01 серпня 2023 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 на ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 19 червня 2023 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно
ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Балєй Читінської області РФ, мешкає в АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 22022150000000664.
Учасники судового провадження:
прокурор - ОСОБА_6 ,
обвинувачений - ОСОБА_5 ,
захисник - ОСОБА_7 .
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 19 червня 2023 року відносно ОСОБА_5 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 18.08.2023 р.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Обвинувачений ОСОБА_5 просить скасувати ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва про продовження відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Узагальнені доводи апелянта.
В апеляційній скарзі обвинувачений зазначає, що ухвала суду першої інстанції є незаконною, оскільки постановлена судом одноособово, в умовах заявленого колегії суддів відводу, в режимі відеоконференції, при тому, що він заперечував проти розгляду справи в режимі відеоконференції.
Крім того, обвинувачений звертає увагу на те, що оголошення ухвали відбулось за відсутності прокурора та захисника.
Обставини, встановлені судом першої інстанції.
У провадженні Центрального районного суду м. Миколаєва перебуває кримінальне провадження, за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України.
Під час судового засідання прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження відносно ОСОБА_5 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Клопотання мотивоване тим, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, а ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшились та продовжують існувати.
Врахувавши, ступінь тяжкості інкримінованого ОСОБА_5 кримінального правопорушення, який є особливо тяжким злочином, дані про особу обвинуваченого, його неналежну процесуальну поведінку під час судового розгляду, а саме здійснення суто організаційних перепон у розгляді кримінального провадження, обставини інкримінованого йому кримінального правопорушення, те, що ризики переховування обвинуваченого від суду та продовження злочинної діяльності не зменшились, суд дійшов висновку, що застосування іншого, менш суворого запобіжного заходу, не забезпечить належної поведінки обвинуваченого та виконання ним процесуальних обов'язків.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого та його захисника на підтримку апеляційної скарги, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали надані судом, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного.
Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції. Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходить при постановленні ухвали, і положення закону, яким керується.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань, суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Вказаних вимог закону судом дотримано в повному обсязі.
Вирішуючи питання про необхідність продовження застосування виключного запобіжного заходу у вигляді тримання ОСОБА_5 під вартою, апеляційний суд приходить до висновку про існування процесуальних ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які виправдовують прийняття такого рішення.
Так, ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
З матеріалів наданих судом вбачається, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання до 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна або без такої, зважаючи на дані про особу обвинуваченого, який не приховує своєї антиукраїнської позиції, обставини інкримінованого йому кримінального правопорушення та його значну суспільну небезпеку, апеляційний суд доходить висновку про наявність підстав вважати, що обвинувачений ОСОБА_5 може переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності чи продовжити кримінальну діяльність, тобто ризики, передбачені п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України не зменшились та продовжують існувати.
З урахуванням наявних ризиків, тяжкості кримінального правопорушення та покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, для забезпечення виконання ОСОБА_5 процесуальних обов'язків.
Та обставина, що розгляд клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 розглянуто судом одноособово, то, в даному випадку, такий розгляд відповідав вимогам п. 20-5 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України та роз'ясненням викладеним у листі Верховного Суду від 03.03.2022 р. «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану».
Стосовно доводів обвинуваченого про наявність низки інших порушень вимог кримінального процесуального закону під час розгляду клопотання прокурора про продовження відносно нього запобіжного заходу, зокрема розгляд справи в режимі відеоконференції, в умовах заявленого ним відводу суддям та оголошення ухвали за відсутності інших учасників судового провадження, то вказаним обставинам апеляційний суд позбавлений можливості надати правову оцінку, оскільки на даній стадії судового розгляду, апеляційним судом, відповідно до положень ч. 1 ст. 422-1 КПК України, перевіряється лише законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції щодо обрання, зміни чи продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
За наведеного, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону під час розгляду клопотання прокурора про продовження відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу апеляційним судом не встановлено, рішення суду постановлене з дотриманням вимог закону, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження та особи обвинуваченого, а відтак підстав для задоволення апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_5 не має, ухвалу суду слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 7, 376, 404, 405, 407, 418, 419, 422-1, 424, 532 КПК України, апеляційний суд -
ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 19 червня 2023 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 залишити без змін, апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3