02 серпня 2023 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 на ухвалу Жовтневого районного суду Миколаївської області від 16 червня 2023 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно
ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Києві Київської області, мешкає в АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12022150000000322.
Учасники судового провадження:
прокурор - ОСОБА_6 ,
обвинувачений - ОСОБА_5 ,
захисник - ОСОБА_7 .
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Жовтневого районного суду Миколаївської області від 16 червня 2023 року відносно ОСОБА_5 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 14.08.2023 р.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Обвинувачений ОСОБА_5 просить ухвалу суду скасувати та обрати відносно нього запобіжний захід у виді особистого зобов'язання.
Узагальнені доводи апелянта.
В апеляційній скарзі обвинувачений зазначає, що ухвала суду першої інстанції є незаконною та такою, що підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи.
Обвинувачений вважає, що прокурором не доведений ризик переховування його від слідства та суду, оскільки він, протягом 8 років, виконував покладені на нього судами процесуальні обов'язки. Ризик впливу на свідків безпідставний, оскільки йому не має сенсу впливати на свідків, жоден з яких, не підтверджує його винуватості у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, крім того, усі свідки наразі перебувають у зоні бойових дій. Обвинувачений звертає увагу на те, що він має дружину, дітей та літніх батьків, тобто має міцні соціальні зв'язки, що є стримуючим фактором від вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Обвинувачений звертає увагу на те, що внаслідок чисельних контузій та поранень він потребує лікування, яке не можливо отримати, в умовах слідчого ізолятору.
Обвинувачений вважає, що головною підставою для відмови у задоволенні клопотання сторони захисту про застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту стало те, що його необхідно було б конвоювати до м. Києва, що призвело б до значних бюджетних витрат.
Обставини, встановлені судом першої інстанції.
У провадженні Жовтневого районного суду Миколаївської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Під час судового засідання прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження відносно ОСОБА_5 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Клопотання мотивоване тим, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, а ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшились та продовжують існувати.
Врахувавши ступінь тяжкості інкримінованого ОСОБА_5 кримінального правопорушення, який є особливо тяжким злочином, дані про особу обвинуваченого, який є військовослужбовцем, відносно якого Дніпровським районним судом м. Києва ухвалений вирок, за яким ОСОБА_8 визнаний винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263 та ч. 4 ст. 296 КК України, який не набрав законної сили, обізнаний про свідків у вказаному кримінальному провадженні, те, що ризики переховування обвинуваченого від суду, незаконного впливу на свідків, та продовження злочинної діяльності не зменшились, суд дійшов висновку про необхідність продовження відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого та виконання ним процесуальних обов'язків.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого та його захисника на підтримку апеляційної скарги, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали надані судом, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного.
Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції. Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходить при постановленні ухвали, і положення закону, яким керується.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань, суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Вказаних вимог закону судом дотримано в повному обсязі.
Вирішуючи питання про необхідність продовження застосування виключного запобіжного заходу у вигляді тримання ОСОБА_5 під вартою, апеляційний суд приходить до висновку про існування процесуальних ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які виправдовують прийняття такого рішення.
Так, ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
З матеріалів наданих судом вбачається, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання до 15 років позбавлення волі, раніше не судимий, проте відносно нього Дніпровським районним судом м. Києва постановлений обвинувальний вирок, який, на даний час, не набрав законної сили, у зв'язку з ознайомленням з матеріалами досудового розслідування обізнаний про свідків кримінального провадження та про їх показання надані під час досудового розслідування, свідки судом не допитувались. Судове провадження на даний час перебуває на початковій стадії розгляду.
Наведені обставини дають підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_5 може переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, незаконно впливати на свідків чи продовжити кримінальну діяльність, тобто ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України не зменшились та продовжують існувати.
За наведеного, доводи обвинуваченого про недоведеність наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України є безпідставними.
З урахуванням наявних ризиків, тяжкості кримінального правопорушення та покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, для забезпечення виконання ОСОБА_5 процесуальних обов'язків.
Доводи обвинуваченого про те, що він має постійне місце мешкання та міцні соціальні зв'язки не спростовують висновків суду про можливість вчинення ним дій, передбачених ст. 177 КПК України.
За наведеного, правових підстав для зміни ОСОБА_5 запобіжного заходу з тримання під вартою на інший більш м'який запобіжний захід, апеляційний суд не вбачає і вважає, що рішення суду про продовження відносно ОСОБА_5 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, постановлене з дотриманням вимог закону, з врахуванням конкретних обставин кримінального провадження та особи обвинуваченого, а відтак підстав для задоволення апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_5 не має, ухвалу суду слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 7, 376, 404, 405, 407, 418, 419, 422-1, 424, 532 КПК України, апеляційний суд -
ухвалу Жовтневого районного суду Миколаївської області від 16 червня 2023 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 залишити без змін, апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3