Дата документу 02.08.2023 Справа № 317/1732/22
Єдиний унікальний № 317/1732/22 Головуючий у 1 інстанції: Нікітін В.В.
Провадження № 22-ц/807/1352/23 Суддя-доповідач: Маловічко С.В.
02 серпня 2023 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого: Маловічко С.В.
суддів: Гончар М.С.
Подліянової Г.С.
за участі секретаря: Камалової В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на заочне рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 01 лютого 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про зняття арешту з майна,
У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про зняття арешту з майна.
В обґрунтування позовної заяви ОСОБА_1 зазначив, що, маючи намір продати свої земельні ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , він виявив, що вони находяться під арештом. Обтяження № 4045356 від 25.04.2008 внесено на підставі постанови про накладення арешту на майно серія АА № 773677, виданої 22.04.2008 Відділом ДВС Сакського міськрайонного управління юстиції; обтяження № 7108903 від 25.04.2008 внесено на підставі постанови про накладення арешту на майно серія АА № 773677, виданої 22.04.2008 Відділом ДВС Сакського міськрайонного управління юстиції.
Відповідно до інформації з автоматизованої системи виконавчих проваджень станом на 17.01.2022 відсутня інформація щодо відкритих виконавчих проваджень стосовно боржника ОСОБА_1 , тому неможливо встановити стан виконавчого провадження, в рамках якого було накладено арешт на все нерухоме майно боржника 22.04.2008 та неможливо встановити місцезнаходження зазначеного виконавчого провадження.
Посилаючись на положення ЗУ «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 № 606-ХІУ щодо обов'язку зняття арешту з майна у разі закінчення виконавчого провадження, який не виконано державною виконавчою службою, пункт 3.17 Інструкції про проведення виконавчих дій аналогічного змісту, на порушення його майнових прав безпідставним зберіганням обтяження, позивач просив суд зняти арешт, накладений на підставі постанови про арешт майно серія АА № 773677, виданої 22.04.2008 Відділом державної виконавчої служби Сакського міськрайонного управління юстиції, реєстраційний номер обтяження 7108903, 25.04.2008, номер запису про обтяження 4048356, 25.04.2008 на нерухоме майно ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ; виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна записи про обтяження нерухомого майна за реєстраційним номером 7108903, номер запису про обтяження 4048356 від 25.04.2008, що належить ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 17 січня 2023 року задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Шокота А.С. та замінено первісного відповідача в особі Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на належного в особі Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
Заочним рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 01 лютого 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Знято арешт, накладений на підставі постанови про накладення арешту на майно серія АА № 773677, виданої 22.04.2008 Відділом державної виконавчої служби Сакського міськрайонного управління юстиції, реєстраційний номер обтяження 7108903, 25.04.2008, номер запису про обтяження 4048356, 25.04.2008 на нерухоме майно ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Виключено з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна записи про обтяження нерухомого майна за реєстраційним номером 7108903, номер запису про обтяження 4048356 від 25.04.2008, що належить ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Стягнуто з Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 992,40 грн.
Не погоджуючись із вказаним заочним рішенням суду першої інстанції, Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просить заочне рішення суду скасувати
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) не може бути належним відповідачем у цій справі, оскільки наказами Міністерства юстиції України обов'язки щодо виконання рішень покладено саме на відділ примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Південного міжрегіонального управління МЮУ.
Відзивів на апеляційну скаргу іншими учасниками не подано.
Ухвалами Запорізького апеляційного суду від 08 червня 2023 року відкрито провадження за вказаною апеляційною скаргою, а ухвалою Запорізького апеляційного суду від 01 серпня 2023 року внесено виправлення у ці ухвали в частині правильного зазначення апелянта: замість невірного «Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)» виправлена на вірне «Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса)».
В судове засідання, призначене на 02 серпня 2023 року, учасники справи та апелянт
не з'явились, будучи належним чином повідомлені. Так, згідно зі зворотними поштовими повідомленнями: позивачу ОСОБА_1 апеляційна скарга, ухвала про відкриття апеляційного провадження та судова повістка вручені 16.06.2023; відповідачам - також 16.06.2023р.
Заяв про причини неявки та клопотань про відкладення розгляду справи від учасників справи не надійшло. Тому, зважаючи на такий стан повідомлення учасників справи, колегія відповідно до приписів ч. 2 статті 372 ЦПК України розглянула справу за їх відсутності.
Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, а також вийшовши за межі апеляційної скарги відповідно до приписів ч. 4 статті 367 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта № 294986852, сформованої 17.01.2022, 25.04.2008 за номером 4048356, вбачається, що згідно постанови про накладення арешту на майно серія АА № 773677, виданої 22.04.2008 Відділом державної виконавчої служби Сакського міськрайонного управління юстиції, накладено арешт на все нерухоме майно ОСОБА_1 , реєстраційний номер обтяження 7108903 від 25.04.2008.
Згідно Інформації з Єдиного реєстру боржників, станом на 17.01.2022 інформація відносно ОСОБА_1 відсутня.
Як вбачається з відповіді Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 16.02.2022 фактично виконавчі провадження, які перебували на території АР Крим та м. Севастополь, в тому числі відносно боржника ОСОБА_1 , до відділу не передавались, будь-які документи щодо виконавчого провадження відносно ОСОБА_1 у відділі не перебувають.
Суд першої інстанції при винесенні заочного рішення виходив із того, що стосовно ОСОБА_1 відсутні відкриті виконавчі провадження, тому підстав для подальшого обтяження майна на даний час немає, що створює порушення його прав власника арештованого майна, яке має бути усунено шляхом зняття арешту за рішення суду відповідно до приписів ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження».
В апеляційній скарзі зазначається, що Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) не може бути належним відповідачем у цій справі.
Перевіривши вказаний довід, колегія погоджується з ним з огляду на наступне.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове
рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване судові рішення суду першої інстанцій не відповідає вказаним вимогам закону.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 47 ЦПК України здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи.
Згідно з приписами ч. 1 статті 42 ЦПК України, у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи, а відповідно до ч. 1, 2 статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач, якими можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
Наведеному відповідають і приписи статті 80 ЦК України, що юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.
Юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення (частина перша статті 89 ЦК України).
Встановлено, що ОСОБА_1 подано позовну заяву про зняття арешту з майна, який було накладено постановою державного виконавця в межах виконавчого провадження, де він був боржником. Це виконавче провадження у 2008 році перебувало на виконанні відділу державної виконавчої служби Сакського міськрайонного управління юстиції АРК, але після окупації Криму у 2014 році повноваження щодо виконання рішень, що раніше перебували на виконанні державних виконавців АРК, були передані відділам, що розташовані на підконтрольній українській владі територіях. Доля виконавчого провадження, де ОСОБА_1 є боржником, на цей час не відома, а думка позивача, що воно є завершеним чи закінченим є лише припущенням, а також останній не зазначає, яке рішення виконувалось в межах того виконавчого провадження та чи виконано воно ним.
Відповідачами у позові ОСОБА_1 визначив Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
Між тим, за даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ані Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, ані Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) не мають статусу юридичної особи, а є лише структурними підрозділами в системі Міністерства юстиції України та Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
З урахуванням цивільно-правового статусу відповідачів як структурних підрозділів юридичних осіб без такого статусу недопустимою є їх участь у певних процесуальних відносинах, оскільки це суперечить цивільно-правовій природі структурного підрозділу як складової частини юридичної особи, що його створила. Отже визначені позивачем відповідачі, які не є юридичними особами, не наділені цивільною процесуальною дієздатністю та не можуть виступати стороною у цивільному процесі. Тому справи, в яких відповідачем виступають структурні підрозділи, не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, у зв'язку з відсутністю сторони у цивільному процесі, до якої пред'явлено позов, а отже неможливістю вирішення цивільного спору.
Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 07 липня 2021 року у справі № 712/13066/18 (провадження № 61-14548св19), згідно з якою у такому випадку касаційний суд скасував ухвалені у цій справі рішення судів першої і апеляційної інстанції та закрив провадженні у справі.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Розгляду у суді підлягає лише такий спір, у якому позовні вимоги можуть бути або задоволені, або в їх задоволенні може бути відмовлено. Положення "заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства" (пункт 1 частини першої статті 186, пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України) стосується як позовів, які не підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства, так і тих позовів, які суди взагалі не можуть розглядати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 757/43355/16-ц).
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що філії, представництва, структурні підрозділи, які не є юридичними особами, не наділені цивільною процесуальною дієздатністю та не можуть виступати стороною у цивільному процесі. Тому справи, в яких відповідачем виступає філія чи представництво або структурний підрозділ, не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, у зв'язку з відсутністю сторони у цивільному процесі, до якої пред'явлено позов, а отже неможливістю вирішення цивільного спору.
Розглядаючи справу і вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції залишили поза увагою, що позивачем пред'явлено позов до структурних підрозділів Міністерства юстиції України та Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), які не є юридичними особами, а отже, не наділені цивільною-процесуальною дієздатністю, у зв'язку з чим не можуть виступати стороною у цивільному процесі.
Відповідно до вимог частини 1 статті 377 ЦПК України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.
Відповідно до положень п. 1 ч. 1 статті 255 ЦПК України, суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
За вище наведених обставин оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.
Подібні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 676/5955/18-ц (провадження № 61-4912св19).
Крім того колегія враховує також позицію КЦС ВС, згідно з якою боржник у виконавчому провадженні не може пред'являти позов про зняття арешту з його майна.
Так, відповідну постанову Верховним Судом було прийнято 19 січня 2022 року у справі № 577/4541/20 (провадження № 61-8240св21).
У вказаній справі позивач отримав свідоцтво про право на спадщину на квартиру, а під час звернення до нотаріуса для оформлення договору купівлі-продажу цієї квартири дізнався, що на неї накладено арешт у межах виконавчого провадження, в якому він є боржником. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився апеляційний суд, відмовив у задоволенні позову про скасування арешту на нерухоме майно позивача, оскільки він обрав неналежний спосіб судового захисту. Суд указав, що вимоги позивача обґрунтовано тим, що накладення арешту на майно порушує право власника, захист якого передбачений ст. 391 ЦК України. Проте між сторонами немає спору про право власності (користування) на майно, на яке накладено арешт, і таке право позивача ніким не оспорюється, тому заява про зняття арешту має розглядатися в порядку, передбаченому розд. VII ЦПК України.
Але Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду скасував попередні судові рішення та закрив провадження у справі, зробивши такі правові висновки: у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється в позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби. Спори про право цивільне, пов'язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до ст. 19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.
Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
У разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем або приватним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розд. VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом «Про виконавче провадження».
Верховний Суд вказував, що суди не врахували того, що позивач як особа, яка є боржником у виконавчому провадженні, не може пред'являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший порядок судового захисту, а саме оскарження боржником рішення, дій чи бездіяльності державного виконавця або приватного виконавця в порядку, передбаченому розд. VII ЦПК України. Верховний Суд зауважив, що боржник, як сторона виконавчого провадження, у разі незгоди з арештом, який накладений державним або приватним виконавцем під час примусового виконання судового рішення, не може пред'являти позов про зняття арешту з майна та бути позивачем за таким позовом, оскільки має право на оскарження дій державного виконавця в порядку, передбаченому розд. VII ЦПК України. Якщо суд помилково прийняв позов до розгляду, під час судового розгляду він мав закрити провадження у справі з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
Таким чином, як за доводами апеляційної скарги, які визнані частково обґрун-тованими, так і з виходом за їх межі, що є необхідним з огляду на допущені судом порушення процесуального закону, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія вважає, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню відповідно до приписів ч. 1 статті 377 ЦПК України із закриття провадження в цій справі.
У зв'язку із задоволенням апеляційної скарги та скасуванням оскаржуваного рішення суду першої інстанції колегія відповідно до приписів п. 13 статті 141 ЦПК України вирішує питання щодо розподілу судових витрат по справі, які належать до стягнення з позивача на користь апелянта в особі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
Так, апелянтом сплачено за подання апеляційної скарги на заочного рішення судовий збір в сумі 1488,60 грн. ( а.с. 231), який належить йому до компенсації за рахунок позивача ОСОБА_1 .
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 377, 381-382 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) задовольнити частково.
Заочне рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 01 лютого 2023 року у цій справі скасувати, провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про зняття арешту з майна закрити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса ) судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 1488 (одна тисяча чотириста вісімдесят вісім) гривень 60 копійок.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 04 серпня 2023 року.
Головуючий: С.В. Маловічко
Судді: М.С. Гончар
Г.С. Подліянова