ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
03.08.2023Справа № 910/8581/23
Суддя Господарського суду міста Києва Босий В.П., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алего»
про стягнення 181 180,93 грн.,
Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (надалі - Управління з питань реклами) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алего» (надалі - ТОВ «Алего») про стягнення 181 180,93 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором тимчасового користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва для розміщення рекламного засобу №594/19 від 10.09.2019, у зв'язку з чим позивач вказує на наявність заборгованості у розмірі 111 851,59 грн., а також заявляє про стягнення з відповідача пені у розмірі 18 355,92 грн., штрафу у розмірі 16 777,74 грн., 3% річних у розмірі 4 008,27 грн. та інфляційних у розмірі 30 187,41 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2023 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу надано строк для подання відповіді на відзив.
11.07.2023 до Господарського суду міста Києва від ТОВ «Алего» надійшов відзив на позов, відповідно до якого відповідач заперечує проти позову та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі з огляду на те, що надані послуги були повністю оплачені відповідно до платіжних інструкцій №1847 від 27.01.2022, №1846 від 25.01.2023та №1843 від 24.01.2022 та банківської виписки з рахунку відповідача.
18.07.2023 через канцелярію суду від Управління з питань реклами надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач підтримує позов та просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі стверджуючи, що сплачені відповідно до платіжних інструкцій №1847 від 27.01.2022, №1846 від 25.01.2023та №1843 від 24.01.2022 грошові кошти були зараховані в рахунок погашення заборгованості за попередній період.
02.05.2023 до Господарського суду міста Києва від ТОВ «Алего» надійшли заперечення на відповідь на відзив, відповідно до яких відповідач заперечує проти позову та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі з огляду на відсутність заборгованості із сплати позивачу платежів на підставі договору тимчасового користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва для розміщення рекламного засобу №594/19 від 10.09.2019.
Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.
10.09.2019 між Управлінням з питань реклами (робочий орган) та ТОВ «Алего» (рекламорозповсюджувач) було укладено договір тимчасового користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, для розміщення рекламного засобу №594/19 (надалі - «Договір»), відповідно до п. 1.1 якого за цим договором на підставі відповідного наказу робочого органу про встановлення пріоритету на місце для розміщення рекламного засобу, дозволу на розміщення зовнішньої реклами, наданого на підставі розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), рекламорозповсюджувачеві надається право тимчасового платного користування місцем, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва, виключно для розміщення та експлуатації рекламного засобу (право тимчасового користування).
Пунктом 1.2 Договору передбачено, що рекламорозповсюджувач зобов'язується прийняти в платне користування місце та користуватись наданим йому місцем добросовісно та розумно відповідно до загальних вимог законодавства України, правил щодо благоустрою населених пунктів, умов цього договору та порядку розміщення зовнішньої реклами в місті Києві, затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київського міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 05.02.2019 №207, зареєстрованого в Головному територіальному управлінні юстиції у місті Києві від 25.02.2019 за №34/2211 (Порядок), своєчасно та у повному обсязі відповідно до договору здійснювати оплату за тимчасове користування місцем, сумлінно виконувати усі свої обов'язки за цим договором, самостійно нести відповідальність за технічний стан рекламного засобу, порушення вимог техніки безпеки під час розташування та експлуатації РЗ, утримання місця у належному санітарному стані відповідно до законодавства.
Згідно з п. 6.1 Договору сторони домовились, що ціною цього договору є плата за тимчасове користування, розмір якої відповідно до статті 632 Цивільного кодексу України визначається та розраховується на підставі рішень Київської міської ради або розпоряджень її виконавчого органу залежно від встановлених за рекламорозповсюджувачем пріоритетів та наданих дозволів, вказаних у відповідних адресних переліках.
Відповідно до п. 6.2 Договору плата за тимчасове користування місцем нараховується, зараховується та використовується робочим органом у порядку, визначеному рішеннями Київської міської ради або її виконавчого органу.
Пунктом 6.14 Договору передбачено, що плата за тимчасове користування місцем, штрафні санкції за прострочення здійснення платежів нараховується робочим органом щомісячно та переказуються рекламорозповсюджувачем не пізніше 20-го числа поточного місяця, виключно на казначейський рахунок №31517938026001 у Головному управлінні Державної казначейської служби України у місті Києві (отримувач: ГУК у м. Києві/м. Київ/50110005 код ЄДРПОУ 37993783) для зарахування до цільового фонду спеціального фонду бюджету міста Києва, в розмірах, зазначених у рахунках. Факт неотримання рахунку не звільняє рекламорозповсюджувача від здійснення плати.
Відповідно до наявних в матеріалах справи адресних переліків, які є невід'ємними частинами Договору, рекламорозповсюджувачу надано право тимчасового користування місцями, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва, для розміщення рекламних засобів.
Позивачем виставлено відповідачу рахунок №82025 від 14.01.2022 на суму 160 672,58 грн. та рахунки коригування №82026 від 14.01.2022 до рахунку №82025 від 14.01.2022 на суму мінус 48 201,64 грн. і №96759 від 17.06.2022 до рахунку №82025 від 14.01.2022 на суму мінус 619,35 грн.
За твердженням позивача, відповідач не здійснив оплату за Договором за період з 14.01.2022 по 01.05.2023 на загальну суму 111 851,59 грн.
Спір у справі виник у зв'язку з неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання із сплати за тимчасове користування місцем на підставі Договору, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 111 851,59 грн.
Договір є договором надання послуг, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 63 Цивільного кодексу України.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до статті 16 Закону України «Про рекламу» розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 32 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №2067 від 29.12.2003, визначено, що плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування, а місцем, що перебуває у державній або приватній власності, - на договірних засадах з його власником або уповноваженим ним органом (особою). При цьому площа місця розташування рекламного засобу визначається як сума площі горизонтальної проекції рекламного засобу на це місце та прилеглої ділянки завширшки 0,5 метра за периметром горизонтальної проекції цього засобу. Для неназемного та недахового рекламного засобу площа місця дорівнює площі вертикальної проекції цього засобу на уявну паралельну їй площину.
На виконання умов Договору позивач виставив відповідачу рахунок на оплату: №82025 від 14.01.2022 на суму 160 672,58 грн. та рахунки коригування: №82026 від 14.01.2022 до рахунку №82025 від 14.01.2022 на суму мінус 48 201,64 грн. і №96759 від 17.06.2022 до рахунку №82025 від 14.01.2022 на суму мінус 619,35 грн.
В свою чергу, відповідачем сплачено позивачу 118 873,42 грн. за надані на підставі Договору послуги, на підтвердження чого відповідачем надано копії платіжних інструкцій №1843 від 24.01.2022 на суму 12 470,94 грн., №1846 від 25.01.2022 на суму 50 000,00 грн., №1847 від 27.01.2022 на суму 50 000,00 грн., а також банківську виписку з рахунку ТОВ «Алего», згідно з якої, окрім вказаних платіжних інструкцій, було здійснено оплату відповідно до платіжної інструкції №1840 від 24.01.2022 на суму 6 402,48 грн.
При цьому, із вказаної банківської виписки та призначень платежу платіжних інструкції вбачається, що сплата здійснювалась, як: «Плата за тимч.викор.місця для розміщ.ОЗР за січень 2021р., згідно рах. №82025 від 14.01.2022р. дог.№594/19, від 10.09.2019, без ПДВ».
Тобто, відповідач сплачував 118 873,42 грн. на підставі рахунку на оплату №82025 від 14.01.2022, враховуючи рахунки коригування №82026 від 14.01.2022 і №96759 від 17.06.2022 до рахунку №82025 від 14.01.2022.
В той же час, Управління з питань реклами вказує на те, що сплачені у розмірі 118 873,42 грн. грошові кошти були зараховані в рахунок погашення заборгованості за попередні періоди на підставі п. 6.16 Договору.
Так, відповідно до п. 6.16 Договору сторони дійшли згоди про те, що у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості:
1) у першу чергу - основна сума боргу;
2) у другу чергу - пеня та штрафи.
Таким чином, позивач має право здійснювати зарахування платежів, які сплачує відповідач, у такому порядку: у першу чергу погашається основна сума боргу, що виникла за попередні розрахункові періоди; у другу чергу погашається пеня та штрафи, за прострочення виконання основного грошового зобов'язання, відповідно до черговості їх виникнення, оскільки такий порядок передбачено пунктом 6.16 Договору та узгоджується з положеннями ст. 534 Цивільного кодексу України.
За умовами Договору відповідач взяв на себе зобов'язання щомісячно сплачувати за тимчасове користування місцем і факт неотримання рахунку не звільняє його від здійснення плати, при цьому, кожен адресний перелік, який є невід'ємною частиною Договору, містить розмір плати за місяць за кожне місце.
Отже, наявність у відповідача грошового зобов'язання із сплати за тимчасове користування місцем на підставі Договору за період, який передує спірному, підтверджено матеріалами справи.
При цьому, ТОВ «Алего» не спростовано тверджень Управління про існування заборгованості за період, що виник раніше спірного, доказів сплати за такий період відповідачем не надано, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про існування підстав для зарахування платежів за платіжними інструкціями №1843 від 24.01.2022, №1846 від 25.01.2022, №1847 від 27.01.2022 та №1840 від 24.01.2022 за розрахункові періоди, що виникли раніше спірного.
Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Отже, з урахуванням положень ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 6.14 Договору у відповідача наявне зобов'язання із сплати за тимчасове користування місцем за період з 14.01.2022 по 01.05.2023 на підставі Договору у розмірі 111 851,59 грн., а строк виконання такого зобов'язання на момент звернення позивача із позовною заявою до суду настав.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Як унормовано приписами частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов'язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Згідно з приписами частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 111 851,59 грн. за тимчасове користування місцем за період з 14.01.2022 по 01.05.2023 на підставі Договору. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.
Таким чином, позовні вимоги Управління з питань реклами про стягнення з ТОВ «Алего» заборгованості у розмірі 111 851,59 грн. є правомірними та обґрунтованими.
Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 18 355,92 грн., штрафу у розмірі 16 777,74 грн., 3% річних у розмірі 4 008,27 грн. та інфляційних у розмірі 30 187,41 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання за загальний період з 20.02.2022 до 01.05.2023.
Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.
Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено, що одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойка - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно із п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
При цьому, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності і в межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.05.2018 у справі № 910/6046/16.
Відповідно до п. 7.2 Договору робочий орган застосовує до рекламорозповсюджувача штрафні санкції у вигляді пені за несвоєчасне або неповне внесення платежів у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми.
Згідно з п. 7.3 Договору робочий орган має право додатково нарахувати боржнику за прострочення внесення платежів за тимчасове користування, що складає більше 1 (одного) місяця, штраф у розмірі 15 (п'ятнадцять) відсотків простроченої суми.
Отже, оскільки сторони самостійно передбачили додатково крім сплати пені ще й штраф, та враховуючи те, що положення вказаних пунктів Договору не суперечать нормам чинного законодавства, так як їх зміст встановлює механізм одноразового обчислення розміру штрафу на визначену договором суму, і є правовим наслідком прострочення сплати заборгованості, що не має нічого спільного із постійним нарахуванням пені за весь період неналежного виконання зобов'язання, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення пені та штрафу.
Згідно із ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Крім того, в п. 7.7 Договору сторони дійшли згоди про те, що строк позовної давності стягнення штрафних санкцій за цим договором складає три роки та нараховується протягом всього строку позовної давності.
Перевіривши розрахунки пені, 3% річних, інфляційних втрат та штрафу, судом встановлено їх правильність та відповідність умовам Договору та вимогам чинного законодавства.
Отже, суд вважає за можливе стягнути з відповідача пеню у розмірі 18 355,92 грн., штраф у розмірі 16 777,74 грн., 3% річних у розмірі 4 008,27 грн. та інфляційні у розмірі 30 187,41 грн.
За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі та стягнення з ТОВ «Алего» на користь Управління з питань реклами заборгованості у розмірі 111 851,59 грн., пені у розмірі 18 355,92 грн., 3% річних у розмірі 4 008,27 грн., інфляційних у розмірі 30 187,41 грн. та штрафу у розмірі 16 777,74 грн.
Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позову в повному обсязі.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -
1. Позов Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Алего» (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, будинок 27А; ідентифікаційний код 37922548) на користь Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, будинок 36; ідентифікаційний код 41348526) заборгованість у розмірі 111 851 (сто одинадцять тисяч вісімсот п'ятдесят одна) грн. 59 коп., пеню у розмірі 18 355 (вісімнадцять тисяч триста п'ятдесят п'ять) грн. 92 коп., 3% річних у розмір 4 008 (чотири тисячі вісім) грн. 27 коп., інфляційні у розмірі 30 187 (тридцять тисяч сто вісімдесят сім) грн. 41 коп., штраф у розмірі 16 777 (шістнадцять тисяч сімсот сімдесят сім) грн. 74 коп. та судовий збір у розмірі 2 717 (дві тисячі сімсот сімнадцять) грн. 71 коп. Видати наказ.
3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.П. Босий