ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
04.08.2023Справа № 910/4786/22
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС"
до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта"
про стягнення 33 093,79 грн
Суддя Зеленіна Н.І.
Без виклику представників сторін.
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АРКС" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" про стягнення суми страхового відшкодування у розмірі 33 093,79 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у матеріалах справи документами.
18.07.2022 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує проти позову та зазначає, що ТДП сталася з вини страхувальника позивача, а відтак підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Ухвалою суду від 16.09.2022 призначено у справі судове автотехнічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України.
06.06.2023 через відділ діловодства суду від Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України надійшов висновок експерта від 25.05.2023 разом із матеріалами справи.
Ухвалою суду від 14.06.2023 поновлено провадження у справі та встановлено сторонам строк для подання до суду письмових пояснень по суті спору з урахуванням висновку експерта.
04.07.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли пояснення по суті спору.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
26.01.2021 у м. Вінниця сталося ДТП за участю автомобіля Seat, днз НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля Kia, днз НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 . Результати ДПТ водії оформили у повідомленням про ДТП (європротокол).
У результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено застрахований позивачем автомобіль марки Kia, днз НОМЕР_2 .
На момент ДТП автомобіль марки Kia, днз НОМЕР_2 був застрахований в ПрАТ "Страхова компанія "АРКС" за договором добровільного страхування наземного транспорту №61615а0в від 15.05.2020.
Відповідно до страхового акту №ARX2718993 від 11.02.2021 ПрАТ "Страхова компанія "АРКС" здійснило виплату страхового відшкодування у розмірі 33 093,79 грн, що підтверджується платіжним дорученням №752154 від 16.02.2021.
Відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АР007002696 цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Seat, днз НОМЕР_1 , на момент настання страхової події була застрахована у відповідача, розмір франшизи згідно з вказаним полісом складає 0 грн.
05.04.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою про регресні вимоги №3903АРКС від 05.04.2021.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилається на те, що відповідач, як страховик особи, винної у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, зобов'язаний відшкодувати суму матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Заперечуючи проти позову відповідач зазначає, що вина власника автомобіля Seat, днз НОМЕР_1 не доведена, а відтак у відповідача відсутній обов'язок сплати регресних виплат.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Частинами 1 та 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Отже, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Відповідно до ст. 33.2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.
У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов'язку інформувати відповідні підрозділи Національної поліції про її настання.
У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідних підрозділів Національної поліції розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ, що діяли на день настання страхового випадку.
Моторним (транспортним) страховим бюро України було встановлено відповідний зразок повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та за погодженням з Державною автомобільною інспекцією Міністерства внутрішніх справ України затверджено Інструкцію щодо заповнення повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.
Відповідно до вказаної вище Інструкції у європротоколі зазначаються фактична дата, час та місце настання дорожньо-транспортної пригоди, інформація про страхувальника згідно з даними полісу та інше. Виправлення у повідомленні категорично забороняються та замість зіпсованого бланку заповнюється інший.
Із відомостей, які містяться в повідомленні про дорожньо-транспортну пригоду (європротоколі) від 26.01.2021, вбачається, що дорожньо-транспортна пригода сталась на перехресті, автомобіль Kia, днз НОМЕР_2 , здійснював поворот ліворуч та сталося зіткнення із автомобілем Seat, днз НОМЕР_1 , який рухався по зустрічній смузі.
У пункті 12 Європротоколу зазначено, що обставини, які зазначені у повідомленні, не є визнанням відповідальності, а є коротким звітом про особливості та обставини, які прискорять врегулювання претензій.
Разом з тим, у пункті 14 Європротоколу, водій автомобіля Seat, днз НОМЕР_1 , зазначив, що визнає себе винним у ДТП.
Таким чином, наявне в матеріалах справи повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Електронний Європротокол) є заповненим обома учасниками дорожньо-транспортної пригоди у відповідних частинах, що стосуються інформації про транспортні засоби, зазначено у відповідних пунктах дату, час та місце дорожньо-транспортної пригоди, наявна схема дорожньо-транспортної пригоди, визначені обставини дорожньо-транспортної пригоди для пояснення цієї схеми. Крім того, у повідомленні міститься інформація про наявність полісів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
У своїх поясненнях при додатковому страховому розслідування, водій автомобіля Seat, днз НОМЕР_1 , з приводу вказаної ДТП пояснив, що не згоден з виною у ДТП та вказав, що автомобіль Kia, днз НОМЕР_2 , при здійсненні повороту ліворуч в провулок не надав йому переваги у русі та здійснив зіткнення з його автомобілем; неправильно зорієнтувавшись у ПДР він помилково визнав свою вину, проте на момент розгляду справи страховиком з виною у ДТП не згоден.
У постанові Верховного Суду від 16.07.2018 року в справі № 910/20412/16 викладено правову позицію, за змістом якої суд при розгляді справи не позбавлений та не обмежений у праві самостійно, в рамках розгляду даного виду спору та при наявності відповідних документальних доказів, встановити наявність/відсутність вини в діях, в даному випадку водія. Для здійснення відшкодування шкоди, що була отримана внаслідок використання джерел підвищеної небезпеки, в першу чергу необхідно встановити та підтвердити вину особи, що має відповідати за шкоду, у вчиненні такої дії, відтак цивільно-правова відповідальність за заподіяну шкоду, завдану внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, настає у разі наявності вини особи в цьому, незалежно від того чи є у діях цієї особи склад адміністративного проступку чи злочину.
Так, у матеріалах справи наявний висновок експерта №СЕ-19/111-23/15515-ІТ від 25.05.2023 за результатами проведення судової автотехнічної експертизи. За результатами дослідження судовий експерт дійшов наступних висновків: 1) встановити механізм зіткнення автомобілів "Seat" днз НОМЕР_1 та "Кіа" днз НОМЕР_2 експертним шляхом на підставі аналізування пошкоджень, які отримали транспортні засоби, слідової інформації, яка повинна міститися на схемі ДТП не видається за можливе у зв'язку з відсутністю у експерта відповідної інформації. На підставі наявних пояснень можливо зробити висновок про те, що автомобіль "Seat" днз НОМЕР_1 рухався по вул. Театральній та для виконання маневру повороту праворуч на провул. Верещагіна виконав маневр перестоювання в праву смугу. Автомобіль "Кіа" днз НОМЕР_2 рухався в зустрічному напрямку відносно напрямку рух автомобіля "Seat" днз НОМЕР_1 по вул. Театральній та на перехресті з провул. Верещагіна виконував маневр повороту ліворуч на провул. Верещагіна. В подальшому на перехресті вул. Театральної та провул. Верещагіна сталося зіткнення автомобілів "Seat" днз НОМЕР_1 та "Кіа" днз НОМЕР_2 ; 2) Оцінити дії водія автомобіля "Seat" днз НОМЕР_1 ОСОБА_1 стосовно відповідності його дій вимогам пунктів 12.2; 12.3; 17.1; 17.2 ПДР України, з технічної точки зору, не представляється можливим; 3) У даній дорожній ситуації в діях водія автомобіля "Кіа" днз НОМЕР_2 ОСОБА_4 експертом, з технічної точки зору, вбачаються невідповідності вимогам пунктів 10.1; 16.13 ПДР України, а оцінити дії водія ОСОБА_4 стосовно відповідності її дій вимогам пункту 12.2 ПДР України, з технічної точки зору, не представляється можливим; 4) Оцінити дії водія автомобіля "Seat" днз НОМЕР_1 ОСОБА_1 стосовно відповідності його дій вимогам пунктів 12.2; 12.3; 17.1; 17.2 ПДР України, з технічної точки зору, не представляється можливим; 5) У даній дорожній ситуації в діях водія автомобіля "Кіа" днз НОМЕР_2 ОСОБА_4 експертом, з технічної точки зору, вбачаються невідповідності вимогам пунктів 10.1; 16.13 ПДР України, які знаходяться в причинному зв'язку з виникненням досліджуваної ДТП.
Суд зазначає, що висновок експерта №СЕ-19/111-23/15515-ІТ від 25.05.2023 приймається судом в якості належного та допустимого доказу на підтвердження встановлених в ньому обставин.
Так, оцінюючи наявні у матеріалах справи докази у сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено наявність вини водія автомобіля "Seat" днз НОМЕР_1 , з огляду на наступне.
Як підтверджується матеріалами справи, автомобіль "Seat" рухався по вул. Театральній та для виконання маневру повороту праворуч на провул. Верещагіна виконав маневр перестоювання в праву смугу. Автомобіль "Кіа" рухався в зустрічному напрямку відносно напрямку рух автомобіля "Seat" по вул. Театральній та на перехресті з провул. Верещагіна виконував маневр повороту ліворуч на провул. Верещагіна.
Відповідно до п. 10.1 Правил дорожнього руху, перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.
Згідно пункту 16.13 Правил дорожнього руху, перед поворотом ліворуч і розворотом водій нерейкового транспортного засобу зобов'язаний дати дорогу трамваю попутного напрямку, а також транспортним засобам, що рухаються по рівнозначній дорозі в зустрічному напрямку прямо чи праворуч.
Таким чином, суд погоджується із твердженнями відповідача, що у даному випадку вина водія автомобіля "Seat" не доведена, оскільки за схемою, відображеною у повідомленні про дорожньо-транспортну пригоду, водій автомобіля "Кіа" мав дати дорогу автомобілю "Seat", чого у даному випадку зроблено не було.
Окрім того, висновком експерта підтверджено, що в діях водія автомобіля "Кіа" експертом, з технічної точки зору, вбачаються невідповідності вимогам пунктів 10.1; 16.13 ПДР України, які знаходяться в причинному зв'язку з виникненням ДТП
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частинами 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог щодо стягнення суми страхового відшкодування у порядку регресу, оскільки позивачем не доведено наявність підстав для покладення на відповідача обов'язку із відшкодування шкоди та не доведено наявність вини в діях водія автомобіля "Seat", а відтак вимоги позивача задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за покладаються на позивача.
Керуючись ст. 86, 129, 233, 236-240, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Відмовити повністю у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" про стягнення 33 093,79 грн.
На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня підписання повного тексту.
Рішення суду набирає законної сили у порядку та строки, передбачені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Н.І. Зеленіна