однак, відповідач не прийняв та повернув також і вказану декларацію, виклавши причини такого рішення в листі № А-556/6/8010-23/8010.4.2/1404-23 від 24 квітня 2023 року, в якому зазначив, що тільки особи, які відносяться до категорій, перелічених у прикінцевих та перехідних положеннях ЗУ «Про внесення змін до Закону України «Про громадянство України» щодо спрощеного набуття громадянства України окремими категоріями осіб» від 14.12.2021 № 1941-IX мають право на подання відповідних декларацій.
Позивач оскаржив таку відмову і в межах справи № 420/11071/23 рішенням Одеського окружного адміністративного суду позов задоволено: визнано протиправними дії Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області щодо відмови в прийнятті від ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , декларації про відмову від громадянства РФ; зобов'язано Центральне міжрегіональне управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області прийняти від ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , декларацію про відмову від громадянства РФ.
Вказане рішення ще не набуло чинності, оскільки Відповідач його оскаржив.
Проте, позивач втретє звернувся з декларацією про відмову від громадянства рф з наступних підстав: 19.12.2021 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про громадянство України» щодо спрощеного набуття громадянства України окремими категоріями осіб» від 14.12.2021 № 1941-IX (далі Закон № 1941-IX).
30 травня 2023 року позивач уклав контракт про проходження служби у складі Збройних Сил України.
У зв'язку з цим, 31 травня 2023 року позивач звернувся до відповідача із декларацією про відмову від іноземного громадянства особою, яка в установленому законодавством України порядку уклали контракт на проходження військової служби у Збройних Силах України.
У відповіді на адвокатський запит відповідач зазначив, що « 19.05.2023 закінчився строк виконання зобов'язання про припинення громадянства російської федерації протягом двох років з моменту набуття громадянства України, поданого Вами 19.03.2021. Контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу Вами укладено 30.05.2023, Таким чином, у ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області відсутні підстави для прийняття Вашої декларації про відмову від іноземного громадянства особи, яка в установленому законодавством України порядку уклала контракт на проходження військової служби у Збройних Силах України від 31.05.2023, у зв'язку з чим повертаємо вищезазначену декларацію Вам.
При цьому, на підставі статті 21 Закону України «Про громадянство України» (далі - Закон) 27.06.2023 ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області прийнято рішення про скасування рішення ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 19.05.2021 про оформлення набуття громадянства України відповідно до частини першої статті 8 Закону Вам, ОСОБА_1 ».
Позивач вважає протиправними як відмову у прийнятті декларації, так і рішення про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України із зазначених відповідачем підстав, а тому має намір звернутися до суду із відповідним позовом.
Наразі ж позивач може за проживання по недійсним документам може бути підданий адміністративному затриманню, що обумовлює вжиття судом заходів забезпечення позову до його пред'явлення.
Також позивач зазначає, що у разі невжиття заходів забезпечення позову та прийняття відповідачем рішення, яким будуть скасовані законні підстави перебування позивача на території України, його право на життя, свободу та право на повагу до людської гідності може опинитись під загрозою у разі реалізації органами державної міграційної служби своїх повноважень щодо примусового повернення позивача до країни походження внаслідок прийняття відповідачем рішення про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість заяви та наявність підстав для забезпечення позову до його пред'явлення в наступних обсягах.
Згідно вимог ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Ухвалу про забезпечення позову постановляє суд першої інстанції, а якщо розпочато апеляційне провадження, то таку ухвалу може постановити суд апеляційної інстанції.
Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
У відповідності до положень ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Не допускається забезпечення позову шляхом: 1) зупинення актів Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та встановлення для них заборони або обов'язку вчиняти певні дії; 2) зупинення рішень Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та щодо здійснення тимчасової адміністрації або ліквідації банку, встановлення заборони або обов'язку вчиняти певні дії уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб або Фонду гарантування вкладів фізичних осіб при здійсненні тимчасової адміністрації або ліквідації банку; 3) зупинення рішень уповноваженого центрального органу з питань цивільної авіації щодо призупинення дії або анулювання сертифікатів, схвалень, допусків; 4) зупинення рішень Національного банку України, актів Національного банку України, а також встановлення для Національного банку України заборони або обов'язку вчиняти певні дії; 5) зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов'язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.
Заходи забезпечення позову, які застосовує суд, не можуть зупиняти, унеможливлювати або в інший спосіб порушувати безперервність процесу призначення, підготовки і проведення виборів.
З аналізу вказаних положень вбачається, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про те, що невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність, зокрема, полягає в тому, щоб засіб забезпечення відповідав предмету позову за вартістю. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони вчиняти певні дії.
За Рекомендацією NR (89)8 про тимчасовий захист у адміністративних справах, прийнятою Комітетом Міністром Ради Європи 13 вересня 1989 року, негайне і повне виконання адміністративних актів, які стали або можуть стати предметом оскарження, спроможні за деяких обставин завдавати інтересам осіб непоправної шкоди і що необхідно, заради справедливості, не допускати таких наслідків, виходячи з доцільності гарантувати особам, які цього потребують, тимчасовий захист з боку судів, не ігноруючи при цьому необхідність забезпечення ефективності адміністративної діяльності, рекомендував урядам держав-членів керуватися в своєму праві та адміністративній практиці, зокрема, наступним.
Згідно Рекомендацій, термін «адміністративний акт» означає, відповідно до Резолюції (77) 31 про захист особи стосовно актів адміністративних органів влади, будь-який окремий захід чи рішення, вжитий/прийняте в межах реалізації владних повноважень, який/яке, з огляду на свій характер, безпосередньо впливає на права, свободи чи інтереси осіб.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Розглядаючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.
Наведена правова позиція узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 240/16920/21, від 15.04.2022 у справі №440/6755/21, від 13.07.2022 у справі №240/26736/21, від 31.01.2023 у справі № 140/8709/21.
Для забезпечення позову суд повинен на підставі доказів та з огляду на обставини справи, поведінку учасників переконатися, що загроза ускладнення виконання рішення суду чи ефективного захисту такого права дійсно існує. Загроза повинна бути прямо пов'язана з об'єктом спору та мають бути обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, встановлені в пункті 1 частини другої статті 150 КАС України (постанова Верховного Суду від 11.01.2023 по справі № 640/10679/22).
У випадку, якщо йде мова про забезпечення примусового виконання рішення суду у випадку задоволення позову, то така підстава забезпечення позову має застосовуватись судами у випадку, коли подано адміністративний позов, що підлягатиме примусовому виконанню.
Відповідно до правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду від 16.08.2018 по справі № 910/1040/18, така підстава для вжиття заходів забезпечення як гарантування ефективного захисту чи поновлення прав особи, яка звернулась або має звернутись до суду за захистом своїх прав, застосовується при вирішенні спорів, які носять немайновий характер та застосовується у випадку, коли позивач, отримавши задоволення первісного позову, не зможе захистити свої права в межах одного цього судового провадження без нових звернень до суду.
Вирішуючи порушене перед судом питання, суд не оминає увагою аргументи позивача про те, що в даному випадку при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову слід досліджувати таку підставу вжиття таких заходів як неможливість ефективного відновлення права позивача у випадку задоволення позову без нових звернень до суду.
Саме тому, для забезпечення можливості ефективного захисту прав позивача на час розгляду справи позивач наголошує на існуванні нагальної потреби у вжитті судом тимчасових обмежувальних заходів, направлених на недопущення наслідків позбавлення його громадянства України та всіх подальших ймовірних негативних варіантів розвитку подій.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про громадянство України» громадянство України припиняється: 1) внаслідок виходу з громадянства України; 2) внаслідок втрати громадянства України; 3) за підставами, передбаченими міжнародними договорами України.
Згідно з ч. 1 ст. 21 цього ж Закону, рішення про оформлення набуття громадянства України скасовується, якщо особа набула громадянство України відповідно до статей 7, 8, 10-13, 15 цього Закону внаслідок подання неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування особою будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України, у тому числі невиконання зобов'язання, взятого особою у зобов'язанні припинити іноземне громадянство (підданство), в декларації про відмову від іноземного громадянства або в декларації про відсутність іноземного громадянства.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про громадянство України» Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, здійснює повноваження щодо скасування в межах повноважень прийнятих рішень про оформлення набуття громадянства України у випадках, передбачених статтею 21 цього Закону.
Пунктом 8 частини 1 статті 24 Закону України «Про громадянство України» передбачено, що Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, здійснює повноваження щодо вилучення в осіб, громадянство яких припинено або стосовно яких скасовано рішення про встановлення, оформлення належності до громадянства України, про оформлення набуття громадянства України, довідок про реєстрацію особи громадянином України, паспортів громадянина України, тимчасових посвідчень громадянина України, паспортів громадянина України для виїзду за кордон та видання довідок про припинення громадянства України.
В свою чергу, у відношенні іноземця уповноваженими органами державної влади України можуть ініціюватися процедури щодо затримання, примусового повернення, видворення, розміщення у пункті тимчасового перебування іноземців тощо.
Встановлений у ч. 5 ст. 8 Закону України «Про громадянство України» (в редакції Закону № 1941-ІХ від 14.12.2021) дворічний строк виконання іноземцем обов'язку подати документ про припинення іноземного громадянства, або декларації про відмову від іноземного громадянства не стосується осіб, які отримали громадянство у період з з 01.01.2018 до набрання чинності Законом № 1941-IX (до 19.12.2021) та відносяться до категорій, визначених у п.2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього закону.
Як вбачається, із положень п.2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1941-IX від 14.12.2021, правом скористатись можливістю подання декларації про відмову від іноземного громадянства у разі неможливості виконати зобов'язання припинити іноземне громадянство (підданство) мають особи за наявності двох обставин:
1. Вони набули громадянство України у період з 1 січня 2018 року до набрання чинності цим Законом (до 19.12.2021);
2. Відносяться до однієї з визначених у таких положеннях категорій осіб, зокрема тих, які в установленому законодавством України порядку проходять військову службу за контрактом у Збройних Силах України або які в установленому законодавством України порядку проходили військову службу за контрактом у Збройних Силах України. контракт яких припинено (розірвано), та звільнені з військової служби з підстав, передбачених підпунктами "а", "6" пунктів 1-3 частини п'ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу";
Оскільки позивач уклав 30 травня 2023 року контракт про проходження служби у складі Збройних Сил України та набув громадянство України 19.05.2021 (тобто у межах, визначених прикінцевими та перехідними положеннями), то відносно нього наявні обидві обставини, які дають йому право на підставі п.2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1941-ІХ подати декларацію про відмову від іноземного громадянства внаслідок неможливості виконати зобов'язання припинити іноземне громадянство (підданство).
В свою чергу, оскільки скасування 27 червня 2023 року відповідачем рішення від 19.05.2021 року про оформлення набуття ОСОБА_1 громадянства України було обумовлено виключно попередньою відмовою у прийнятті декларації, тому вимоги про визнання протиправним цього рішення є похідними від вимог про визнання протиправними дій щодо відмови від прийняття декларації про відмову від іноземного громадянства. Крім того, оскаржуване рішення також може бути визнано протиправним після задоволення позову ОСОБА_1 про визнання протиправною відмови у прийнятті попередньої декларації, який слухається у межах справи № 420/11071/23.
В свою чергу, позивач наголошує, що не може подати відповідний документ, тому скористався правом, наданим ч. 5 ст. 8 Закону України «Про громадянство», та надав відповідачу декларацію про відмову від іноземного громадянство, на що отримав відмову.
Відповідно до ч. 2 ст. 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Суд наголошує, що вжиття заходів забезпечення адміністративного позову у даному випадку буде мати наслідком збереження існуючого становища до розгляду справи по суті, при цьому, заходи забезпечення адміністративного позову, про які у своїй заяві просить позивач, не повній мірі відповідають предмету адміністративного позову.
Дослідивши матеріали адміністративного позову, суд вважає достатнім та дієвим способом забезпечення даного позову є зупинення дії рішення Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області від 27.06.2023 про скасування рішення Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області від 19.05.2021 про оформлення набуття громадянства України відповідно до ч. 1 ст. 8 ОСОБА_1 .
Так, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямовані лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.
Наведені ж у заяві сторони позивача шляхи забезпечення позову носять відносно казуальний характер та не сприяють збереженню юридичного стану до вирішення справи по суті.
В свою чергу, обраний судом захід забезпечення позову не підміняє судового розсуду на стадії вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову, а спрямований виключно на нівелювання негативних наслідків на час судового провадження та убезпечення від настання негативних наслідків в разі позитивного вирішення спору.
Відтак такий захід забезпечення позову, тимчасово убезпечує від настання негативних наслідків для позивача до завершення судового провадження.
Забезпечення позову є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявності об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Крім того, в даному випадку, з урахуванням обставин справи, такий спосіб забезпечення позову попереджає ризики щодо ускладнення виконання судового рішення. При цьому таким способом забезпечення позову фактично не спричиняється будь-якої шкоди учасникам справи, не завдаються збитки; натомість запобігається завдання суттєвої та невиправданої шкоди стороні позивача, що цілком відповідає завданню адміністративного судочинства та меті забезпечення позову.
При цьому метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони інтересів позивача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
За встановлених судом обставин та беручи до уваги предмет майбутнього спору, ймовірні наслідки задоволення такого позову тощо, суд вбачає допустимим та одночасно необхідним забезпечення даного позову шляхом зупинення дії рішення Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області від 27.06.2023 про скасування рішення Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області від 19.05.2021 про оформлення набуття громадянства України відповідно до ч. 1 ст. 8 ОСОБА_1 .
Такий спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету та водночас вжиття визначених судом заходів забезпечення позову не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а насамперед консервує (зберігає тимчасово status quo) існуюче становище до вирішення спору.
Поряд із тим, суд знаходить слушними доводи сторони позивача про те, що невжиття заходів щодо зупинення дії рішення Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області, яким скасовано рішення Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області від 27.06.2023 може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Так, побоювання ОСОБА_1 відносного того, що внаслідок скасування рішення про оформлення набуття громадянства України, його може бути примусово видворено за межі України, затримано з підстав порушення перебування іноземців та осіб без громадянства на території України тощо - цілком виправдані та спричиняють дійсну загрозу порушення прав позивача до остаточного вирішення даного спору. Водночас відновлення таких прав у разі позитивного вирішення спору становитиме непропорційний тягар або навіть унеможливить на тривалий час поновлення в правах, що були порушені.
В контексті наведеного суд вважає, що заявлені заявником заходи забезпечення даного позову не є у повній мірі співмірними із позовними вимогами та, за встановлених судом обставин, недієвими та неефективними, у зв'язку із чим вважає, що заява про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову з метою запобігання настання негативних наслідків, з урахуванням дотримання балансу процесуальних прав та обов'язків сторін, підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 150, 151, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення його позову (до пред'явлення) до Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області про визнання протиправним неприйняття декларації про відмову від громадянства, зобов'язання вчинити певні дії, визнання протиправним та скасування рішення задовольнити частково.
Зупинити дію рішення Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області від 27.06.2023 про скасування рішення Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області від 19.05.2021 про оформлення набуття громадянства України відповідно до ч. 1 ст. 8 ОСОБА_1 .
В іншій частині заяви про вжиття заходів забезпечення його позову (до пред'явлення) відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.В. Завальнюк