01 серпня 2023 року
м. Хмельницький
Справа № 686/24673/21
Провадження № 22-ц/4820/1097/23
Хмельницький апеляційний суд у складі колегії
суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Грох Л.М., Янчук Т.О.,
секретар судового засідання Чебан О.М.,
з участю представника позивача Панченка Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Сенс Банк» на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 лютого 2023 року,
встановив:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2021 року Акціонерне товариство «Сенс Банк» (далі - АТ «Сенс Банк», банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
АТ «Сенс Банк» зазначило, що 4 березня 2008 року між Акціонерним товариством «Укрсоцбанк» (далі - АТ «Укрсоцбанк»), правонаступником якого є банк, і ОСОБА_1 укладено додатковий договір №885/6-302РК2 до Генерального договору про надання кредитних послуг №885/5-ГД2 від 4 березня 2008 року, за умовами яких банк надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 40 000 доларів США. В забезпечення виконання ОСОБА_1 зобов'язання з повернення кредиту та сплати процентів відповідачі за іпотечним договором від 4 березня 2008 року передали АТ «Укрсоцбанк» в заставу квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 65,3 кв.м, житловою площею 36,6 кв.м (далі - квартира). ОСОБА_1 не виконав обов'язків за кредитним договором, у зв'язку з чим станом на 16 серпня 2021 року виникла заборгованість у розмірі 36 325 доларів 24 центи США, яка складається з 18 596 доларів 32 центів США неповернутого кредиту та 17 728 доларів 92 центів США процентів. Позивач вправі стягнути з ОСОБА_1 цю заборгованість, одержавши задоволення за рахунок предмета іпотеки.
За таких обставин АТ «Сенс Банк» просило суд в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі 36 325 доларів 24 центів США звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру, шляхом продажу її за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 лютого 2023 року в позові відмовлено.
Суд керувався тим, що банк висунув ОСОБА_1 вимогу про дострокове повернення коштів і змінив строк кредитування. Водночас ОСОБА_1 не виконав обов'язок з повернення кредиту та сплати процентів, який забезпечений іпотекою, але позов не підлягає задоволенню через сплив позовної давності.
Короткий зміст і узагальнені доводи апеляційної скарги
В апеляційній скарзі АТ «Сенс Банк» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі 497 147 грн 80 коп. посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність цих обставин, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що внаслідок звернення 8 липня 2015 року з позовною заявою до третейського суду банк висунув ОСОБА_1 вимогу про дострокове повернення кредитних коштів, а рішенням третейського суду від 15 березня 2016 року стягнено з ОСОБА_1 на користь банку 497 147 грн 80 коп. заборгованості. Оскільки ОСОБА_1 не сплатив цю заборгованість, то банк має право задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки. У 2017 році банк пред'явив до ОСОБА_1 позов про стягнення заборгованості за кредитним договором, внаслідок чого перебіг позовної давності перервався, а позивачем не пропущено строк звернення до суду за захистом порушеного права.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
У своєму відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, указуючи на його законність та обґрунтованість.
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 не висловили своєї позиції щодо апеляційної скарги.
2.Мотивувальна частина
Позиція суду апеляційної інстанції
Частинами першою, другою, п'ятою статті 263 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає.
Заслухавши учасника судового процесу та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково.
Суд першої інстанції неправильно витлумачив норми статті 261 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та не застосував положення статті 264, пункту 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.
У зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення.
Також суд апеляційної інстанції має змінити розподіл судових витрат.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини
4 березня 2008 року АТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Сенс Банк», і ОСОБА_1 уклали Генеральний договір про надання кредитних послуг №885/5-ГД2 (далі - Генеральний договір), за умовами якого банк зобов'язався надавати ОСОБА_1 кредитні послуги у межах ліміту кредитування в сумі 40 000 доларів США протягом періоду з 4 березня 2008 року по 1 березня 2020 року (строк дії загального ліміту кредитування).
Пунктом 3 розділу «Основні положення» Генерального договору визначено, що надання кредитних послуг здійснюється шляхом укладення сторонами додаткових угод, які є невід'ємними частинами цього договору.
Згідно пунктів 2.5, 2.7 розділу «Загальні умови кредитування» Генерального договору погашення кредиту здійснюється в строки/терміни, визначені цим договором та додатковими угодами до нього, але, у будь-якому разі, повне погашення кредиту має бути здійснене не пізніше останнього дня строку дії загального ліміту кредитування. Порядок сплати процентів за користування кредитом визначається відповідними додатковими угодами до цього договору.
За змістом пункту 3.2.6 розділу «Загальні умови кредитування» Генерального договору у випадку порушення позичальником своїх зобов'язань за будь-якою діючою додатковою угодою та/або цим договором кредитор направляє позичальнику вимогу про усунення такого порушення протягом 30 календарних днів від дати його виникнення. У випадку неусунення позичальником порушення у визначений строк кредитор має право в односторонньому порядку відмовитись від цього договору, що має наслідком повернення позичальником кредитних коштів, наданих за усіма діючими додатковими угодами, нарахованих до сплати процентів, комісій та штрафних санкцій, після чого цей договір вважається розірваним.
В силу пункту 3.3.8 Генерального договору позичальник зобов'язався на вимогу кредитора у випадках, передбачених цим договором, достроково, протягом 30 календарних днів від дня отримання вимоги кредитора, повернути кредит у сумі загального ліміту кредитування, або у сумі, надання якої передбачене відповідною додатковою угодою, сплатити проценти та/або комісії, а також можливу неустойку (штраф, пеню).
Того ж дня, тобто 4 березня 2008 року, між АТ «Укрсоцбанк» і ОСОБА_1 укладено додаткову угоду №885/6-302РК2 (далі - додаткова угода), за якою банк надав останньому кредит на поточні витрати у розмірі 40 000 доларів США на строк з 4 березня 2008 року по 1 березня 2020 року під 13,5% річних (пункти 1, 2, 3 додаткової угоди).
Як передбачено пунктом 4 додаткової угоди, повернення кредиту здійснюється рівними частинами, в сумі 278 доларів США, не пізніше 5 числа кожного місяця, починаючи з квітня 2008 року, та з кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше 1 березня 2020 року в сумі 246 доларів США. При цьому, якщо день повернення кредиту припадає на неробочий день кредитора, то днем повернення кредиту вважається останній робочий день перед ним.
Сплата процентів за користування кредитом здійснюється у валюті наданого кредиту щомісячно не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем, в якому нараховані проценти, а також в день повернення заборгованості за кредитом в повній сумі на банківський рахунок (пункт 5 додаткової угоди).
Пунктом 8 розділу «Основні положення» Генерального договору сторони визначили, що забезпеченням зобов'язань кредитора за цим договором і додатковими угодами до нього, є іпотечний договір.
4 березня 2008 року АТ «Укрсоцбанк» і ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 уклали іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Папкою Т.В. (далі - договір іпотеки). В забезпечення виконання зобов'язання ОСОБА_1 за Генеральним договором і додатковою угодою відповідачі передали банку в заставу належну їм на праві власності квартиру (пункт 1.1 договору іпотеки).
Із умов пунктів 4.1, 4.6.1, 4.7.2 договору іпотеки слідує, що у разі невиконання або неналежного виконання позичальником основного зобов'язання іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки, в тому числі на підставі рішення суду, шляхом продажу його на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.
З вересня 2014 року ОСОБА_1 не виконує належним чином зобов'язання за Генеральним договором і додатковою угодою. Останній платіж на погашення кредиту та процентів внесений ним 11 вересня 2014 року.
12 листопада 2015 року АТ «Укрсоцбанк» пред'явило до Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків позов про стягнення з ОСОБА_1 на свою користь основної заборгованості за кредитним договором станом на 4 листопада 2015 року у розмірі 23 610 доларів 74 центів США, в тому числі 18 596 доларів 32 центи США неповернутого кредиту та 3 000 доларів 58 центів США процентів.
Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 15 березня 2016 року стягнено з ОСОБА_1 на користь АТ «Укрсоцбанк» заборгованість станом на 4 листопада 2015 року у розмірі 497 147 грн 80 коп., у тому числі: 18 596 доларів 32 центи США заборгованості за кредитом, що згідно курсу Національного банку України становить 428 076 грн 31 коп., і 3 000 доларів 58 центів США заборгованості за процентами, що згідно курсу Національного банку України становить 69 071 грн 49 коп.
Це рішення третейського суду залишається невиконаним.
У 2015 році АТ «Укрсоцбанк» направило ОСОБА_1 письмову вимогу №08.206-297/96-7975 від 27 травня 2015 року про усунення порушень зобов'язання за кредитним договором. Одночасно банк попередив відповідачів про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги.
Станом на 16 серпня 2021 року АТ «Сенс Банк» нарахувало заборгованість за кредитним договором у розмірі 36 325 доларів 24 центи США, з яких 18 596 доларів 32 центи США - неповернутий кредит та 17 728 доларів 92 цента США - несплачені проценти.
Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції
а) щодо правовідносин сторін і виконання зобов'язання
Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом частини першої статті 546 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Як передбачено частиною першою статті 572, частиною першою статті 575 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Із положень частини першої статті 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання частини другої статті 1054 ЦК України) слідує, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Статтею 33 Закону України від 5 червня 2003 року №898-ІV «Про іпотеку» (далі - Закон №898-ІV) визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Відповідно до статті 39 Закону №898-ІV у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації (у разі необхідності); спосіб реалізації предмета іпотеки; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки . У разі визначення судом способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів ціна предмета іпотеки у рішенні суду не зазначається та визначається при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.
За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов'язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов'язання щодо своєчасного повернення кредиту та сплати процентів.
Предметом виконання грошового зобов'язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.
Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов'язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.
Зобов'язання за кредитним договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.
Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов'язання за кредитним договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не повертає кредит і не сплачує проценти в строки, встановлені договором.
Виконання зобов'язання за кредитним договором може бути забезпечене заставою (іпотекою). Чинне законодавство визначає право іпотекодержателя задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання. У такому випадку звернення стягнення на предмет іпотеки може бути здійснене на підставі рішення суду.
Зібрані докази вказують на те, що 4 березня 2008 року між АТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Сенс Банк», і ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав останньому кредит, а той зобов'язався повернути кредитні кошти та сплатити проценти за користування кредитом частинами (з розстроченням) до 1 березня 2020 року включно.
Виконання ОСОБА_1 зобов'язання за кредитним договором забезпечено іпотекою належної відповідачам квартири.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 не виконав обов'язок із повернення кредиту та сплати процентів, а тому банк вправі стягнути з відповідача цю заборгованість за рахунок предмета іпотеки.
Відповідачі не заперечують указаний висновок суду.
б) щодо розміру заборгованості за договором позики
Статтею 251 ЦК України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Відповідно до статті 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
За змістом частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
В силу частини першої статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Аналіз указаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов'язки відповідно до цього договору.
Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.
При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.
За умовами кредитного договору сторони встановили строк кредитування до 1 березня 2020 року включно та передбачили можливість зміни цього строку у разі порушення позичальником термінів оплати заборгованості по кредиту та процентам.
З 11 вересня 2014 року ОСОБА_1 не виконує зобов'язання за Генеральним договором і додатковою угодою.
12 листопада 2015 року АТ «Укрсоцбанк» пред'явило до Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків позов про стягнення з ОСОБА_1 на свою користь основної заборгованості за кредитним договором станом на 4 листопада 2015 року у розмірі 23 610 доларів 74 центів США, в тому числі 18 596 доларів 32 центи США неповернутого кредиту та 3 000 доларів 58 центів США процентів.
Згідно умов кредитного договору АТ «Укрсоцбанк» направило ОСОБА_1 письмову вимогу №08.206-297/96-7975 від 27 травня 2015 року про усунення порушень зобов'язання за кредитним договором, яка дає підстави для висновку про зміну банком строку кредитування. Водночас сторони фактично визнали, що строк дії кредитного договору закінчився 4 листопада 2015 року.
У зв'язку з цим АТ «Сенс Банк» неправомірно обчислило розмір процентів за кредитним договором станом на 16 серпня 2021 року.
Отже на час закінчення строку кредитування (4 листопада 2015 року) розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором склав 21 596 доларів 90 центів США, з яких 18 596 доларів 32 центи США - неповернутий кредит і 3 000 доларів 58 центів США - несплачені проценти. За рахунок предмета іпотеки можуть бути задоволені вимоги АТ «Сенс Банк» щодо стягнення цих коштів.
в) щодо позовної давності
Частиною першою статті 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до частини першої статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
За змістом статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
В силу статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Згідно з частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що сплив позовної давності, тобто строку, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, є підставою для відмови в позові, якщо про це заявлено стороною у спорі до винесення судом рішення у справі.
Законом установлена загальна позовна давність тривалістю у три роки.
Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої особи права на позов. Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини, від дня коли відбулось це порушення. Позовна давність у таких випадках обчислюється по кожному простроченому платежу, а несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів.
Перебіг позовної давності щодо повернення кредиту в цілому обчислюється із дня настання строку виконання основного зобов'язання, яким є строк виконання зобов'язання у повному обсязі (кінцевий строк) або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Якщо кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання, то перебіг позовної давності за вимогами банку про повернення кредиту та платежів за ним почався з наступного дня, зазначеного кредитором у вимозі про дострокове повернення кредиту як кінцевий строк виконання її умов (див. постанову Верховного Суду України від 2 грудня 2015 року у справі 6-1707цс15).
У разі визнання особою боргу чи пред'явлення позову до цього боржника позовна давність переривається. Після переривання строку перебіг позовної давності починається заново, а минулий час до нового строку не зараховується.
Як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 жовтня 2019 року (справа №357/9126/17-ц), до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.
За змістом указаної постанови Верховного Суду звернення банку до суду із позовом до боржника про стягнення кредитної заборгованості перериває строк позовної давності у спорі з відповідачем щодо погашення цієї ж суми кредитної заборгованості шляхом вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 9 грудня 2019 року (справа №285/3950/17-ц) зроблено висновок про те, що цивільне законодавство України при побудові конструкції переривання позовної давності не вказує, що наслідком пред'явлення особою позову у вигляді переривання позовної давності є виключно звернення до суду як державного органу. Тому, пред'явлення особою позову до третейського суду, до підвідомчості якого згідно зі статтею 6 Закону України «Про третейський суд» відноситься вирішення відповідного спору, перериває позовну давність. З урахуванням наведеного, звернення до третейського суду свідчить і про зміну строку виконання основного зобов'язання як це передбачено частиною другою статті 1050 ЦК України.
Оскільки за умовами кредитного договору ОСОБА_1 мав виконувати основне зобов'язання частинами та повернути банку кредит до 1 березня 2020 року, а після зміни строку кредитування - до 4 листопада 2015 року, то позовна давність за вимогами позивача про стягнення кредитних коштів і процентів, повернення яких визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту (тобто, з 5 листопада 2015 року).
З 2014 року ОСОБА_1 не виконує належним чином зобов'язання за кредитним договором, отже з того часу в АТ «Укрсоцбанк» виникло право на позов і почався перебіг позовної давності за простроченими платежами. Останній платіж здійснений ОСОБА_1 11 вересня 2014 року, внаслідок чого перебіг позовної давності перервався вчиненням відповідачем дій, що свідчать про визнання ним свого боргу.
12 листопада 2015 року АТ «Укрсоцбанк» пред'явило до компетентного третейського суду, а 3 листопада 2017 року - до загального суду позови про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, тому перебіг позовної давності двічі переривався та починався заново. З урахуванням вимог пункту 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України (набув чинності 2 квітня 2020 року) щодо продовження позовної давності під час дії карантину з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) на час пред'явлення АТ «Сенс Банк» до суду позову про звернення стягнення на предмет іпотеки цей строк не сплив.
Посилання ОСОБА_1 на сплив позовної давності не відповідають фактичним обставинам справи.
Висновок суду першої інстанції про закінчення строку звернення банку з позовом до суду за захистом свого порушеного права є помилковим.
3.Висновки суду апеляційної інстанції
При вирішенні спору суд першої інстанції не дотримався норм матеріального закону та зробив неправильний висновок про безпідставність позову АТ «Сенс Банк», а тому ухвалене ним рішення не може залишатися в силі.
Оскільки ОСОБА_1 не виконав зобов'язання за кредитним договором, який забезпечений іпотекою, то слід звернути стягнення на належну відповідачам квартиру.
За рахунок предмета іпотеки можуть бути задоволені вимоги АТ «Сенс Банк» щодо стягнення 18 596 доларів 32 центів США неповернутого кредиту та 3 000 доларів 58 центів США нарахованих процентів, а всього на суму 21 596 доларів 90 центів США.
Щодо судових витрат
Вирішуючи питання про зміну розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції враховує положення статті 141 ЦПК України, згідно якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов АТ «Сенс Банк» задоволено частково, тобто на 59,45% (21596,9?100:36325,24), то з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь позивача слід присудити по 843 грн 45 коп. обґрунтовано понесеного судового збору за подання позову та апеляційної скарги з кожного ((2270+3405)?59,45%:4).
Керуючись ст.ст. 141, 374, 376, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,
постановив:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс Банк» задовольнити частково.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 лютого 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, розподіл судових витрат змінити.
Позов задовольнити частково.
Звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 65,3 квадратних метрів, житловою площею 36,6 квадратних метрів, яка належить на праві спільної часткової власності (в рівних частках) ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 ), ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 ) на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 10 червня 1998 року, виданого Відкритим акціонерним товариством «Термопластавтомат» згідно розпорядження №111/к від 10 червня 1998 року, право власності зареєстроване Хмельницьким бюро технічної інвентаризації у реєстровій книзі за номером 24464, в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним номером 22139914, - шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, з дотриманням вимог Закону України від 5 червня 2003 року №898-ІV «Про іпотеку».
Предмет іпотеки підлягає реалізації за ціною, визначеною на підставі оцінки майна, здійсненої суб'єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12 липня 2001 року №2658-ІІІ.
З вартості предмета іпотеки Акціонерному товариству «Сенс Банк» (ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 23494714) має бути сплачена заборгованість ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) за Генеральним договором про надання кредитних послуг №885/5-ГД2 від 4 березня 2008 року і додатковою угодою №885/6-302РК2 від 4 березня 2008 року до цього Генерального договору, що виникла станом на 4 листопада 2015 року у розмірі 21 596 доларів 90 центів США, з яких 18 596 доларів 32 цента США - неповернутий кредит і 3 000 доларів 58 центів США - нараховані проценти.
Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання - АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» (місцезнаходження - 03150, місто Київ, вулиця Велика Васильківська, 100; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 23494714) 843 гривні 45 копійок судового збору.
Стягнути з ОСОБА_2 (місце проживання - АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» (місцезнаходження - 03150, місто Київ, вулиця Велика Васильківська, 100; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 23494714) 843 гривні 45 копійок судового збору.
Стягнути з ОСОБА_3 (місце проживання - АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» (місцезнаходження - 03150, місто Київ, вулиця Велика Васильківська, 100; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 23494714) 843 гривні 45 копійок судового збору.
Стягнути з ОСОБА_4 (місце проживання - АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 ) на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» (місцезнаходження - 03150, місто Київ, вулиця Велика Васильківська, 100; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 23494714) 843 гривні 45 копійок судового збору.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 3 серпня 2023 року.
Судді: О.І. Ярмолюк
Л.М. Грох
Т.О. Янчук
Головуючий у першій інстанції - Мазурок О.В.
Доповідач - Ярмолюк О.І. Категорія 27