ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
25.07.2023Справа № 910/7445/23
Господарський суд міста Києва у складі судді Картавцевої Ю.В., за участю секретаря судового засідання Негоди І.А., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінкор Трейд Україна"
до Міністерства юстиції України
третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державний реєстратор Виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області Калинченко Вікторія Вікторівна
третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Сільськогосподарське публічне акціонерне товариство "Україна"
про скасування наказу в частині
Представники:
від позивача: Попов М.С.
від відповідача: Барановська А.М.
від третьої особи 1: не з'явився,
від третьої особи 2: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю «Лінкор Трейд Україна» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України про скасування наказу в частині.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що наказ Міністерства юстиції України №556/5 від 09.02.2023 є протиправним та не відповідає вимогам чинного законодавства, з огляду на що позивач просить суд скасувати зазначений наказ в частині пункту 3, щодо скасування рішення від 24.06.2022 №63979220, прийнятого приватним нотаріусом Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Кушнір І.В.
За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.
За змістом ст. 50 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов'язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі.
У вирішенні відповідного питання щодо наявності юридичного інтересу у третьої особи, суд з'ясовує, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.
Як вбачається з матеріалів справи, спірний наказ було прийнято відповідачем за результатами розгляду скарги державного реєстратора Виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області Калинченко Вікторії Вікторівни.
При цьому, у наказі Міністерства юстиції України №556/5 від 09.02.2023, зокрема, зазначено, що на підставі самовільно визначених заяв щодо інших об'єктів нерухомості та внаслідок, як зазначила скаржниця, несанкціонованого доступу невстановлених осіб до Державного реєстру прав, було припинено арешт № 30683643, внаслідок чого в подальшому на підставі рішення від 24.06.2022 № 63979220, прийнятого приватним нотаріусом Кушнір І.В., зареєстровано перехід права власності на майновий комплекс (Польовий стан № 3), розташований за адресою: Одеська обл., Білгород-Дністровський р-н, м. Татарбунари, вул. Князева, буд. 73, від Сільськогосподарського публічного акціонерного товариства «УКРАЇНА» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лінкор Трейд Україна».
Відтак, з огляду на предмет та підстави позовних вимог, ураховуючи, що рішення у даній справі може вплинути на права та обов'язки державного реєстратора Виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області Калинченко Вікторії Вікторівни та Сільськогосподарського публічного акціонерного товариства «Україна», суд прийшов до висновку щодо необхідності залучення до участі у справі даних осіб, як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.05.2023 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 20.06.2023. Залучити до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - державного реєстратора Виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області Калинченко Вікторію Вікторівну (64602, Харківська обл., м. Лозова, вул. Свято-Миколаївська, 4, каб. 21) та Сільськогосподарське публічне акціонерне товариство «Україна» (68150, Одеська обл., Татарбунарський р-н, село Дивізія, вул. Леніна, 102).
24.05.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів відправлення позовної заяви з додатками третім особам та клопотання про участь у підготовчому засіданні, призначеному на 20.06.2023 в режимі відеоконференції.
29.05.2023 через відділ діловодства суду від третьої особи 1 надійшли письмові пояснення.
05.06.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив.
14.06.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив, додаткові пояснення та клопотання про участь у підготовчому засіданні, призначеному на 20.06.2023 в режимі відеоконференції.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2023 у задоволенні клопотання позивча про участь у підготовчому засіданні, призначеному на 20.06.2023 в режимі відео конференції відмовлено, з підстав відсутності у суду технічної можливості.
19.06.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
У підготовче засідання 20.06.2023 прибув представник позивача, представники відповідача і третіх осіб не прибули.
Відповідно до ст. 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.
З метою належної підготовки справи для розгляду у підготовчому засіданні 20.06.2023 судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, та зважаючи на клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, у підготовчому засіданні оголошено перерву до 11.07.2023.
07.07.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.
У підготовче засідання 11.07.2023 прибув представник відповідача, представники позивача і третіх осіб не прибули.
У підготовчому засіданні 11.07.2023 судом з'ясовано, що в процесі підготовчого провадження у даній справі вчинені всі необхідні дії передбачені ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Відповідно до п. 18 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті.
За наслідками підготовчого засідання судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 25.07.2023.
20.07.2023 через відділ діловодства суду від третьої особи 1 надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
За наслідками розгляду клопотання третьої особи 1, головуючим суддею Картавцевою Ю.В. у справі № 910/7445/23 прийнято рішення про можливість проведення судового засідання 25.07.2023 в режимі відеоконференції, про що повідомлено заявника.
У судове засідання 25.07.2023 прибули представники сторін. Представники третіх осіб у судове засідання не прибули.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, представник відповідача проти задоволення позову заперечив.
За змістом ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
За наведених обставин, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у судовому засіданні 25.07.2023, за відсутності представників третіх осіб, запобігаючи при цьому безпідставному затягуванню розгляду справи.
У судовому засіданні 25.07.2023 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши докази, суд
У межах виконавчого провадження № 60442029 начальником Біляєвського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Олефіром С.В. було з'ясовано, що у боржника - Сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства «Україна» (третя особа 2) відсутні достатні кошти та нерухоме майно, що може бути використаним для погашення заборгованості перед стягувачем - Ізмаїльським управлінням ГУ ДПС в Одеській області.
У зв'язку з цим та відповідно до статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем була винесена постанова про опис та арешт майна (коштів) боржника, якою описано та арештовано нежиле приміщення загальною площею 4444,7 кв.м, що знаходиться за адресою Одеська обл., Татарбунарський район, м. Татарбунари, вул. Князева, 73 (акт від 02.06.2020) з метою погашення заборгованості Сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства «Україна».
01.06.2022 відбулися електронні торги з реалізації вищевказаного арештованого нерухомого майна. Переможцем торгів став ТОВ «Лінкор Трейд Україна» (позивач).
13.06.2022 начальником Біляєвського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Олефіром С.В. винесено постанову про передачу реалізованого майна.
24.06.2022 приватним нотаріусом Кушнір І.В. було видано свідоцтво про придбання майна з торгів та на підставі рішення № 63979220 від 24.06.2022 здійснено державну реєстрацію права власності на зазначене нерухоме майно (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 14950288) за ТОВ «Лінкор Трейд Україна».
Разом з тим, 26.01.2023 Державний реєстратор Виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області Калинченко Вікторія Вікторівна (третя особа 1) звернулась до Міністерства юстиції України (відповідача) зі скаргою № 17-07/21, у якій зазначила про незаконне вчинення невідомими особами від її імені реєстраційних дій з метою зняття/накладання обтяжень, арештів з нерухомого майна.
За наслідками розгляду скарги державного реєстратора Калинченко В.В., Міністерством юстиції України прийнято наказ № 556/5 від 09.02.2023 «Про задоволення скарги», яким скасовано ряд рішень державних реєстраторів.
З оскаржуваного наказу Міністерства юстиції України (п. 6) вбачається, що внаслідок припинення арешту № 30683643 (на підставі рішення від 29.12.2021 № 62645104), 24.06.2022 було зареєстровано перехід права власності на майновий комплекс за адресою Одеська обл., Татарбунарський район, м. Татарбунари, вул. Князева, 73 від Сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства «Україна» до ТОВ «Лінкор Трейд Україна». Відповідач зазначив, що рішення № 63979220 від 24.06.2022 (про реєстрацію за позивачем права власності) є похідним від прийнятого з порушенням законодавства рішення від 29.12.2021 № 62645104 (припинення арешту), а тому також підлягає скасуванню.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, наказ Міністерства юстиції України №556/5 від 09.02.2023 є протиправним та не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки, вказаним наказом фактично позбавлено позивача права власності на майно, добросовісним набувачем якого він є. Так, позивач зазначає, що набув спірне майно в результаті примусової реалізації останнього відповідно до закону, а тому наявність арештів жодним чином не впливає на можливість здійснення за позивачем реєстрації права власності на таке майно. Позивач стверджує, що відповідач вийшов за межі своєї компетенції, фактично оцінивши не тільки законність вчинення реєстраційних дій, але й законність акту про реалізацію арештованого майна та нотаріальних дій. Крім того, відповідачем проігноровано порушення, які були допущені скаржником при оформленні скарги (відомість виконаних реєстраційних дій з приводу яких подано скаргу не підписана скаржником, відсутні реквізити оскаржуваних рішень, відсутня прохальна частина, пропущено строк звернення зі скаргою).
З огляду на викладене, позивач просить суд скасувати наказ Міністерства юстиції України № 556/5 від 09.02.2023 в частині пункту 3 щодо скасування рішення від 24.06.2022 №63979220, прийнятого приватним нотаріусом Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Кушнір І.В.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує та зазначає, що оскаржуваний наказ є правомірним та прийнятий з дотриманням чинного законодавства та процедурних норм. Зокрема, відповідач зазначає, що Міністерство юстиції України наділене правом скасовувати реєстраційні записи, які є наслідком прийнятих незаконних рішень чи вчинених незаконних реєстраційних дій. Зокрема, відповідач зазначає, що ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 13.02.2019 у справі № 757/7185/19-к було заборонено всім суб'єктам реєстрації, окрім Мін'юсту, проводити будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі прав з нерухомим майном, що належить СПАТ «Україна». Відтак, рішення № 63979220 від 24.06.2022 (про реєстрацію за позивачем права власності) є похідним від прийнятого з порушенням законодавства рішення від 29.12.2021 № 62645104 (припинення арешту), а тому також підлягає скасуванню.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" Міністерству юстиції України було надано повноваження щодо розгляду скарг на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав.
Відповідно до положень ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.
Міністерство юстиції України розглядає скарги:
1) на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі судового рішення, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір);
2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.
Рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.
Рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України протягом 15 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.
У разі якщо розгляд та вирішення скарги потребують перевірки діяльності державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав, а також залучення скаржника чи інших осіб, Міністерство юстиції України та його територіальні органи можуть подовжити строки розгляду та вирішення скарги, повідомивши про це скаржника. При цьому загальний строк розгляду та вирішення скарги не може перевищувати 45 календарних днів.
Днем подання скарги вважається день її фактичного отримання Міністерством юстиції України або його територіальним органом, а в разі надсилання скарги поштою - дата отримання відділенням поштового зв'язку від скаржника поштового відправлення зі скаргою, яка зазначена відділенням поштового зв'язку в повідомленні про вручення поштового відправлення або на конверті.
За результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про:
1) відмову у задоволенні скарги;
2) задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про:
а) скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України, прийнятого за результатами розгляду скарги;
б) скасування рішення про зупинення державної реєстрації прав, про зупинення розгляду заяви або про відмову в державній реєстрації прав та проведення державної реєстрації прав;
в) виправлення помилки, допущеної державним реєстратором;
в-1) усунення порушень, допущених державним реєстратором, з визначенням строків для виконання наказу;
г) тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав;
ґ) анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав;
е) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України;
є) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.
Рішення, передбачені підпунктами "а", "ґ" і "е" пункту 2 цієї частини, приймаються виключно Міністерством юстиції України.
Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України.
З 01.01.2016 набув чинності Порядок розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1128 від 25.12.2015 (далі - Порядок №1128), яким визначено процедуру розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації, територіального органу Мін'юсту, що здійснюється Мін'юстом та його територіальними органами відповідно до Законів України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (тут і надалі по тексту в редакції, чинній на момент розгляду вищезазначеної скарги).
Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації визначено статтею 34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", зокрема, рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів або до суду.
Відповідно до абзацу першого пункту 1, пунктів 2, 5 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації цей Порядок визначає процедуру розгляду відповідно до Законів України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації, територіального органу Міністерства юстиції України, що здійснюється Міністерством юстиції України та його територіальними органами.
Рішення, дії або бездіяльність суб'єкта розгляду скарги можуть бути оскаржені до суду (пункт 19 Порядку №1128).
Як встановлено судом, 26.01.2023 Державний реєстратор Виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області Калинченко Вікторія Вікторівна звернулась до Міністерства юстиції України зі скаргою № 17-07/21, у якій зазначила, що 25.01.2023 нею, як державним реєстратором було виявлено незаконно проведену дію в Державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 25.01.2023 проведено реєстраційну дію стосовно ТОВ «Полтавський ремонтно-механічний завод» (ЄДРПОУ 31966932). Крім цього, за результатами вибіркової перевірки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно скаржницею було встановлено випадки використання її реєстраційних рішень з метою зняття обтяжень, арештів нерухомого майна, яке розташоване за межами Лозівської міської територіальної громади. Однак, вона зазначила, що не має жодного відношення до таких реєстраційних дій та яким чином було використано її рішення, скаржниці не відомо.
Зі скарги вбачається, що державний реєстратор Калинченко В.В. дізналась про порушення її прав не раніше 20.01.2023 (що підтверджується сформованими звітами, доданими до скарги), інших доказів на підтвердження того, що скаржниця дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав раніше вказаної дати, матеріали даної справи не містять, з огляду на що суд зазначає про необґрунтованість доводів позивача щодо порушення строку на подачу скарги.
Судом було встановлено, що за наслідками розгляду скарги державного реєстратора Калинченко В.В., Міністерством юстиції України прийнято наказ № 556/5 від 09.02.2023 «Про задоволення скарги», яким скасовано ряд рішень державних реєстраторів.
Так, зі змісту оскаржуваного наказу Мін'юсту (п. 6) вбачається, що внаслідок припинення арешту № 30683643 (на підставі рішення від 29.12.2021 № 62645104), 24.06.2022 було зареєстровано перехід права власності на майновий комплекс за адресою Одеська обл., Татарбунарський район, м. Татарбунари, вул. Князева, 73 від Сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства «Україна» до ТОВ «Лінкор Трейд Україна». Мін'юст зазначив, що рішення № 63979220 від 24.06.2022 (про реєстрацію за позивачем права власності) є похідним від прийнятого з порушенням законодавства рішення від 29.12.2021 № 62645104 (припинення арешту), а тому також підлягає скасуванню.
Відповідно до п. 1 ч. 7 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі задоволення скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав або підтвердження факту використання ідентифікаторів доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав іншими особами Міністерство юстиції України, його територіальні органи приймають рішення про скасування рішення державного реєстратора, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України.
Підпунктом 5 пункту 9 Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції визначено, що під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації Мін'юст чи відповідний територіальний орган встановлює наявність обставин, якими обґрунтовано скаргу, та інших обставин, які мають значення для її об'єктивного розгляду, зокрема шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), у разі необхідності витребовує документи (інформацію) і вирішує: які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню.
Приписами статті 41 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Втручання держави у конституційне право можливе на підставі приписів, що відповідають вимозі юридичної визначеності, яка вимагає, щоб юридичні норми були зрозумілими й точними, а також щоб їхньою метою було забезпечення передбачності ситуацій та правовідносин та лише за допомогою засобів, які є домірними.
Так, ухвалення Міністерством юстиції України рішення про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно може бути кваліфіковано, насамперед, як припинення офіційного визнання і підтвердження державою юридичного факту набуття особою такого права власності внаслідок чого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вносять запис про скасування державної реєстрації права власності. Отже, особа втрачає можливість вільно та на власний розсуд розпоряджатися своєю власністю.
Скасування Міністерством юстиції України рішення про державну реєстрацію права власності спричиняє юридичну невизначеність у відносинах власності та обмежує Товариство в розпорядженні майном.
Як вбачається з наявних у матеріалах справи № 910/7445/23 доказів, зокрема, Акту державного виконавця про реалізацію арештованого майна від 13 червня 2022 року, позивач набув право власності на нежиле приміщення загальною площею 4444,7 кв.м, що знаходиться за адресою Одеська обл., Татарбунарський район, м. Татарбунари, вул. Князева, 73 внаслідок придбання такого майна на аукціоні з примусової реалізації арештованого майна у виконавчому провадженні № 60442029.
Відповідно до вимог ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі судового рішення.
Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22 липня 2021 р. у справі № 911/2768/20, від 30 червня 2021 р. у справі № 910/3140/19.
Доказів оскарження та/або скасування Акту державного виконавця про реалізацію арештованого майна від 13 червня 2022 року матеріали справи не містять.
Відтак, право власності позивача на зазначене вище нерухоме майно підтверджується належними доказами.
При цьому, згідно з п. 6 ч.1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» підставами для відмови в державній реєстрації прав є: наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості, крім випадків, визначених цим Законом.
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відмова в державній реєстрації прав з підстави, зазначеної у пункті 6 частини першої цієї статті, не застосовується у разі державної реєстрації права власності на нерухоме майно, що набувається у результаті його примусової реалізації відповідно до закону.
За змістом ч. 2 ст. 388 Цивільного кодексу України майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Отже, наявність чи відсутність зареєстрованих обтяжень речових прав на спірне нерухоме майно не впливає на державну реєстрацію такого майна, оскільки, нежиле приміщення загальною площею 4444,7 кв.м, що знаходиться за адресою Одеська обл., Татарбунарський район, м. Татарбунари, вул. Князева, 73 набуте позивачем у результаті його примусової реалізації відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».
Суд звертає увагу, що безпосередньо рішення № 63979220 від 24.06.2022 про реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно не було предметом скарги № 17-07/21 від 26.01.2023, а ухвала Печерського районного суду міста Києва у справі № 757/7185/19-к на яку відповідач посилається у відзиві, по-перше, не була визначена серед підстав для скасування рішення № 63979220 від 24.06.2022, по-друге, такою ухвалою було накладено арешт на нерухоме майно площею 17838,5 кв.м за адресою Одеська обл., м. Татарбунари, вул. Князева, 92, яке зареєстроване на праві власності за Сільськогосподарським відкритим акціонерним товариством «Україна» та заборонено всім суб'єктам державної реєстрації прав, крім Мін'юсту, проводити будь-які реєстраційні дії з нерухомим майном, що належить Сільськогосподарським відкритим акціонерним товариством «Україна», тоді-як, позивачем було набуто право власності на нежиле приміщення загальною площею 4444,7 кв.м, що знаходиться за адресою Одеська обл., Татарбунарський район, м. Татарбунари, вул. Князева, 73.
Відтак, скасування відповідачем рішення № 63979220 від 24.06.2022 про реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно не відповідає приписам чинного законодавства, оскільки, спричиняє юридичну невизначеність у відносинах власності та обмежує ТОВ «Лінкор Трейд Україна» в розпорядженні майном, добросовісним набувачем якого він є (доказів протилежного матеріали справи не містять).
За змістом частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що наказ Міністерства юстиції України, яким було скасовано рішення від 24.06.2022 № 63979220, прийнятий відповідачем з порушенням приписів чинного законодавства, що призвело до непропорційного та неправомірного втручання у мирне володіння позивачем майном, набутого ним на законних підставах, а, відтак, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Лінкор Трейд Україна» підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача з огляду на задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Скасувати наказ Міністерства юстиції України № 556/5 від 09.02.2023 «Про задоволення скарги» в частині пункту 3 щодо скасування рішення від 24.06.2022 № 63979220, прийнятого приватним нотаріусом Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Кушнір І.В.
3. Стягнути з Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 13; ідентифікаційний код: 00015622) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лінкор Трейд Україна» (65012, м. Одеса, вул. Отрадна, 15, прим. 10; ідентифікаційний код: 42824531) судовий збір у розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 04.08.2023
Суддя Ю.В. Картавцева