ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
03.08.2023Справа № 910/6668/23
Господарський суд міста Києва у складі судді Ковтуна С.А., дослідивши матеріали справи
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю аудиторської компанії «Кроу Україна»
до державного підприємства «Завод 410 ЦА»
про стягнення 191458,12 грн,
Представники:
не викликались
До суду звернулося з позовом товариство з обмеженою відповідальністю аудиторська компанія «Кроу Україна» до державного підприємства «Завод 410 ЦА» про стягнення за договором № 17/130-У від 04.09.2017 про надання аудиторських консультаційних послуг 191458,12 грн, в тому числі: 117600,00 грн боргу, 8100,84 грн пені, 10455,94 грн 3% річних, 55301,34 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не розрахувався на надані в лютому-червні 2020 року послуги.
Суд своєю ухвалою від 03.05.2023 відкрив провадження у справі № 910/6668/23, постановив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Державне підприємство «Завод 410 ЦА» подало клопотання про розгляд справи у порядку загального позовного провадження, оскільки характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин.
Суд залишив без задоволення клопотання державного підприємства «Завод 410 ЦА» про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Відповідач у відзиві зазначив, що прострочення платежів виникло не з його вини.
Так, Кабінет Міністрів України своєю постановою № 211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2» з 12 березня 2020 року ввів карантин на всій території України. У зв'язку з карантинними обмеженнями відповідач оголосив простій, що призвело до спаду виробничого процесу, порушення графіку виконання робіт з ремонту авіаційної техніки.
Відновлення і оптимізація робочого циклу, здійснення повноцінної господарської діяльності неможливе, оскільки через військову агресію російської федерації проти України Президент України своїм Указом від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» ввів воєнний стан в Україні з 24.02.2022.
За таких обставин відповідач заявив клопотання про зменшення пені до 10%.
Наразі існують форс-мажорні обставини, а тому відповідач повинен бути звільнений від відповідальності за ст. 625 ЦК України.
Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позовних вимог, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:
04 вересня 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю аудиторська компанія «Кроу Хорват ЕйСі Україна», правонаступником якої є товариство з обмеженою відповідальністю аудиторська компанія «Кроу Україна» (виконавець) та державне підприємство «Завод 410 ЦА» (замовник) уклали договір договором № 17/130-У про надання аудиторських консультаційних послуг (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого виконавець надає замовнику передбачені цим договором аудиторські консультацій послуги, а замовник зобов'язується сплатити вказані послуги, надані виконавцем.
Згідно з п. 1.4 Договору виконавець надає замовнику аудиторські консультаційні послуги в усній або письмовій формі. Усна форма консультування передбачає як консультування співробітників замовника з використання телефонного зв'язку, так і за особистої присутності представника виконавця у замовника. Письмове консультування виконавцем здійснюється на підставі письмових запитів замовника в межах предмету цього договору.
Відповідно до п. 3.1 Договору (в редакції додаткової угоди № 6 від 14.04.2020) терміном початку надання послуг є 04.09.2017, а терміном закінчення надання послуг є 31.12.2020.
Оплата у період з 02.01.2020 по31.12.2020 здійснюється платежам згідно з виставленими рахунками щомісячно з дати початку надання послуг.
Позивач надав послуги належним чином, в повному обсязі та у встановлені строки, що підтверджується підписаними сторонами актами надання послуг № 59 від 28.02.2020 (на суму 31500,00 грн), № 115 від 31.03.2020 (на суму 31500,00 грн), № 183 від 30.04.2020 (на суму 23100,00 грн), № 207 від 29.05.2020 (на суму 15750,00 грн), № 225 від 30.06.2020 (на суму 15750,00 грн).
Відповідач за вказані послуги не сплатив 117600,00 грн.
Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Станом на день розгляду справи в суді відповідач не сплатив за послуги 117600,00 грн.
Факт наявності у відповідача перед позивачем 117600,00 грн боргу належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За несвоєчасне виконання п. 2.2 Договору замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки, що діяла на момент виникнення заборгованості за кожен день прострочки платежу від суми боргу.
За розрахунком позивача, перевіреним судом з відповідача слід стягнути 8100,84 грн.
Кабінет Міністрів України своєю постановою № 211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2» з 12 березня 2020 року ввів карантин на всій території України.
Згідно з п. 12. Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені у тому числі статтями 257, 258 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України Президент України своїм Указом від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» ввів воєнний стан в Україні з 24.02.2022.
Законом України від 15.03.2022 №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу
України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» внесено зміни до Цивільного кодексу України щодо строків позовної давності. Зокрема, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено п. 19, який передбачає, що на період дії воєнного і надзвичайного стану продовжуються загальні і спеціальні строки позовної давності установлені статтями 257-259 ЦК України .
Отже, відповідно до п.19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259 ЦК України продовжуються на строк його дії.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник на вимогу кредитора у випадку прострочення грошового зобов'язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За розрахунком позивача, перевіреним судом, до стягнення з відповідача підлягає 10455,94 грн 3 % річних та 55301,34 грн інфляційних втрат.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).
Відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Ця норма встановлює дві основні підстави звільнення особи, яка порушила зобов'язання, від відповідальності. Такими обставинами є випадок та непереборна сила. Доведення наявності випадку або непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Під випадком розуміються будь-які діяння, не викликані чиїмось наміром або необережністю, тобто відсутність вини порушника. Випадковою можна визнати обставину, яку не можна передбачити та попередити при застосуванні обов'язкової для боржника обачності, хоча вона могла б бути передбачена та попереджена, якщо б боржник віднісся до свого зобов'язання з більшою обачністю, ніж та, до якої він був зобов'язаний або якщо на місці боржника була б інша особа. Такий підхід щодо суб'єктивної неможливості передбачити, а отже і попередити діяння, що викликало невиконання або неналежне виконання зобов'язання, дозволяє відмежувати випадок від непереборної сили (форс-мажор).
Поняття та ознаки непереборної сили розкриваються у п. 1 ч. 1 ст. 263 ЦК України. Непереборною силою визнається надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Як підстава звільнення особи, що порушила зобов'язання, від відповідальності непереборна сила характеризується двома ознаками. По-перше, це зовнішня до діяльності сторін обставина, яку сторони, хоча б навіть і передбачили, але не могли попередити. До таких обставин, як правило, відносять стихійні лиха (землетрус, повінь, пожежі) та соціальні явища (війни, страйки, акти владних органів тощо). По-друге, ознакою непереборної сили є її надзвичайність, що означає, що це не рядова, звичайна обставина, яка хоча і може спричинити певні труднощі для сторін, але не виходить за рамки буденності, а екстраординарна подія, яка не є звичайною.
Відповідно до листа Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, який виданий всім кого це стосується, засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про ведення воєнного стану в Україні».
Враховуючи це Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язкам, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Форс-мажорними обставинами визнається обставина (дія чи подія), що спричинили неможливість виконання договірних зобов'язань у обумовлений сторонами строк. Ці обставини є юридичними фактами, що спричинили неможливість виконання договірних зобов'язань, і для настання яких необхідна наявність певних умов: виникнення після укладення договору; неможливість виконання зобов'язання у період їх існування; закріплення, як правило, таких обставин у договорі як таких, що звільняють від виконання зобов'язання.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання. Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі №915/531/17, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 17.12.2020 у справі №913/785/17, від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17.
Відповідач не надав доказів неможливості виконання зобов'язання у встановлені строки внаслідок настання форс-мажорних обставин (введення воєнного стану).
Запровадження з 24.02.2022 воєнного стану в країні, що є форс-мажорними обставинами, не можуть однозначно засвідчувати неможливість виконання відповідачем договірних зобов'язань перед позивачем, оскільки перелічені обставини не є абсолютною самостійною підставою для відкладення строку виконання зобов'язання на час, протягом якого такі обставини зберігають свою дію.
Близький за змістом правовий висновок, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду в справі № 910/7495/16 від 08.05.2018.
Вирішуючи питання можливості зменшення розміру штрафу, суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Стаття 233 ГК України надає право суду у випадку, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, зменшити розмір цих санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
При цьому, диспозиція частини третя статті 551 Цивільного кодексу України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо а) він значно перевищує розмір збитків, та б) за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру штрафних санкцій наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення штрафних санкцій.
Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.
При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Разом з тим приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань, при цьому надмірне зменшення розміру штрафних санкцій фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі ст. 3 Цивільного кодексу України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.
Господарський суд об'єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання) тощо.
При цьому реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
Отже враховуючи майновий стан та специфіку господарської діяльності відповідача, суд дійшов висновку, що обґрунтованим є зменшення розміру заявленої до стягнення пені з 8100,84 грн до 810,08 грн (10%). Суд першої інстанції вважає, що таке зменшення є оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 248 Господарського процесуального кодексу України, суд
Задовольнити частково позов товариства з обмеженою відповідальністю аудиторської компанії «Кроу Україна» до державного підприємства «Завод 410 ЦА».
Стягнути з державного підприємства «Завод 410 ЦА» (пр-т Повітрофлотський, 94, м. Київ, 03151, код 01128297) на користь товариства з обмеженою відповідальністю аудиторської компанії «Кроу Україна» (Оболонська набережна, 33, м. Київ, 04210, код 33833362) 117600,00 грн боргу, 810,08 грн пені, 10455,94 грн 3% річних, 55301,34 грн інфляційних втрат, 2871,87 грн судового збору.
Відмовити в іншій частині.
Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду.
Суддя С. А. Ковтун