Постанова
Іменем України
23 лютого 2022 року м. Херсон
Номер провадження: 22-ц/819/162/22
Єдиний унікальний номер справи: 664/1077/21
Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів з розгляду цивільних справ:
головуючого - Радченка С.В.,
суддів: Вейтас І.В., Кузнєцової О.А.,
секретар Плохотніченко А.В.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача - адвокат Беспалов Олексій Сергійович,
представник відповідача - адвокат Юріна Аліна Романівна,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Беспалов Олексій Сергійович, на рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 03 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів на дитину,
Короткий зміст вимог і рішення суду першої інстанції
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вищезазначеним позовом. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначала, що вона з відповідачем є батьками неповнолітньої дитини - малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Протягом певного часу дитина проживає з нею та знаходиться на її утриманні. 16 вересня 2020 року судом видано наказ, відповідно до якого з відповідача стягуються аліменти у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) боржника, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку. Станом на сьогоднішній день визначена вище сума складає - 1 976,00 грн., оскільки відомостей щодо офіційного працевлаштування відповідача виконавчій службі не надано, а останній добровільно її також не надає та приховує свій офіційний дохід. Зазначила, що вказаної суми недостатньо для повноцінного розвитку та виховання сина. Відповідач жодної допомоги на додаткові витрати на дитину не надає, не цікавиться її здоров'ям, не приймає участь у придбані для сина сезонної одежі, не здійснює витрат на лікування та розвиток дитини. На сьогоднішній день відповідач працює на посаді водія вищої категорії, яке розташоване на території Польщі, з приблизною заробітною платою 2000,00 євро, тобто його матеріальне становище покращилося, що дає йому змогу сплачувати аліменти у більшому розмірі.
Посилаючись на наведене, ОСОБА_1 просила суд: змінити спосіб стягнення аліментів у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) боржника, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, на стягнення у твердій грошовій сумі у розмірі 19 500 ,00 грн. щомісячно; перерахувати аліменти з часу видачі судового наказу про стягнення аліментів, тобто з 12.08.2020 року з урахуванням офіційного заробітку (доходу) ОСОБА_2 ; визначити розмір додаткових витрат на дитину в сумі 5000,00 грн., які стягувати з ОСОБА_2 на її користь 1 раз на три місяці для забезпечення купівлі сезонної одежі, витрат на лікування та розвиток дитини.
Рішенням Цюрупинського районного суду Херсонської області від 03 листопада 2021 року позовні вимоги задоволено частково. Вирішено:
- змінити спосіб стягнення аліментів з ОСОБА_2 у розмірі від заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на стягнення аліментів у твердій грошовій сумі на користь ОСОБА_1 аліменти у твердій грошовій сумі на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , починаючи стягувати від дня пред'явлення заяви до суду і до досягнення сином повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 , у сумі 2 050,00 грн. щомісячно;
- перерахувати аліментні виплати на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з часу вступу в законну силу рішення суду;
- в частині визначення розміру додаткових витрат на дитину в сумі 5 000,00 грн. щодо забезпечення купівлі сезонного одягу, витрат на лікування та на розвиток малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відмовити.
Частково задовольняючи позовні вимоги щодо зміни способу стягнення аліментів та визначення їх розміру у твердій грошовій сумі в розмірі 2 050,00 грн., суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що всупереч вимогам ст. ст. 12, 81 ЦПК України позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту поліпшення майнового стану відповідача, як платника аліментів, що має наслідком можливість сплати ним аліментів у визначеному позивачем розмірі. Проте судом зазначено, що визначений судовим наказом розмір аліментів на утримання дитини не сприятиме її належному забезпеченню. Тому, врахувавши розмір прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, рівність обов'язку батьків щодо утримання дитини, матеріальне становище сторін, суд дійшов висновку про наявність підстав для збільшення розміру визначених раніше судом аліментів - у твердій грошовій сумі в розмірі 2 050,00 грн.
Відмовляючи в частині стягнення додаткових витрат на дитину в розмірі 5 000,00 грн. один раз в три місяці, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не наведено особливих обставин, які б свідчили про необхідність стягнення з відповідача додаткових витрат, зазначених у позові, а також те, що вони пов'язані із розвитком здібностей дитини, тощо.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
На зазначене рішення суду ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Беспалов О.С., подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції належним чином не оцінив докази та обставини по справі, дійшов помилкового висновку про необґрунтованість та недоведеність позовних вимог. Частково задовольняючи позовні вимоги та збільшуючи розмір аліментів до 2 050,00 грн., суд першої інстанції не звернув уваги на те, що таким рішенням він фактично зменшив розмір вже призначених аліментів, який станом на жовтень 2021 року має складати 2 867,75 грн. Суд першої інстанції також безпідставно не взяв до уваги той факт, що відповідач не надав будь-яких доказів щодо джерела свого існування (доходу), що безпосередньо свідчить про отримання ним не декларованих джерел доходів. Ним не спростовано дані про те, що його матеріальний стан покращився, оскільки він працює за кордоном та має достатній заробіток, що надає йому можливість сплачувати аліменти у збільшеному розмірі.
Також апелянт зазначає, що наявна матеріалах справи медична виписка не може слугувати доказом на підтвердження у відповідача хвороби, оскільки вона не містить ні підпису лікаря ні печатки лікарняної установи.
Крім того, ОСОБА_1 посилалася в апеляційній скарзі на необхідність додаткового забезпечення відповідачем дитини, оскільки син часто хворіє і потребує постійного домашнього догляду, що підтверджується доданою до апеляційної скарги відповідною медичною довідкою. Дитині також необхідно купувати новий одяг, іграшки, здійснювати витрати на належне харчування та розвиток, які не забезпечуються розміром аліментів, що сплачує відповідач.
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції
03 вересня 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено шлюб, зареєстрований у Олешківському районному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про що зроблено актовий запис № 69, що підтверджується свідоцтвом про укладання шлюбу серії НОМЕР_1 (а.с.10).
Рішенням Цюрупинського районного суду від 29 жовтня 2020 року шлюб розірвано.
В період шлюбу у сторін по справі народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 (а.с.11).
Цюрупинським районним судом Херсонської області видано наказ від 16 вересня 2020 року, відповідно до якого з відповідача стягуються аліменти у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) боржника, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку.
Відповідач проживає з батьком - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та матір'ю - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується довідкою про склад сім'ї №5141/08-10 від 16.06.202І року (а.с.51,52). Батьки непрацездатного віку, є пенсіонерами що підтверджується пенсійними посвідченнями (а.с.53).
Згідно виписки медичної картки стаціонарного хворого на злоякісне новоутворення від 17.06.2021 року ОСОБА_2 має діагноз: злоякісне новоутворення нирки (а.с.69).
Відповідачем сплачуються аліменти на утримання сина згідно судового наказу від 16.09.2020 року, що підтверджується копіями квитанцій (а.с.59-63).
Згідно довідки державного виконавця заборгованість у відповідача по сплаті аліментів станом на 01.02.2021 року становить 499,70 грн.(а.с.58).
Додатково відповідачем надані копії квитанцій про сплату аліментів з лютого 2021 року по квітень 2021 року включно.
Ухвалою Цюрупинського районного суду Херсонської області від 19.07.2021 року задоволено клопотання представника позивача та витребувано у Державного Підприємства «Державний автотранспортний науково-дослідний і проектний інститут» інформацію (документи) стосовно отримання, заміни картки тахографа (причини звернення, заміни, копії документів, які подаються задля цього, інформації яка фіксується на картці) ОСОБА_2 (а.с.83).
На виконання ухвали суду надано інформацію, що 08.10.2020 року ОСОБА_2 видано картку водія терміном дії з 22.02.2021 р. по 21.02.2026 р. Відомостей про отримання ОСОБА_2 будь яких доходів вказані документи не містять (а.с.87-92).
Позивачем на підтвердження наявності у відповідача постійного місця роботи та доходу надано наступні докази: відповідь на запит №99170654 від 18.03.2021року про перетин кордону 11.03.202І року ОСОБА_6 ; лист Державного підприємства «Державний автотранспортний науково - дослідний і проектний інститут» в якому вказано, що ОСОБА_2 отримав картку тахографа та нову картку тахографа; лист Регіонального сервісного центру ГСЦ в Херсонській області (філія ГСЦ МВС) ТСЦ МВС №6541 від 14 квітня 2021 року про отримання ОСОБА_2 посвідчення водія ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.15,16,17). Вказані документи не містять інформації про працевлаштування відповідача та отриманняним доходу.
Позиція апеляційного суду.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до частин першої-другої статті 27 Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Статтею 51 Конституції України встановлено, що батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Згідно із ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
За змістом ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Частиною 2 ст. 182 СК України та визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
У ч. 1 ст. 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що відмовляючи у задоволенні позову в частині збільшення розміру аліментів шляхом зміни способу їх стягнення у визначеному позивачем розмірі, суд врахував усі істотні обставини, зокрема і ті, про які йдеться у позові та апеляційній скарзі, навів відповідні мотиви.
Так, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про недоведеність позивачем наявності обставин, передбачених ст.192 СК України, які б були підставою для задоволення вимог позивача щодо можливості стягнення з відповідача аліментів в сумі 19 500,00 грн.
Позивач не надала суду належних та допустимих доказів про зміну (покращення) майнового стану відповідача після видання судом судового наказу про стягнення з нього аліментів, що давало б підстави для зміни розміру аліментів.
Твердження позивача про наявність у ОСОБА_2 постійного місця роботи на посаді водія вищої категорії на підприємстві, яке розташоване на території Польщі, з приблизною заробітною платою 2000,00 євро, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи як судом першої інстанції так і апеляційним судом. Надані позивачем докази на підтвердження зазначених обставин, а також витребувані ухвалою суду першої інстанції відповідні докази, не містять будь-яких даних про отримання ОСОБА_2 доходу у зазначеному позивачем розмірі.
У даному випадку, встановлення факту перетину ОСОБА_2 кордону, отримання ним відповідного посвідчення водія та картки тахографа без встановлення факту безспірного отримання ним заробітної плати за межами України у заявленому позивачем розмірі не дають підстави для перегляду розміру раніше визначених судом аліментів.
Посилання апелянта на ті обставини, що відповідач не надав будь-яких доказів щодо джерела свого існування (доходу), що безпосередньо свідчить про отримання ним не декларованих джерел доходів, а також ним не спростовано дані про те, що його матеріальний стан покращився, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки в даній справі, за встановлених судом обставинах, тягар доказування про покращення матеріального стану платника аліментів лежить на стороні, яка бажає збільшити суму раніше визначених судом аліментів, що стягуються на її користь.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині збільшення розміру аліментів шляхом зміни способу їх стягнення у визначеному позивачем розмірі.
Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про можливість збільшення розміру аліментів шляхом зміни способу їх стягнення у твердій грошовій сумі у розмірі 2 050,00грн. Визначаючи даний розмір аліментів суд керувався нормами ст.ст.182,183,184 СК України, Законом України «Про охорону дитинства», а також судом було враховано розмір прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та матеріальне становище батьків. Проте, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що визначений ним розмір аліментів у твердій грошовій сумі є нижчим за розмір аліментів, які б позивач могла отримувати у розмірі частини від доходу відповідача. З урахуванням відсутності у відповідача офіційного працевлаштування, такий розмір аліментів на час постановлення рішення значно перевищував визначену судом суму аліментів у розмірі 2 050,00 грн.
На підставі наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду в частині збільшення розміру аліментів шляхом зміни способу їх стягнення у твердій грошовій сумі у розмірі 2 050,00грн. підлягає скасуванню з постановленням в цій частині нового судового рішення про відмову у задоволенні зазначених позовних вимог з вищезазначених підстав.
Щодо вимог позивача про стягнення додаткових витрат на дитину в сумі 5 000,00 грн. 1 раз на три місяці для забезпечення купівлі сезонної одежі, витрат на лікування та розвиток дитини, а також необхідності перерахунку аліментів з часу видачі судового наказу про стягнення аліментів колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Аналіз відповідних норм Закону вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.
Дане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв'язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті).
Наявність таких особливих обставини підлягають доведенню в судовому засіданні особою, яка пред'явила такий позов.
При цьому, вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суд повинен враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов'язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково.
Ураховуючи зазначені обставини, суд визначає розмір додаткових витрат на дитину, зумовлених особливими обставинами, одному з батьків у твердій грошовій сумі.
Звертаючись до суду з вимогою про стягнення додаткових витрат на дитину позивач зазначала, що такі витрати зумовлені необхідністю купівлі дитині сезонного одягу, витратами на лікування та розвиток дитини.
Враховуючи, що зазначені позивачем додаткові витрати у розумінні ст.185 СК України не викликані особливими обставинами такими як розвитком здібностей дитини чи її хворобою, а є загально необхідними витратами на дитину, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для зобов'язання відповідача брати участь у таких витратах.
Посилання апелянта на медичну довідку №1026 від 16.11.2021 року, яку нею додано до апеляційної скарги, як на підтвердження обґрунтованості стягнення з відповідача додаткових витрат на лікування дитини, колегією суддів не приймається до уваги, оскільки дана довідка не містить будь-яких відомостей щодо загального обсягу витрат, які позивач сплачує за лікування дитини, та чи витрачаються нею взагалі будь-які кошти на дані цілі.
Інші доводи апеляційної скарги щодо незгоди з рішенням суду в зазначеній частині зводяться до незгоди з висновками суду. Докази та обставини, на які посилається представник позивача в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду попередньої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми процесуального права.
Будь-яких інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, апелянтом не наведено.
Враховуючи вищевстановлені апеляційним судом обставини, а також необґрунтованість заявлених позивачем вимог, колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення вимог позивача в частині здійснення перерахунку розміру аліментів з дня видачі судового наказу.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції в частині збільшення розміру аліментів шляхом зміни способу їх стягнення у твердій грошовій сумі у розмірі 2 050,00грн. - скасуванню з постановленням у зазначеній частині нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. В іншій частині рішення суду підлягає залишенню без змін.
Керуючись статтями 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Беспалов Олексій Сергійович, задовольнити частково.
Рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 03 листопада 2021 року в частині часткового задоволення позовних вимог про зміну способу стягнення аліментів скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволені зазначених позовних вимог.
В іншій частині рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 03 листопада 2021 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, у випадках, визначених п.п. а-г, п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складений 24 лютого 2022 року.
Головуючий С.В. Радченко
Судді І.В.Вейтас
О.А. Кузнєцова