Номер провадження: 33/813/1100/23
Номер справи місцевого суду: 522/13076/22
Головуючий у першій інстанції Гаєва Л. В.
Доповідач Назарова М. В.
03.08.2023 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Назарової М.В.,
за участю секретаря -Сінько А.І.,
адвоката Фальковського Андрія Олександровича,
особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань
апеляційну скаргу адвоката Фальковського Андрія Олександровича в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності,- ОСОБА_1 ,
на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 20 жовтня 2022 року у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 20 жовтня 2022 року ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 496,20 грн.
ОСОБА_1 постановою суду визнано винуватим у тому, що він 13 вересня 2022 року о 00 годин 50 хвилин керував мопедом «Honda Giorno», без державного номерного знаку, по вулиці Балківській, біля будинку № 4/1, у м. Одесі, із ознаками алкогольного сп'яніння, на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, і за що щодо нього складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ №019788 від 13 вересня 2022 року.
До Протоколу серії ААБ № 019788 від 13 вересня 2022 року про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 КУпАП, додано запис з портативного відеореєстратора № 473678.
Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, адвокат Фальковський Андрій Олександрович в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , 11 червня 2023 року звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі адвокат Фальковський А.О. просить поновити строк на оскарження вище вказаної постанови, посилаючись на те, що копію постанови ОСОБА_1 отримав 17 травня 2023 року, про що є відмітка в матеріалах справи, з апеляційною скаргою звернувся до Одеського апеляційного суду 27 травня 2023 року, яку було повернуто постановою Одеського апеляційного суду від 07 червня 2023 року у зв'язку з відсутністю договору про надання правової допомоги. В подальшому повторно звернулись до Одеського апеляційного суду з апеляційною скаргою 11 червня 2023 року разом з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги адвокат Фальковський А.О. зазначає, що постанова суду першої інстанції є незаконною, необґрунтованою та винесеною з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права.
Матеріали справи не містять достатніх доказів встановлення вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відеозапис, на який посилається суд першої інстанції, не свідчить про винність ОСОБА_1 , оскільки неможливо зробити обґрунтований висновок щодо перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння.
Вказує, що ОСОБА_1 не отримував вимоги поліцейського щодо огляду.
У постанові було призначено штраф з позбавленням права ОСОБА_1 керування транспортними засобами на строк один рік, проте на момент винесення постанови ОСОБА_1 не мав водійських прав і ніколи їх не отримував.
ОСОБА_1 як військовослужбовець звільнений від сплати судового збору.
Крім того, захисник зазначає, що суд першої інстанції належним чином не повідомив ОСОБА_1 про місце та дату розгляду справи, чим порушив його право на належний захист.
Захисник зазначає, що в даній справі є встановлений факт застосування поліцейськими щодо заявника фізичного впливу (сили), проте жодних підстав визначених законом для застосування фізичної сили з боку працівників поліції не було, оскільки на момент застосування сили не було встановлено факту вчинення заявником правопорушення чи продовження його вчинення та факту того, що його дії загрожували життю чи здоров'я поліцейських чи інших громадян.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник Фальковський О.А. підтримали доводи апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді, осіб, що брали участь у розгляді справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного.
Щодо строку на апеляційне оскарження постанови суду.
Частиною 2 ст. 294 КУпАП встановлено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Відповідно до ст. 129 Конституції України основною засадою судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна особа має право на справедливий і публічний розгляд її справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Право на судовий захист є конституційним правом людини (ст. 55 Конституції України), яке не може бути обмежене, крім випадків, передбачених Конституцією України (ст. 64). Однією з гарантій реалізації цього права є апеляційне та касаційне оскарження судових рішень як одна з основних засад судочинства в Україні, що може бути обмежене лише законом (п. 8 ч. 1 ст. 129 Конституції України).
Згідно зі ст. 289 КУпАП апеляційний суд має право поновити строк оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення в разі наявності поважних причин пропуску зазначеного строку з боку особи, яка оскаржує постанову суду першої інстанції.
Оскаржувана постанова Приморського районного суду м. Одеси була ухвалена 20 жовтня 2022 року за відсутності особи, що притягається до адміністративної відповідальності, та захисника.
Матеріали справи не містять відомостей про належне повідомлення ОСОБА_1 або його захисника про дату, час та місце розгляду справи.
Дата, зазначена в протоколі про адміністративне правопорушення серії ААБ № 019788 від 13.09.2022 як дата судового розгляду 13 листопада 2022 року з 9-ї до 17-ї, не відповідає фактичній даті судового розгляду - 20 жовтня 2022 року.
Відомості про направлення ОСОБА_1 та його адвокату Фальковському А.О. копії постанови відсутні.
Матеріалами справи підтверджено, що 17 травня 2023 року захисник Фальковський А.О. отримав копію постанови від 20 жовтня 2022 року відповідно до його заяви від 15 травня 2023 року. З апеляційною скаргою захисник звернувся до Одеського апеляційного суду 22 травня 2023 року, яку було повернуто постановою Одеського апеляційного суду від 07 червня 2023 року у зв'язку з відсутністю договору про надання правової допомоги. В подальшому повторно звернувся до Одеського апеляційного суду 11 червня 2023 року з апеляційною скаргою разом з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Отже, наведені скаржником обставини свідчать про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду та наполегливе та послідовне вчинення ОСОБА_1 та його захисником дій, спрямованих на оскарження постанови суду, за умови відсутності даних про його обізнаність про розгляд справи.
Тому клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Приморського районного суду м. Одеси, що була ухвалена 20 жовтня 2022 року, є обґрунтованим та підлягає задоволенню, оскільки таке має на меті забезпечення особі доступу до правосуддя.
Щодо суті апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП України апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно з положеннями ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (із змінами та доповненнями) водій повинен на вимогу працівника міліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
З огляду на визначену ст. 266 КУпАП процедуру особи, які керують транспортними засобами, тощо і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Такий огляд, за змістом частини другої вказаної норми, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засобі відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Частиною третьої статті 266 КУпАП визначено, що у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, тощо на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разу незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Згідно ст. 31, 40 Закону України «Про Національну поліцію», поліція може застосовувати технічні прилади і технічні засоби, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису; а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, з метою запобігання правопорушенню, виявлення або фіксування правопорушення, охорони та захисту публічної безпеки, особистої безпеки осіб і власності від протиправних посягань, а також забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Положеннями чинної Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026, передбачено певний порядок застосування поліцейськими відеореєстраторів та портативних відеореєстраторів як пристроїв, призначених для запису, зберігання та відтворення відеоінформації, технічні характеристики та особливості конструкції яких дають змогу закріпити їх на службовому автомобілі або на форменому одязі поліцейського.
Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395, визначено процедуру оформлення поліцейськими підрозділів поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов'язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція (далі - поліцейський), матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.
Зокрема, розділом Х вказаної Інструкції визначено Особливості оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 130 КУпАП, згідно п. 4 якого огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Наявні матеріали відеозапису долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Системний аналіз наведеного законодавства, що регулює виниклі правовідносини, свідчить про те, що законодавцем встановлено обов'язковість використання під час проведення ним огляду особи на стан сп'яніння технічних засобів відеозапису, і лише в разі неможливості їх застосування - фіксування результатів огляду у присутності двох свідків.
Вказане також свідчить про надання такому доказу як відеозапис з нагрудної камери (відеорегістратора) ознак найважливішого доказу для з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно п. 5 розд. ІІ «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису» затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 18 грудня 2018 року № 1026 включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції визначає Інструкція, затверджена наказом МВС, МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735.
Відповідно до пунктів 2, 6, 7 Розділу І Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Згідно п. 6 Інструкції огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування Міністерством охорони здоров'я та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Згідно п. 7 Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров'я).
Відповідно до ч. 2 п. 9 "Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду", що затверджений постановою КМУ від 17.12.2008 №1103, зі змінами, працівники поліції забезпечують доставку осіб, які мають бути оглянуті, до найближчого закладу охорони здоров'я, не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.
Відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, утворює самостійний состав, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Визнаючи винним правопорушника ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд вважав доведеною його вину зібраними в справі доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ № 019788 від 13.09.2022, відеозаписом із портативного відеореєстратора № 473678, долученим до матеріалів адміністративної справи.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, є законним та обґрунтованим, а вищезазначені вимоги закону судом першої інстанції виконані в повному обсязі.
Так, судом першої інстанції встановлені обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, на підставі яких суд зробив висновок про доведеність вчинення останнім інкримінованого йому адміністративного правопорушення, з яким погоджується апеляційний суд, оскільки такий висновок суду об'єктивно підтверджується належним чином дослідженими судом доказами в їх сукупності, що містяться в матеріалах справи, зокрема:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ №019788 від 13.09.2022, згідно якого 13.09.2022 о 00 годин 50 хвилин у м. Одесі, по вул. Балківській, 4/1, Приморський район, ОСОБА_1 керував мопедом «Honda Giorno», без державного номерного знаку, із ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, хитка хода, від продуття газоаналізатор алкотестр «Драгер» на місці зупинки відмовився, та від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку у медичному закладі також відмовився; від керування був відсторонений, про повтроність попереджений, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП;
- відеозаписом, що міститься в матеріалах справи, який було оглянуто в ході розгляду справи, з якого чітко видно, що ОСОБА_1 на прохання працівника поліції пройти огляд на стан сп'яніння за допомогою приладу «Драгер» на місці зупинки або в закладі охорони здоров'я категорично відмовився.
Сукупність вищевказаних доказів засвідчують відмову ОСОБА_1 як особи, яка керувала транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, від проходження медичного огляду, встановленого законом, що є підтвердженням об'єктивної сторони скоєного останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке виразилося у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, що є самостійним складом адміністративного правопорушення.
Не заслуговує на увагу довід апеляційної скарги про те, що відеозапис, на який посилається суд першої інстанції, не свідчить про винність ОСОБА_1 , оскільки неможливо зробити обґрунтований висновок щодо перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння, оскільки протокол складено не про керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, а саме про відмову ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом, від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, що є порушенням вимог п. 2.5. ПДР і що є самостійним складом адміністративного правопорушення.
Апеляційний суд звертає увагу, що відмова особи від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння сама по собі містить склад адміністративного правопорушення, за яке передбачена адміністративна відповідальність. При цьому, незгода водія з діями працівників поліції щодо вказаних обставин не має жодного значення, оскільки такі дії є особистим волевиявленням особи, що не бажає пройти медичний огляд. Тому, враховуючи те, що ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою приладу «Драгер» (о 00:58:02), а після його відмови запропоновано пройти такий огляд у медичному закладі (о 00:59:20), його категорична відмова від огляду на стан сп'яніння беззаперечно вказує на наявність в його діях складу адміністративного правопорушення.
При цьому, причина, по якій ОСОБА_1 відмовився від такого огляду на стан сп'яніння, не має значення для правильного вирішення справи: як-то відсутність, на думку ОСОБА_1 , причин для його зупинки працівниками поліції, з приводу чого йому було повідомлено про його рух зустрічною полосою руху, без шолома, відмова їхати до лікарні з посиланням на те, що він поспішає додому (о 01:00:26).
Щодо доводу апелянта, що ОСОБА_1 не отримував вимоги поліцейського щодо огляду, то вказане спростовуються доданим відеозаписом до протоколу, з якого вбачається, що працівники поліції називали ОСОБА_1 зовнішні ознаки його сп'яніння, у зв'язку із чим неодноразово пропонували йому пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, як на місці зупинки, так і в медичному закладі, на що він категорично заперечував (неодноразово о 00 год. 57 хв. 55 сек.; 01 год 01 хв. 26 сек.; 01 год. 03 хв. 47 сек.; 01 год. 05 хв. 46 сек. ).
Крім того, посилання адвоката на застосування поліцейськими щодо ОСОБА_1 фізичного впливу (сили) є необґрунтованим та спростовується доданим до протоколу відеозаписом.
При цьому, в матеріалах справи не встановлено доказів того, щоб ОСОБА_1 або його представник Фальковський А.О. звертався із заявами та скаргами до прокурора, який здійснює нагляд за органами поліції чи вищестоящих органів з приводу незаконних дій працівників поліції, а тому такі твердження заявників є непідтвердженими.
Посилання сторони захисту про те, що суд розглянув справу за відсутності ОСОБА_1 є частково обґрунтованими, проте апеляційний суд зауважує на тому, що наразі апеляційним судом вжито всіх заходів задля відновлення права ОСОБА_1 бути присутнім під час розгляду його справи судом, під час чого встановлено, що його не участь у судовому розгляді не вплинула на правильність прийнятого по суті справи рішення, адже під час апеляційного розгляду ОСОБА_1 та його захиснику була надана можливість реалізувати свої права, передбачені ст. 268 КУпАП.
Що стосується доводів апеляційної скарги про неможливість покладення на ОСОБА_1 обов'язку сплачувати судові витрати у вигляді судового збору, то таке не ґрунтується на вимогах Закону України «Про судовий збір».
Відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
У статті 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акту, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань.
Вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій, для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» суд має враховувати предмет та підстави позову, перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Вказана правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19, від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17.
По теперішній справі ОСОБА_1 є особою, що притягається до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, що жодним чином не пов'язане із його статусом військовослужбовця. Доказів наявності у нього статусу учасника бойових дій матеріали справи не містять, проте вказане також не є підставою для застосування передбачених пунктом 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» підстав для звільнення його від сплати судового збору.
Разом з цим, апеляційний суд вважає слушними доводи апеляційної скарги стосовно незаконності оскаржуваного рішення суду в частині позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортними засобами на строк 1 рік, з тих підстав, що останній не отримував посвідчення водія.
Зі змісту листа Головного сервісного центру МВС від 30 листопада 2022 року № 31/1267АЗ-12582-2022 вбачається, що станом на 29 листопада 2022 року згідно Єдиного державного реєстру МВС інформації щодо видачі посвідчення водія на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відсутні.
У постанові Верховного Суду від 29 березня 2023 у справі № 145/932/20 зазначено, що: “згідно зі сталою правозастосовною практикою, позбавлення права керування транспортними засобами суд не вправі призначити як додаткове покарання особі, яка його не має”.
Згідно ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право змінити постанову.
Отже з огляду на те, що на момент вчинення адміністративного правопорушення, ОСОБА_1 не мав посвідчення водія, апеляційний суд доходить висновку, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо наявності правових підстав для позбавлення його права керування транспортними засобами, а тому оскаржувану постанову суду потрібно змінити, та виключити з її резолютивної частини посилання на застосування адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Водночас вказане не впливає на правильність висновку суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у скоєнні інкримінованого адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
За таких обставин, не має підстав для скасування оскаржуваної постанови суду та закриття провадження у справі з мотивів наведених у скарзі.
Ураховуючи наведене вище, апеляційну скаргу адвоката слід задовольнити частково, а постанову суду - змінити в наведеній частині.
На підставі викладеного та керуючись ст. 289, 294 КУпАП, апеляційний суд,
Поновити адвокату Фальковському Андрію Олександровичу, що діє в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності,- ОСОБА_1 , строк на апеляційне оскарження постанови Приморського районного суду м. Одеси від 20 жовтня 2022 року.
Апеляційну скаргу адвоката Фальковського Андрія Олександровича в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності,- ОСОБА_1 , задовольнити частково.
Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 20 жовтня 2022 року стосовно ОСОБА_1 в частині накладення адміністративного стягнення змінити, виключивши з її резолютивної частини посилання про застосування адміністративного стягнення у вигляді позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
В іншій частині оскаржувану постанову залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду М.В. Назарова