номер провадження справи 9/153/22
03.08.2023 Справа № 908/1811/22
м. Запоріжжя Запорізької області
Колегія суддів у складі: Головуючого судді - Черкаського В.І., судді - Горохова І.С., судді - Науменка А.О. при секретарі Подгайній В.О., розглянувши у судовому засіданні заяву представника відповідача адвоката Рижова М.Г. від 23.07.2023 (вх. № 15809/08-08/23 від 24.07.2023) про розподіл судових витрат у справі № 908/1811/22
За позовом: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 )
до відповідача: Обслуговуючого гаражного кооперативу “КРАНОБУДІВНИК”, код ЄДРПОУ 20525733 (70417, Запорізька область, Запорізький район, с. Сонячне, вул. Братська, буд. 1)
про визнання недійсним рішення позачергових загальних зборів, визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді голови правління, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу
За участю представників сторін:
від позивача не з'явився
від відповідача - Сердюк В.В. (голова правління); Кравченко О.П., адвокат, ордер серія АР № 1120094 від 03.04.2023
За наслідками розгляду справи № 908/1811/22 колегією суддів 14.07.2023 прийнято рішення, відповідно до якого у задоволенні позову в частині вимог про визнання недійсним рішення позачергових загальних зборів Обслуговуючого гаражного кооперативу “КРАНОБУДІВНИК” від 18.06.2022 відмовлено. В частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу № 005 к/тр від 17.08.2020 про звільнення позивача - ОСОБА_1 з посади голови правління Обслуговуючого гаражного кооперативу “КРАНОБУДІВНИК”, поновлення ОСОБА_1 на посаді голови правління Обслуговуючого гаражного кооперативу “КРАНОБУДІВНИК” та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу станом на 22.05.2023 в сумі 74 005, 19 грн. без урахування податків - провадження у справі № 908/1811/22 закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 21.07.2023.
24.07.2023 до системи “Електронний суд” від представника відповідача адвоката Рижова М.Г. надійшла заява від 23.07.2023 (вх. № 15809/08-08/23 від 24.07.2023) про розподіл судових витрат в якій просить суд після набрання рішенням суду у справі № 908/1811/22 в порядку ст. 241 ГПК України покласти на позивача ОСОБА_1 судові витрати, які понесено Обслуговуючим гаражним кооперативом “КРАНОБУДІВНИК” у розмірі 21 800 (двадцять одна тисяча вісімсот) гривень.
У зв'язку із перебуванням головуючого судді Боєвої О.С. у відпустці (з 24.07.2023 по 07.08.2023) розгляд заяви визначено колегії суддів у складі: Головуючий суддя - Черкаський В.І., судді: Горохов І.С., Науменко А.О. (доповідна записка помічника судді О. Самойленко, від 24.07.2023, розпорядження № П-516/23 від 24.07.2023 та протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.07.2023).
Ухвалою від 25.07.2023 заяву представника відповідача адвоката Рижова М.Г. від 23.07.2023 (вх. № 15809/08-08/23 від 24.07.2023) про розподіл судових витрат прийнято до розгляду. Розгляд заяви призначено на 03.08.2023, 12 - 30.
25.07.2023 до системи “Електронний суд” від ОСОБА_1 надійшли заперечення від 25.07.2023 (вх. № 15920/08-08/23 від 25.07.2023) на заяву представника відповідача адвоката Рижова М.Г. від 23.07.2023 (вх. № 15809/08-08/23 від 24.07.2023) про розподіл судових витрат в якій просить суд відмовити у задоволенні заяви ОГК “КРАНОБУДІВНИК” про стягнення з ОСОБА_1 на його користь витрат на професійну правничу допомогу у сумі 21 800, 00 грн.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідач у своїх відзивах зазначав, що очікує понести витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати на правничу допомогу відповідно у розмірі 10 000 грн. 00 коп., 13 500, 00 грн., 14 500, 00 грн.
У клопотанні про ухвалення додаткового рішення щодо витрат на правову допомогу, представника ОГК “КРАНОБУДІВНИК” адвокат Рижов М.Г. просить суд стягнути 21 000 грн. 00 коп. витрат на правничу допомогу, 800 000, 00 грн. - витрат у зв'язку із вчиненням нотаріальної дії.
Клопотання залучено до матеріалів справи.
У судове засідання 03.08.2023 позивач не з'явився, представників не направив, про причини неявки суд не повідомив.
У судовому засіданні 03.08.2023 оголошувалась перерва до 03.08.2023, 14 - 30. 03.08.2023 о 14 - 30 продовжено судове засідання.
03.08.2023 до суду від відповідача надійшло клопотання від 03.08.2023 (вх. № 16737/08-08/23 від 03.08.2023) до якого додано копію договору про надання правничої допомоги від 20.01.2023.
Після перерви відповідачем надано для огляду оригінали договорів про надання правничої допомоги.
Колегія суддів, дослідивши заяву представника відповідача адвоката Рижова М.Г. про ухвалення додаткового рішення у справі № 908/1811/22, вважає за можливе її задовольнити частково, враховуючи наступне.
Згідно з вимогами ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, які потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно ч. 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому ж складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було заявлено до стягнення з позивача витрати на надання професійної правничої допомоги у розмірі 21 000 грн. 00 коп., що є гонораром адвокатів за виконану роботу.
Згідно ч. 1-4 ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співрозмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до розділу 1 договорів предметом договору є те, що Адвокат надає правову допомогу у вигляді: забезпечення захисту прав, свобод і законних інтересів Клієнта; надання Клієнту правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу захисту інтересів, а також складення заяв, скарг, заперечень, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів Клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення. Представництво інтересів Клієнта у судах під час здійснення судочинства, а також в інших державних органах, установах, перед фізичними та юридичними особами. Представництво інтересів Клієнта в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно п. 4.1 договору гонорар - винагорода Адвоката за здійснення захисту, представництва інтересів Клієнта та надання йому інших видів правової/правничої допомоги на умовах і в порядку, що визначені Договором. Гонорар складається з суми вартості наданої правової допомоги (п. 4.2).
Відповідно до п. 4.6 договору факт наданої правової допомоги підтверджується актом наданих послуг. Клієнт сплачує гонорар удень підписання цього договору (п. 4.7). Гонорар сплачується готівкою або здійснюється у безготівковому порядку на рахунок Адвоката (п. 4.8).
Відповідачем до матеріалів справи надано завірені належним чином копії документів, а саме: договір про надання правової допомоги від 24.10.2022 та від 20.01.2023 укладений між адвокатом Гарбузом П.В. та Обслуговуючим гаражним кооперативом “КРАНОБУДІВНИК” про надання правничої допомоги, яким визначено суму гонорару адвокату, який складається: з почасової оплати - 500 гривень за час роботи, але не менше ніж 5 000 грн. за складання та подання позовної заяви, 2 500 грн. за підготовку та подачу відзиву, відповіді на відзив, 500 грн. за складання іншого процесуального документу (заяви, клопотання, адвокатського запиту тощо) та 1 500 гривень за участь в одному судовому засіданні.
07.11.2022 адвокатом Гарбузом П.В. було подано до суду відзив на позовну заяву, він приймав участь у судових засіданнях 10.11.2022, 23.11.2022, 26.12.2022, 04.01.2023 на підставі свідоцтва ЗП 002958 від 13.05.2022 про право на заняття адвокатською діяльністю та ордеру серії АР № 1092899 від 03.11.2022 р. на надання правничої (правової) допомоги.
20.01.2023 між адвокатом Рижовим М.Г. та Обслуговуючим гаражним кооперативом “КРАНОБУДІВНИК” укладений договір від 20.01.2023 про надання правничої допомоги, яким визначено суму гонорару адвокату, який складається: з почасової оплати - 500 грн. за складання процесуального документу (заяви, клопотання адвокатського запиту тощо) та 2 000 гривень за участь в одному судовому засіданні.
Адвокат Рижов М.Г. прийняв участь у судовому засіданні 23.01.2023 на підставі ордеру серії АР № 1111287 від 23.01.2023 р. на надання правничої (правової) допомоги та свідоцтва ЗП 002113 від 09.04.2019 про право на заняття адвокатською діяльністю.
Між адвокатом Кравченко О.П. та Обслуговуючим гаражним кооперативом “КРАНОБУДІВНИК” укладений договір від 20.01.2023 про надання правничої допомоги, яким визначено суму гонорару адвокату, який складається: з почасової оплати - 500 грн. за складання процесуального документу (заяви, клопотання адвокатського запиту тощо) та 2 000 гривень за участь в одному судовому засіданні.
Адвокат Кравченко О.П. приймав участь у судових засіданнях 06.04.2022, 22.05.2023, 15.06.2023 на підставі ордеру серії АР № 1120094 від 03.04.2023 р. на надання правничої (правової) допомоги та свідоцтва ЗП 002120 від 09.04.2019 про право на заняття адвокатською діяльністю. Також адвокатом Кравченко О.П. подано відзив від 06.04.2023 та від 15.05.2023 на уточнені позовні заяви.
Відповідачем надано суду акти приймання-передачі наданих послуг від 04.11.2022 та від 01.04.2023 та квитанції від 24.10.2022, 10.11.2022, 23.11.2022, 23.01.2023, 22.03.2023, 06.04.2023, 22.05.2023, 15.06.2023 та 16.07.2023 про сплату правничої допомоги.
Відповідно актів приймання-передачі наданих послуг від 04.11.2022 та від 01.04.2023, Адвокати якісно та в повному обсязі надали наступні юридичні послуги:
- підготовка та подання до суду відзиву на позовну заяву (2 500 грн.);
- складанням відзивів на уточнену позовну заяву (2 * 500 грн.);
- участь у судових засіданнях 10.11.2022 р. (1 500 грн.), 23.11.2022 р. (1 500 грн.), 26.12.2022 р. (1 500 грн.), 05.01.2023 р. (1 500 грн.), 23.01.2023 р. (2 000 грн.); 06.04.2023 р. (2 000 грн.); 22.05.2023 р. (2 000 грн.); 15.06.2023 р. (2 000 грн.).
Загальна вартість послуг Адвокатів склала 17 500 грн. 00 коп.
Слід зазначити, що витрати за надану правничу допомогу в разі підтвердження обсягів наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справ незалежно від того, чи їх вже фактично сплачено стороною, чи тільки має бути сплачено.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Зі змісту ст. 26 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Згідно Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”: договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п. 4 ч. 1 ст. 1): адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності) (ч. 3 ст. 4).
Згідно з ч. 2 ст. 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”, порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Відповідно до ст. 6. ч. 1 ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Отже, відповідач та адвокат можуть вільно встановлювати в договорі про надання правової допомоги розмір гонорару адвоката. Це відповідає принципам вільного волевиявлення, свободи договору.
Суд вважає встановленим, що відповідачем дотримані вимоги частини 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України в частині надання детального опису наданих послуг із визначенням їх вартості.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
З урахуванням вищевикладеного, суд вважає встановленим, що відповідачем дотримано порядок подання доказів на підтвердження заявленого до стягнення розміру судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, передбачений частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до постанови Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 Об'єднана палата зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Суд зазначає, що критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі “Двойних проти України” (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі “Гімайдуліна і інших проти України” (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі “East/West Alliance Limited” проти України”, від 26 лютого 2015 року у справі “Баришевський проти України” (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У додатковій постанові Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 916/1777/19 зазначено, що вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 903/390/18.
У розумінні положень частин п'ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Вказана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/20, Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis рішення ЄСПЛ у справі “East/West” проти України” від 23 січня 2014 року (East/West., заява № 19336/04, §268)).
Верховний Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі “East/West Alliance Limited” проти України”, заява № 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Лавентс проти Латвії” зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Як вказала колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 07.11.2019 по справі № 905/1795/18, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, колегія суддів вважає, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатами, не є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатами час.
В даному випадку, при вирішенні питання щодо стягнення витрат на правову допомогу, суд враховує категорію справи, предмет спору, складність справи та здійсненні адвокатами дії, розрахунки та складені документи у даній справі визначених ч. 4 ст. 126 ГПК України, відмови у задоволення позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про стягнення доведеної суми витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 17 500, 00 грн. В іншій частині у їх задоволенні слід відмовити.
Витрати відповідача у розмірі 800 000, 00 грн. понесені у зв'язку із вчиненням нотаріальної дії підтверджені відповідними доказами, а саме, довідкою приватного нотаріусу Горлової Ю.М. від 04.11.2022 та на підставі ст. 123 Господарського процесуального кодексу України підлягають задоволенню.
Крім того, доказів того, що результат вирішення справи міг вплинути на репутацію сторони або така справа викликала публічний інтерес матеріали дійсної справи не містять.
У судовому засіданні 03.08.2023 оголошено вступну та резолютивну частини додаткового рішення.
Керуючись ст.ст. 42, 46, 123, 232, 244 Господарського процесуального кодексу України, колегія судів
Заяву представника відповідача адвоката Рижова М.Г. від 23.07.2023 (вх. № 15809/08-08/23 від 24.07.2023) про розподіл судових витрат задовольнити частково.
Стягнути з Резніченка Павла Анатолійовича, РНОКПП НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) на користь Обслуговуючого гаражного кооперативу “КРАНОБУДІВНИК”, код ЄДРПОУ 20525733 (70417, Запорізька область, Запорізький район, с. Сонячне, вул. Братська, буд. 1) 17 500 (сімнадцять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу, 800 (вісімсот) грн. 00 коп. витрат на вчинення нотаріальної дії.
В іншій частині відмовити.
Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.
Копію додаткового рішення направити представнику відповідача адвокату Рижову М.Г., позивачу (усім - електронною поштою).
Додаткове рішення набирає законної сили у відповідності до ст. 241 ГПК України.
Додаткове рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Додаткове рішення оформлене і підписане 04.08.2023.
Головуючий суддя Володимир ЧЕРКАСЬКИЙ
Суддя Ігор ГОРОХОВ
Суддя Артур НАУМЕНКО