Номер провадження: 33/813/618/23
Номер справи місцевого суду: 522/14047/22
Головуючий у першій інстанції Ярема Х. С.
Доповідач Назарова М. В.
03.08.2023 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Назарової М.В.,
за участю секретаря - Сінько А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань
апеляційну скаргу адвоката Шиєнкова Ярослава Євгеновича, який діє в інтересах потерпілої ОСОБА_1
на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 25 січня 2023 року у справі про притягнення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,
Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 25 січня 2023 року провадження у справі щодо ОСОБА_2 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрито, закрите у зв'язку із спливом строків накладення стягнення, встановлених ст. 38 КУпАП.
Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, адвокат Шиєнков Я.Є. в інтересах потерпілої - ОСОБА_1 звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП закрити провадження.
В апеляційній скарзі адвокат Шиєнков Я.Є., який діє в інтересах потерпілої ОСОБА_1 просить поновити йому строк на апеляційне оскарження вищевказаної постанови, посилаючись на те, що потерпіла ОСОБА_1 жодного разу не повідомлялась про розгляд справи, 09.03.2023 представник звернувся до суду із заявою про ознайомлення із матеріалами справи та 15.03.2023 потерпіла ознайомилась із матеріалами справи та отримала копію оскаржуваної постанови суду.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги адвокат Шиєнков Я.Є. зазначає, що постанова Приморського районного суду м. Одеси від 25 січня 2023 року не відповідає вимогам закону, оскільки не містить висновку суду в резолютивній частині щодо визнання ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Суд першої інстанції грубо порушив вимоги ст. ст. 245. 251, 252, 280 КУпАП та, закриваючи провадження у справі за закінченням на момент розгляду справи строків накладання адміністративного стягнення, не вказав в резолютивній частині постанови, винний або не винний ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. За таких обставин, суд неправильно застосував норму матеріального права та порушив норми процесуального права.
У судове засідання ОСОБА_2 , потерпіла ОСОБА_1 , її представник адвокат Шиєнков Я.Є., належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного.
Щодо строку на апеляційне оскарження постанови суду.
Частиною 2 ст. 294 КУпАП встановлено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Відповідно до ст. 129 Конституції України основною засадою судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна особа має право на справедливий і публічний розгляд її справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Право на судовий захист є конституційним правом людини (ст. 55 Конституції України), яке не може бути обмежене, крім випадків, передбачених Конституцією України (ст. 64). Однією з гарантій реалізації цього права є апеляційне та касаційне оскарження судових рішень як одна з основних засад судочинства в Україні, що може бути обмежене лише законом (п. 8 ч. 1 ст. 129 Конституції України).
Згідно зі ст. 289 КУпАП апеляційний суд має право поновити строк оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення в разі наявності поважних причин пропуску зазначеного строку з боку особи, яка оскаржує постанову суду першої інстанції.
Матеріалами справи встановлено, що оскаржувана постанова Приморського районного суду м. Одеси від 25 січня 2023 року була ухвалена за відсутності ОСОБА_1 як потерпілої особи, про розгляд справи остання не сповіщалась. 15 березня 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Шиєнков Я.Є. ознайомився із матеріалами справи та отримав копію оскаржуваної постанови суду, про що наявна розписка в матеріалах справи.
Отже, враховуючи те, що матеріали справи не містять даних, які б спростовували викладенні у клопотанні доводи, а також для забезпечення права особи на доступ до правосуддя, вважаю за можливе визнати причини пропущеного строку поважними та поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Приморського районного суду м. Одеси від 25 січня 2023 року.
Щодо суті апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дослідити в судовому засіданні наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Вищевказані вимоги закону судом виконані в повному обсязі.
Частиною 1 ст. 38 КУпАП передбачено, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення.
Згідно з вимогами п. 7 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
Протокол про адміністративне правопорушення (а.с. 1) вказує що, події вчиненого адмінправопорушення, що інкримінується ОСОБА_2 , мали місце 21 вересня 2022 року.
Згідно з ч. 2 ст. 38 КУпАП якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення.
Пункт 7 ч.1 ст. 247 КУпАП не містить положень про наявність у суду повноважень щодо встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі закриття провадження про адміністративні правопорушення.
Крім того, тлумачення абзацу першого статті 247 КУпАП дозволяє дійти висновку, що встановлення зазначених у цій статті юридичних фактів є єдиною необхідною підставою для припинення будь-яких дій щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності незалежно від встановлених будь-яких інших обставин, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення (стаття 280 КУпАП), у тому числі й вини особи у його вчиненні.
Таким чином, поєднання закриття справи з одночасним визнанням вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення є взаємовиключними рішеннями, і прийняття таких двох взаємовиключних рішень в одній постанові про закриття справи свідчить про порушення права людини на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. За правилами статті 284 КУпАП рішенням, що доводить вину особи, є постанова про накладення адміністративного стягнення або застосування заходів впливу, умовою якої є визначення вини.
Отже, наявність або відсутність вини встановлюється саме під час здійснення провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Таким чином, вина осіб, що притягуються до адміністративної відповідальності, не встановлюється у справах, у яких провадження закривається.
Протокол про адміністративне правопорушення (а.с. 1) складено уповноваженою державою особою і в порядку передбаченому чинним законодавством дії посадової особи що його складала не оскаржувалися.
Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Статтею 247 КУпАП передбачено, що провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП.
Дана норма є імперативною і не передбачає обов'язку суду визначати питання винності чи невинності особи оскільки по своїй суті є формою відмови держави від юридичного переслідування особи за вчинення адміністративного правопорушення.
З урахуванням того, що станом на час розгляду справи судом першої інстанції закінчився визначений ст. 38 КУпАП строк притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, апеляційний суд також позбавлений процесуальної можливості досліджувати докази та вирішувати питання про винуватість або невинуватість ОСОБА_2 .
Апеляційний суд також враховує практику Європейського Суду з прав людини (пункт 137 Рішення від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України» (заява №21722/11) про те, що строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності та остаточності, захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними (див. рішення від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгз та інші проти Сполученого Королівства» (Stubbings and Others v. the United Kingdom), п. 51, Reports 1996-IV). Строки давності є загальною рисою національних правових систем договірних держав щодо кримінальних, дисциплінарних та інших порушень.
Отже, строк давності не тільки забезпечує правову визначеність та остаточність судового рішення, попередження порушень прав осіб, які притягуються до адміністративної відповідальності, але й надає законне право порушнику уникнути переслідування або притягнення до суду за закінченням певного строку після скоєння правопорушення, в даному випадку - притягнення до адміністративної відповідальності за закінченням строку давності, який передбачений національним законом - ч. 2 статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Висновок в постанові суду про наявність вини за межами строку давності притягнення до адміністративної відповідальності буде порушенням презумпції невинуватості та права на справедливий суд за статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Таким чином, посилання апелянта на те, що при закритті провадження по справі у зв'язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення відповідно до ст. 38 КУпАП України слід встановлювати вину особи, яка притягається до адміністративної відповідальності є необґрунтованим.
До того ж, слід вважати, що суд апеляційної інстанції при перегляді рішення суду першої інстанції не вправі змінювати постанову суду в сторону погіршення становища особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за межами строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП.
Враховуючи вищенаведене вважаю, що суд, повно, всебічно і об'єктивно дослідивши матеріали справи, дійшов вірного висновку про закриття провадження по справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, на підставі ст. 38 КУпАП України, у зв'язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення, а відтак апеляційну скаргу адвоката Шиєнкова Я.Є. в інтересах ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а постанову Приморського районного суду м.Одеси від 25 січня 2023 року - залишити без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст. 247, 285, 289, 294 КУпАП, апеляційний суд,
Поновити адвокату Шиєнкову Ярославу Євгеновичу, який діє в інтересах потерпілої ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Приморського районного суду м. Одеси від 25 січня 2023 року.
Апеляційну скаргу адвоката Шиєнкова Ярослава Євгеновича, який діє в інтересах потерпілої ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 25 січня 2023 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду М.В. Назарова
.