вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел.(0362) 62-31-15, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі
04 серпня 2023 р. м. Рівне Справа № 918/705/23
Господарський суд Рівненської області у складі головуючої судді Бережнюк В.В., розглянувши матеріали позовної заяви Фізичної особи-підприємця Мориконь Світлани Михайлівни (Україна)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАФФ Стритвир" (Республіка Білорусь)
про стягнення заборгованості 2 172 713,36 грн.
Фізична особа-підприємець Мориконь Світлана Михайлівна звернулася до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАФФ Стритвир" про стягнення заборгованості 2 172 713,36 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами укладено Контракт №ІТ425 від 11 лютого 2022 року, за яким позивач поставив відповідачу товар - одяг. У свою чергу відповідач не розрахувався за отриманий товар, внаслідок чого утворився борг.
Як вбачається із позову вцілому та з умов Контракту №ІТ425 від 11 лютого 2022 року зокрема, Товариство з обмеженою відповідальністю "СТАФФ Стритвир" створене за законодавством Республіки Білорусь та є нерезидентом України.
Приватноправові відносини, в яких хоча б один учасник є іноземною юридичною особою, регулюються Законом України "Про міжнародне приватне право".
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадку якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону.
Варто відзначити, що приписи п. 1 ч. 1 ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" не наділяють учасників приватноправових відносин з іноземним елементом правом обирати конкретний суд, в якому підлягає розгляду спір, а лише наділяють правом передати розгляд спору судам України.
У пункті 9.2 Контракту №ІТ425 від 11 лютого 2022 року Товариством з обмеженою відповідальністю "СТАФФ Стритвир" та ФОП Мориконь Світлана Михайлівна було погоджено, що якщо сторони не можуть дійти згоди, всі суперечки, розбіжності або претензії, рекламації, що виникають у зв'язку з даним Контрактом, або порушенням, припиненням дії або юридичною недійсністю даного Контракту підлягають передачі на розгляд і остаточне вирішення у Вищому господарському суді України. Сторони згодні з тим, що в процесі розгляду і вирішення спору буде застосовуватися Регламент даного суду. Правом, що регулює цей Контракт є матеріальне право України. Розгляд має вестися українською мовою за погодженням сторін.
Таким чином, з пункту 9.2 контракту вбачається волевиявлення сторін передати спори, що виникають на підставі вказаного контракту, на розгляд судам України.
За приписами статті 365 Господарського процесуального кодексу України іноземні суб'єкти господарювання мають такі самі процесуальні права і обов'язки, що і суб'єкти господарювання України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Відтак, за змістом статті 365 Господарського процесуального кодексу України для іноземних суб'єктів господарської діяльності передбачено національний режим судового процесу для розгляду справ, підвідомчих господарським судам.
Оскільки в Господарському процесуальному кодексі України відсутній інститут договірної підсудності, заінтересована сторона може звернутись до місцевого господарського суду лише у відповідності з вимогами статей 20, 21, 24, 27, 29, 30 Господарського процесуального кодексу України, які встановлюють правила предметної, суб'єктної, інстанційної та територіальної підсудності спору.
Наприклад, сторони даної справи не можуть передати даний спір на розгляд місцевого адміністративного суду, навіть якби про це було зазначено в умовах контракту, оскільки б це порушувало приписи, що регулюють предметну юрисдикцію спору.
Аналогічно і з встановленими Господарським процесуальним кодексом України правилами територіальної підсудності справи.
Про необхідність врахування вимог Господарського процесуального кодексу України щодо підвідомчості та підсудності господарським судам справ, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, зазначала Президія Вищого господарського суду України у своєму роз'ясненні від 31.05.2002 №04-5/608, а також Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у листі від 16.05.2013 №24-754/0/4-13.
Отже, Законом України "Про міжнародне приватне право" передбачено право сторін визначити угодою розгляд спорів, що виникли, у судах України, проте сторонам таких угод не надано право обрати конкретний суд, який розглядатиме відповідний спір. Підвідомчість і підсудність справ господарським судам врегульовано процесуальним законом, який є актом публічного права, тому сторони не можуть визначати в договірному порядку конкретний місцевий суд, якому підсудний спір що виник.
Водночас, частиною 5 статті 29 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів.
Предметом даного спору є стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАФФ Стритвир" боргу, який виник у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Контрактом №ІТ425 від 11 лютого 2022 року з оплати поставленого позивачем товару.
Вимога позивача про стягнення з відповідача коштів (боргу) є грошовим зобов'язанням, оскільки виражена в грошових одиницях - гривні.
Частиною 1 статті 532 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо місце виконання зобов'язання не встановлено у договорі, виконання за грошовим зобов'язанням провадиться за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, - за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов'язання. Якщо кредитор на момент виконання зобов'язання змінив місце проживання (місцезнаходження) і сповістив про це боржника, зобов'язання виконується за новим місцем проживання (місцезнаходженням) кредитора з віднесенням на кредитора всіх витрат, пов'язаних із зміною місця виконання.
Частиною 1 статті 75 Закону України "Про міжнародне приватне право" передбачено, що підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, передбачених у статті 76 цього Закону.
Судом враховано, що станом на дату звернення позивача до суду та вирішення питання щодо прийняття позовної заяви до розгляду, місцезнаходженням Фізичної особи-підприємця Мориконь Світлани Михайлівни є АДРЕСА_1 .
Відтак, оскільки у контракті сторонами не обумовлено місця виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "СТАФФ Стритвир" свого грошового зобов'язання, то в силу приписів ч. 1 статті 532 Цивільного кодексу України місцем виконання такого зобов'язання є місцезнаходження продавця - Фізичної особи-підприємця Мориконь Світлани Михайлівни.
Оскільки місцем виконання грошового зобов'язання відповідача є місцезнаходження Фізичної особи-підприємця Мориконь Світлани Михайлівни, то даний спір про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАФФ Стритвир" боргу підлягає розгляду господарським судом за місцезнаходженням позивача - Господарським судом Рівненської області.
Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (ч. 2 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України).
Як вбачається з виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що подана позивачем, місцезнаходженням позивача є: 34631, Рівненська обл., Березнівський район, с.Велике поле, вул.Шевченка,13.
З урахуванням наведеного, дана справа підсудна Господарському суду Рівненської області.
Як вбачається з матеріалів позовною заяви, відповідач є юридичною особою, яку зареєстровано за законодавством Республіки Білорусь.
До повномасштабної військової агресії російської федерації проти України, Україна і Республіка Білорусь була учасниками Співдружності Незалежних Держав, якими було підписано Угоду про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності (підписана Україною 20.03.1992, ратифікована Постановою Верховної Ради України від 19 грудня 1992 року № 2889-XII), яка регулювала питання вирішення справ, що випливають з договірних та інших цивільно-правових відносин між господарюючими суб'єктами, з їх відносин з державними та іншими органами, а також виконання рішень за ними.
Законом України від 12.01.2023 №2855-IX Про вихід з Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності Верховна Рада України, керуючись положеннями статті 62 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, статті 24 Закону України Про міжнародні договори України, постановила вийти з Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, вчиненої в м. Києві 20 березня 1992 року та ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 19 грудня 1992 року № 2889-XII.
Водночас, Україна і Білорусь є учасниками Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах (1965), відповідно до п.1 якої остання застосовується у цивільних та комерційних справах щодо всіх випадків, коли існує потреба в передачі судових та позасудових документів для вручення за кордоном.
Ухвалою від 19 липня 2023 року позовну заяву ФОП Мориконь С.М. залишено без руху. Надано Фізичній особі-підприємцю Мориконь Світлані Михайлівні 10-денний строк з дня отримання даної ухвали - подати господарському суду Рівненської області через відділ канцелярії та документального забезпечення: оригінал документу (платіжного доручення/інструкції, квитанції тощо) про сплату судового збору за подання позову майнового характеру у розмірі 32 590,70 грн.; докази відправлення відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів, пояснення які заходи вживала ФОП Мориконь С.М. з метою відправки на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАФФ Стритвир" позовної заяви з додатками; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
Приписами Господарського процесуального кодексу України не встановлено надсилання копії позовної заяви та доданих до неї документів саме за допомогою пересилання Укрпоштою, такий обов'язок може бути виконаний позивачем й іншими поштовими компаніями, через інші країни тощо. У зв'язку з цим, суд в ухвалі запропонував позивачу здійснити поштове відправлення позову з додатками відповідачу іншими засобами та способами, іншими поштовими компаніями, через інші країни тощо.
31 липня 2023 року від ФОП Мориконь С.М. надійшла заява про усунення недоліків позову. Надано позивачем платіжну інструкцію №000041697 від 21.07.2023 про сплату судового збору в розмірі 32 590,71 грн., доказ надіслання позову з додатками на адресу відповідача через орган поштового зв'язку Poczta Polska (Wroclav) RR 587764484 PI від 26.07.2023 (Польща місто Вроцлав), розрахунок сум, що стягуються; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат.
Поданих матеріалів достатньо для прийняття позову.
Дану справу суд визнає такою, що підлягає розгляду в порядку загального позовного провадження.
Відповідно до ст.367 ГПК України, у разі якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Судове доручення надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, відповідач є юридичною особою, яку зареєстровано за законодавством Республіки Білорусь.
Україна і Білорусь є учасниками Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах (1965), відповідно до п.1 якої остання застосовується у цивільних та комерційних справах щодо всіх випадків, коли існує потреба в передачі судових та позасудових документів для вручення за кордоном.
Положеннями ст. 3 Конвенції передбачено, що орган влади чи судовий працівник, компетентний відповідно до права запитуючої Держави, направляють Центральному Органу запитуваної Держави прохання згідно з формуляром, що додається до цієї Конвенції, без потреби легалізації або виконання інших аналогічних формальностей. До прохання додається документ, що підлягає врученню, або його копія. Прохання і документ надаються в двох примірниках.
Статтею 15 Конвенції, зокрема, встановлено, що кожна договірна Держава може заявити, що суддя незалежно від положень частини першої цієї статті може постановити рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку, у разі, якщо виконані всі наступні умови:
a) документ було передано одним із способів, передбачених цією Конвенцією,
b) з дати направлення документа сплинув термін, який суддя визначив як достатній для даної справи і який становить щонайменше шість місяців,
c) не було отримано будь-якого підтвердження, незважаючи на всі розумні зусилля для отримання його через компетентні органи запитуваної Держави.
У відповідності до п. 6.7 Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 27.06.2008 №1092/5/54, суд чи інший компетентний орган України надсилає доручення на підставі Конвенції про вручення до Центрального Органу іноземної держави, визначеного запитуваною державою відповідно до статті 2 цієї Конвенції, напряму.
Відповідно до інформації, яка міститься на веб-сайті Гаазької конференції з міжнародного приватного права: https://www.hcch.net/en/states/hcch-members/details1/?sid=10, Центральним органом Республіки Білорусь є Міністерство закордонних справ Республіки Білорусь, яке може отримувати, зокрема, документи, що належать до компетенції Міністерства юстиції, що направляються до Білорусі через дипломатичні представництва або консульські установи.
Відповідно до ч. 3 ст. 5 Конвенції, якщо документ має бути вручений відповідно до частини першої цієї статті, то Центральний Орган може вимагати, щоб документ був складений або перекладений офіційною мовою або однією з офіційних мов запитуваної Держави.
Заповнений формуляр доручення і документи, що підлягають врученню, надсилаються у двох примірниках (п. 6.5 Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів).
Таким чином, для належного повідомлення відповідача про час і місце судового засідання, відповідно до розділу ІХ Господарського процесуального кодексу України, пунктів 6.2-6.5 Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Державної судової адміністрації України, від 27.06.2008 № 1092/5/54, суд вважає за необхідне зобов'язати позивача надати суду примірники нотаріально засвідчених перекладів на офіційну мову Республіки Білорусь ухвали про відкриття провадження у справі, позовної заяви з доданими до неї документами та прохання про вручення за кордоном судових та позасудових документів з Коротким викладом документів, що підлягають врученню.
Відповідно до п. п. 1, 2 Закону України Про приєднання України до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах Центральним органом України є Міністерство юстиції України, а органами, компетентними складати підтвердження про вручення документів, є Міністерство юстиції України та його територіальні управління юстиції.
Судом також враховано, що стаття 8 Конвенції передбачає, що кожна Договірна Держава може здійснювати вручення судових документів особам, які перебувають за кордоном, без застосування будь-якого примусу безпосередньо за допомогою своїх дипломатичних або консульських агентів. Республіка Білорусь не робила застережень щодо зазначеного порядку вручення.
Пунктом 4 ч. 1 ст. 228 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку звернення з судовим дорученням про надання правової допомоги або вручення виклику до суду чи інших документів до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.
Провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 4 частини першої статті 228 цього Кодексу - до надходження відповіді від іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави на судове доручення про надання правової допомоги, вручення виклику до суду чи інших документів (ч. 1 ст. 229 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 117 Господарського процесуального кодексу України, зупинення провадження у справі зупиняє перебіг процесуальних строків.
Таким чином, з огляду на необхідність належного повідомлення відповідача про дату, час та місце проведення підготовчого засідання в порядку, встановленому Конвенцією, суд дійшов висновку про необхідність призначення підготовчого засідання у строк, достатній для належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи, та зупинення провадження у справі до дати призначеного засідання.
Керуючись ст.ст. 12, 120, 176, п. 4 ч. 1 ст. 228, 229, ст.ст. 367, 368, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі.
2. Справу розглядати за правилами загального позовного провадження.
3. Призначити підготовче засідання на "06" березня 2024 р. на 11:00 год. Засідання відбудеться в приміщенні Господарського суду Рівненської області за адресою: м. Рівне, вул. Набережна, 26-А, в залі судових засідань №09.
4. Встановити відповідачу Товариству з обмеженою відповідальністю "СТАФФ Стритвир" (Республіка Білорусь) строк для подання відзиву на позов, оформленого згідно вимог ст. 165 ГПК України, п'ятнадцять днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
5. Встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив, з урахуванням вимог ст. 166 ГПК України, десять днів з моменту отримання відзиву на позов.
6. Встановити відповідачу строк для подання заперечень (за наявності таких), з урахуванням вимог ст. 167 ГПК України, десять днів з моменту отримання відповіді на відзив.
7. Зобов'язати Фізичну особу-підприємця Мориконь Світлану Михайлівну у строк до 30.08.2023 (включно) надати суду переклад позовної заяви, даної ухвали Господарського суду Рівненської області про відкриття провадження в справі, Прохання про вручення за кордоном судових або позасудових документів, Короткого викладу документа, що підлягає врученню, на офіційну мову Республіки Білорусь, з нотаріальним засвідченням його вірності, у трьох примірниках.
8. Звернутись до Центрального органу Республіки Білорусь - Ministry of Foreign Affairs of the Republic of Belarus Legal and Treaties Department, який знаходиться за адресою: Ul. Lenina, 19, Minsk, Belarus, 220030, з Проханням про вручення за кордоном судових або позасудових документів, відповідно до Гаазької Конвенції про вручення за кордоном судових або позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965 року, для подальшого вручення документів відповідачу Товариству з обмеженою відповідальністю "СТАФФ Стритвир", що знаходиться за адресою: вул. Вери Хоружей, буд. 6 Б, прим.10, м.Мінськ, Республіка Білорусь, 220100, реєстраційний номер 192827971.
9. Направлення вказаних документів здійснити через Міністерство юстиції України для надсилання їх дипломатичними каналами через Міністерство закордонних справ України.
10. Зупинити провадження у справі № 918/705/23 до 06.03.2024.
11. Роз'яснити учасникам справи, що вони мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, зокрема за допомогою програми "EasyCon" (частина 1 та 2 ст. 197 Господарського процесуального кодексу України).
12. Роз'яснити учасникам справи можливість подання пояснень, заяв чи клопотань на адресу суду: за допомогою електронної пошти: inbox@rv.arbitr.gov.ua; за допомогою сервісу Електронний суд; засобами поштового зв'язку: вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62-31-15.
У відповідності до ст.ст. 165-167 ГПК України, до відзиву, відповіді на відзив або заперечень мають бути додані, зокрема, документи, що підтверджують надіслання (надання) таких документів та доданих до них доказів іншим учасникам справи.
Будь-які письмові заяви, клопотання, заперечення повинні відповідати вимогам ст. 170 ГПК України.
Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними (ч. 9 ст. 80 ГПК України).
Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, проте заперечення на неї можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Бережнюк В.В.