вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"31" липня 2023 р. Справа № 918/437/23
Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Політики Н.А., за участі секретаря судового засідання Костюкович Ю.С.,
розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи за позовом керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави
до Рівненської міської ради,
фізичної особи-підприємця Муляренка Андрія Олексійовича,
Приватного акціонерного товариства "Мехбудсервіс",
за участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів:
1. Приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу Фесюк Тетяни Василівни,
2. Департаменту цифрової трансформації та забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради,
про скасування рішень про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, визнання недійсними договорів купівлі-продажу, визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування,
у судовому засіданні приймали участь:
від позивача - Ковальчук І.Л.;
від відповідача-1 - не з'явився;
від відповідача-2 - не з'явився;
від відповідача-3 - Оксенюк Я.О. (самопредставництво);
від третьої особи-1 на стороні відповідачів - не з'явився;
від третьої особи-2 на стороні відповідачів - не з'явився.
Відповідно до частини 14 статті 8, статті 222 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) при розгляді судової справи здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду".
У судовому засіданні 31 липня 2023 року, відповідно до частини 1 статті 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
В травні 2023 року керівник Рівненської окружної прокуратури (далі - прокурор, позивач) в інтересах держави звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Рівненської міської ради (далі - Рада, відповідач-1), фізичної особи-підприємця Муляренка Андрія Олексійовича (далі - ФОП Муляренко А.О., відповідач-2), Публічного акціонерного товариства "Мехбудсервіс" (далі - Товариство, відповідач-3), в якій просить:
- скасувати державну реєстрацію права власності ПАТ "Мехбудсервіс" на пожежний резервуар, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , здійснену державним реєстратором Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради Репетухою О.М. (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 35065729 від 05.05.2017);
- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 03.08.2017 № 92, укладений між ПАТ "Мехбудсервіс" та ОСОБА_1 про передачу у приватну власність (одної другої) частки у праві власності на пожежний резервуар;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 04.08.2017 № 109, укладений між ПАТ "Мехбудсервіс" та ОСОБА_1 про передачу у приватну власність (одної другої) частки у праві власності на пожежний резервуар;
- скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на (одну другу) частки у праві власності на пожежний резервуар, здійснену приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Фесюк Т.В. (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 36459859 від 03.08.2017), припинивши право власності ОСОБА_1 на пожежний резервуар, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;
- скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на (одну другу) частки у праві власності на пожежний резервуар, здійснену приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Фесюк Т.В. (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 36482637 від 04.08.2017), припинивши право власності Муляренка А.О. на пожежний резервуар, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;
- визнати незаконним та скасувати рішення Рівненської міської ради від 10.02.2022 № 2072 "Про продаж громадянинові ОСОБА_1 земельної ділянки несільськогосподарського призначення, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ".
Крім того прокурор просить стягнути з відповідачів на користь Рівненської обласної прокуратури судовий збір в розмірі 16 104 грн 00 коп.
В позовній заяві прокурором наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи, згідно якого прокурор вказує, що судові витрати у даній справі складаються з витрат зі сплати судового збору в сумі 16 104 грн 00 коп.
Ухвалою суду від 15 травня 2023 року позовну заяву керівника Рівненської окружної прокуратури від 08.05.2023 року № 50-56-3722вих-23 залишено без руху та встановлено позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви - 7 (сім) днів з дня отримання даної ухвали шляхом подання до суду:
- письмової заяви із зазначенням вірного місцезнаходження відповідача-2, фізичної особи-підприємця Муляренка Андрія Олексійовича, та вірного найменування відповідача-3;
- доказів відправлення копії позовної заяви та доданих до неї документів на адресу місцезнаходження відповідача-2, фізичної особи-підприємця Муляренка Андрія Олексійовича, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: АДРЕСА_2 (опис вкладення та документ, що підтверджує надання послуг поштового зв'язку (касовий чек, розрахункова квитанція тощо)).
17 травня 2023 року від позивача через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшла заява про усунення недоліків на виконання вимог ухвали суду від 15.05.2023 року, до якої додано позовну заяву та докази направлення позовної заяви з доданими до неї документами фізичній особі-підприємцю Муляренку Андрію Олексійовичу.
Із нової редакції позовної заяви вбачається, що позивачем зазначено місцезнаходження відповідача-2, фізичної особи-підприємця Муляренка Андрія Олексійовича: АДРЕСА_2 , а також найменування відповідача-3 - Приватне акціонерне товариство "Мехбудсервіс".
Згідно прохальної частини нової редакції позовної заяви позивач просить:
- скасувати державну реєстрацію права власності Приватного акціонерного товариства "Мехбудсервіс" на пожежний резервуар, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , здійснену державним реєстратором Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради Репетухою О.М. (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 35065729 від 05.05.2017);
- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 03.08.2017 № 92, укладений між Приватним акціонерним товариством "Мехбудсервіс" та ОСОБА_1 про передачу у приватну власність (одної другої) частки у праві власності на пожежний резервуар;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 04.08.2017 № 109, укладений між Приватним акціонерним товариством "Мехбудсервіс" та ОСОБА_1 про передачу у приватну власність (одної другої) частки у праві власності на пожежний резервуар;
- скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на (одну другу) частки у праві власності на пожежний резервуар, здійснену приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Фесюк Т.В. (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 36459859 від 03.08.2017), припинивши право власності ОСОБА_1 на пожежний резервуар, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;
- скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на (одну другу) частки у праві власності на пожежний резервуар, здійснену приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Фесюк Т.В. (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 36482637 від 04.08.2017), припинивши право власності ОСОБА_1 на пожежний резервуар, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;
- визнати незаконним та скасувати рішення Рівненської міської ради від 10.02.2022 № 2072 "Про продаж громадянинові ОСОБА_1 земельної ділянки несільськогосподарського призначення, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ".
Крім того прокурор просить стягнути з відповідачів на користь Рівненської обласної прокуратури судовий збір в розмірі 16 104 грн 00 коп.
Позов мотивовано тим, що Рівненською окружною прокуратурою під час виконання повноважень, визначених ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", встановлено порушення інтересів держави під час продажу земель комунальної власності та державної реєстрації речового права на об'єкт нерухомого майна, розташованого на ній.
В позовній заяві прокурором наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи, згідно якого прокурор вказує, що судові витрати у даній справі складаються з витрат зі сплати судового збору в сумі 16 104 грн 00 коп.
Ухвалою суду від 22 травня 2023 року позовну заяву керівника Рівненської окружної прокуратури від 08.05.2023 року № 50-56-3722вих-23 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 26 червня 2023 року. Одночасно вказаною ухвалою до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів, залучено приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу Фесюк Тетяну Василівну, а також державного реєстратора Департаменту цифрової трансформації та забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради Репетуху Олександру Миколаївну.
5 червня 2023 року від Приватного нотаріусу Рівненського міського нотаріального округу Фесюк Тетяни Василівни на адресу суду надійшли пояснення від 30.05.2023 року № 60/01-16.
15 червня 2023 року від Департаменту цифрової трансформації та забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради на адресу суду надійшли пояснення від 14.06.2023 року № 2212/01-20, зі змісту яких вбачається, що третя особа ОСОБА_2 не може скористатись своїм процесуальним правом щодо надання письмових пояснень на позовну заяву керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави. Зокрема зазначено, що згідно з розпорядженням Рівненського міського голови від 01.12.2022 року № 660-ОС ОСОБА_2 , начальнику відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Департаменту цифрової трансформації та забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради, яка є третьою особою в даній справі, надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 1 грудня 2022 року по 6 вересня 2024 року.
15 червня 2023 року від Департаменту цифрової трансформації та забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради на адресу суду надійшла заява від 14.06.2023 року № 2213/01-20 про залучення до участі у справі в якості третьої особи, в якій просив залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Департаменту цифрової трансформації та забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради. В заяві зазначено, що державний реєстратор Репетуха О.М. перебуває в трудових відносинах з Департаментом цифрової трансформації та забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради і предметом оскарження є рішення про державну реєстрацію права власності та їх обтяжень на нерухоме майно, прийняте державним реєстратором Департаментом цифрової трансформації та забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради, а тому заявник вважає, що судове рішення у даній справі може вплинути на права та обов'язки Департаменту цифрової трансформації та забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради.
16 червня 2023 року від Рівненської міської ради через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позову повністю, з мотивів відповідності усіх вчинених дій нормам закону.
19 червня 2023 року від Приватного акціонерного товариства "Мехбудсервіс" на адресу суду надійшов відзив, в якому вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, вказує на недоведеність необхідності звернення прокуратури з даним позовом, а також на пропуск строку позовної давності.
22 червня 2023 року від фізичної особи-підприємця Муляренка Андрія Олексійовича на адресу суду надійшов відзив, в якому вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, вказує на недоведеність необхідності звернення прокурора з даним позовом, а також на пропуск строку позовної давності.
26 червня 2023 року від фізичної особи-підприємця Муляренка Андрія Олексійовича через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою суду від 26 червня 2023 року виключено зі складу учасників справи третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів, державного реєстратора Департаменту цифрової трансформації та забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради Репетуху Олександру Миколаївну. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів, Департамент цифрової трансформації та забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради. Одночасно вказаною ухвалою підготовче засідання відкладено на 10 липня 2023 року.
26 червня 2023 року від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив Рівненської міської ради, в якій просить позов задовольнити в повному обсязі, наголошує на безпідставності тверджень у відзиві на позовну заяву відповідача-1.
26 червня 2023 року від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив фізичної особи-підприємця Муляренка Андрія Олексійовича, в якій просить позов задовольнити в повному обсязі, наголошує на безпідставності тверджень у відзиві на позовну заяву відповідача-2.
26 червня 2023 року від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив Приватного акціонерного товариства "Мехбудсервіс", в якій просить позов задовольнити в повному обсязі, наголошує на безпідставності тверджень у відзиві на позовну заяву відповідача-3.
10 липня 2023 року від Департаменту цифрової трансформації та забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшли письмові пояснення.
10 липня 2023 року від фізичної особи-підприємця Муляренка Андрія Олексійовича через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшли заперечення на відповідь позивача.
10 липня 2023 року від представника Приватного акціонерного товариства "Мехбудсервіс" через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшло клопотання про відкладення судового засідання.
Ухвалою суду від 10 липня 2023 року підготовче провадження у даній справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 24 липня 2023 року.
20 липня 2023 року від позивача через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшло клопотання про долучення доказів, в якому просив долучити до матеріалів справи копію технічної документації щодо поділу та об'єднання земельних ділянок для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, код КВЦПЗ - 11.02. ПрАТ "Мехбудсервіс" в м. Рівному, на вул. Соборній, 370, кадастровий номер земельної ділянки 5610100000:01:017:0236.
Ухвалою суду від 24 липня 2023 року розгляд справи відкладено на 31 липня 2023 року.
У судовому засіданні 31 липня 2023 року прокурор підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.
Представник Товариства у судовому засідання 31 липня 2023 року позов заперечив з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.
Відповідач-1 у судове засідання 31 липня 2023 року не з'явився, про дату час і місце даного засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується особистим підписом представника Ради в наявній в матеріалах справи розписці про відкладення розгляду справи від 24.07.2023 року. В той час, про причини неявки суд не повідомив.
Відповідач-2 у судове засідання 31 липня 2023 року також не з'явився, про дату час і місце даного засідання повідомлявся належним чином, однак про причини неявки суд не повідомив.
Приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу Фесюк Тетяна Василівна у судове засідання 31 липня 2023 року не з'явилася, в той час в поясненнях від 30.05.2023 року № 60/01-16 просила проводити судовий розгляд даної справи без її участі.
Крім того представник Департаменту цифрової трансформації та забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради у судове засідання 10 липня 2023 року також не з'явився, про дату час і місце даного засідання був повідомлений належним чином, однак про причини неявки суд не повідомив.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника Товариства, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
Акціонерному товариству закритого типу "Мехбудсервіс" на підставі рішення Рівненської міської ради народних депутатів від 26.10.2000 року № 339 видано державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-РВ № 001621 на земельну ділянку площею 4,164 га для обслуговування виробничої бази та гуртожитку для малосімейних, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею 10.09.2001 року за № 329.
Відповідного до плану зовнішніх меж землекористування вказаного державного акта, земельна ділянка складалася із ділянки № 1 по вул. Соборній, 370, площею 4,004 га, зі змінами в землекористуванні у зв'язку з вилученням частини цієї земельної ділянки площею 3,9375 га та ділянки № 2 по вул. О. Дундича, 1-6 площею 0,18 га.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав, державним реєстратором прав на нерухоме майно Репетухою О.М. Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради, на підставі технічного паспорту від 25.07.2017 року та державного акта на право постійного користування землею серії та номер ІІ-РВ № 001621 від 10.09.2001 року зареєстровано 05.05.2017 року право власності на об'єкт нерухомого майна - пожежний резервуар, який розташований за адресою: м. Рівне, вул. Соборна, буд. 370 за ПрАТ "Мехбудсервіс", реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1240809256101.
Також, на підставі укладених договорів купівлі-продажу частки у праві власності на пожежний резервуар від 03.08.2017 року № 92 та від 04.08.2017 року № 109, зареєстровано 03.08.2017 року та 04.08.2017 року право власності на частки пожежного резервуару, розташованого у м. Рівне, вул. Соборна, буд. 370 за ОСОБА_1 .
Таким чином, у серпні 2017 року ПрАТ "Мехбудсервіс" відчужено пожежний резервуар, який знаходився на земельній ділянці, що перебувала у його постійному користуванні.
В подальшому, ПрАТ "Мехбудсервіс" розробило технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 39 375 кв.м. на АДРЕСА_1 з присвоєнням їй кадастрового номера 5610100000:01:017:0236, яка затверджена рішенням Рівненської міської ради від 06.02.2020 року № 7173, та зареєструвало 24.02.2020 року за собою право постійного користування, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2040703656101.
Рішенням Рівненської міської ради від 29.10.2020 року № 8212 ПрАТ "Мехбудсервіс" надано згоду на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельної ділянки з кадастровим номером 5610100000:01:017:0236 на земельну ділянку № 1 площею 3 052 кв.м. та земельну ділянку № 2 площею 36 323 кв.м.
На його виконання розроблено технічну документацію із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, код КВЦПЗ - 11.02. ПрАТ "Мехбудсервіс" в м. Рівному, на вул. Соборній, 370, кадастровий номер земельної ділянки 5610100000:01:017:0236, яка містить план земельної ділянки з кадастровим номером 5610100000:01:017:0255 площею 0,3052 га.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно на земельну ділянку з кадастровим номером 5610100000:01:017:0255 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2354047556101) зареєстровано 06.05.2021 року право комунальної власності за Рівненською міською радою, 24.02.2020 року право постійного користування за ПрАТ "Мехбудсервіс" (номер запису про інше речове право 41854566).
Рішенням Рівненської міської ради від 10.02.2022 року № 2072 ОСОБА_1 продано у власність шляхом викупу земельну ділянку площею 3 052 кв.м. з кадастровим номером 5610100000:01:017:0255 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (для обслуговування виробничої бази), як власникові розташованого на цій земельній ділянці об'єкта нерухомого майна, за умови погодження експертної грошової оцінки цієї ділянки контрольною комісією з продажу земельних ділянок, створеною згідно з рішенням Рівненської міської ради від 25.07.2002 року № 74 (зі змінами та доповненнями).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; реєстраційна дія - це державна реєстрація прав, взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, а також інші дії, що здійснюються державним реєстратором у Державному реєстрі прав, крім надання інформації з цього реєстру.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 5 Закону, у Державному реєстрі прав реєструються речові трава та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення. Якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку, крім випадків, передбачених ст. 31 цього Закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Згідно із ч. 1 ст. 18 Закону, державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; 4) перевірка документів та/або відомостей Державного реєстру прав, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); 6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав; 7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; 8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.
Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (ч. 2 ст. 18 Закону).
Відповідно до пункту 1 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року № 1127 цей Порядок визначає умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.
Згідно пункту 12 зазначеного вище Порядку, під час розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор використовує відомості Державного реєстру прав, зокрема його невід'ємної архівної складової частини, а також Державного земельного кадастру, Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів (далі - Єдиний реєстр документів), а також відомості інших реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав.
У відповідності до ч. 3 ст. 10 Закону, державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; під час проведення реєстраційних дій обов'язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, а також відомості інших реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав, у тому числі відомості, що містять персональні дані особи.
Згідно ч. 1 ст. 22 Закону, документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Частиною 1 ст. 24 Закону визначено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою; 3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; 4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; 5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; 6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно; 7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 8) після завершення строку, встановленого ч. З ст. 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав; 9) документи подано до неналежного суб'єкта державної реєстрації прав, нотаріуса; 10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі; 11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав; 12) заявник звернувся із заявою про державну реєстрацію права власності щодо майна, що відповідно до поданих для такої реєстрації документів відчужено особою, яка на момент проведення такої реєстрації внесена до Єдиного реєстру боржників, у тому числі за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці.
Згідно положень Порядку реєстрації державна реєстрація вперше на новозбудоване майно здійснюється на підставі документів, визначених пунктами 41, 42, 43 Порядку реєстрації.
Пунктом 41 Порядку реєстрації визначено, що для державної реєстрації права власності на новозбудований об'єкт нерухомого майна подаються:
1) документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта;
2) технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна;
3) документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси;
4) письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на новозбудований об'єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що набувається у спільну часткову власність);
5) договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, будівництво якого здійснювалось у результаті спільної діяльності).
Документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси, не вимагається у разі, коли державна реєстрація права власності проводиться на індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний будинок, збудований на земельній ділянці, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі прав. У такому разі заявник в поданій заяві обов'язково зазначає відомості про кадастровий номер відповідної земельної ділянки.
Суд наголошує, що матеріали справи не містять жодних правопідтверджуючих документів, щодо переходу права власності на об'єкт нерухомості, пожежний резервуар, до ПрАТ "Мехбудсервіс", зокрема відповідних договорів, рішень уповноважених органів, тощо.
У відзиві відповідач-3 зазначив, що земельна ділянка площею 0,3053 га, на якій розташований пожежний резервуар, протягом часу від 10.03.1966 року по 01.06.2021 року знаходилася у постійному користуванні ПАТ "Мехбудсервіс" та інших юридичних осіб, правонаступником яких є відповідач-3, після чого право постійного користування земельною ділянкою було припинене за заявою Товариства. Згідно технічного паспорта на пожежний резервуар від 25 лютого 2020 року визначено 1987 рік роком спорудження/реконструкції пожежного резервуару користувачем земельної ділянки. Існування пожежного резервуару в складі мазутного господарства Орендного підприємства "Механізації будівельних робіт" підтверджується також копією плану бази Рівненського управління механізації від 1971 року. На підставі договору купівлі-продажу державного майна від 18.06.1993 року, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України та організації орендарів трудового колективу Управління механізації будівництва, пожежний резервуар в складі державного майна цілісного майнового комплексу орендного підприємства "Механізації будівельних робіт", який знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Соборна, 370, перейшов у власність організації орендарів трудового колективу Управління механізації будівництва.
До відзиву відповідачем-3 долучено копію Договору купівлі-продажу державного майна від 18.06.1993 року, предметом якого є цілісний майновий комплекс по вул. Соборній, 370 у м. Рівне.
Відповідно до абз. 2 п. 1.1 даного договору, майно підприємства включає в себе всі його активи і пасиви, інвентар, обладнання, устаткування та інше майно, згідно з додатком-1 до цього Договору.
Проте, вказаний додаток-1, що є невід'ємною частиною вказаного договору, відповідачем-3 надано не було.
Також суд звертає увагу, що згідно з умов вказаного Договору, цілісний майновий комплекс знаходився на земельній ділянці площею 4,05 га, тобто на земельній ділянці, яка існувала до здійснення її поділу.
При цьому, з наданого плану бази Рівненського управління механізації 1971 року неможливо встановити розміщення на ній спірного пожежного резервуару.
В той час, як було встановлено судом, для державної реєстрації права власності на пожежний резервуар ПрАТ "Мехбудсервіс" подані наступні документи:
1) технічний паспорт від 25.07.2017 року;
2) державний акт на право постійного користування землею серії та номер II- РВ № 001621 від 10.09.2001.
Враховуючи вищезазначене, твердження відповідача спростовуються матеріалами справи.
При цьому, технічний паспорт та державний акт на право постійного користування землею, на підставі яких зареєстровано право власності на пожежний резервуар, не підтверджує право власності на зареєстрований об'єкт нерухомості та не дає можливості встановити підстави набуття права за ПрАТ "Мехбудсервіс" на вищевказаний об'єкт нерухомості.
Так, згідно п. 1.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом Держбуду України № 127 від 24.05.2001 року, технічна інвентаризація проводиться у таких випадках:
1) перед прийняттям в експлуатацію завершених будівництвом об'єктів, у тому числі після проведення реконструкції, капітального ремонту, технічного переоснащення, реставрації, щодо яких отримано право на виконання будівельних робіт;
2) перед проведенням державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва, щодо якого отримано право на виконання будівельних робіт;
3) перед проведенням державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна, що утворився в результаті поділу, об'єднання об'єкта нерухомого майна або виділення частки з об'єкта нерухомого майна, крім випадків, коли в результаті такого поділу, об'єднання або виділення частки шляхом реконструкції завершений будівництвом об'єкт приймався в експлуатацію;
4) перед прийняттям в експлуатацію завершених будівництвом об'єктів, зазначених у пункті 9 розділу V "Прикінцеві положення" Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".
Таким чином, технічний паспорт на об'єкт нерухомості є документом, що підтверджує проведення технічної інвентаризації об'єкту та не може бути самостійною підставою виникнення права власності.
В той час, технічний паспорт може бути умовою державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна виключно у сукупності з іншими документами або відомостями, визначеними п. п. 41,42, 43 Порядку реєстрації.
Так, ПрАТ "Мехбудсервіс" для державної реєстрації не подано документів або відомостей, які у сукупності відповідають вимогам Порядку реєстрації та можуть бути підставою для реєстрації права власності на пожежний резервуар, що знаходиться за адресою: вул. Соборна, 370, м. Рівне.
Водночас, статтями 23, 24 Закону визначено перелік підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, а також перелік підстав для відмови в державній реєстрації прав.
Відповідно до п. 4-5 ч. 1 ст. 18 Закону порядок проведення державної реєстрації включає перевірку документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень, а також прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав).
Таким чином, п. п. 41, 42, 43 Порядку реєстрації визначено вичерпний перелік обов'язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на новозбудоване нерухоме майно, реєстрація якого здійснюється вперше, і з огляду на закріплені положення у статтях 9, 18, 24, 25 Закону, порядок державної реєстрації та коло повноважень державного реєстратора у ході її проведення, останній приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.
Як встановлено судом, державним реєстратором Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради Репетухою О.М., рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 35065729 від 05.05.2017 року щодо об'єкту нерухомого майна - пожежний резервуар, за адресою: Рівненська обл., м. Рівне, вул. Соборна, 370 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1240809256101), прийнято незаконно, всупереч встановленому Порядку реєстрації, за відсутності усіх необхідних документів.
З огляду на зазначене вище, державна реєстрацію права власності Приватного акціонерного товариства "Мехбудсервіс" на пожежний резервуар, що розташований за адресою: вул. Соборна, 370, м. Рівне, Рівненська обл., здійснену державним реєстратором Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради Репетухою О.М. (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 35065729 від 05.05.2017) підлягає скасуванню в судовому порядку.
Щодо визнання недійсними договорів купівлі-продажу № 92 від 03.08.2017 року, № 109 від 04.08.2017 року та припинення права власності на пожежний резервуар суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У разі визнання недійсною підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, припиняються самі цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з вимогами ч. ч. 1, 2 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним із юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності немає. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права.
Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постанові Верховного Суду від 09.12.2020 року у справі № 922/476/20.
Відповідно до ст. 658 ЦК України, право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.
Оскільки право власності ПрАТ "Мехбудсервіс" на пожежний резервуар, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який є предметом договору купівлі-продажу частки на пожежний резервуар від 03.08.2017 року № 92 та договору купівлі-продажу частки на пожежний резервуар від 04.08.2017 року № 109, укладених між ПрАТ "Мехбудсервіс" та ОСОБА_1 , зареєстровано незаконно, то ПрАТ "Мехбудсервіс" не може бути власником вказаного об'єкту нерухомості та розпоряджатися ним, зокрема відчужувати.
За встановлених судом обставин, договір купівлі-продажу (одної другої) частки у праві власності на пожежний резервуар від 03.08.2017 № 92 та договір купівлі-продажу від (одної другої) частки у праві власності на пожежний резервуар від 04.08.2017 № 109, укладені між Приватним акціонерним товариством "Мехбудсервіс" та ОСОБА_1 підлягають визнанню недійсними.
Скасування державної реєстрації права приватної власності ОСОБА_1 на пожежний резервуар, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та припинення такого права є похідними вимогами.
У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому п. 1 ч. 7 ст. 37 Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються (ч. 3 ст. 26 Закону).
З урахуванням вищенаведеного, державна реєстрація права приватної власності ОСОБА_1 на пожежний резервуар, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , здійснена приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Фесюк Т.В. (рішення про державну реєстрацію драв та їх обтяжень № 36459859 від 03.08.2017 року та № 36482637 від 04.08.2017 року) підлягає скасуванню, а право приватної власності на вказаний об'єкт нерухомості - припиненню.
Щодо визнання незаконним та скасування рішення Рівненської міської ради від 10.02.2022 № 2072 "Про продаж громадянинові ОСОБА_1 земельної ділянки несільськогосподарського призначення, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 " суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.
Положеннями ст. 12 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить, зокрема розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Статтею 65 ЗК України закріплено, що землями промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення визнаються земельні ділянки, надані в установленому порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної діяльності. Порядок використання земель промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення встановлюється законом.
Землі промисловості можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Розміри земельних ділянок, що надаються для зазначених цілей, визначаються відповідно до затверджених в установленому порядку державних норм і проектної документації, а відведення земельних ділянок здійснюється з урахуванням черговості їх освоєння (ч. ч. 2, 3 ст. 66 ЗК України).
Частинами 1, 2 ст. 127 ЗК України передбачено, що органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або передають їх у користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис) громадянам, юридичним особам та іноземним державам на підставах та в порядку, встановлених цим Кодексом. Продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності та набуття прав користування ними (оренди, суперфіцію, емфітевзису) здійснюються на конкурентних засадах (на земельних торгах) у формі електронного аукціону у випадках та порядку, встановлених главою 21 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 134 ЗК України земельні ділянки державної чи комунальної власності продаються або передаються в користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис) окремими лотами на конкурентних засадах (на земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Не підлягають продажу, передачі в користування на конкурентних засадах (на земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності, зокрема у разі розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб (ч. 2 ст. 134 ЗК України).
Таке положення законодавства спрямоване на забезпечення принципу цілісності об'єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований (слідування юридичної долі земельної ділянки долі нерухомості, що на ній розташована), закріплений у положеннях ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України.
Так, згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 120 ЗК України (в редакції чинній на дату переходу права власності на спірне нерухоме майно до ОСОБА_1 ), у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Аналогічні положення містить ст. 377 ЦК України (в редакції чинній на дату переходу права власності на спірне нерухоме майно до ОСОБА_1 ), відповідно до якої до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків).
Згідно з принципом єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, зміст якого розкривається у наведених нормах, особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття. Отже, відповідно до зазначених правових норм власники споруди мають право на користування земельною ділянкою, на якій вона розташована (пункти 51 та 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 року у справі № 921/158/18).
У постанові від 16.06.2020 року у справі № 689/26/17 Велика Палата Верховного Суду підтримала правовий висновок Верховного Суду України щодо застосування ст. 120 ЗК України, висловлений у постановах від 12.10.2016 року у справі № 6-2225цс16, від 13.04.2016 року у справі № 6-253цс16 та інших, визначивши, що у випадку переходу у встановленому законом порядку права власності на об'єкт нерухомості, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у власності особи, яка відчужила зазначений об'єкт нерухомості, у набувача останнього право власності на відповідну земельну ділянку виникає одночасно з виникненням права власності на такий об'єкт, розміщений на цій ділянці. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на розміщену на ній нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об'єкта права власності. Якщо сторони в договорі, спрямованому на відчуження будинку, не обумовили розміру земельної ділянки, на якій такий будинок розташований, то встановлення розміру здійснюється відповідно до нормативів, визначених у цій місцевості, та мети, з якою земельна ділянка використовується.
На підставі договорів купівлі-продажу від 03.08.2017 № 92, від 04.08.2017 року № 109 ОСОБА_1 на праві приватної власності належить пожежний резервуар, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , площею 33,6 кв.м.
Відповідно до ч. 9 ст. 79-1 ЗК України, земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування та державної реєстрації права власності на неї.
За відсутності в попереднього власника належним чином оформлених прав користування земельною ділянкою, на якій розміщено нерухоме майно, положення ст. ст. 120 ЗК України, 377 ЦК України в частині переходу прав на земельну ділянку до нового власника в тому ж обсязі застосуванню не підлягають.
За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право комунальної власності на спірну земельну ділянку зареєстровано за Рівненською міською радою 06.05.2021 року.
Відповідно до п. 13 ст. 120 ЗК України (на момент волевиявлення власника майна на отримання земельної ділянки - 01.06.2021 року) у разі набуття права власності на об'єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду, єдиний майновий комплекс), об'єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у постійному користуванні, особами, які не можуть набувати земельну ділянку на такому праві, вони набувають таку земельну ділянку із земель державної або комунальної власності у власність або оренду. Набувач права власності на такий об'єкт зобов'язаний протягом 30 днів з дня державної реєстрації права власності на такий об'єкт звернутися до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу йому у власність або оренду земельної ділянки, на якій розміщений такий об'єкт, що належить йому на праві власності, у порядку, передбаченому статтями 118, 123 або 128 цього Кодексу.
Орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування зобов'язаний не пізніше 30 днів з дня отримання поданого у встановленому порядку клопотання припинити право постійного користування земельною ділянкою, на якій розміщений відповідний об'єкт, та передати її у власність або оренду набувачу права власності на такий об'єкт.
Пропущення строку подання клопотання, зазначеного в абзаці першому цієї частини, не може бути підставою для відмови набувачу права власності на відповідний об'єкт у передачі йому у власність або оренду земельної ділянки, на якій розміщений такий об'єкт.
Як вбачається з матеріалів справи, в заяві ОСОБА_1 звертаючись до Управління комунальної власності виконавчого комітету Рівненської міської ради просив продати йому земельну ділянку площею 0,3052 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.
Рішенням Рівненської міської ради від 10 лютого 2022 року № 2072 вирішено продати громадянинові України ОСОБА_1 у власність шляхом викупу земельну ділянку несільськогосподарського призначення (кадастровий номер 5610100000:01:017:0255) загальною площею 3 052 кв.м., розташовану за адресою: м. Рівне, вул. Соборна, 370, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (для обслуговування виробничої бази), як власникові розташованого на цій земельній ділянці об'єкта нерухомого майна, за умови погодження експертної грошової оцінки цієї ділянки контрольною комісією з продажу земельних ділянок, створеною згідно з рішенням Рівненської міської ради від 25.07.2002 № 74 (зі змінами та доповненнями).
Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 127 ЗК України, органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або передають їх у користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис) громадянам, юридичним особам та іноземним державам на підставах та в порядку, встановлених цим Кодексом.
Продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності та набуття трав користування ними (оренди, суперфіцію, емфітевзису) здійснюються на конкурентних засадах (на земельних торгах) у формі електронного аукціону у випадках та порядку, встановлених главою 21 цього Кодексу.
За приписами ч. ч 1-3 ст. 128 ЗК України, продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної (крім земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації) та комунальної власності для потреб, визначених цим Кодексом, провадиться місцевими державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень.
Громадяни та юридичні особи, зацікавлені у придбанні земельних ділянок у власність, подають заяву (клопотання) до відповідного органу виконавчої влади або сільської, селищної, міської ради чи державного органу приватизації. У заяві (клопотанні) зазначаються місце розташування земельної ділянки, її цільове призначення, розміри та площа, а також згода на укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки.
Орган державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим або орган місцевого самоврядування у місячний строк розглядає заяву (клопотання) і приймає рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (якщо такий проект відсутній) та/або про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки (крім земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд) чи про відмову в продажу із зазначенням обґрунтованих причин відмови.
Відповідно до ч. 1 ст. 134 ЗК України, земельні ділянки державної чи комунальної власності продаються або передаються в користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис) окремими лотами на конкурентних засадах (на земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки комунальної власності або права на них, зокрема у разі розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб (ч. 2 ст. 134 ЗК України).
Виходячи з положень зазначеного вище законодавства, незастосування конкурентної процедури у виді земельних торгів допускається виключно у випадку, коли земельна ділянка державної чи комунальної власності надається фізичним або юридичним особам у користування з метою обслуговування та експлуатації виключно існуючих об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), розташованих на такій земельній ділянці та належних на праві власності зазначеним особам для їх подальшого використання, відповідно до того цільового та функціонального призначення, яке існувало на момент їх придбання.
Таке правове регулювання з боку законодавця є виправданим і логічним та створює передумови одночасно як для усунення випадків покладення на власників таких об'єктів надмірного тягаря, пов'язаного з необхідністю оформлення права землекористування, так і для недопущення ухилення учасників земельних правовідносин від дотримання положень законодавства щодо отримання земельних ділянок на конкурентних засадах та/або їх отримання з метою використання, що відрізняється від цільового використання об'єктів нерухомості, та/або у розмірі, який необґрунтовано значно перевищує площу таких об'єктів.
В пояснювальній записці до проєкту рішення Рівненської міської ради "Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 " зазначено, що на земельній ділянці знаходиться об'єкт нерухомого майна, а саме: пожежний резервуар літ. "2Б" площею 33,6 кв.м. (додаткові відомості: навіс площею - 70 кв.м., дві залізобетонні огорожі площею основи 193,6 кв.м. та 47,2 кв.м.). Площа забудови становить 104,5 кв.м., що складає 3,4% від загальної площі земельної ділянки.
Вищим господарським судом України у постанові від 24.10.2017 року № 910/24461/16 висловлено позицію про те, що розмір земельних ділянок, необхідних для обслуговування розміщеного на них майна, не є безмежним, оскільки у будь-якому випадку обумовлюється наявною у власника необхідністю використовувати майно за цільовим призначенням.
Водночас, відведена ОСОБА_1 земельна ділянка перевищує площу нерухомості, яка на ній розташована, тобто нерухоме майно займає лише 3,4% площі земельної ділянки, решта ділянки вільна від забудови.
Отримання у власність земельної ділянки в розмірах, що значно перевищують площу належній відповідачу ФОП Муляренку А.О. нерухомості передбачає дотримання процедури проведення земельних торгів у порядку, визначеному положеннями ст. ст. 134, 135 ЗК України, щодо землі вільної від забудови.
Розмір земельної ділянки, необхідної для обслуговування житлового будинку, будівлі або споруди, визначається з урахуванням чинних нормативних документів у галузі будівництва, санітарних норм та правил.
При цьому, розмір земельної ділянки, необхідної для обслуговування розміщеного на ній майна, не є безмежним, оскільки в будь-якому випадку обумовлюється наявною у власника необхідністю використовувати майно за цільовим призначенням. З'ясування в такому випадку дійсного розміру земельної ділянки, яка має бути відведена власнику майна, забезпечує розумний баланс між індивідуальними та колективними інтересами, що зумовлює пропорційність втручання.
Аналогічна позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 20.07.2022 року у справі № 910/5201/19.
Тому, приймаючи рішення, судом враховані зазначені вище норми права, а також факт неспіврозмірності виділеної земельної ділянки для обслуговування об'єкта нерухомості (пожежного резервуару), який не належить на праві власності для відповідача-2.
Отже, з врахуванням вищевикладеного, у даному випадку у ОСОБА_1 були відсутні підстави для набуття на підставі приписів ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України права власності на спірну земельну ділянку саме площею 3 052 кв.м.
З огляду на викладене, враховуючи наявність у ОСОБА_1 права власності на об'єкт нерухомості, загальною площею 33,6 кв.м., який розташований на спірній земельній ділянці, ОСОБА_1 міг набути на неконкурентних засадах право власності лише на земельну ділянку, на якій розташований даний об'єкт для його експлуатації та обслуговування.
Право власності на земельну ділянку вільну від забудови ОСОБА_1 міг набути лише на конкурентних засадах.
Формування земельної ділянки з кадастровим номером 5610100000:01:017:0255, на якій знаходиться пожежний резервуар, що перебуває на праві власності ОСОБА_1 з 2017 року, здійснено у 2021 році за заявою ПрАТ "Мехбудсервіс" шляхом поділу земельної ділянки з кадастровим номером 5610100000:01:017:0236 та відповідно до державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-РВ № 001621 з цільовим призначенням для обслуговування виробничої бази та гуртожитку для малосімейних.
Відповідно до інформації Рівненської міської ради, рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо продажу ОСОБА_1 земельної ділянки для обслуговування пожежного резервуару не приймалось.
Окрім того, як зазначено вище, законодавством передбачено перехід права на земельну ділянку без проведення земельних торгів лише для власника майна, розташованого на цій земельній ділянці та яка надається виключно з метою його обслуговування.
В той же час, оспорюваним рішенням земельну ділянку площею 0,3052 га, віднесену до земель промисловості, продано без обов'язкового врахування імперативних вимог ч. 3 ст. 66 ЗК України щодо порядку визначення її розміру, наявності такого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та не для експлуатації придбаного пожежного резервуару і використання його за функціональним призначенням, а для розміщення виробничої база, тобто майна, яке відсутнє на даній земельній ділянці.
Таким чином, рішення Рівненської міської ради від 10.02.2022 № 2072 "Про продаж громадянинові ОСОБА_1 земельної ділянки несільськогосподарського призначення, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 " прийнято з порушенням вимог ст. ст. ст. 66, 120, 134 ЗК України та ст. 377 ЦК України.
Окрім того, враховуючи відсутність правових підстав для здійснення державної реєстрації права власності на нерухоме майно та її незаконність, то у Рівненської міської ради не було підстав для продажу земельної ділянки поза аукціоном, тобто без дотримання законодавчо визначеного порядку, передбаченого ст. ст. 134, 135 ЗК України.
Статтею 6 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Згідно зі ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 9 ЗК України, п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" Рівненська міська рада повинна здійснювати передачу у власність або надання у користування земельні ділянки виключно в порядку, передбаченому ЗК України.
Згідно з ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Статтею 16 ЦК України закріплено, що кожен має право звернутись до суду за захистом порушеного права. Способами захисту є, зокрема, визнання правочину недійсним; визнання незаконним рішення органу державної влади або місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб.
Стаття 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначає, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на землю.
Оскаржуваним рішенням порушені права та інтереси держави в особі Рівненської територіальної громади, яка відповідно до ст. 13 Конституції України є власником землі та інших природних ресурсів. Держава забезпечує захист усіх суб'єктів права власності, які є рівними перед законом.
Відтак, зазначені права та охоронювані законом інтереси підлягають захисту шляхом визнання незаконним та скасування рішення Рівненської міської ради від 10.02.2022 № 2072 "Про продаж громадянинові ОСОБА_1 земельної ділянки несільськогосподарського призначення, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ".
Приймаючи рішення, судом також враховані твердження відповідачів, що у позивача відсутнє право на звернення з цим позовом в інтересах держави, щодо вказаного суд зазначає наступне.
Частинами 3, 4 ст. 53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій! заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, с порушення або загроза порушення інтересів держави.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13.02.2019 року (справа № 826/13768/16) щодо здійснення прокурором процесуального представництва держави в суді, послалася на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25.04.2018 року у справі № 806/1000/17, згідно з яким Касаційний адміністративний суд у складі VII прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.
Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.
Не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, мас відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
З огляду на вищенаведене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу в питанні рівноправності сторін судового провадження, підстави та порядок звернення прокурора до господарського суду в порядку його представництва інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено та відмінно від реалізації права на звернення до суду самого суб'єкта владних повноважень.
Звертаючись до суду з даним позовом, необхідність захисту інтересів держави обґрунтовується тим, що в межах відносин з розпорядження землями територіальної громади міста та надання у власність земельної ділянки із земель комунальної власності орган місцевого самоврядування (Рівненська міська рада) всупереч інтересам територіальної громади прийняв незаконне рішення щодо розпорядження землею, яка є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, порушивши встановлений порядок.
У даному випадку Рівненська міська рада прийняла незаконне рішення та без дотримання визначеного законом порядку продала земельну ділянку комунальної власності, а тому виступає в якості відповідача у спірних правовідносинах.
При цьому, Рівненська міська рада, як орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, не може бути позивачем, оскільки чинним законодавством не допускається збіг в одній особі позивача і відповідача (правова позиція Верховного Суду, ухвала від 02.03.2011 року у справі № 6-58303св 10).
Таким чином, у даному спорі відсутній орган, який мав би здійснювати захист порушених інтересів держави, а відтак прокурор звертається до суду як самостійний позивач.
Також у відзивах відповідач-2 та відповідач-3 зазначають, що позов подано з пропуском строку позовної давності, що жодним чином не спростовується позивачем та не обґрунтовується причини пропуску строків позовної давності та їх поважність.
Статтею 256 ЦК України закріплено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальний строк позовної давності встановлюється у три роки.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
Як свідчать матеріали справи про факт державної реєстрації права приватної власності на пожежний резервуар окружна прокуратура дізналася під час вивчення на предмет законності рішення Рівненської міської ради від 10.02.2022 № 2072 "Про продаж громадянинові ОСОБА_1 земельної ділянки несільськогосподарського призначення, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ".
Разом з тим, про допущені порушення при внесенні до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про право власності відповідача-3, а потім відповідача-2 на вищевказаний об'єкт нерухомості прокуратурі не було відомо взагалі.
З огляду на зазначене, у даному випадку строки позовної давності не пропущено.
Відповідно до ст. 17 Закону України 23.02.2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21.01.1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 28.10.2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Суд наголошує на недопустимості порушення одного з основоположних принципів правосуддя, що його було сформульовано Європейським судом з прав людини у рішенні у справі "Де Куббер проти Бельгії" (De Cubber v. Belgium) від 26.10.1984 року - має не лише здійснюватися правосуддя, ще має бути видно, що воно здійснюється.
Щодо інших доводів та заперечень сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться в рішенні суду, позаяк не покладаються судом в основу цього судового рішення, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010 року).
Статтею 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до статей 76 - 79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Отже, прокурором доведено належними та допустимими доказами ґрунтовність позову, в свою чергу відповідачами не спростовано доводів прокурора, а також не надано жодних доказів щодо правомірності реєстраційних дій, укладених договорів та прийнятого рішення.
За результатами з'ясування обставин, на які прокурор посилався як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам у їх сукупності та взаємозв'язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави до Рівненської міської ради, фізичної особи-підприємця Муляренка Андрія Олексійовича, Приватного акціонерного товариства "Мехбудсервіс" про скасування рішень про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, визнання недійсними договорів купівлі-продажу, визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
В позовній заяві прокурор просить стягнути з відповідачів на користь Рівненської обласної прокуратури судовий збір в розмірі 16 104 грн 00 коп.
В позовній заяві прокурором наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи, згідно якого прокурор вказує, що судові витрати у даній справі складаються з витрат зі сплати судового збору в сумі 16 104 грн 00 коп.
Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позову Рівненською обласною прокуратурою було сплачено 16 104 грн 00 коп. судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією від 3 травня 2023 року № 640.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на зазначене, враховуючи, що позов визнано обґрунтованим судом в повному обсязі, судові витрати у справі по сплаті судового збору в розмірі 16 104 грн 00 коп. покладаються на відповідачів у справі, по 5 368 грн 00 коп. на кожного.
Керуючись ст. ст. 73-79, 91, 123, 129, 202, 222, 233, 236-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити.
Скасувати державну реєстрацію права власності Приватного акціонерного товариства "Мехбудсервіс" на пожежний резервуар, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , здійснену державним реєстратором Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради Репетухою О.М. (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 35065729 від 05.05.2017).
Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 03.08.2017 № 92, укладений між Приватним акціонерним товариством "Мехбудсервіс" та ОСОБА_1 про передачу у приватну власність (одної другої) частки у праві власності на пожежний резервуар.
Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 04.08.2017 № 109, укладений між Приватним акціонерним товариством "Мехбудсервіс" та ОСОБА_1 про передачу у приватну власність (одної другої) частки у праві власності на пожежний резервуар.
Скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на (одну другу) частки у праві власності на пожежний резервуар, здійснену приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Фесюк Т.В. (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 36459859 від 03.08.2017), припинивши право власності ОСОБА_1 на пожежний резервуар, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на (одну другу) частки у праві власності на пожежний резервуар, здійснену приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Фесюк Т.В. (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 36482637 від 04.08.2017), припинивши право власності ОСОБА_1 на пожежний резервуар, що розташований за адресою: вул. Соборна, 370, м. Рівне, Рівненська обл.
Визнати незаконним та скасувати рішення Рівненської міської ради від 10.02.2022 № 2072 "Про продаж громадянинові ОСОБА_1 земельної ділянки несільськогосподарського призначення, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ".
Стягнути з Рівненської міської ради (33028, м. Рівне, вул. Соборна, 12-а, код ЄДРПОУ 34847334) на користь Рівненської обласної прокуратури (33028, Рівненська обл., місто Рівне, вул. 16 липня, буд. 52, код ЄДРПОУ 02910077, р/р UA228201720343130001000015371, МФО 820172, код класифікації видатків бюджету 2800, банк: Державна казначейська служба м. Київ) 5 368 (п'ять тисяч триста шістдесят вісім) грн 00 коп. витрат по оплаті судового збору.
Стягнути з фізичної особи-підприємця Муляренка Андрія Олексійовича ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Рівненської обласної прокуратури (33028, Рівненська обл., місто Рівне, вул. 16 липня, буд. 52, код ЄДРПОУ 02910077, р/р UA228201720343130001000015371, МФО 820172, код класифікації видатків бюджету 2800, банк: Державна казначейська служба м. Київ) 5 368 (п'ять тисяч триста шістдесят вісім) грн 00 коп. витрат по оплаті судового збору.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Мехбудсервіс" (33024, м. Рівне, вул. Соборна, буд. 370 б, код ЄДРПОУ 01273355) на користь Рівненської обласної прокуратури (33028, Рівненська обл., місто Рівне, вул. 16 липня, буд. 52, код ЄДРПОУ 02910077, р/р UA228201720343130001000015371, МФО 820172, код класифікації видатків бюджету 2800, банк: Державна казначейська служба м. Київ) 5 368 (п'ять тисяч триста шістдесят вісім) грн 00 коп. витрат по оплаті судового збору.
Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 4 серпня 2023 року.
Суддя Політика Н.А.