вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"31" липня 2023 р. Справа № 918/490/23
Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Політики Н.А., за участі секретаря судового засідання Костюкович Ю.С.,
розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи за позовом Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Русана Плюс"
про розірвання договору оренди та звільнення нежитлового приміщення,
у судовому засіданні приймали участь:
від позивача - Костючок С.Ю. (самопредставництво);
від відповідача - не з'явився.
Відповідно до частини 14 статті 8, статті 222 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) при розгляді судової справи здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду".
У судовому засіданні 31 липня 2023 року, відповідно до частини 1 статті 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
В травні 2023 року Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради (далі - Управління, позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Русана Плюс" (далі - Товариство, відповідач), в якій просить:
- розірвати договір оренди нежитлового приміщення від 14.04.2010 року № 1936, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Русана Плюс" та Управлінням комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради;
- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Русана Плюс" звільнити нежитлове приміщення загальною площею 359,9 кв.м., що розташоване за адресою: м. Рівне, вул. 16 Липня, 59, шляхом виселення та передати Управлінню комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради по акту прийому-передачі.
Також Управлінням зазначено, що за попереднім розрахунком судові витрати складаються із суми сплаченого судового збору в розмірі 5 368 грн 00 коп.
Викладені в позовній заяві вимоги позивач обґрунтовує порушенням Товариством істотних умов договору оренди нежитлового приміщення від 14 квітня 2010 року № 1936 щодо повного та своєчасного здійснення орендних платежів, а також щодо страхування орендованого приміщення. Зокрема позивач зазначає, що відповідач не надав Управлінню доказів страхування орендованого майна з 2021 року по 2023 року.
Ухвалою суду від 25 травня 2023 року позовну заяву Управління від 19.05.2023 року № 08-400 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 26 червня 2022 року.
26 червня 2023 року від представника відповідача на електронну адресу суду надійшло клопотання, в якому просив надати можливість ознайомитися з матеріалами справи та відкласти розгляд справи.
Ухвалою суду від 26 червня 2023 року підготовче засідання відкладено на 10 липня 2023 року.
10 липня 2023 року від представника відповідача на електронну адресу суду надійшов відзив на позовну заяву з додатками, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог Управління. Зокрема відповідач зазначає, що на виконання рішення суду у справі № 918/819/22 від 30.01.2022 року Товариством в повному обсязі сплачена заборгованість з орендної плати в розмірі 274 120 грн 87 коп. Також відповідач зазначає, що 10.07.2023 року Товариством сплачено в повному обсязі орендну плату за користування нежитловим приміщенням відповідно до договору оренди № 1936 від 14.04.2010 року. Відповідач вважає, що розмір заявленої Управлінням заборгованості не може визнаватись судом істотним для розірвання спірного договору, оскільки утворилася протягом незначного періоду та сплачена в повному обсязі Товариством на момент подання відзиву. Крім того відповідач повідомляє, що Товариством належним чином виконано п. 6.2.11 та п. 6.2.12 договору оренди від 14.04.2010 року в частині страхування орендованого нежитлового приміщення. До відзиву відповідачем долучено копію договору добровільного страхування майна № 0008/001336, копію договору добровільного страхування майна № 0008/001421, копію квитанції до платіжної інструкції № 0175110011 та докази надіслання відзиву Управлінню.
10 липня 2023 року від представника відповідача на електронну адресу суду надійшло клопотання, в якому просив відкласти розгляд справи.
Ухвалою суду від 10 липня 2023 року підготовче засідання відкладено на 24 липня 2023 року.
17 липня 2023 року від представника позивача через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшла відповідь на відзив з доказами надіслання відповідачу. Позивач вважає, що відзив Товариства є безпідставним та необґрунтованим, а тому не впливає на правомірність позовних вимог. Щодо сплати відповідачем орендної плати позивач зазначає, що недотримання Товариством договірних зобов'язань в частині здійснення щомісячних орендних платежів набуло систематичного характеру та триває протягом значного періоду часу. А тому та обставина, що відповідач усунув недоліки і сплатив заборгованість по орендним платежам за минулий період та після звернення з даним позовом до суду не змінює цього факту. Позивач звертає увагу на те, що в період з червня по грудень 2020 року відповідач взагалі не сплачував орендну плату, в 2021 році також не здійснював платежі по оренді, лише за деякі місяці було сплачено частково, а за період з грудня 2021 року по серпень 2022 року заборгованість була стягнута Управлінням в примусовому порядку за рішенням суду у справі № 918/819/22, за період з вересня 2022 року по квітень 2023 року відповідач також сплатив тільки після відкриття провадження у даній справі. Таким чином, позивач вважає, що невиконання відповідачем договірних зобов'язань по здійсненню орендних платежів в 2021-2023 роках свідчить про систематичність порушення його договірних зобов'язань і таке порушення є істотним. Також позивач зазначає, що виникла необхідність внести зміни в спірний договір, які пов'язані з тим фактом, що об'єкт оренди набув статусу архітектурної пам'ятки та був переданий на баланс Управління культури і туризму Рівненської міської ради. У зв'язку з чим позивач зазначає, що Управлінням відправлено відповідачу проект додаткової угоди до договору оренди, яка залишена без відповіді та реагування.
24 липня 2023 року від представника відповідача на електронну адресу суду надійшло клопотання про відкладення судового засідання.
Ухвалою суду від 24 липня 2023 року підготовче провадження у даній справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 31 липня 2023 року.
Представник Управління у судовому засіданні 31 липня 2023 року підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.
Відповідач у судове засідання 31 липня 2023 року не з'явився, про дату, час і місце даного засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою за підписом відповідального працівника суду про доставку електронного листа, а саме ухвали суду від 24.07.2023 року, до електронного кабінету представника Товариства (а.с. 72). В той час, 31.07.2023 року від представника Товариства на електронну адресу суду надійшло клопотання від 31.07.2023 року, в якому просить розгляд справи, призначений на 31.07.2023 року на 10:00 год., провести за відсутності відповідача та його представника. Також в клопотанні представник Товариства зазначив, що підтримує позицію, викладену у відзиві на позовну заяву, та просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України).
Враховуючи належне повідомлення відповідача про судове засідання, призначене на 31.07.2023 року, а також його клопотання від 31.07.2023 року, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності останнього.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Управління, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
14 квітня 2010 року між Управлінням комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради (далі - Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Русана" (далі - Орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення № 1936 (далі - Договір, а.с. 5-8).
Відповідно до п. 1.1. Договору Орендодавець передає, а Орендар приймає у в орендне користування нежитлову будівлю, розташовану за адресою: м. Рівне, вул. 16 Липня, 59 (далі - майно) загальною площею 359,9 кв. м., з метою використання: 155 кв.м. - розміщення офісу; 32,2 кв.м. - розміщення торговельного об'єкту з продажу непродовольчих та продовольчих товарів, крім товарів підакцизної групи; 172,7 кв.м. - розміщення кафе, що здійснює продаж товарів підакцизної групи.
Згідно п. 1.2. Договору майно належить на праві комунальної власності територіальній громаді м. Рівне в особі Рівненської міської ради на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно (серія ЯЯЯ № 448866). Реєстраційний номер в реєстрі прав на власності на нерухоме майно - 12720641.
Майно перебуває на балансі Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради. Вартість майна (визначена відповідно до звіту про оцінку майна) складає 410 500 грн 00 коп. станом на 31 грудня 2009 року (п. 1.3. Договору).
Пунктом 2.1. Договору сторони погодили, що передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в Орендаря права власності на це майно. Орендар користується ним лише протягом строку оренди.
Відповідно до п. 2.2. Договору у разі припинення чи розірвання договору майно повертається Орендарем Орендодавцю протягом семи днів з дня припинення чи розірвання договору в такому ж стані, в якому воно було отримане, про що сторонами складається акт приймання-передачі майна.
Обов'язок складання акта приймання-передачі майна покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні (п. 2.3. Договору).
Строк дії договору встановлюється з 15 квітня 2010 року по 15 квітня 2020 року (п. 3.1. Договору).
Відповідно до п. 6.1.1. Договору Орендар має право з письмового дозволу Орендодавця вносити зміни до складу орендованого приміщення (будівлі), проведення його реконструкції, технічного переоснащення, що зумовлює підвищення його вартості.
Згідно з п. 6.2.3. Договору Орендар зобов'язується використовувати та зберігати орендоване майно відповідно до умов договору, запобігати його пошкодженню, псуванню.
До обов'язків Орендаря також належить своєчасне і повне внесення орендної плати (пункт 6.2.4. Договору).
Також Орендар зобов'язується застрахувати орендоване майно. Постійно поновлювати договір страхування таким чином, щоб увесь строк оренди майно було застрахованим (пункт 6.2.11. Договору).
Крім того Орендар зобов'язується до 1 січня щорічно письмово повідомляти управління комунальною власністю про наявність договору страхування орендованого майна з наданням копії страхового полісу чи сертифікату (пункт 6.2.12. Договору).
Відповідно до п. 7.1.2 Договору Орендодавець має право звернутися до господарського суду з позовом про дострокове розірвання договору оренди, якщо Орендар: використовує приміщення не за призначенням; навмисно чи по необережності погіршує стан приміщення; не зробив капітальний ремонт у випадку передбаченому п. 6.2.6.; не виконує свої зобов'язання, передбачені договором оренди.
Також Орендодавець має право відмовитися від даного договору і вимагати повернення орендованого майна, якщо Орендар не вносить плату за користування орендованим майном протягом трьох місяців підряд. У разі відмови Орендодавця від даного договору, договір є розірваним з моменту одержання Орендарем повідомлення про відмову від договору (пункт 7.1.3. Договору).
Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Русана" реорганізувалося. У результаті реорганізації шляхом виділу було створене Товариство з обмеженою відповідальністю "Русана Плюс", яке стало правонаступником в частині прав та обов'язків Товариства з обмеженою відповідальністю "Русана" по договору оренди від 14.04.2010 року № 1936, у зв'язку із чим 21 травня 2015 року укладено додатковий договір до Договору (а.с. 9).
Також з матеріалів справи вбачається, що 21 липня 2016 року сторони уклали Додатковий договір до Договору (а.с. 11-12) в частині зміни цільового використання орендної площі та зміни розміру орендної плати, а саме:
1. Пункти 1.1. та 4.1, Договору оренди викладено в наступній редакції:
"1.1. Орендодавець передає, а Орендар приймає в орендне користування нежитлову будівлю, розташовану за адресою: м. Рівне, вул. 16 Липня, 59 (надалі - Майно) загальною площею 359,9 кв.м., з метою використання: 155 кв.м. - розміщення магазину вітчизняних промислових підприємств - товаровиробників, крім тих, що виробляють товари підакцизної групи; 32,2 кв.м. - розміщення ксерокопіювальної техніки для надання населенню послуг із ксерокопіювання документів; 172,7 кв.м. - розміщення кафе, що не здійснює продаж товарів підакцизної групи".
"4.1. Орендна плата за цим договором визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду майна, що є власністю територіальної громади міста Рівного, затвердженої рішенням Рівненської міської ради та встановлюється в сумі 5 096,37 грн. в місяць."
2. Цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 15 квітня 2020 року. Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України договірні відносини щодо використання майна площею 172,7 кв.м. під розміщення кафе, що не здійснює продаж товарів підакцизної групи та нарахування орендної плати за нього, застосовуються з 01.01.2016 року.
3. Усі інші умови договору оренди від 14.04.2010 № 1936 залишаються без змін і сторони підтверджують по них свої зобов'язання."
Крім того з матеріалів справи вбачається, що у зв'язку із виготовленням нової експертної оцінки майна, додатковим договором 16 червня 2020 року були внесені зміни до Договору (а.с. 14-15), яким майно - нежитлова будівля, яка перебуває на балансі Управління комунальною власністю (приміщення №№ 1-34 будівлі літ "А-2" згідно з технічним паспортом від 15.08.2001 р. 1, виготовленим КП "Рівненське міське бюро технічної інвентаризації") загальною площею 359,9 кв. м. та вартістю, встановленою експертним шляхом станом на 30.04.2020 р. у сумі 1 980 000 грн 00 коп., передавалася в строкове платне користування до 15.04.2025 р. Встановлений новий розмір орендної плати в сумі 11 759 грн 09 коп. в місяць.
Однак, як зазначає позивач, відповідач неналежним чином виконує взяті на себе за договором оренди зобов'язання, зокрема, орендарем систематично не сплачується орендна плата, що є порушенням умов, визначених в п. 6.2.4. Договору (щодо сплати орендної плати своєчасно та в повному обсязі).
Як зазначає позивач, станом на 1 вересня 2022 року за відповідачем рахувалась заборгованість з орендної плати в розмірі 274 120 грн 87 коп., у зв'язку із чим Управлінням було подано позов та Господарським судом Рівненської області у справі № 918/819/22 згідно рішення від 30.11.2022 року було задоволено позовну заяву Управління про стягнення з Товариства заборгованості з орендної плати в сумі 274 120 грн 87 коп. за спірним договором.
Також позивач зазначає, що 12.05.2023 року Відділом державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління було стягнуто в примусовому порядку на користь Управління заборгованість Товариства з орендної плати сумі 274 120 грн 87 коп.
Згідно тверджень позивача, оскільки відповідачем систематично не сплачується орендна плата у повному обсязі, його заборгованість станом на 01.05.2023 року становить 160 927 грн 32 коп.
Крім того позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує взяті на себе за договором оренди зобов'язання також і в частині необхідності застрахувати орендоване приміщення, що є порушенням умов, визначених в п. п. 6.2.11., 6.2.12. Договору (щодо страхування орендованого майна та повідомлення Управління).
Таким чином позивач зазначає, що договір оренди нежитлового приміщення від 14 квітня 2010 року № 1936 підлягає розірванню у судовому порядку, оскільки відповідачем систематично істотно порушуються умови Договору, зокрема у зв'язку з невнесенням відповідачем орендної плати та не застрахуванням орендованого майна.
Звертаючись до господарського суду із позовними вимогами до Товариства про розірвання договору оренди, Управлінням було наголошено, що неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором, зокрема невнесення відповідачем орендної плати та не застрахування орендованого майна є підставами для розірвання такого договору відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить з наступного.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором оренди комунального майна.
Відповідно до норм ч. ч. 1, 2 ст. 283 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
Згідно з ч. 3 ст. 283 ГК України об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.
Частиною 2 статті 285 ГК України орендар зобов'язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.
До відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 6 ст. 283 ГК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
У відповідності до ч. 1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Загальний порядок зміни та розірвання господарських договорів встановлено статтею 188 ГК України, згідно з якою зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
Частинами 1-3 ст. 291 ГК України передбачено, що одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об'єкта оренди; ліквідації суб'єкта господарювання-орендаря; загибелі (знищення) об'єкта оренди. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.
Відносини сторін регулювались також Законом України "Про оренду державного та комунального майна" (у редакції чинній на дату укладення договору оренди), який є спеціальним законом з питань оренди державного та комунального майна (далі - Закон).
Разом з тим, 03.10.2019 року було прийнято Закон України "Про оренду державного та комунального майна" № 157-IX. У розділі "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону передбачено, що він набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 1 лютого 2020 року (за виключенням окремих зазначених норм).
При цьому пунктом 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 157-IX визнано таким, що втратив чинність, Закон України "Про оренду державного та комунального майна" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 30, ст. 416 із наступними змінами) з дня введення в дію цього Закону.
Ураховуючи опублікування тексту Закону України № 157-IX в офіційному друкованому виданні "Голос України" 26.12.2019, останній набрав чинності 27.12.2019 і введений в дію з 01.02.2020, отже, з цієї дати підлягають застосуванню його норми (за винятком норм, наведених у розділі "Прикінцеві та перехідні положення").
При цьому за загальним правилом, передбаченим частиною 1 статті 5 ЦК України, якщо прийнятим нормативним актом порівняно з попереднім змінюється правове регулювання відносин в тій чи іншій сфері, то нові норми застосовуються з дати набрання ними чинності, якщо інше не визначено в самому нормативному акті (аналогічний висновок викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.10.2021 року у справі № 907/720/20, від 09.11.2021 року у справі № 908/2637/20).
Враховуючи набрання чинності новим Законом № 157-IX, питання розірвання договірних орендних відносин має вирішуватися із застосуванням наведеного Закону, який є спеціальним нормативним актом у сфері регулювання правовідносин з оренди державного та комунального майна.
Вказане не суперечить принципу "закон пізніший має перевагу над давнішим" (lex posterior derogat priori), передбаченому частиною 3 статті 5 ЦК України, згідно з якою у разі якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Відповідно до п. 7.1.2. Договору Орендодавець має право виступати з ініціативою розірвання Договору у разі невиконання Орендарем обов'язків, передбачених Договором, у тому числі несплати орендної плати своєчасно та у повному обсязі, а також не застрахування орендованого майна.
В обґрунтування позовної вимоги про розірвання Договору позивач підкреслив, що відповідачем систематично, істотно порушуються вимоги Договору, зокрема у зв'язку з невнесенням орендної плати та не застрахуванням орендованого майна.
Статтею 782 ЦК України передбачено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за найм речі протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.
Умовами Договору (п. 7.1.3.) також передбачено право Орендодавця відмовитися від даного договору і вимагати повернення орендованого майна, якщо Орендар не вносить плату за користування орендованим майном протягом трьох місяців підряд. У разі відмови Орендодавця від даного договору, договір є розірваним з моменту одержання Орендарем повідомлення про відмову від договору.
Таким чином для реалізації такої відмови позивач мав надіслати відповідачу повідомлення про відмову від Договору.
Між тим, доказів складення та направлення позивачем, також одержання відповідачем повідомлення орендодавця про відмову від Договору, як передбачено положеннями ст. 782 ЦК України та п. 7.1.3. Договору, матеріали справи не містять.
Згідно з ч. 1 ст. 783 ЦК України наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо: 1) наймач володіє та/або користується річчю всупереч договору або призначенню речі; 2) наймач без дозволу наймодавця передав річ у володіння та/або користування іншій особі; 3) наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; 4) наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.
Інших підстав для розірвання договору оренди загальне законодавство не містить, так само як і матеріали справи не містять належних і допустимих доказів, у розумінні статей 76-77 ГПК України, в підтвердження наявності випадків, обумовлених статтею 783 ЦК України як підстави для розірвання договору оренди.
Так, заявляючи вимогу про розірвання Договору, позивач послався на п. 7.1.2. Договору, Орендодавець право виступати з ініціативою щодо розірвання договору у разі невиконання або неналежного виконання Орендарем обов'язків, передбачених цим Договором.
Водночас відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України, на яку також посилається позивач при обґрунтуванні позовних вимог, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Як вказав позивач, орендар систематично порушує умови Договору, розмір заборгованості складає істотну суму, а також орендарем не виконуються зобов'язання щодо страхування орендованого майна, та такі порушення Договору, на переконання позивача, є істотними.
Умови припинення договору оренди врегульовано статтею 24 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", який є спеціальним нормативно-правовим актом у відносинах оренди комунального майна, про що було зазначено раніше.
Так, відповідно до частини 1 ст. 24 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", договір оренди припиняється у разі:
- закінчення строку, на який його укладено;
- укладення з орендарем договору концесії такого майна;
- приватизації об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря);
- припинення юридичної особи - орендаря або юридичної особи - орендодавця (за відсутності правонаступника);
- смерті фізичної особи - орендаря;
- визнання орендаря банкрутом;
- знищення об'єкта оренди або значне пошкодження об'єкта оренди.
За частиною 2 ст. 24 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди може бути достроково припинений за згодою сторін. Договір оренди може бути достроково припинений за рішенням суду та з інших підстав, передбачених цим Законом або договором.
Згідно з частиною 4 ст. 24 Закон України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди вважається припиненим в односторонньому порядку за умови встановлення факту надання орендарем недостовірної інформації про право бути орендарем відповідно до положень частин третьої і четвертої статті 4 цього Закону.
Слід зазначити, що спеціальний Закон не містить підстав саме для розірвання договору оренди, адже ним передбачено підстави для припинення договору, до яких, зокрема не віднесено несплату орендної плати протягом певного періоду та не застрахування орендованого майна.
Суд вважає доцільним акцентувати увагу на тому, що відповідно до імперативних положень частини 2 статті 24 Закону, договір оренди може бути достроково припинений за згодою сторін. Договір оренди може бути достроково припинений за рішенням суду та з інших підстав, передбачених цим Законом або договором.
Оскільки у спірних правовідносинах у співвідношенні із загальним законом (частина 2 стаття 651 ЦК України та частина 3 статті 291 ГК України) спеціальним законом є Закон України № 157-ІХ, частина 2 статті 24 якого підлягає пріоритетному застосуванню до спірних правовідносин дострокового припинення (розірвання) договору оренди державного та комунального майна, питання розірвання договірних орендних відносин має вирішуватися із застосуванням цього Закону, який є спеціальним нормативним актом у сфері регулювання правовідносин оренди державного та комунального майна, та, як наслідок, Управління має право вимагати розірвання Договору лише з підстав, передбачених цим Законом або самим Договором.
За наведених вище обставин пріоритету застосування імперативної норми частини 2 статті 24 Закону України № 157-ІХ (спеціальний закон) над нормами загального закону (частина 3 статті 291 ГК України, частина 2 статті 651 ЦК України) та над нормами Закону України № 2269-ХІІ, який з 01.02.2020 втратив чинність, позивач не довів належними та допустимими доказами наявності підстав, з якими Закон пов'язує можливість розірвання договорів оренди державного або комунального майна.
З огляду на несплату Товариством орендної плати своєчасно та у повному обсязі, а також на не застрахування орендованого майна, Управління, в порядку передбаченому ч. 2 ст. 651 ЦК України, виступило з ініціативою щодо розірвання укладеного між сторонами договору у судовому порядку, однак здійснивши ґрунтовний аналіз укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд в рамках даної справи не встановив наявності підстав його розірвання, які б передбачалися й самим Договором.
Крім того суд вважає за необхідне зазначити, що відповідачем до відзиву на позовну заяву долучено копію квитанції до платіжної інструкції № 0175110011, з якої вбачається, що 10 липня 2023 року Товариством сплачено в повному обсязі орендну плату за користування нежитловим приміщенням відповідно до договору оренди від 14 квітня 2010 року № 1936.
Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За результатами з'ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв'язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, судом встановлено відсутність підстав для задоволення позову, так як позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявності підстав, з якими Закон пов'язує можливість розірвання договору оренди комунального майна.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на зазначене, враховуючи, що в задоволенні позову судом відмовлено, судові витрати по сплаті судового збору згідно статті 129 ГПК України залишаються за позивачем.
Керуючись ст. ст. 73-79, 91, 123, 129, 202, 222, 233, 236-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 4 серпня 2023 року.
Суддя Політика Н.А.