майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
"27" липня 2023 р. м. Житомир Справа № 906/379/23
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Вельмакіної Т.М.
секретар судового засідання: Антонова О.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Волнова Ю.М. - ордер серія АР №1117778 від 17.03.2023;
від відповідача: Козуб Б.Ю. - довіреність №007/23 від 22.12.2022,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод електричних машин»
до Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат" Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія"
про стягнення 1836053,80грн
Товариство з обмеженою відповідальністю "Запорізький завод електричних машин" звернулося до суду з позовом про стягнення з Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат" Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" 1836053,80 грн, з яких: 1435000,00грн основного боргу, 357315,00 грн інфляційних та 43738,80 грн 3% річних.
Ухвалою від 27.03.2023 позовну заяву залишено без руху та надано час для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою від 10.04.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 22.05.2023 о 10:20.
22.05.2023 електронною поштою надійшов відзив №324/537 від 19.05.2023, в якому відповідач також просить поновити пропущений процесуальний строк на його подання.
Відповідь на відзив від позивача надійшла через "Електронний суд" 19.05.2023.
У зв'язку з перебуванням судді Вельмакіної Т.М. на лікарняному, справа в судове засідання 22.05.2023 не вносилась.
Ухвалою суду від 30.05.2023 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та призначено підготовче засідання на 29.06.2023.
19.06.2023 до суду від представника позивача надійшло заперечення №324/673 від 16.06.2023 на відповідь на відзив.
Ухвалою від 29.06.2023 суд поновив строк для надання відзиву на позовну заяву, закрив підготовче провадження та призначив справу №906/379/23 до судового розгляду по суті, призначив судове засідання на 27.07.2023.
Представник позивача у засіданні суду підтримала позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Зазначила, що до позовної заяви помилково долучила інший договір з додатком №1, тому вірний договір та додаток №1 до нього надано до відповіді на відзив.
Представник відповідача наявність заборгованості у розмірі 1435000,00 грн за поставлений позивачем товар не заперечив. Однак, вказав, що підставою для нарахування 3% річних та інфляційних втрат стало прострочення по оплаті основної суми заборгованості, що виникло внаслідок незалежних від відповідача обставин (непереборної сили). Просив відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат за безпідставністю.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, суд
18.11.2021 між Акціонерним товариством "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат" Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" (покупець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод електричних машин» (продавець, позивач) було укладено договір поставки №ВДТ958-315/3-21 (а.с.97-102).
Позивач стверджує, що на виконання умов вказаного договору відповідач 23.11.2021 здійснив попередню оплату у розмірі 50% в сумі 1435000,00 грн. 18.02.2022 позивач здійснив поставку відповідачу електродвигунів ДАЗ04-560YK-8У1 у кількості 2 штук, загальною вартістю 2870000,00 грн.
Позивач вказує на те, що відповідач у встановлений п.8.2.2 договору строк (до 04.03.2022) не здійснив остаточний розрахунок за поставлений товар, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість у розмірі 1435000,00 грн.
Позивач звернувся до відповідача з претензією №07/06/01 від 07.06.2021 про сплату у строк до 30.06.2022 заборгованості за поставлений товар у розмірі 1435000,00 грн (а.с.23-24).
У відповідь на претензію листом №324/889 від 30.06.2022 відповідач повідомив позивача про наявність форс-мажорних обставин, у зв'язку з введенням в Україні воєнного стану та вказав про докладання всіх зусиль з метою погашення заборгованості в найкоротші терміни (а.с.25-26).
Так як відповідач розрахунки за отриманий товар у повному обсязі не здійснив, заборгувавши 1435000,00 грн, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Крім суми основного боргу у розмірі 1435000,00 грн, позивач заявив до стягнення з відповідача 43738,80 грн 3% річних та 357315,00 грн інфляційних втрат.
Відповідач у відзиві на позовну заяву наявність заборгованості у розмірі 1435000,00 грн за поставлений позивачем товар не заперечив. Однак, вказав, що підставою для нарахування 3% річних та інфляційних втрат стало прострочення по оплаті основної суми заборгованості, що виникло внаслідок незалежних від відповідача обставин (непереборної сили). Зазначив, що відповідач, зважаючи на тривалу агресію рф та військові дії практично на всій території України, має складнощі з реалізацією готової продукції власного виробництва, яке є єдиним джерелом доходу. Ракетні обстріли критичної інфраструктури, призупинення роботи морських портів призвели до припинення логістичних каналів реалізації готової продукції на умовах укладених контрактів. Відсутність реалізації готової продукції призводить до накопичення простроченої кредиторської заборгованості. Вказав на те, що відповідач намагається зберегти робочі місця персоналу. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат за безпідставністю (а.с.77-80).
У відповіді на відзив позивач вказав на те, що позивач також втратив ринок збуту продукції (електричних двигунів) внаслідок воєнної агресії рф та окупації частини території України, не здійснюється оплата покупцями за раніше поставлений товар. Наслідком цього стало зупинення господарської діяльності позивача та призупинення контрактів з працівниками позивача. Виконання договірних зобов'язань відповідачем надасть можливість позивачу відновити господарську діяльність та здійснювати виплату заробітної плати працівникам. Наголосив на тому, що позивачем не заявлялися до відповідача вимоги про стягнення фінансово-господарських санкцій за неналежне виконання господарських зобов'язань, від виконання яких сторона може бути звільнена внаслідок непереборної сили, а заявлені 3% річних та інфляційні втрати пов'язані виключно з прострочкою виконання грошових зобов'язань та інфляційними процесами в державі (а.с.93-94).
У запереченнях на відповідь на відзив відповідач повторно зсилався на обставини непереборної сили, що зумовили складнощі з реалізацією готової продукції власного виробництва, а також на наявність значної суми простроченої дебіторської заборгованості, що впливає на можливість виконання зобов'язань з оплати поставленого товару як на підставу для відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних у розмірі 43738,80 грн та інфляційних втрат у розмірі 357315,00 грн (а.с.136-137).
Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, враховуючи наступне.
Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Як передбачено ст. 174 ГК України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.
Згідно з ч.1 ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
З матеріалів справи вбачається, що правовідносини між сторонами виникли на підставі договору поставки №ВДТ958-315/3-21 від 18.11.2021.
Відповідно до п.1.1 договору постачальник взяв на себе зобов'язання передати у власність покупця електродвигуни (товар) (код 31110000-0 Електродвигуни, відповідно до ДК 021:2015), а покупець зобов'язався його прийняти і сплатити за нього певну грошову суму на умовах цього договору.
Згідно з п.1.2 договору номенклатура, асортимент, кількість та вартість за одиницю товару, що буде поставлятись покупцю зазначається у специфікації (додаток №1), яка після її підписання є невід'ємною частиною договору. Поставка кожної партії товару здійснюється за заявками покупця, у яких зазначається номенклатура, асортимент та кількість товару.
Відповідно до п.3.1 договору постачальник зобов'язаний поставити покупцю партію товару у повному обсязі протягом 90 календарних днів з моменту отримання постачальником заявки від покупця, за умови дотримання покупцем п.8.2.1 договору, постачальник має право на дострокову поставку товару за погодженням з покупцем.
Датою поставки товару є дата передачі товару постачальником покупцю, відповідно до накладної про відпуск товару (видаткової накладної) та акту прийому-передачі (п.3.3 договору).
Позивач виставив відповідачу рахунок №50 від 19.11.2021 на оплату електродвигунів ДАЗ04-560YK-8У1 у кількості 2 штук на загальну суму 2870000,00 грн (а.с.15).
Згідно з платіжним дорученням №17391 від 23.11.2021 відповідач на виконання п.8.2.1 договору здійснив попередню оплату в розмірі 50% в сумі 1435000,00 грн на підставі отриманого від позивача рахунку №50 від 19.11.2021 (а.с.16).
18.02.2022 позивач поставив відповідачу електродвигуни ДАЗ04-560YK-8У1 у кількості 2 штук, загальною вартістю 2870000,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №4 від 18.02.2022 (а.с.17). Товар отримав інженер 1 категорії Кремез О.Є. за довіреністю №0000026 від 17.02.2022 (а.с.18-19). Товар доставлено відповідачу вантажним транспортом за товаро-транспортною накладною №18/02 від 18.02.2022 (а.с.20-21).
Частинами 1,2 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).
Факт поставки позивачем відповідачу товару та обов'язок останнього провести остаточний розрахунок на суму 1435000,00 грн, підтверджено належними доказами.
Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
За умовами п.7.1 договору ціна договору складає 2870000,00 (два мільйони вісімсот сімдесят тисяч) грн 00 коп., у тому числі 20% ПДВ - 478333 грн 34 коп., що відповідає загальній сумі специфікації.
Оплата товару здійснюється покупцем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, що зазначений в цьому договорі (п.8.1 договору).
Відповідно до п.8.2 договору оплата товару здійснюється на умовах:
8.2.1 Попередня оплата в розмірі 50% від суми заявленої партії товару протягом 10 банківських днів після виставлення рахунку постачальника, який виставляється останнім протягом 10 банківських днів з дня отримання заявки від покупця;
8.2.2 Остаточний розрахунок в розмірі 50% протягом 10 банківських днів з моменту отримання товару та підписання відповідної видаткової накладної.
З огляду на п.8.2.2 договору та те, що видаткову накладну було підписано 18.02.2022, строк на здійснення остаточного розрахунку відповідачем за отриманий товар в сумі 1435000,00 грн закінчився 04.03.2022, тому строк виконання відповідачем зобов'язання оплатити поставлений товар є таким, що настав з 05.03.2022.
Відповідач наявність заборгованості у розмірі 1435000,00 грн за поставлений позивачем товар та сплив строку оплати на його оплату не заперечив.
Оскільки, станом на час розгляду справи в суді, відповідач не здійснив остаточний розрахунок за поставлений позивачем товар на суму 1435000,00 грн, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача 43738,80 грн 3% річних та 357315,00 грн інфляційних втрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд відхиляє заперечення відповідача стосовно позовних вимог про стягнення 43738,80 грн 3% річних та 357315,00 грн інфляційних втрат з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, в основу заперечень відповідача покладено обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини) у зв'язку з військовою агресією рф проти України.
Відповідно до ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" до форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) належать, зокрема, військові дії, оголошена та неоголошена війна, загальна військова мобілізація тощо.
Згідно зі ст.617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Суд враховує, що питання відносно існування на території України надзвичайних (форс-мажорних) обставин, а саме введення воєнного стану, що неодмінно впливає на спроможність своєчасного ведення розрахунків та обмежує безперешкодне провадження господарської діяльності, є загальновідомим та нормативно врегульованим.
Разом з тим, невиконання зобов'язань через вплив форс-мажорних обставин звільняє виключно від відповідальності за порушення зобов'язань та жодним чином не звільняє від виконання самого зобов'язання. Водночас, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю тобто, що інфляційні втрати та три проценти річних не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов'язання (Аналогічний правовий висновок, викладений у постанові Великої Палата Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19).
Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 43738,80 грн 3% річних та 357315,00 грн інфляційних втрат, оскільки вказані зобов'язання не є штрафними санкціями, а є акцесорними, додатковими до основного та входять до складу грошового зобов'язання.
Перевіривши, здійснені позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат (а.с.4), суд встановив, що заявлені суми є обґрунтованими та арифметично вірними, тому вимога про стягнення 43738,80 грн 3% річних та 357315,00 грн інфляційних втрат підлягає задоволенню.
Розрахунки здійснено за допомогою Калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій інформаційно-пошукової програми "Ліга: Закон".
Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, заявленими відповідно до вимог чинного законодавства та підлягають задоволенню у розмірі 1435000,00 грн заборгованості, 357315,00 грн інфляційних втрат, 43738,80 грн 3% річних.
Судовий збір, в порядку ст.129 ГПК України, покладається на відповідача.
Керуючись статтями 2, 73-79, 86, 123, 129, 233, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" (03035, м. Київ, вул. Сурікова, буд.3, ід. код 36716128) в особі філії "Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат" Акціонерного товариства "Об"єднана гірничо-хімічна компанія (12110, Житомирська обл., Хорошівський р-н, смт. Іршанськ, вул. Шевченка, буд.1, ід. код 39391950) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод електричних машин» (69008, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Зейська, буд. 3, ід. код 35300261):
- 1435000,00 грн заборгованості;
- 357315,00 грн інфляційних втрат;
- 43738,80 грн 3% річних;
- 22032,65 грн судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 04.08.23
Суддя Вельмакіна Т.М.
1 - у справу
2,3 - сторонам (рек.)