ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
25.07.2023Справа № 910/2059/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Картавцевої Ю.В., за участю секретаря судового засідання Негоди І.А., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Камініон Холдінгз Лімітед"
до 1) Компанії "Olicon AB"
2) Державного підприємства "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій"
про визнання недійсним патенту
Представники:
від позивача: Колос М.М.
від відповідача 1: Олійник К.С., Гутнік І.В.
від відповідача 2: Запорожець Л.Г.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Камініон Холдінгз Лімітед" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Компанії "Olicon AB" та Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, в якому просить суд:
- визнати патент України № 80128 на винахід "Профільований роздільник із тонкої листової сталі для підтримки стінового облицювального покриття" від 27.08.2007 недійсним повністю;
- зобов'язати Міністерство розвитку економіки,торгівлі та сільського господарства України внести відповідні зміни до Державного реєстру патентів України на винаходи щодо визнання недійсним повністю патенту України № 80128 на винахід "Профільований роздільник із тонкої листової сталі для підтримки стінового облицювального покриття" від 27.08.2007 та опублікувати відомості про це в офіційному бюлетені "Промислова власність".
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що винахід за патентом України № 80128 не відповідає умовам патентоздатності, за критерієм "винахідницький рівень", у зв'язку з чим підлягає визнанню недійсним згідно ст. 33 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі".
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.02.2021 здійснено процесуальне правонаступництво Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України шляхом заміни співвідповідача у справі №910/2059/20 - Міністерство економічного розвитку, торгівлі та сільського господарства України на його правонаступника Державне підприємство "Український інститут інтелектуальної власності".
Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.12.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2022: позов задоволено; Патент на Винахід визнано недійсним; зобов'язано державне підприємство "Український інститут інтелектуальної власності" внести зміни до Реєстру щодо визнання недійсним Патенту на Винахід та опублікувати відомості про це в Бюлетені; здійснено розподіл судових витрат.
Поряд з цим, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2022 було здійснено процесуальне правонаступництво у справі №910/2059/20 шляхом заміни відповідача-2 - Державного підприємства "Український інститут інтелектуальної власності" на Державну організацію "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" (ідентифікаційний код: 44673629, місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Глазунова, будинок 1).
Постановою Верховного Суду від 28.03.2023 постановлено: задовольнити касаційну скаргу компанії "Olicon AB"; скасувати рішення господарського суду міста Києва від 09.12.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2022 у справі № 910/2059/20 та передати справу на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
04.04.2023 справа № 910/2059/20 надійшла до Господарського суду міста Києва.
За наслідками проведеного автоматизованого розподілу справу № 910/2059/20 передано для розгляду судді Картавцевій Ю.В.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Відповідно до ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах щодо захисту прав інтелектуальної власності, крім справ про стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Зважаючи на наведені імперативні приписи пункту 4 ч. 4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України, дана справа підлягає розгляду в порядку загального позовного провадження.
Згідно з приписами статті 181 Господарського процесуального кодексу України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2023 суд ухвалив: прийняти справу № 910/2059/20 до розгляду; справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 09.05.2023.
01.05.2023 через відділ діловодства суду від відповідача 1 надійшов відзив, до якого додано клопотання про призначення повторної судової експертизи.
04.05.2023 через відділ діловодства суду від відповідача 2 надійшов відзив.
09.05.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача 2.
У підготовче засідання 09.05.2023 прибули представники сторін.
Відповідно до ст. 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.
З метою належної підготовки справи для розгляду у підготовчому засіданні 09.05.2023 судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та задоволено клопотання позивача та оголошено перерву до 20.06.2023.
15.05.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача 1 та заперечення на клопотання про призначення повторної комплексної експертизи.
19.06.2023 через відділ діловодства суду від відповідача 2 надійшли пояснення щодо доцільності призначення повторної судової експертизи.
У підготовче засідання 20.06.2023 прибули представники сторін.
У підготовчому засіданні судом оголошено перерву до 27.06.2023.
У підготовче засідання 27.06.2023 прибули представники сторін.
Представники відповідача 1 та відповідача 2 підтримали клопотання про призначеня повторної експертизи, представник позивача проти задоволення зазначеного клопотання заперечив.
Розглянувши клопотання відповідача 1 про призначення повторної комплексної судової експертизи, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Приписами ч. 1 ст. 106 ГПК України визначено, що комплексна експертиза проводиться не менш як двома експертами з різних галузей знань або з різних напрямів у межах однієї галузі знань.
Згідно з ч. 2 ст. 107 ГПК України за наявності сумнівів у правильності висновку експерта (необґрунтованість, суперечність з іншими матеріалами справи тощо) за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи суд може призначити повторну експертизу, доручивши її проведення іншим експертам.
Так, обґрунтовуючи клопотання відповідач 1 зазначає, що наявний у матеріалах справи висновок експерта Стародубова І.В. № 010-СІВ/20 від 09.06.2021 є неповним, необґрунтованим та суперечить іншим матеріалам справи. Зокрема, експертна оцінка результатів становить лише близько 10% дослідницької частини, висновок не містить докладного опису проведеного експертом дослідження, зроблені експертом висновки є взаємосуперечливими, посилання на методичні та нормативно-правові акти у висновку здійснено без урахування редакції нормативно-правових актів, які були чинними станом на дату подання заявки, за якою видано оскаржуваний патент, експертом порушено вимоги до тлумачення формули винаходу та суттєвих ознак, висновок № 010-СІВ/20 від 09.06.2021 суперечить матеріалам справи, у тому числі й висновку експерта Жихарева О.С.
Відповідач 2 підтримує викладені відповідачем 1 доводи та зазначає, що для повного, всебічного з'ясування обставин справи та правильного вирішення спору є необхідним та доцільним призначення повторної експертизи.
Позивач проти задоволення клопотання відповідача 1 заперечує та вказує, що наявний у матеріалах справи висновок № 010-СІВ/20 від 09.06.2021 є належним і допустимим доказом.
Так, повторною визнається судова експертиза, у проведенні якої експерт досліджує ті ж самі об'єкти і вирішує ті ж самі питання, які досліджувалися і вирішувалися у первинній судові експертизі. Нові об'єкти на дослідження повторної судової експертизи подаватися не можуть, так само як не можуть ставитися на її вирішення питання, які не розглядалися попередньою експертизою.
Повторна судова експертиза призначається з ініціативи суду або за клопотанням учасників процесу, якщо висновок експерта визнано необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи, або коли він викликає сумнів у його правильності, або за наявності істотного порушення норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи. Повторну судову експертизу може бути призначено також, якщо є розходження у висновках кількох експертів і їх неможливо усунути шляхом одержання додаткових пояснень експертів у судовому засіданні. Повторну судову експертизу слід доручати іншому експерту (експертам).
Так, фактично доводи відповідача 1 щодо доцільності призначення повторної експертизи зводяться до незгоди з висновком експерта № 010-СІВ/20 від 09.06.2021, однак, суд зазначає, що сама по собі незгода з висновком без наведення обґрунтованих мотивів та надання доказів на підтвердження таких мотивів не може бути підставою для призначення повторної експертизи.
Приписами статті 104 ГПК України визначено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
При цьому, застосовуючи положення ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Європейський суду з прав людини у справах "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 зазначає, що критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.
Суд зазначає, що відповідачами не доведено наявності підстав, які в силу приписів ст. 107 ГПК України є підставами для призначення повторної судової експертизи, а наявні в матеріалах справи № 910/2059/20 докази дозволяють повно та всебічно з'ясувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору в даній справі. У свою чергу, призначення такої експертизи за відсутності об'єктивної потреби може призвести до безпідставного затягування розгляду справи, що порушить право позивача на вирішення спору в межах розумних строків.
Зважаючи на викладене в сукупності, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для призначення повторної експертизи, з огляду на що відмовив у задоволенні клопотання відповідача 1.
У підготовчому засіданні 27.06.2023 судом з'ясовано, що в процесі підготовчого провадження у даній справі вчинені всі необхідні дії передбачені ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Відповідно до п. 18 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті.
За наслідками підготовчого засідання судом закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті на 25.07.2023.
У судове засідання 25.07.2023 прибули представники сторін.
Представник позивача підтримав позовні вимоги, представники відповідача 1 та відповідача 2 проти задоволення позовних вимог заперечили.
У судовому засіданні 25.07.2023 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши докази, суд
Як вбачається з матеріалів справи, позивач (Товариство) є власником патенту України № 15220 на промисловий зразок "Комплект профілів для вентильованих фасадів "Сканрок", зареєстрованого Державною службою інтелектуальної власності України (правонаступником якого є Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України) на підставі заявки № s200700163 від 31.01.2007, про що 25.10.2007 в офіційному бюлетені "Промислова власність" № 17/2007 здійснено відповідну публікацію.
Такого права Товариство набуло на підставі договору про передачу права власності на промисловий зразок від 29.05.2017 (далі - Договір), про що здійснено публікацію в Бюлетені № 15 від 10.08.2017.
11.08.2017 між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сканрок" (далі - ТОВ "Сканрок") укладено ліцензійні договори, зокрема ліцензійний договір, за яким Товариство передало ТОВ "Сканрок" виключну ліцензію на право використання на території України промислового зразка за Патентом №15220 у порядку та на умовах цього договору.
У свою чергу, Компанія "Olicon AB" (Компанія) є власником патенту України № 80128 на винахід "Профільований роздільник із тонкої листової сталі для підтримки стінового облицювального покриття", зареєстрований на підставі заявки № 20041109448 від 03.06.2003, про що 27.08.2007 в офіційному бюлетені "Промислова власність" № 13/2007 здійснено відповідну публікацію.
За доводами Товариства, ТОВ "Сканрок" тривалий час - понад 10 років (з серпня 2017 року на підставі згаданих ліцензійних договорів, а до цього - на підставі ліцензійних угод з попередніми власниками відповідних об'єктів інтелектуальної власності) виготовляє та постачає на ринок будівельних матеріалів продукцію - навісні вентильовані фасадні системи "Сканрок", які, зокрема, включають у себе комплект профілів із застосуванням Промислового зразка за Патентом №15220.
Позивач стверджує, що ТОВ "Сканрок" неодноразово повідомляло Товариство про те, що на ринку України розповсюджується продукція, зокрема, навісні вентильовані фасадні системи МАРМОРОК ("Marmoroc®"), які створюють конкуренцію фасадним системам СКАНРОК ("SCANROC"), а їх виробники/дилери "переманюють клієнтів ТОВ "Сканрок" та "відбирають" у ТОВ "Сканрок" замовлення, позбавляючи його основної мети господарської діяльності - отримання прибутку.
Крім того, за позовом Компанії Господарським судом міста Києва було порушено провадження у справі №910/21658/17 про визнання недійсним Патенту №15220; позов пред'явлено до Товариства та Міністерства, позовні вимоги мотивовано невідповідністю Патенту №15220 критерію "новизна" на момент подачі заявки на його реєстрацію. Висновок призначеної у справі судової експертизи від 05.03.2019 №319/18 спростував позовні вимоги Компанії, а 16.04.2019 було залишено позов без розгляду на підставі заяви Компанії.
Аналогічні позовні вимоги стали предметом розгляду ще в одному судовому спорі: Господарським судом міста Києва було порушено провадження у справі №910/21726/17 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельна компанія "ОНДО" до Товариства, Міністерства, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, - Компанія, про визнання недійсними патентів України №9783 та №15220. Позовні вимоги обґрунтовувалися невідповідністю патентів критерію "новизна" на момент подачі заявки на їх реєстрацію. Відсутність "новизни" при реєстрації Патенту №15220 позивач у зазначеній справі, серед іншого, підтверджував раніше зареєстрованим Патентом. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.05.2023 у відповідній справі апеляційну скаргу Камініон Холдінгз Лімітед на рішення Господарського суду м. Києва від 27.05.2019 у справі №910/21726/17 задоволено частково; рішення Господарського суду м. Києва від 27.05.2019 у справі №910/21726/17 скасовано в частині визнання недійсним повністю патенту України №15220 на промисловий зразок "Комплект профілів для вентильованих фасадів "Сканрок", власником якого є Камініон Холдінгз Лімітед та зобов'язання Державного підприємства "Український інститут інтелектуальної власності" внести відомості про визнання патенту України №15220 на промисловий зразок "Комплект профілів для вентильованих фасадів "Сканрок" недійсним повністю до Державного реєстру патентів України на промислові зразки та опублікувати відомості про це в офіційному бюлетені "Промислова власність" та прийнято в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.
У зв'язку з наведеним Товариством зазначається, що:
- посилаючись на Патент, Компанія створює перешкоди для реалізації Товариством своїх прав на Патент №15220, а відтак порушує охоронюваний законом інтерес позивача;
- інтерес Товариства у вказаному ліцензійному договорі від 11.08.2017 пов'язаний не лише з отриманням винагороди (щорічних платежів) за надане ТОВ "Сканрок" право використання Промислового зразка за Патентом №15220, але й з фактичною реалізацією Товариством свого права на використання вказаного патенту з метою уникнення можливості втрати права вільно розпоряджатися цим патентом з підстав, передбачених частиною другою статті 23 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки";
- потенційна втрата єдиного ліцензіата, якому надана виключна ліцензія на використання в Україні Патенту №15220, має критичне значення для інтересів позивача і може позбавити його права вільно користуватися та розпоряджатися вказаним патентом;
- Патент, виданий на непатентоспроможиий винахід (який не відповідає критерію патентоздатності "винахідницький рівень"), створює перешкоди у господарській діяльності ліцензіата позивача - ТОВ "Сканрок", що в умовах конкуренції забезпечує перевагу Компанії та її партнерів/дилерів перед іншими суб'єктами господарювання на ринку, а відтак порушує охоронюваний законом інтерес позивача, який полягає у вільному користуванні та розпорядженні Патентом №15220.
З огляду на викладене, позивач просить суд:
- визнати патент України № 80128 на винахід "Профільований роздільник із тонкої листової сталі для підтримки стінового облицювального покриття" від 27.08.2007 недійсним повністю;
- зобов'язати Міністерство розвитку економіки,торгівлі та сільського господарства України внести відповідні зміни до Державного реєстру патентів України на винаходи щодо визнання недійсним повністю патенту України № 80128 на винахід "Профільований роздільник із тонкої листової сталі для підтримки стінового облицювального покриття" від 27.08.2007 та опублікувати відомості про це в офіційному бюлетені "Промислова власність".
Відповідач 1 проти задоволення позовних вимог заперечує та, зокрема, зазначає наступне:
1) позивачем не доведено порушення його прав та інтересів оспорюваним патентом, оскільки, патент на промисловий зразок захищає права на зовнішні форми (дизайн) продукту, а не права на технічне рішення, втілене у продукті. Так, позивачу належить патент на промисловий зразок, який охороняє лише зовнішній вигляд виробу, тоді-як, відповідачу 1 належать права на винахід, що охороняє технологічний процес. У свою чергу, матеріали справи не містять доказів на підтвердження наявності у позивача прав на використання певної технології чи процесу, тобто, позивачем не надано будь-яких доказів на підтвердження порушення його прав оспорюваним патентом № 80128. Посилання позивача на наявність судових справ № 910/21658/17 та № 910/21726/17 не підтверджує обставину порушення його прав та інтересів, оскільки, суттєвим для розгляду справи про визнання недійсним патенту на промисловий зразок є встановлення факту загальнодоступності інформації, що міститься в різних джерелах, зокрема, в патентній документації, безвідносно чинності прав, тобто, дійсності патенту;
2) патент України № 80128 на винахід був виданий відповідно до порядку, встановленого законодавством про охорону прав на винаходи, а відомство, приймаючи рішення про видачу патенту не порушило жодної з вимог законодавства України, діяло відповідно до Закону № 3687-ХІІ, Правил та принципів, встановлених ст. 19 Конституції України;
3) наявний у матеріалах справи висновок за результатами судової експертизи у сфері інтелектуальної власності, проведеної судовим експертом Стародубовим І.В. №010-СІВ/20 від 09.06.2021, в якому встановлено, що винахід "Профільований роздільник із тонкої листової сталі для підтримки стінового облицювального покриття" за патентом України № 80128 від 27.08.2007 не відповідає умові патентоздатності "винахідницький рівень" не є належним і допустимим доказом, а тому має не братися судом до уваги;
4) обставина відповідності винаходу за патентом № 80128 умові патентоздатності «винахідницький рівень» підтверджується, зокрема, висновком судового експерта Жихарева О.С. за результатами проведення експертизи об'єктів інтелектуальної власності № 3 від 11.08.2020;
5) позивачем пропущено строк позовної давності на звернення до суду з даним позовом.
Відповідач 2, також, заперечує проти задоволення позовних вимог, підтримує доводи відповідача 1 та, зокрема, зазначає, що видача патенту № 80128 здійснена за заявкою на видачу патенту на винахід, поданою за міжнародною процедурою РСТ і містить Звіт про пошук, здійснений компетентним Міжнародним пошуковим органом, тобто, патентоздатність оспорюваного патенту була підтверджена за міжнародною процедурою; позивачем не доведено порушення його прав, а тому в позивача відсутні підстави для звернення за захистом до суду.
Верховний Суд, скасовуючи рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2022 зі справи № 910/2059/20 про задоволення позовних вимог та передаючи справу на новий розгляд, зазнавив, що судами попередніх інстанцій у розгляді справи не встановлено обставин та не досліджено доказів на підтвердження того, яким чином використання відповідачем спірного Патента на Винахід перешкоджало або негативно позначалося на використані позивачем Патенту №15220 на Промисловий зразок.
Відповідно до ч. 5 ст. 310 Господарського процесуального кодексу України висновки суду касаційної інстанції, у зв'язку з якими скасовано судові рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.
Відтак, враховуючи висновки суду касаційної інстанції, викладені у постанові від 28.03.2023 у справі № 910/2059/20, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, з огляду на те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 154 Господарського кодексу України, відносини, пов'язані з використанням у господарській діяльності та охороною прав інтелектуальної власності, регулюються Господарським кодексом України та іншими законами.
До відносин, пов'язаних з використанням у господарській діяльності прав інтелектуальної власності, застосовуються положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України та іншими законами (ч. 2 ст. 154 Господарського кодексу України).
Статтею 418 Цивільного кодексу України визначено, що право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.
Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України № 18-рп/2004 від 01.12.2004 під охоронюваними законом інтересами необхідно розуміти прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам. Отже, охоронюваний законом інтерес є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони.
Аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
Так, судом було встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Камініон Холдінгз Лімітед" є власником патенту України № 15220 на промисловий зразок "Комплект профілів для вентильованих фасадів "Сканрок", зареєстрованого Державною службою інтелектуальної власності України (правонаступником якого є Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України) на підставі заявки № s200700163 від 31.01.2007, про що 25.10.2007 в офіційному бюлетені "Промислова власність" № 17/2007 здійснено відповідну публікацію.
У свою чергу, Компанія "Olicon AB" є власником патенту України № 80128 на винахід "Профільований роздільник із тонкої листової сталі для підтримки стінового облицювального покриття", зареєстрований на підставі заявки № 20041109448 від 03.06.2003, про що 27.08.2007 в офіційному бюлетені "Промислова власність" № 13/2007 здійснено відповідну публікацію.
Відповідно до частини 1-2 ст. 462 Цивільного кодексу України (тут і далі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), набуття права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок засвідчується патентом. Обсяг правової охорони визначається формулою винаходу, корисної моделі, сукупністю суттєвих ознак промислового зразка.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» патент - охоронний документ, що засвідчує пріоритет, авторство і право власності на винахід (корисну модель).
Статтею 464 Цивільного кодексу України визначено, що майновими правами інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок є: - право на використання винаходу, корисної моделі, промислового зразка; - виключне право дозволяти використання винаходу, корисної моделі, промислового зразка (видавати ліцензії); - виключне право перешкоджати неправомірному використанню винаходу, корисної моделі, промислового зразка, в тому числі забороняти таке використання; - інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом. Майнові права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок належать володільцю відповідного патенту, якщо інше не встановлено договором чи законом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 5 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки» правова охорона надається промисловому зразку, що не суперечить публічному порядку, загальновизнаним принципам моралі та відповідає критеріям охороноздатності. Промисловим зразком може бути зовнішній вигляд виробу або його частини, що визначається, зокрема, лініями, контурами, кольором, формою, текстурою та/або матеріалом виробу, та/або його оздобленням.
Згідно з ч. 7 ст. 5 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки» обсяг правової охорони, що надається на зареєстрований промисловий зразок, визначається зображенням промислового зразка, внесеного до Реєстру. Обсяг правової охорони промислового зразка включає будь-який інший промисловий зразок, що не справляє на інформованого користувача відмінного загального враження. Для визначення обсягу правової охорони береться до уваги ступінь свободи автора під час створення промислового зразка.
Разом з тим, частинами 1, 2 статті 6 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» визначено, що правова охорона надається винаходу (корисній моделі), що не суперечить публічному порядку, загальновизнаним принципам моралі та відповідає умовам патентоздатності. Об'єктом винаходу, правова охорона якому надається згідно з цим Законом, може бути продукт (пристрій, речовина, штам мікроорганізму, культура клітин рослини і тварини тощо), процес (спосіб). Об'єктом корисної моделі, правова охорона якій надається згідно з цим Законом, може бути пристрій або процес (спосіб).
Обсяг правової охорони, що надається, визначається формулою винаходу або корисної моделі. Тлумачення формули здійснюється в межах опису винаходу, корисної моделі та відповідних креслень (ч. 5 ст. 6 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі»).
Таким чином, належний відповідачу 1 оспорюваний патент і належний позивачу патент №15220 захищають права на різні об'єкти інтелектуальної власності, оскільки, патент позивача на промисловий зразок захищає права на зовнішні форми (дизайн) продукту, а патент відповідача 1 на винахід охороняє технологічний процес.
Відтак, в межах даної справи підлягає з'ясуванню обставина того, яким чином використання відповідачем спірного Патенту на Винахід перешкоджало або негативно позначалося на використані позивачем Патенту №15220 на Промисловий зразок.
Так, порушення відповідачем 1 законного інтересу позивача, за твердженням останнього, полягає в створенні відповідачем 1 перешкод у господарській діяльності ліцензіата позивача - ТОВ "Сканрок", що в умовах конкуренції забезпечує перевагу Компанії та її партнерів/дилерів перед іншими суб'єктами господарювання на ринку та може призвести до втрати єдиного ліцензіата, якому надана виключна ліцензія на використання в Україні Патенту №15220, щодо чого суд зазначає наступне.
З наявного в матеріалах справи листа ТОВ «Сканрок» № 23/1/20 від 04.02.2020 адресованого Камініон Холдінгз Лімітед вбачається, що ТОВ «Сканрок» поінформував позивача про те, що навісні вентильовані фасалі системи Marmoroc®/МАРМОРОК, які розповсюджуються на ринку України створюють загрозливу конкуренцію фасадним системам СКАНРОК/SCANROC, позбавляють TOB "Сканрок" замовлень та перешкоджають господарській діяльності ТОВ "Сканрок". Таким чином, у зв?язку із загрозливою тенденцією та втратою ТОВ "Сканрок" основної частини замовлень через дії виробників та дилерів фасадних систем Marmoroc®/МАРМОРОК, у ТОВ "Сканрок" існують ризики втрати усіх каналів збуту та, як наслідок, потенційної втрати необхідності у Ліцензійних договорах від 11 серпня 2017 року, укладених між Камініон Холдінгз Лімітед та ТОВ "Сканрок", в тому числі у Ліцензійному договорі про отримання виключної ліцензії на право використання на території України промислового зразка за патентом України № 15220.
Так, за змістом ст. 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції» економічна конкуренція (конкуренція) - змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.
Частиною 1 статті 1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» передбачено, що недобросовісною конкуренцією є будь-які дії у конкуренції, що суперечать торговим та іншим чесним звичаям у господарській діяльності.
Недобросовісною конкуренцією є, зокрема: неправомірне використання позначень, неправомірне використання товару іншого виробника, копіювання зовнішнього вигляду виробу, порівняльна реклама та інше.
У свою чергу, правомірне здобуття суб'єктом господарювання певних переваг на відповідному ринку відповідає приписам чинного законодавства та не може вважатися порушенням прав та інтересів інших суб'єктів господарювання, які працюють на цьому ж ринку.
Так, викладені ліцензіатом позивача в листі № 23/1/20 від 04.02.2020 твердження щодо перешкоджання відповідачем 1 діяльності ТОВ «Сканрок» (обставини недобросовісної конкуренції) жодними належними доказами не підтверджені, відтак, не можуть бути взяті судом до уваги.
Так само, наразі в матеріалах справи відсутні докази розірвання ліцензійних договорів, укладених між Камініон Холдінгз Лімітед та ТОВ "Сканрок" (зокрема, про отримання виключної ліцензії на право використання на території України промислового зразка за патентом України № 15220), тому, твердження позивача про "потенційну втрату" ним ліцензіата має характер припущення "на майбутнє", яке не може бути покладене в основу судового рішення.
Щодо посилання позивача на наявність судових спорів (справи №№ 910/21658/17, 910/21726/17), як на обставину порушення прав позивача на Патент №15220, суд зазначає наступне.
Так, за позовом Компанії Господарським судом міста Києва було порушено провадження у справі №910/21658/17 про визнання недійсним Патенту №15220; позов пред'явлено до Товариства та Міністерства, позовні вимоги мотивовано невідповідністю Патенту №15220 критерію "новизна" на момент подачі заявки на його реєстрацію. Висновок призначеної у справі судової експертизи від 05.03.2019 №319/18 спростував позовні вимоги Компанії, а 16.04.2019 судом було залишено позов без розгляду на підставі заяви Компанії.
Аналогічні позовні вимоги стали предметом розгляду ще в одному судовому спорі: Господарським судом міста Києва було порушено провадження у справі №910/21726/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельна компанія "ОНДО" до Товариства, Міністерства, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, - Компанія, про визнання недійсними патентів України №9783 та №15220. Звертаючись до суду з позовом позивач вважав, що Патенти № 9783, 15220 порушують його права та охоронювані законом інтереси з огляду на те, що ТОВ «Сканрок» звернулось до господарського суду з позовом до ТОВ «ВТК «Ондо» про припинення порушення майнових прав на промислові зразки (справа № 910/18075/17). ТОВ «Сканрок», обґрунтовуючи позовні вимоги у справі № 910/18705/17 стверджувало, що ТОВ «ВТК «Ондо» здійснює продаж продукції із застосуванням Промислових зразків за патентів України №9783 та №15220 неправомірно з порушенням майнових прав ТОВ «Сканрок» (як ліцензіата відповідно до укладеного з Камініон Холдінгз Лімітет ліцензійного договору від 11.08.2017 про використання зазначених промислових зразків). Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.05.2023 у відповідній справі апеляційну скаргу Камініон Холдінгз Лімітед на рішення Господарського суду м. Києва від 27.05.2019 у справі №910/21726/17 задоволено частково; рішення Господарського суду м. Києва від 27.05.2019 у справі №910/21726/17 скасовано в частині визнання недійсним повністю патенту України №15220 на промисловий зразок "Комплект профілів для вентильованих фасадів "Сканрок", власником якого є Камініон Холдінгз Лімітед та зобов'язання Державного підприємства "Український інститут інтелектуальної власності" внести відомості про визнання патенту України №15220 на промисловий зразок "Комплект профілів для вентильованих фасадів "Сканрок" недійсним повністю до Державного реєстру патентів України на промислові зразки та опублікувати відомості про це в офіційному бюлетені "Промислова власність" та прийнято в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Підставою для визнання недійсним патенту №15220 було визначено підпункт "а" пункту 1 статті 25 цього Закону України «Про охорону прав на промислові зразки» - невідповідність запатентованого промислового зразка умові патентоспроможності - новизні.
Суд зазначає, що суттєвим для розгляду справи про визнання недійсним патенту на промисловий зразок є встановлення факту загальнодоступності інформації, що міститься в різних джерелах, зокрема, в патентній документації, безвідносно чинності прав, тобто, дійсності патенту.
Більше того, підставою для подання позову у справі №910/21726/17 стала саме обставина звернення ТОВ «Сканрок» (ліцензіата позивача) до суду з позовом про припинення порушення майнових прав на промислові зразки за патентами України № 15220 та № 9783 (справа № 910/18705/17).
Суд звертає увагу, що в межах розгляду вказаних вище справ, зокрема, не встановлювалися обставини щодо того, яким чином використання відповідачем 1 патенту № 80128 на винахід перешкоджало або негативно позначалося на використані позивачем патенту №15220 на промисловий зразок, тобто, не встановлювалися обставини, які б могли бути преюдиційними для вирішення даного спору.
При цьому, щодо вжиття судом у межах розгляду справи № 910/21658/17 заходів забезпечення позову (заборона передачі права власності на патент України № 15220, відмови від патенту, укладання ліцензійних договорів за патентом), на які вказує позивач, як на обставину порушення його прав та інтересів, оскільки, було обмежено господарську діяльність Товариства, суд зазначає про таке.
Так, у постанові від 03.11.2020 у справі № 910/7716/20 Верховний Суд зазначив, що у справах, пов'язаних з визнанням охоронних документів недійсними, можливе застосування заходів до забезпечення позову у вигляді заборони відповідачеві - володільцеві спірного документа передавати будь-якій особі (особам) право власності на об'єкт інтелектуальної власності та/або надавати будь-якій особі (особам) дозвіл (видавати ліцензію) на використання об'єкта інтелектуальної власності. Такі заходи мають на меті, зокрема запобігти невиправданому розширенню кола осіб, прав та інтересів яких стосуватиметься судове рішення, а відтак - утрудненню чи неможливості виконання цього рішення.
Заборона володільцеві спірного документа передавати право власності на об'єкт інтелектуальної власності не тягне за собою майнових наслідків для власника, такі заходи забезпечують збалансованість інтересів сторін, оскільки спрямовані саме на зупинення ймовірного порушення прав позивача на відповідний об'єкт інтелектуальної власності, за захистом яких (прав) він і звернувся до суду, і не мають своїм наслідком будь-якого перешкоджання господарській діяльності відповідача.
Суд зазначає, що позивачем не вказано в чому саме полягало обмеження його господарської діяльності та не надано доказів на підтвердження таких доводів.
Більше того, з ухвали суду про забезпечення позову в справі № 910/21658/17 не вбачається, що підставою такого забезпечення стали, зокрема, обставини можливого використання позивачем технологій, які охороняються спірним патентом, що належить відповідачу 1.
Відтак, сам по собі судовий розгляд справ № 910/21658/17 та № 910/21726/17, тобто вчинення учасниками справ і судом певних процесуальних дій, не може вважатися порушенням прав позивача на Патент №15220.
Так, зокрема, позивачем не доведено як обставину застосування ним певної технології чи процесу при виготовленні продукції із застосуванням промислового зразка за патентом №15220, що прямо чи опосередковано співвідносилося б з винаходом, що охороняється оспорюваним патентом № 80128, так і доказів на підтвердження вчинення відповідачем 1, як власником спірного патенту, дій для створення перешкод у господарській діяльності позивача, зокрема, перешкод у використанні позивачем патенту № 15220 (направлення позивачу листів та/або звернення до суду з позовом про припинення порушення прав відповідача 1 на винахід за спірним патентом).
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Зважаючи на викладене в сукупності, суд приходить до висновку, що позивачем в межах розгляду справи № 910/2059/20 не доведено факту порушення відповідачем 1 прав та законних інтересів позивача внаслідок використання спірного патенту на винахід.
Суд зазначає, що відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.
Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 07.04.2021 у справі № 910/1255/20, від 21.04.2021 у справі № 904/5480/19, від 12.12.2019 у справі № 910/13266/18, від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17.
З огляду на викладене, зважаючи на те, що ТОВ "Камініон Холдінгз Лімітед" не доведено наявності обставин, які б підтверджували порушення відповідачем 1 його права чи охоронюваного законом інтересу, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про визнання патенту України № 80128 на винахід "Профільований роздільник із тонкої листової сталі для підтримки стінового облицювального покриття" від 27.08.2007 недійсним повністю та відповідно похідної вимоги про зобов'язання відповідача 2 внести відповідні зміни до Державного реєстру патентів України на винаходи щодо визнання недійсним повністю патенту України № 80128 на винахід "Профільований роздільник із тонкої листової сталі для підтримки стінового облицювального покриття" від 27.08.2007 та опублікувати відомості про це в офіційному бюлетені "Промислова власність", а відтак, відмовляє у задоволенні позовних вимог повністю.
Щодо заяви про застосування наслідків спливу строків позовної давності, то суд зазначає, що сплив позовної давності є підставою для відмови у позові та застосовується тільки до обґрунтованих позовних вимог.
Оскільки, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, то відмовляє в задоволенні такого позову саме з цієї підстави.
Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору та витрати відповідача 1 зі сплати судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг покладаються на позивача з огляду на відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У позові відмовити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Камініон Холдінгз Лімітед" (113, Георгіоу Гріва Дігені, Астромерітіс, П.С., 2722, Нікосія, Кіпр, реєстраційний номер НЕ 213356) на користь Компанії "Olicon AB" (P.O.Box 274, S-731 26 Koping, Sweden) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 6 306 (шість тисяч триста шість) грн 00 коп. та витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги в розмірі 8 408 (вісім тисяч чотириста вісім) грн. 00 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 04.08.2023
Суддя Ю.В. Картавцева