номер провадження справи 5/141/23
21.07.2023 Справа № 908/1645/23
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Шельбуховій В.О. розглянув матеріали справи
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України” (вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116; код ЄДРПОУ 40121452)
До відповідача: Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 )
про стягнення 83 328,89 грн.,
Без виклику представників сторін
17.05.2023 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України” до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про стягнення 83 328,89 грн.
17.05.2023 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Проскурякову К.В.
Ухвалою суду від 22.05.2023 р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/1645/23 в порядку спрощеного позовного провадження, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи, присвоєно справі номер провадження - 5/141/23 та ухвалено розгляд справи по суті розпочати з 15.06.2023.
Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.
Статтею 248 ГПК України визначено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що за результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 917-р Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» визначено постачальником «останньої надії» на ринку природного газу. Відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 № 1102 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 р. №809 і від 9 грудня 2020 р. № 1236» (далі - Постанова КМУ № 1102), положень пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС та враховуючи, що Відповідач є бюджетною установою (в значенні Бюджетного кодексу України) та у зв'язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) за участю операторів газорозподільних систем (далі - оператори ГРМ) об'єми природного газу, спожитого Відповідачем з 01.11.2021 по 30.11.2021 та 01.12.2021 автоматично включено до портфеля постачальника «останньої надії» - Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об'ємів, поставлених Позивачем. Відповідно до пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) № 2496 від 30.09.2015р. (далі - Правила), договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника «останньої надії» та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника. Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання. Договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» (далі -Договір) затверджений постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2501. Так, відповідно до підпункту 4.2. розділу IV Договору, об'єм (обсяг) постачання та споживання природного газу Споживачем за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних Оператора ГТС та доведені Споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу. Відповідно до пункту 2 глави 7 розділу XII Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП № 2493 від 30.09.2015 (далі - Кодекс ГТС) об'єм (обсяг) спожитого Споживачем природного газу передається Оператором ГРМ в інформаційну платформу Оператора ГТС та використовується Постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу. Позивачем направлялись на адресу Відповідача відповідні рахунки на оплату поставленого природного газу, однак останнім лише частково здійснено оплату за спожитий газ. За листопад 2021 р. сплачено у розмірі 393 867,26 грн. За грудень 2021 р. відповідач взагалі не сплачував за поставлений природний газ внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 56 585,56 грн. Пунктом 4.4. Договору передбачено, що Споживач зобов'язаний оплатити вартість спожитого ним природного газу до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу. Таким чином, укладений між сторонами публічний типовий Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно статей 173, 174, 175 ГК України, статей 11, 202, 509 ЦК України, і згідно статті 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами. З 01.11.2021 по 30.11.2021 Позивач поставив Відповідачу природний газ в об'ємі 23,44448 тис.куб.м. на суму 393 867,26 грн. Відповідач повністю здійснив оплату за поставлений газ. 01.12.2021 Позивач поставив Відповідачу природний газ в об'ємі 1,25985 тис.куб.м. на суму 56 585,56 грн. Відповідач не здійснив оплату за поставлений газ. Таким чином у Відповідача перед Позивачем сформувалась заборгованість за спожитий природній газ на загальну суму 56 585,56 грн. З урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу Відповідача перед Позивачем за договором, розмір нарахованої Позивачем пені за неналежне виконання Відповідачем умов договору складає 8 356,06 грн., згідно детального розрахунку, здійсненого у додатку до цього позову (період нарахування з 01.02.2022 по 31.07.2022). Загальний розмір нарахованих 3% річних від основного боргу складає 2 111,50 грн, згідно детального розрахунку, здійсненого у додатку до цього позову (період нарахування з 01.02.2022 по 30.04.2023). Сума, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів складає 16 275,77 грн, згідно детального розрахунку, наданого у додатку до цього позову (період нарахування з 01.02.2022 по 31.03.2023). Отже, загальна сума боргу Відповідача перед Позивачем, яку Позивач на підставі ст. ст. 20, 173-175,193, 216-218, 230, 231, 264-265 ГК України, ст. ст. 11-16, 258, 509, 525, 526, 530, 549, 610-612, 625, 629, 655, 692, 712 ЦК України, просить стягнути складає 83 328,89 грн.
20.06.2023 р. до суду від Відповідача надійшов письмовий відзив від 19.06.2023 р. на позовну заяву, у якому просить суд в задоволенні позову відмовити посилаючись на те, що з 01.11.2021 військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 1102 від 10.2021, у зв'язку із відсутністю інших постачальників, була приєднана до "ГК Нафтогаз України", як постачальника "останньої надії". На адресу військової частини надійшов примірник "ТИПОВОГО ДОГОВОРУ постачання природного газу постачальником "останньої надії" (далі - Договір). 29.11.2021 між військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії раїни та Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдінг", було укладено договір № 07-1196/21-60-Т про постачання природного газу. У січні 2022 року, на адресу військової частини надійшов Акт приймання-передачі природного газу від 31.12.2021 про обсяги постачання природного газу в рамках договору № 07-1196/21-60-Т, у грудні 2021 року. До матеріалів позовної заяви доданий Акт № 30850 приймання-передачі природного газу як постачальником "останньої надії", було вказано, що у грудні 2021 споживачем було використано 1,25985 тис.куб. на суму 56585,56 грн. Також до матеріалів позовної заяви доданий список у якому під порядковим номером 38 адресатом значиться Військова частина НОМЕР_1 НГУ та адреса Одержувача - АДРЕСА_2 . Дата направлення повідомлення - 15.01.2022. Слід зазначити, що на адресу військової частини Акт № 30850 приймання-передачі природного газу не надходив, у зв'язку із чим оплата за поставлений газ не проводилась. У зв'язку із тим, що у січні 2022 року військовою частиною було отримано акт приймання-передачі природного газу від ТОВ "Нафтогаз Трейдінг", в рамках договору № 07-1196/21-60-Т про постачання природного газу, про оплату газу, поставленого у грудні місяці, Відповідач не був обізнаний про те, що Позивач здійснював постачання газу 01.12.2021. Також Позивачем не доведено отримання Відповідачем Акту № 30850 приймання-передачі природного газу. Так, в порушення умов п. 4.3. Договору, Акт не був наданий Відповідачу до 10.01.2022, а був переданий на відправку лише 15.01.2022. В доданому списку відправлень "№ 14.01.2022 Піпенко" відсутній опис вкладень поштового відправлення, що не дає змогу ідентифікувати вміст листа. Отже, Відповідач не був належним чином повідомлений про об'єм спожитого газу та рахунку на сплату за поставлений 01.12.2021 природній газ. Заборгованість по сплаті за спожитий природній газ виникла не з вини Відповідача. Вимога про сплату заборгованості за спожитий газ непобутовим споживачем постачальнику "останної надії" за № 119/4.3-8682-2022 від 07.07.2022 та список "05.07.2022 Потєєв+7", з описом вкладення, від 07.07.2022 не була отримана військовою частиною, у зв'язку із незалежними від дій посадових осіб військової частини, обставин. У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався. За алгоритмом дій у разі приведення військових частин у вищі ступені бойової готовності, військова частина вибула із пункту постійної дислокації за адресою м. Запоріжжя, вул. Військбуд, 123 (юридичною адресою) та здійснила переміщення у населені пункти Запорізької області для виконання бойових завдань щодо відбиття збройної агресії російської федерації та на теперішній час не отримує поштові відправлення за вказаною адресою. У зв'язку із тим, що Відповідач належним чином не був повідомлений про існування заборгованості, Позивача не було повідомлено про зміну адреси отримання поштової кореспонденції. Посилаючись на норми ч. 1 ст. 193, ч.7 ст. 193, ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст. 526, ч. 1 ст. 530, ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України вказує, що зменшення розміру неустойки є правом суду, при реалізації якого повинні враховуватись певні обставини, які в своїй сукупності утворюють винятковість такого випадку. При цьому, саме на відповідача покладається обов'язок довести винятковість конкретного випадку та надати відповідні докази на підтвердження цього.
В поданому до суду 20.06.2023р. клопотанні про зменшення суми штрафних санкцій Відповідач додатково вказує на те, що відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Метою штрафних санкції є стимулювати учасників господарських відносин до належного виконання зобов'язань. Розмір заявлених штрафних санкцій (пені) у сумі 8356,06 грн. не є значним у порівнянні з основною сумою боргу - 56585,56 грн. Обставинами, які призвели до виникнення боргу є неналежні дії Позивача щодо виконання умов Договору постачання природного газу постачальником «останньої надії». Відповідачем в рамках Договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», за листопад 2021 року у повному обсязі та в обумовлені терміни було сплачено за спожитий природній газ, тобто Відповідач належним чином та добросовісно виконував свої зобов'язання за договором. У Відповідача відсутні інші джерела інформації щодо обсягів споживання природного газу, оскільки військова частина не має доступу до Реєстру споживачів постачальника «останньої надії» та інформаційної платформи ТОВ «Оператор газотранспортної системи України», тому неможливо було визначити з якої дати Відповідач змінив постачальника природного газу «останньої надії» ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» на ТОВ «Газопостачальна компанія «НАФТОГАЗ ТРЕЙДІНГ». Враховуючи те, що прострочення оплати за спожитий природній газ у грудні 2021 року виникла не з вини Відповідача просить суд зменшити суму штрафних санкцій, розрахованих Позивачем у справі № 908/1645/23, нарахованих на суму основного боргу 56585,56 грн.: пені у сумі 8356,00 грн.; трьох відсотків річних у сумі 2111,50 грн.; інфляційних витрат у сумі 8356,06 грн.
Позивач своїм процесуальним правом подати відповідь на відзив не скористався та до суду її не надав.
Наявні матеріали дозволяють розглянути справу по суті.
Судом прийнято рішення з оголошенням вступної та резолютивної частині рішення 21.07.2023р.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи суд
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 04.07.2017 № 880 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.
За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 917-р Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» визначено постачальником «останньої надії» на ринку природного газу.
Відповідно до пункту 26 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу», постачальник «останньої надії» - визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу.
26.10.2021 року набула чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 № 1102 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 р. №809 і від 9 грудня 2020 р. № 1236», пунктом 2 якої визначено зобов'язання акціонерного товариства «Магістральні газопроводи України», товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України», операторів газорозподільних систем забезпечити автоматичне включення оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем до портфеля постачальника «останньої надії» обсягів природного газу, спожитих з 1 жовтня 2021 р. бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), закладами охорони здоров'я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладами охорони здоров'я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), постачання природного газу яким не здійснювалося жодним постачальником.
Відповідач - військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України є бюджетною установою в значенні Бюджетного кодексу України, що не заперечується самим відповідачем.
Згідно пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС оператори газорозподільних систем, оператор газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) протягом трьох діб зобов'язані надати постачальнику «останньої надії» через інформаційну платформу інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії», за формою оператора газотранспортної системи, погодженою Регулятором. Інформація скріплюється електронним підписом уповноваженої особи оператора газорозподільної системи/оператора газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) та повинна містити: ЕІС-код споживача або ЕІС-код точки комерційного обліку споживача; назву та ЄДРПОУ (для споживачів, що не є побутовими); поштову адресу об'єкта споживача. Зазначена інформація надається через інформаційну платформу, за допомогою відправки повідомлення на поштову скриньку постачальника останньої надії в інформаційній платформі дані скриньки G_MAIL_PLR/
У зв'язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних об'єми природного газу, спожитого Відповідачем з 01.11.2021 по 30.11.2021 та 01.12.2021 автоматично включено до портфеля постачальника «останньої надії» - Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об'ємів, поставлених Позивачем.
Відповідно до пункту 19 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» оператор газотранспортної системи - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників).
24.12.2019 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, прийнято постанову № ЗОН «Про видачу ліцензії з транспортування природного газу ТОВ «ОПЕРАТОР ГТС УКРАЇНИ», на право провадження господарської діяльності з транспортування природного газу ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ» (03065, м. Київ, проспект Гузара Любомира, 44; код ЄДРПОУ 42795490).
Правове регулювання технічних, організаційних, економічних та правових засад функціонування газотранспортної системи України здійснюється Кодексом Газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1378/27823. Відповідно до положень пункту 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС: інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу.
Оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи (пункт 5 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).
Отже, суб'єкти ринку природного газу (в даному випадку Позивач та Відповідач, як продавець та покупець природного газу відповідно), користуються ресурсами інформаційної платформи, адміністратором якої є Оператор ГТС.
Інформаційна платформа має бути доступною всім суб'єктам ринку природного газу та операторам торгових платформ у межах їх прав, визначених цим Кодексом, для забезпечення ними дій, пов'язаних із укладанням угод за короткостроковими стандартизованими продуктами, замовленням, наданням та супроводженням послуг транспортування природного газу, у тому числі для подання номінацій/реномінацій, перевірки величин грошових внесків (фінансової гарантії), а також інших дій, передбачених цим Кодексом.
Для вчинення вищезазначених дій веб-додаток інформаційної платформи має бути доступним у мережі Інтернет цілодобово, сім днів на тиждень (пункт 2 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).
Таким чином, Позивач, як суб'єкт ринку природного газу має право доступу до Інформаційної платформи у межах прав на перегляд відображених відомостей.
Факт включення Відповідача до реєстру споживачів постачальника «останньої надії» та віднесення газу, спожитого Відповідачем, до портфеля постачальника «останньої надії» з наведених вище підстав підтверджується:
- листом оператора ГТС від 29.09.2022 № ТОВВИХ-22-10477 та інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56ХS00008МВID00L;
- інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» від оператора ГРМ (Форма № 10);
- відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача з ЕІС-кодом 56ХS00008МВID00L (у вигляді скріншоту з особистого кабінету Позивача на інформаційній платформі Оператора ГТС).
Відповідно до пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) № 2496 від 30.09.2015р. (далі - Правила), договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника «останньої надії» та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.
Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання.
Договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи.
Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії затверджений постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2501.
Так, відповідно до підпункту 4.2. розділу IV Договору, об'єм (обсяг) постачання та споживання природного газу Споживачем за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних Оператора ГТС та доведені Споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.
Відповідно до пункту 2 глави 7 розділу XII Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП № 2493 від 30.09.2015 (далі - Кодекс ГТС) у точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної алокації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку якщо комерційний вузол обліку обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газового місяця (М).
Таким чином, об'єм (обсяг) спожитого Споживачем природного газу передається Оператором ГРМ в інформаційну платформу Оператора ГТС та використовується Постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу.
Отже, Позивач проводить нарахування вартості спожитого Споживачем природного газу виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об'єм (обсяг) розподіленого/спожитого Споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС.
Вартість природного газу визначається шляхом множення об'ємів природного газу, на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу.
З 1 жовтня 2021 р. ціна природного газу, що постачається постачальником «останньої надії» щоденно розраховується за формулою, наведеною в пункті 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника «останньої надії», затвердженого постановою КМУ від 30 вересня 2015 р. № 809 в редакції Постанови КМУ № 1102.
Цією ж Постановою КМУ № 1102 на період постачання з 1 жовтня по 30 листопада 2021р. встановлено граничний розмір ціни природного газу для Бюджетних організацій, яка не може перевищувати 16,8 гривні за 1 куб. метр з урахуванням податку на додану вартість.
Протягом жовтня-листопада 2021 року розрахована за формулою ціна природного газу перевищувала 16,8 грн за 1 куб.метр, отже у цей період застосовується гранична ціна в 16,8 грн за 1 куб.метр.
З 1 грудня 2021 ціна природного газу (з урахуванням ПДВ) відповідно до умов Договору опублікована/оприлюднена на сайті Позивача (відповідна роздруківка додана до позову). Ціна природного газу також підтверджується довідкою Позивача та не оспорюється Відповідачем.
Відповідно до пункту 4.3. Договору, Постачальник зобов'язаний надати Споживачу рахунок на оплату природного газу за цим Договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між Постачальником і Споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо Сторонами це окремо обумовлено).
На виконання вказаної норми Позивачем направлялись на адресу Відповідача відповідні рахунки на оплату поставленого природного газу:
- акт № 18781 приймання-передачі природного газу та рахунок № 1481 за листопад 2021 р. у сумі 393867,26 грн. - список рекомендованих листів від "14.12.2021р. - КЦ-2";
- акт № 30850 приймання-передачі природного газу та рахунок № 31611 за грудень 2021 р. у сумі 56585,56 грн. - список рекомендованих листів від "14.01.2022р. - Пипнко."
Відповідно до п. 4.4. Договору Споживач зобов'язаний оплатити вартість спожитого ним природного газу до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.
Проте Відповідач частково здійснив оплату за спожитий газ лише за листопад 2021 р. у розмірі 393 867,26 грн.
За грудень 2021 р. Відповідач за поставлений природний газ взагалі не розрахувався внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 56 585,56 грн.
Приймаючи рішення суд враховує, що за приписами ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з частиною 2 статті 714 Цивільного кодексу України до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Частиною 2 статті 265 ГК України визначено, що договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.
Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Матеріалами справи підтверджено, що Позивачем в повному обсязі було виконано взяті на себе зобов'язання за Договором та було поставлено Відповідачу природного газу на загальну суму 450 452,82 грн.
З 01.11.2021 по 30.11.2021 Позивач поставив Відповідачу природний газ в об'ємі 23,44448 тис.куб.м. на суму 393 867,26 грн., за який Відповідач повністю розрахувався.
01.12.2021 Позивач поставив Відповідачу природний газ в об'ємі 1,25985 тис.куб.м. на суму 56 585,56 грн.
Належних, допустимих та достовірних Доказів здійснення оплати за вказаний обсяг природного газу Відповідач суду не надав.
Таким чином вимоги Позивача про стягнення заборгованості з Відповідача за спожитий природній газ на загальну суму 56 585,56 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
За приписами ст. 629 ЦК України - договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язанням, за статтею 509 ЦК України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів.
Відповідно до ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 222 ГК України визначено, що учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду. Проте Відповідачем, в порушення умов Договору, досі не виконано своїх зобов'язань.
У відповідності до частини 1 статті 96 ЦК юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 ЦК України та статтею 193 ГК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами та договором.
У відповідності до ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Пунктами 1, 2 ст. 230 ГК України визначено, що санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у ст. 2 цього Кодексу.
Пунктом 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до вимог ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з приписами ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до пункту 4.5. Типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії» у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Вказаний пункт Типового договору узгоджується із положеннями ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»: платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
З урахуванням викладеного Позивачем також заявлено до стягнення з Відповідача пеню за неналежне виконання Відповідачем умов договору у розмірі 8 356,06 грн. за період з 01.02.2022 по 31.07.2022.
Відповідно до вимог пункту 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Що стосується нарахованих 3% річних, то приписи ст. 625 ЦК України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов'язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Оскільки сторони в договорі не передбачили інший розмір процентів річних, то стягненню підлягають три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення.
Оскільки Відповідачем не виконані умови Договору щодо оплати отриманого природного газу, він зобов'язаний сплатити на користь Позивача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми.
Загальний розмір нарахованих Позивачем 3% річних від основного боргу складає 2111,50 грн., згідно розрахунку позивача, здійсненого за період нарахування з 01.02.2022 по 30.04.2023).
Також відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.01.2018 року у справі №910/24266/16 вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується. Періодом,за який розраховуються інфляційні, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
Позивачем також заявлено до стягнення суму, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, у розмірі 16 275,77 грн., яка розрахована ним за період нарахування з 01.02.2022 по 31.03.2023.
Перевіривши вказані розрахунки позивача за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство”, враховуючи принцип диспозитивності, суд приходить до висновку, що усі вказані суми розраховані вірно, відповідають вимогам чинного законодавства та підлягають стягненню з Відповідача.
Оцінюючи клопотання Відповідача щодо зменшення розміру нарахованих Позивачем сум пені, 3% річних та інфляційних втрат суд враховує наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Стаття 549. Поняття неустойки
1. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
2. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
3. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Стаття 614. Вина як підстава відповідальності за порушення зобов'язання
1. Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
2. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
3. Правочин, яким скасовується чи обмежується відповідальність за умисне порушення зобов'язання, є нікчемним.
Стаття 615. Одностороння відмова від зобов'язання
1. У разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.
2. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
3. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.
Стаття 624. Збитки і неустойка
1. Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
2. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою.
3. Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків.
Стаття 625. Відповідальність за порушення грошового зобов'язання
1. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
2. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Господарський кодекс України також встановлює:
Стаття 230. Штрафні санкції
1. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Стаття 233. Зменшення розміру штрафних санкцій
1. У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
2. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Правовий аналіз наведених норм свідчить про те, що зменшення розміру неустойки є правом суду, при реалізації якого повинні враховуватись певні обставини, які в своїй сукупності утворюють винятковість такого випадку. При цьому, саме на відповідача покладається обов'язок довести винятковість конкретного випадку та надати відповідні докази на підтвердження цього.
Аналіз чинного законодавства України свідчить про відсутність вичерпного переліку виняткових випадків, які є безумовними підставами для зменшення неустойки. Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів ст.86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Метою штрафних санкції є стимулювати учасників господарських відносин до належного виконання зобов'язань.
Розмір заявлених штрафних санкцій (пені) у сумі 8356,06 грн. не є надмірно великим у порівнянні з основною сумою боргу - 56585,56 грн., тобто лише 14,77%.
При цьому 3% річних та інфляційні втрати за своєю правовою природою не відносяться то неустойки, право на зменшення якої надано суду.
Відповідач вважає, що обставинами, які призвели до виникнення боргу є неналежні дії Позивача щодо виконання умов Договору постачання природного газу постачальником «останньої надії».
Разом з тим, суд враховує, що Відповідачем було сплачено у повному обсязі та своєчасно за спожитий природний газ за листопад 2021 року, тобто Відповідач належним чином та добросовісно виконував свої зобов'язання за договором. Стягувана заборгованість виникла лише за 1 день грудня (01.12.2021р.) та не пов'язана з ухиленням Відповідача від виконання своїх зобов'язань.
Окрім цього суд також враховує, що Відповідач є військовою частиною.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався.
За алгоритмом дій у разі приведення військових частин у вищі ступені бойової готовності, військова частина вибула із пункту постійної дислокації за адресою м. Запоріжжя, вул. Військбуд, 123 (юридичною адресою) та здійснила переміщення у населені пункти Запорізької області та безпосередньо виконує бойові завдання щодо відбиття збройної агресії Російської Федерації.
Крім цього, фінансові втрати Позивача компенсовані стягнутими судом 3% та сумою інфляційних втрат.
З огляду на викладене суд вважає клопотання Відповідача про зменшення неустойки задовольнити частково, зменшивши розмір стягнутої пені на 50% - до 4178,03 грн.
Інші доводи Відповідача судом до уваги не приймаються в силу викладеного.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).
Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до стаття 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, в тому числі але не виключно принципи господарського судочинства: диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, заявлені позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача заборгованості підтверджені належними, допустимими, достатніми та вірогідними доказами, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі, за винятком зменшеного судом до 50% розміру нарахованої пені.
Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.
Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 233, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, буд. 1; код ЄДРПОУ: 40121452) основний борг у сумі 56 585 (п'ятдесят шість тисяч п'ятсот вісімдесят п'ять) грн. 56 коп.; пеню у сумі 4178 (чотири тисячі сто сімдесят вісім) грн. 03 коп.; три проценти річних у сумі 2 111 (дві тисячі сто одинадцять) грн. 50 коп.; інфляційні втрати у сумі 16 275 (шістнадцять тисяч двісті сімдесят п'ять) грн. 77 коп. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, буд. 1; код ЄДРПОУ: 40121452) 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. сплаченого судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. В іншій частині позову відмовити.
У повному обсязі рішення складено та підписано 27.07.2023р.
Суддя К.В.Проскуряков
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.