Справа № 454/19/22 Головуючий у 1 інстанції: Веремчук О.А.
Провадження № 22-ц/811/873/23 Доповідач в 2 інстанції: Шеремета Н.О.
31 липня 2023 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Шеремети Н.О.
суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.
секретаря: Цьони С.Ю.
з участю: ОСОБА_1 , її представника - ОСОБА_2 , представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львовіцивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 22 березня 2023 року,-
в січні 2022 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про скасування державної реєстрації права власності на житловий будинок та стягнення судових витрат.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що він проживає в житловому будинку в АДРЕСА_1 , 1/8 частину якого успадкував після смерті батька в 1971 році, право власності на яку зареєстроване ДКП Червоноградським міжміським бюро технічної інвентаризації. Крім того, 04.10 1978 року між ним та рідним братом ОСОБА_5 був укладений договір дарування, згідно з умовами якого брат подарував йому 1/8 частину вищевказаного житлового будинку, право власності на яку було зареєстровано ДКП Червоноградським міжміським бюро технічної інвентаризації, що в цілому становить 2/8 частини житлового будинку. Зазначає, що власником решти 6/8 частин житлового будинку є його племінниця ОСОБА_1 . Нещодавно йому стало відомо про те, що відповідачка має намір продати житловий будинок, а отримавши в грудні 2021 року Інформаційну довідку з Державного реєстру прав дізнався, що за ОСОБА_1 зареєстровано 7/8 частин житлового будинку, а його частка в Державному реєстрі не зареєстрована. Відповіддю КП ЛОР «Червоноградське міжміське бюро технічної інвентаризації» йому було роз'яснено, що при внесенні в Державний реєстр інформації про право власності за відповідачкою допущено технічну помилку та внесено 7/8 замість 6/8, а тому державний реєстратор не вправі зареєструвати його частку в житловому будинку в розмірі 2/8.
З наведених підстав просить скасувати державну реєстрацію права власності на житловий будинок в АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 в частині 7/8 та стягнути судові витрати в розмірі 3000 грн.
Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 22 березня 2023 року скасовано державну реєстрацію права власності на 7/8 частин житлового будинку в АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 .
Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_3 понесені судові витрати на правову допомогу в сумі 3000 гривень.
Стягнуто з ОСОБА_1 в користь держави судовий збір в сумі 992 грн. 40 коп.
Рішення суду оскаржила ОСОБА_1 , в апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
Апелянт вважає, що пред'явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем, не є необхідним для ефективного відновлення його права, оскільки в даному випадку витребування нерухомого майна буде належним та ефективним способом захисту в разі наявності державної реєстрації права власності за відповідачкою. Стверджує, що позивачу в спірному будинку належить загальна площа 43 кв.м., що підтверджується ухвалою Сокальського районного суду від 17.05.1991 року про затвердження мирової угоди про розподіл будинку в натурі між співвласниками. Вважає, що частка позивача зменшилась, оскільки відповідачкою в 2008 році було проведено реконструкцію будинку, після якої його площа збільшилась до 314,5 кв.м., що підтверджується актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, а сама реконструкція проводилась на підставі рішення виконавчого комітету Сокальської міської ради №271 від 23.08.2001 року. Покликається на те, що хоч частка позивача відносно будинку зменшилась, проте фактично розмір площі, якою користується позивач ,не зменшився та надалі становить 43 кв.м. Звертає увагу на те, що позивачем пропущено строк позовної давності, оскільки право власності на 7/8 частин спірного будинку за відповідачкою було зареєстровано ще у 2009 році, а відтак позивачем не надано жодних доказів того, що протягом 14 років він не знав чи не міг довідатись про порушення свого права. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 , її представника ОСОБА_2 на підтримання доводів апеляційної скарги, заперечення представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 щодо задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч.1 ст. 13 ЦПК України).
Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ч. 1 ст. 89 ЦПК України).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що реєстрацією за ОСОБА_1 права власності на 7/8 частин житлового будинку по АДРЕСА_1 порушуються права позивача, якому на праві власності належить 2/8 частин житлового будинку, набутих ним в порядку спадкування та на підставі договору дарування.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з огляду на таке.
Відповідно до ст.321 ч.1 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Приписами ст.182 ЦК України передбачено, що право власності та інші речові права на нерухоме майно, обмеження цих прав, їх виникнення перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Як вбачається з реєстраційного посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого ДКП Червоноградське міжміське бюро технічної інвентаризації 16.12.2002 року, за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на 1/8 частину житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого Сокальською державною нотаріальною конторою 28.10.1971 року за р.н. 4365.
З реєстраційного посвідчення, виданого Червоноградським міжміським бюро технічної інвентаризації 05.10.1978 року вбачається, що за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на 1/8 частину житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі договору дарування, посвідченого Сокальською держнотконторою 094.10.1978 року за реєстровим номером 2739.
Згадані вище реєстраційні посвідчення недійсними в судовому порядку не визнавалися, є чинними.
Відповідно до довідки №50 від 06.01.2021 року, виданої ОСОБА_3 , в КП ЛОР «Червоноградське міжміське бюро технічної інвентаризації» станом на 31 грудня 2012року житловий будинок АДРЕСА_2 зареєстрований: 1/8 частина будинку - за ОСОБА_3 , на підставі договору дарування, посвідченого Сокальською державною нотаріальною конторою 04.10.1978 року за реєстром № 2739 і записано 05.10.1978року в реєстрову книгу за № 572; 1/8 частина будинку - ОСОБА_3 , на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого Сокальською державною нотаріальною конторою 28.10.1971 року за реєстром за № 365 і записано 16.12.2002року в реєстрову книгу за № 572; 6/8 частин будинку (помилково 7/8) - за ОСОБА_1 , на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконавчим комітетом Сокальської міської ради 17.03.2009 року згідно рішення виконкому Сокальської міської ради № 46 від 19.02.2009 року і записано 03.04.2009року в реєстрову книгу за № 572; реєстраційний номер майна - 26755122.
З довідки №131 від 16.01.2021 року, виданої ОСОБА_3 , вбачається, що при проведенні перереєстрації права власності на 6/8 частин будинку АДРЕСА_1 , було допущено технічну помилку в частці об'єкта нерухомості, тому в Реєстрі права власності на вищевказане нерухоме майно за реєстраційним номером №26755122 вказано: «частка: 7/8», а вірно повинно бути: «частка: 6/8».
З довідки, виданої ОСОБА_1 . Комунальним підприємством Львівської обласної ради «Червоградське міжміське бюро технічної інвентаризації» від 06.10.2022 року №3697 вбачається, що житловий будинок по АДРЕСА_2 , загальною площею 161,7кв.м, в т.ч. житловою площею 65,1кв.м, був зареєстрований: 1/8 частина за ОСОБА_3 на підставі договору дарування, посвідченого Сокальською державною нотаріальною конторою 04.10.1978року за реєстром №2739 та записано 05.10.1978 року в реєстрову книгу за №572; 1/8 частина за ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого Сокальською державною нотаріальною конторою 28.10.1971 року за реєстром №4365, дублікат свідоцтва про право на спадщину виданий Львівським державним нотаріальним архівом 13Л2.2002року за реєстром №208 та записано 16.12.2002 року в реєстрову книгу за №572; 2/8 частин за ОСОБА_6 на підставі договору дарування, посвідченого Сокальською державною нотаріальною конторою 25.05.1989 року за реєстром №3438 та записано 30.05.1989 року в реєстрову книгу за №572; 1/2 частина за ОСОБА_7 на підставі договору дарування, посвідченого Сокальською державною нотаріальною конторою 24.05Л991 року за реєстром №1303 та записано 31.10.1991 року в реєстрову книгу за №»572.
Тобто, за співвласником житлового будинку ОСОБА_3 було зареєстровано право власності на 2/8 частини житлового будинку по АДРЕСА_2 , загальною площею 161,7кв.м, в т.ч. житловою площею 65,1кв.м,
Матеріалами справи також підтверджується, що між співвласниками було проведено реальний поділ згаданого будинковолодіння відповідно до ухвали Народного суду Сокальського району Львівської області від 17.05.1991року, якою було затверджено мирову угоду, укладену між ОСОБА_6 , ОСОБА_8 і ОСОБА_3 .
Згідно даних поточної інвентаризації, проведеної станом на 01.12.2008року, встановлено, що одним зі співвласників нерухомого майна ОСОБА_9 проведено реконструкцію частини вказаного житлового будинку, проведення якої ОСОБА_3 не заперечував, яка проводилася на підставі дозвільних документів, уповноважених на це органів, на підставі дозволів органу місцевого самоврядування, закінчену реконструкцією частину будинку прийнято в експлуатацію актом державної технічної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництва об'єкта від 23.12.2008року, саме в результаті реконструкції, проведеної ОСОБА_1 , загальна площа житлового будинку в цілому збільшилася, і на момент реєстрації права власності 03.04.2009 року становила 314,5кв.м, в т.ч. житлова площа 127,5кв.м.
Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 29.12.2019 року підтверджується, що 03.04.2009 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 загальною площею 314,5 кв.м, житловою площею 127.5 кв.м, частка у власності у будинку становить 7/8.
Зі згаданої Інформації також вбачається, що житловий будинок складається з двох квартир, в тому числі квартира АДРЕСА_3 складається з однієї житлової кімнати, санвузлу, веранди і підвального приміщення., квартира АДРЕСА_4 складається з 4 житлових кімнат, з коридорів, санвузлу, кухні, сходової клітки, 2 кладових, веранди і 3 підвальних приміщень, тобто, житловий будинок по АДРЕСА_1 складається з двох окремих об'єктів нерухомого майна, якими квартира АДРЕСА_5 , однак право власності за ОСОБА_1 зареєстровано на частку у житловому будинку, а не на квартиру, як на окремий об'єкт нерухомого майна.
Встановлено, що частки між співвласниками ОСОБА_3 та ОСОБА_1 після проведеної ОСОБА_1 реконструкції частини вказаного житлового будинку, площа якого збільшилася до 314.5 кв.м, за їх взаємною згодою не визначалися.
Слід зазначити те, що 7/8 частин житлового будинку АДРЕСА_1 загальною площею 314.5 кв.м, становить 275.19 кв.м, а 1/8 частина цього ж житлового будинку від загальної його площі становить 39.31 кв.м.
Разом з тим, у Свідоцтві про право власності на нерухоме майно, виданому виконавчим комітетом Сокальської міської ради від 17.03.1009 року зазначено, що 1/8 частина будинку, квартира АДРЕСА_6 , в експлікації внутрішніх площ до плану житлового будинку в технічному паспорті на житловий будинок АДРЕСА_1 від 15.12.2008 року зазначено, що площа квартири АДРЕСА_3 становить 43.0 кв.м.
Про те, що загальна площа, яка належить ОСОБА_3 у житловому будинку АДРЕСА_1 після його реконструкції становить 43 кв.м, стверджувала в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 .
Встановивши ту обставину, що загальна площа житлового будинку АДРЕСА_1 після проведеної ОСОБА_1 реконструкції збільшилася, і така на момент реєстрації за ОСОБА_1 права власності на 7/8 частин у цьому житловому будинку становила 314.5 кв.м, і що 7/8 його частин становить 275.19 кв.м, а 1/8 частина цього ж житлового будинку становить 39.31 кв.м, в той час як матеріалами справи, так і поясненнями ОСОБА_1 , представника ОСОБА_3 стверджувалося, що ОСОБА_3 згідно правовстановлюючих документів належить від загальної площі житлового будинку 43 кв.м, колегія суддів приходить до висновку, що внаслідок реєстрації за ОСОБА_1 права власності на 7/8 частин у житловому будинку АДРЕСА_1 після проведеної ОСОБА_1 реконструкції частини житлового будинку і збільшення нею загальної площі житлового будинку, загальна площа, належна ОСОБА_3 у цьому житловому будинку зменшилася до 39.31 кв. ( 314.5 кв.м - 275.19 кв.м).
А відтак, колегія суддів вважає, що державна реєстрація за ОСОБА_1 права власності на 7/8 частин житлового будинку АДРЕСА_1 , загальна площа якого збільшилася за рахунок реконструкції, проведеної ОСОБА_1 , і на момент державної реєстрації становила 314.5 кв.м, порушує права позивача, оскільки така реєстрація призвела до зменшення належної йому загальної площі.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вірно врахував те, що згідно правовстановлюючих документів, ОСОБА_3 належало на праві власності 2/8 частини житлового будинку АДРЕСА_1 , і що іншим співвласником житлового будинку ОСОБА_3 , правовстановлюючі документи якого містять відомості про зареєстроване право власності на 2/8 частини будинку, не проведено перереєстрацію права власності у зв'язку із зміною площі, і що з такою заявою він до реєструю чого органу не звертався і що не було згоди позивача співвласника будинку ОСОБА_3 на розрахунок відповідних часток нерухомого майна з метою отримання відповідних правовстановлювальних документів.
Колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги щодо обрання позивачем, на думку апелянта, неефективного способу захисту, яким, як вважає апелянт, повинно бути пред'явлення позивачем віндикаційного позову про витребування майна з чужого незаконного володіння, оскільки належна позивачу у житловому будинку загальна площа 43 кв.м, яка не є окремим об'єктом нерухомого майна, з його володіння, користування фактично не вибувала, іншим особам не відчужувалася, а зменшилася внаслідок неправильно визначеної та зареєстрованої частки іншого співвласника цього житлового будинку.
Оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження тієї обставини, що ОСОБА_3 раніше було відомо про реєстрацію 03.04.2009 року за ОСОБА_1 права власності на 7/8 частин житлового будинку АДРЕСА_1 , то безпідставними та необґрунтованими є доводи апелянта про те, що судом першої інстанції безпідставно не застосовано до спірних правовідносин наслідків спливу позовної давності.
Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновків суду першої інстанції.
Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23).
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки оскаржуване рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Сокальського районного суду Львівської області від 22 березня 2023 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повна постанова складена 03.08.2023 року.
Головуючий: Н.О. Шеремета
Судді: О.М. Ванівський
Р.П. Цяцяк