Номер провадження: 22-ц/813/3700/23
Справа № 1515/5414/12
Головуючий у першій інстанції Добров П. В.
Доповідач Лозко Ю. П.
18.07.2023 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Лозко Ю.П.,
суддів: Кострицького В.В.,Карташова О.Ю.
за участю секретаря судового засідання - Сінько А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного провадження
за апеляційною скаргою Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк»
на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 16 серпня 2022 року
у справі про стягнення заборгованості за кредитним договором
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк»
відповідачка - ОСОБА_1 ,
встановив:
У грудні 2012 року позивач ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» звернулося до суду з вказаним вище позовом, в обґрунтування якого зазначило, що між ОСОБА_1 та ВАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Одеського облуправління АТ "Ощадбанк" 10 липня 2007 року укладено кредитний договір №1706-н на суму 100 000,00 (сто тисяч) доларів США під 12,5% річних, строком до 10 липня 2017 року. Для забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором укладено іпотечний договір, предметом якого є нерухоме майно: квартира АДРЕСА_1 . Крім того, 29 липня 2009 року між ВАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Одеського облуправління AT "Ощадбанк" та ОСОБА_1 укладено додатковий договір до кредитного договору №1706-н від 10 липня 2009 року. Відповідно до п.1.1 додаткової угоди №1 до кредитного договору №1706-н від 10 липня 2007 року внесено зміни до п. 1.1. кредитного договору згідно з якими змінено відсоткову ставку з 12,5% річних до 16,5% річних починаючи з грудня 2008 року. Банк належним чином виконав свої зобов'язання за кредитним договором та надав відповідачці кредит в сумі 100 000,00 (сто тисяч) доларів США, однак відповідачка в обумовлені договором строки своїх зобов'язань по поверненню кредиту і сплаті процентів не виконала. Заборгованість станом на 30 листопада 2012 року складає 80 598,76 доларів США (645 896,03 грн.)
ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» просило суд достроково стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитом у розмірі 80598,76 доларів США яка складається з: залишок заборгованості за кредитом - 52 068,74 дол. США; прострочений основний борг по кредиту - 16 555,89 дол. США; прострочені проценти за користування кредитом за період з 01 листопада 2010 року по 30 листопада 2012 року пеня згідно даних АБС «Барс "Millennium" за період з 18 квітня 2011 року по 30 січня 2012 року - 30 281,81 грн. (3 790,01 дол. США), та прострочена комісійна винагорода за супроводження кредиту за період з 01 грудня 2010 року по 30 листопада 2012 року - 1 920,00 грн.
Заочним рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 07 липня 2013 року позовні вимоги ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто достроково з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Одеського обласного управління AT „Ощадбанк" суму заборгованості в сумі 80 598,76 доларів США. Вирішено питання щодо судових витрат.
В жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулась з заявою про перегляд заочного рішення у справі за позовом ПАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором №1706-н від 10 липня 2007 року.
Ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 02 березня 2022 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 07 листопада 2013 року задоволено. Заочне рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 07 листопада 2013 року по цивільній справі за позовом ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасовано. Призначено справу до судового розгляду.
Рішенням Комінтернівського районного суду від 16 серпня 2022 року в задоволенні позову ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.
В апеляційній скарзі ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» просить скасувати рішення Комінтернівського районного суду від 16 серпня 2022 року, залишити без змін заочне рішення Комінтернівського районного суду від 07 листопада 2013 року, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що помилковим є висновок суду першої інстанції про добросовісне виконання відповідачкою своїх зобов'язань, оскільки відповідно до вимоги від 29 листопада 2011 року залишок основного боргу за кредитом складає 63048,74 дол. США та прострочена заборгованість за кредитом 5575,89 дол. США, що разом становить 68624,63 дол. США, а відповідно до позовних вимог залишок основного боргу за кредитом складає 52068,74 дол. США та прострочена заборгованість за кредитом 16555,89 дол. США, що разом становить 68624,63 дол. США. Під час вирішення справи судом помилково не враховано прострочених сум боргу. Водночас скаржник зауважує, що відповідачкою не спростовано відсутність заборгованості.
В судове засідання відповідачка не з'явилась, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача за доводами апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відмовляючи в позові Банку суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не підтверджена заборгованість відповідачки перед позивачем, зокрема, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове виконання відповідачкою зобов'язань перед позивачем, з огляду на зменшення залишку основного боргу за кредитом, порівняно із зазначеним у направленій 29 листопада 2011 року ОСОБА_1 вимозі.
Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду не відповідає вимогам закону , виходячи з такого.
Судом першої інстанції встановлено, що між відкритим акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" в особі філії - Одеського облуправління АТ "Ощадбанк" та ОСОБА_1 10 липня 2007 року укладено кредитний договір №1706-н на суму 100 000,00 (сто тисяч) дол. США під 12,5% річних, строком до 10 липня 2017 року.
Відповідно до п. 1.5 кредитного договору позичальник зобов'язався щомісячно до останнього числа місяця, наступного за звітним, проводити погашення кредиту рівними частинами в сумі 841,00 доларів США та сплачувати проценти, нараховані банком на залишок заборгованості за кредитом, шляхом внесення готівки до каси банку, починаючи з 10 липня 2007 року, сплату останнього платежу здійснити 10 липня 2017 року.
Згідно п. 5.2 кредитного договору, за порушення взятих на себе зобов'язань по поверненню основної суми кредиту та своєчасній сплаті процентів за користування кредитом, комісійних винагород та інших платежів, позичальник зобов'язується сплатити на користь банку пеню в розмірі 0,05% від суми несплаченого платежу, за кожний день прострочки.
У забезпечення виконання зобов'язань по Кредитному договору №1706-н від 10 липня 2007 року між Банком з однієї сторони, та ОСОБА_1 з іншої сторони, укладено Іпотечний договір. Предметом іпотеки є нерухоме майно: квартира АДРЕСА_1 . Окрім того, 29 липня 2009 року між відкритим акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" в особі філії - Одеського облуправління AT "Ощадбанк" та ОСОБА_1 було укладено додатковий договір до кредитного договору №1706-н від 10 липня 2009 року.
Відповідно до п.1.1 додаткової угоди №1 до кредитного договору №1706-н від 10 липня 2007 року було внесено зміни до п. 1.1. кредитного договору згідно з якими було змінено відсоткову ставку з 12,5% річних до 16,5% річних починаючи з грудня 2008 року.
AT «Ощадбанк» належним чином виконав свої зобов'язання за кредитним договором та надав позичальниці кредит в сумі 100 000,00 (сто тисяч) доларів США, але в обумовлені кредитним договором строки позичальниця своїх зобов'язань по поверненню кредиту і сплаті процентів не виконала. Станом на 30 листопада 2012 року сума заборгованості становить 80 598,76 дол. США (645 896,03грн.) в тому числі: залишок заборгованості за кредитом - 52 068,74 доларів США; прострочений основний борг по кредиту - 16 555,89 доларів США; прострочені проценти за користування кредитом за період з 01 листопада 2010 року по 30 листопада 2012 року пеня згідно даних АБС «Барс "Millennium" за період з 18 квітня 2011 року по 30 січня 2012 року - 30 281,81 грн. (3 790,01 доларів США), та прострочена комісійна винагорода за супроводження кредиту за період з 01 грудня 2010 року по 30 листопада 2012 року - 1 920,00 грн.
Судом також встановлено, що постановою Одеського апеляційного суду від 20 березня 2019 року (справа №521/15151/14-ц), залишеною без змін постановою Верховного суду від 27 серпня 2020 року, відмовлено у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 , за участю третьої особи: Малиновський РВ ГУ ДМС України в Одеській області про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення з житлового приміщення .
Відповідно до вказаної постанови, апеляційним судом встановлено, що ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» направив вимогу ОСОБА_1 від 29 листопада 2011 року №28/14-19/ НОМЕР_1 про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором №1706-н від 10 липня 2007 року в сумі 70 658, 14 дол. США, що складається з простроченої заборгованості за кредитом в розмірі 5 575, 89; заборгованості за відсотками - 2 033, 51; залишок основного боргу за кредитом: 63 048, 74.
У відповідності до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиціальність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акту, який вступив в законну силу.
Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Тобто, обставини встановлені рішенням суду не доказуються при розгляді інших справ, в яких беруть участь ті ж особи, або особа, щодо якої встановлені ці обставини.
Преюдиціальність дає привілей стороні у справі повторно не доказувати такі факти для обґрунтування своїх позовних вимог, а іншій стороні не дає права спростовувати ці факти іншими засобами доказування.
Дія преюдиції припиняється, коли попереднє преюдиціальне рішення, зокрема судове, скасовано в установленому порядку.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 28 березня 2018 року по справі № 444/9519/12.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.
Частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Частиною першою, другою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Так, відповідно до ст.ст. 1046, 1047 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 , ч. 1 ст. 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики . Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).
Згідно ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги.
Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
При цьому в законодавстві визначаються різні поняття: як «строк договору», так і «строк (термін) виконання зобов'язання» (статті 530, 631 ЦК України).
Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
У відповідності зі ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Статтею 58 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Частина 1 статті 60 ЦПК України вказує, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи встановлені по справі обставини, апеляційний суд не погодується із висновком суду першої інстанції про недоведеність позивачем існування заборгованості відповідачки перед банком, з огляду на таке.
Дійсно, у позовній заяві у цій справі Банк просив стягнути з ОСОБА_1 , серед іншого,зокрема, залишок заборгованості за кредитом - 52 068,74 дол. США; прострочений основний борг по кредиту - 16 555,89 дол. США, а на момент пред'явлення вимоги від 29 листопада 2011 року про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором №1706-н від 10 липня 2007 року залишок основного боргу за кредитом становив 63 048, 74 дол. США.
Разом з тим, судом першої інстанції залишено поза увагою, що загальний розмір заборгованості за тілом кредиту ОСОБА_1 перед Банком, заявлений у позовній заяві і у вимозі від 29 листопада 2011 року є тотожним.
Так, у зазначеній вимозі Банком вказано розмір заборгованості ОСОБА_1 за тілом кредиту у розмірі 68 624, 63 дол. США, що складався з залишку основного боргу за кредитом - 63048,74 дол. США. та простроченої заборгованості за кредитом 5575,89 дол. США.
Оцінюючи вимоги позовної заяви, апеляційний суд констатує, що звертаючись до суду із відповідним позовом Банк просив стягнути з ОСОБА_1 , зокрема, залишок заборгованості за кредитом у розмірі 52 068,74 дол. США та суму простроченого основного боргу по кредиту - 16 555,89 дол. США, сума яких становить 68 624, 63 дол. США.
Зменшення ж розміру основного боргу за кредитом за таких підстав, попри протилежний висновок суду першої інстанції, не свідчить про добросовісне виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору, а навпаки, з огляду на пропорційне збільшення розміру простроченої заборгованості свідчить про невиконання відповідачкою своїх зобов'язань перед Банком.
Водночас, апеляційний суд не погоджується із заявленим Банком розміром заборгованості ОСОБА_1 за відсотками, з огляду на таке.
29 листопада 2011 року ПАТ «Державний ощадний банк України», філії - Одеське обласне управління направив відповідачці ОСОБА_1 вимогу, відповідно до якої вимагав повернення усієї суми Кредиту та інших платежів у розмірі 70658,14 дол. США, у тому числі прострочену заборгованість за кредитом 5575,89 дол. США, заборгованість за відсотками - 2033,51 дол. США, залишок основного боргу за кредитом - 63048,74 дол. США.
Зазначені обставини свідчать про те, що у листопаді 2011 року банк скористався своїм правом на дострокове погашення кредитної заборгованості та змінив строк виконання основного зобов'язання звернувшись із вимогою про дострокове повернення кредиту.
Отже такими діями позивач на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом.
Згідно з частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
На момент пред'явлення вимоги ПАТ «Державний ощадний банк України», філії - Одеське обласне управління до ОСОБА_1 заборгованість за кредитом та відсотками складала 70 658, 14 дол. США.
Після пред'явлення такої вимоги позивач втратив право на нарахування та стягнення процентів за кредитом та мав право лише на нарахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми у національній валюті України - гривні, відповідно до статті 625 ЦК України.
Визначення суми заборгованості за вказаним кредитним договором у розмірі відмінному від суми заборгованості визначеної постановою Одеського апеляційного суду від 20 березня 2019 року порушує принцип остаточності, преюдиційності судового рішення.
З урахуванням викладеного, з відповідачки ОСОБА_1 підлягає стягненню сума заборгованості за кредитом, у розмірі 70658,14 дол. США, яка складається з: залишок заборгованості за кредитом - 63048,74 дол. США; прострочений основний борг по кредиту - 5575,89 дол. США; проценти за користування кредитом - 2033,51 дол. США
Щодо нарахування та стягнення з відповідачки пені за несвоєчасне погашення кредиту, апеляційний суд звертає увагу на таке.
Із матеріалів справи, а саме розрахунку заборгованості убачається, що пеня за несвоєчасне погашення кредиту розраховується за період з 01.12.2010 року по 30.11.2012 року.
Відповідно до частин другої та третьої ст. 546 ЦК України - пеня є видом забезпечення виконання зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За змістом приписів параграфу 2 глави 49 ЦК України особливість пені у тому, що вона нараховується з першого дня прострочення та доти, поки зобов'язання не буде виконане. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов'язання, не обмежується. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов'язання. Тобто, вона може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання (зокрема, щодо повернення кредиту чи сплати процентів за кредитом) протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано у законі чи в договорі.
Відповідно до ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно із ч. 1 ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (ч. 3 ст. 533 ЦК України).
Такий порядок визначено Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.1993 №15-93, дія якого не поширюється на правовідносини щодо нарахування та стягнення штрафних санкцій за внутрішніми угодами, укладеними між резидентами на території України.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань").
Таким чином, максимальний розмір пені пов'язаний із розміром облікової ставки Національного банку України. Оскільки чинне законодавство не передбачає встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти, пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише у національній валюті України - гривні.
Такий висновок викладений в постанові Верховного Суду України від 01.04.2015 у справі № 909/660/14.
Відповідно до п. 5.2 кредитного договору за порушення взятих на себе зобов'язань по поверненню основної суми Кредиту та своєчасній сплаті процентів за користування кредитом, комісійних винагород та інших платежів за цим договором, позичальник зобов'язується сплатити на користь банку пеню у розмірі 0,05% від суми несплаченого платежу, за кожний день прострочення.
Із розрахунку заборгованості убачається, що він зроблений з урахуванням боргу вираженого у валюті дол. США.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань").
Максимальний розмір пені пов'язаний із розміром облікової ставки Національного банку України, а оскільки чинне законодавство не передбачає встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти, пеня має обчислюватися та стягуватися лише у національній валюті України - гривні.
Також, при перевірці розрахунку позивача встановлено його методологічну помилковість, пов'язану із неврахуванням зміненої дати строку дії кредитного договору.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.
Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята статті 261 ЦК України).
Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Як встановлено судом, 29 листопада 2011 року банк пред'явив вимогу про дострокове повернення кредиту, а тому вимоги про стягнення пені за несвоєчасне погашення кредиту повинні розраховуватись в межах строку позовної давності (1 рік), а саме тільки за період з 29 листопада 2010 року по 29 листопада 2011 року.
Враховуючи наведене, перевіривши надані позивачем до матеріалів справи розрахунки, колегія суддів зазначає, що 0,05% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення на суму 915 дол. США перевищує розмір подвійної облікової ставки НБУ за відповідний період.
Відповідно до умов додаткового договору №1 від 29.07.2009 року, позичальник зобов'язується виконати погашення кредиту рівними частинами в сумі 915 дол. США.
Розмір пені за простроченим основним боргом по кредиту за період 29 листопада 2010 року по 29 листопада 2011 року обраховується за формулою: сума заборгованості за основним боргом за місяць (договором передбачені анутетні платежі щомісячно 915 доларів США) помножена на розмір пені та на кількість днів прострочення кожного місяця. За наступній місяць пеня розраховується шляхом додавання до суми заборгованості за основним боргом за попередній місяць платіж за наступний місяць х розмір пені та на кількість днів прострочення.
915 доларів США х 0,05%х 31 днів = 14,18 доларів США;
1830 доларів США х 0,05 х 31 день = 28,36 доларів США;
2745 доларів США х 0,05 х 28 днів = 38,43 доларів США;
3660 доларів США х 0,05 х 27 днів = 49,41 доларів США;
915 доларів США х 0,05 х 30 днів = 13,72 доларів США;
1830 доларів США х 0,05 х 25 днів = 22,87 доларів США;
85,89 доларів США х 0,05 х 6 днів = 0,25 доларів США;
1000,89 доларів США х 0,05 х 30 днів = 15,01 доларів США;
1915,89 доларів США х 0,05 х 31 днів = 29,69 доларів США;
2830,89 доларів США х 0,05 х 31 днів = 43,87 доларів США;
3745,89 доларів США х 0,05 х 30 днів = 56,18 доларів США;
4660,89 доларів США х 0,05 х 31 днів = 72,24 доларів США;
5575,89 доларів США х 0,05 х 30 днів = 83,63 доларів США;
Сума пені за несвоєчасне погашення кредиту за період з 29 листопада 2010 року по 29 листопада 2011 року становить 3498,29 грн, виходячи: 437,84 доларів США х 798,99 офіційний курс долара станом на час прострочення.
Відповідно до п. 1.14 кредитного договору за надання банківських послуг з кредитування позичальник сплачує банку комісійну винагороду за обслуговування кредиту у розмірі 80 грн щомісячно.
Заборгованість відповідачки за комісійною винагородою за обслуговування кредиту за період з 29 листопада 2010 року по 29 листопада 2011 року складає 960 грн, виходячи із наступного розрахунку 80 грн х 12 місяців.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідачки заборгованості по пені та комісійної винагороди підлягають частковому задоволенню.
Враховуючи викладені вище обставини апеляційний суд вважає, що з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у розмірі 70658,14 дол. США, яка складається з: залишок заборгованості за кредитом - 63048,74 дол. США; прострочений основний борг по кредиту - 5575,89 дол. США; проценти за користування кредитом - 2033,51 дол. США, а також пеня за несвоєчасне погашення кредиту у розмірі 3498,29 грн та комісійна винагорода в сумі 960 грн.
Суд ухвалюючи рішення також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів сторін), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (N 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) N 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку N 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ст. 10 ЦПК України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, астаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені сторонами у заявах по суті справи, а також в судових засіданнях, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки позов Банку підлягає частковому задоволенню необхідно остаточно змінити розподіл судових витрат.
На підставі ст. ст. 133, 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідачки на користь Банку понесені ним та документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору в суді першої інстанції - 3219,00 грн. (а. с. 6), в апеляційній інстанції - 4828,05грн. (а. с. 61), разом - 8047,05 грн., пропорційно розміру задоволених позовних вимог - 88,36%, тобто у розмірі - 7110,37 грн. = 8047,05 х 88,36%.
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України).
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк».
Керуючись ст.ст. 367, ст. 374, ст. 376, 382-384 ЦПК України
постановив:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» задовольнити частково.
Рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 16 серпня 2022 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позовні вимоги ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, процентами, комісійною винагородою та пенею і внесення змін у кредитний договір задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Одеського обласного управління AT „Ощадбанк" (65125, м. Одеса, вул. Базарна, 17, р/р НОМЕР_3 в ФООУ AT «Ощадбанк», МФО 328845) заборгованість за кредитним договором у розмірі 70658,14 дол. США, яка складається з: залишок заборгованості за кредитом - 63048,74 дол. США; прострочений основний борг по кредиту - 5575,89 дол. США; проценти за користування кредитом - 2033,51 дол. США; а також пеню за несвоєчасне погашення кредиту у розмірі 3498,29 грн та комісійну винагороду в сумі 960 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Одеського обласного управління AT „Ощадбанк" (65125, м. Одеса, вул. Базарна, 17, р/р НОМЕР_3 в ФООУ AT «Ощадбанк», МФО 328845) судовий збір в розмірі - 7110,37 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови буде складено 24 липня 2023 року.
Головуючий Ю.П. Лозко
Судді: В.В. Кострицький
О.Ю. Карташов