вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
про передачу справи за виключною підсудністю
04.08.2023м. ДніпроСправа № 904/3416/23
за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (вулиця Плеханівська, будинок 126, м. Харків, 61037; ідентифікаційний код 42206328)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський вагонобудівний завод" (вулиця Олеся Гончара, будинок 28А, офіс 111, м. Дніпро, 49005; ідентифікаційний код 01056379)
про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних, у зв'язку з порушенням зобов'язань за типовим договором постачання електричної енергії споживачу, у загальному розмірі 542 531 грн. 36 коп.
Суддя Фещенко Ю.В.
Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський вагонобудівний завод" (далі - відповідач) пеню, інфляційні втрати та 3% річних, у зв'язку з порушенням зобов'язань за типовим договором постачання електричної енергії споживачу, у загальному розмірі 542 531 грн. 36 коп.
Ціна позову складається з наступних сум:
- 345 382 грн. 18 коп. - пеня;
- 163 778 грн. 41 коп. - інфляційні втрати;
- 33 370 грн. 77 коп. - 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за типовим договором постачання електричної енергії споживачу в частині своєчасної оплати поставленої позивачем електричної енергії, внаслідок чого, на підставі пункту 5.8. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 24.02.2022 по 19.01.2023 в сумі 345 382 грн. 18 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з квітня 2022 року по лютий 2023 року у сумі 163 778 грн. 41 коп., а також 3% річних за період прострочення з 24.02.2022 по 28.02.2023 у сумі 33 370 грн. 77 коп.
Також позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрати по сплаті судового збору у розмірі 8 137 грн. 97 коп.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.07.2023 відкрито провадження у справі, ухвалено розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.
Від відповідача засобами електронного зв'язку надійшов відзив на позовну заяву (вх. суду № 37287/23 від 27.07.2023), в якому він просить суд звільнити відповідача від відповідальності на підставі частини 1 статті 617 Цивільного кодексу України та відмовити позивачу в задоволенні його позову, а в разі, якщо суд не вбачає підстав для звільнення відповідача від відповідальності, відповідач просить суд зменшити розмір пені, яку просить стягнути з відповідача позивач, на 95%, посилаючись на таке:
- ТОВ "Харківський вагонобудівний завод" зареєстровано за адресою: м. Дніпро, вулиця Олеся Гончара, 28-А, офіс 111, проте, за вказаною адресою знаходить лише Голова товариства (посада, яка була передбачена діючою на той час редакцією статуту товариства), який, згідно з протоколом загальних зборів товариства № 79 від 24.02.2022 виконує функції з вирішення критичних питань життєдіяльності товариства, а згідно з протоколом загальних зборів № 81 від 22.11.2022 наділений повноваженнями на вчинення дій від імені товариства, у тому числі, підписувати договори та угоди без довіреності, які були надані з метою вчинення дій для відновлення виробництва. Виробничі потужності товариства знаходяться за адресою: м. Харків, вулиця Велика Панасівська, 89. Більшість працівників товариства є мешканцями міста Харкова та Харківської області;
- 24.02.2022, у зв'язку з існуючою загрозою для життя та здоров'я, що була зумовлена російською агресією проти України, введенням воєнного стану на всій території України (указ Президента України № 64/2022 від24.02.2022), який триває до цього часу, та закликом Президента України залишатися вдома, поширеного по всім засобам масової інформації, працівники товариства не вийшли на роботу. Директор товариства Іванов Віталій Вікторович виїхав до сім'ї за місцем реєстрації до міста Каховка. З цього часу зв'язок з ним втрачено;
- факт ведення бойових дій в м. Харків (виробництво ТОВ "ХВБЗ" знаходиться за адресою: м. Харків, вулиця Велика Панасівська, 89) та не вихід працівників на роботу, внаслідок великої реальної загрози для життя, спричинив зупинку діяльності товариства;
- наказами Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 75 25.04.2022 та № 309 від 22.12.2022, Харківська міська територіальна громада віднесена до районів бойових дій до теперішнього часу;
- у зв'язку з вище викладеним учасники товариства вимушені були призупинити дію трудових договорів, окрім працівників залучених до охорони майна товариства (Протокол №79 від 24.02.2022) на період до відновлення можливості виконувати роботу, але не пізніше дня припинення або скасування воєнного стану;
- за таких об'єктивно існуючих обставин, відповідач не мав можливості забезпечити вчасну оплату поставленої позивачем електричної енергії;
- поряд з вказаним, відповідач звертає увагу суду на те, що до 24.02.2022 відповідач взагалі не мав прострочень з оплати за спожиту електроенергію перед позивачем, тобто свої зобов'язання виконував вчасно та сумлінно, як добросовісний споживач, а отже виникла ситуація є окремим надзвичайним випадком, що не залежить ані від волі, ані від бажання відповідача;
- враховуючи, що заборгованість за спожиту електроенергію утворилася через вимушене зупинення господарської діяльності, зумовлене широкомасштабною військовою агресію російської федерації проти України, тобто не з вини відповідача, та надзвичайно складний фінансовий стан відповідача і застосовані ним заходи з відновлення діяльності, останній просить і має право розраховувати на звільнення від відповідальності або зменшення розміру пені, яку просить стягнути з відповідача позивач, що з урахуванням одночасного стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних є оптимальним балансом інтересів сторін та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.
Розглянувши матеріали справи, господарський суд вважає їх такими, що підлягають направленню за підсудністю до Господарського суду Харківської області з наступних підстав.
Статтею 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Аналогічні положення закріплені в частині 1 статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Територіальна підсудність - це компетенція із розгляду справ однорідними судами залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція.
Основними видами територіальної підсудності є, зокрема загальна, альтернативна та виключна.
Види підсудності передбачають в одних випадках пільги сторонам при виборі суду, в інших - створення найсприятливіших умов для вирішення справи, забезпечення незалежності та неупередженості суду, захист прав заінтересованих осіб.
Загальна територіальна підсудність встановлюється як загальне правило і застосовується у тому випадку, коли вона не змінена або доповнена іншим видом територіальної підсудності.
Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України цей Кодекс визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.
Положеннями Господарського процесуального кодексу України визначено такі види юрисдикції (підсудності): предметна та суб'єктна юрисдикція господарських судів (статті 20-23 Господарського процесуального кодексу України), інстанційна юрисдикція (статті 24-26 Господарського процесуального кодексу України) та територіальна юрисдикція (підсудність) (статті 27-31 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною 1 статті 27 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
З наведених положень вказаної статті вбачається, що загальне правило територіальної підсудності щодо пред'явлення позову за місцезнаходженням відповідача застосовується лише у випадку, коли інші правила підсудності не встановлені положеннями Господарського процесуального кодексу України.
Натомість, приписи статті 30 Господарського процесуального кодексу України встановлюють правила виключної підсудності господарських спорів.
Так, відповідно до частини 3 статті 30 Господарського процесуального кодексу України спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Суд відзначає, що у розумінні наведених норм процесуального права виключна підсудність - це правило, відповідно до якого справа має бути розглянута тільки певним господарським судом. Виключна підсудність означає, що певні категорії справ не можуть розглядатися за загальними правилами підсудності, а також за правилами альтернативної підсудності. Виключна підсудність за змістом частини 5 статті 30 Господарського процесуального кодексу України визначає суд, яким має бути розглянуто справу. Правило про виключну підсудність застосовується судом у будь-якому випадку за наявності визначених законом умов, не залежить від волі сторін, а також наявності чи відсутності обґрунтувань учасників справи щодо її застосування. Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 15.05.2018 у справі № 905/1566/17.
Перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Виключну підсудність встановлено, зокрема, для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. Місцезнаходження нерухомого майна має бути підтверджено документально. У разі конкуренції правил підсудності мають застосовуватися правила виключної підсудності.
При цьому, тлумачення частини 3 статті 30 Господарського процесуального кодексу України повинно відбуватися з урахуванням принципу правової визначеності, який, в аспекті даного спору, полягає у забезпеченні здатності вірного тлумачення закону пересічною особою. Зокрема, встановлюючи підхід до тлумачення правових норм, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.07.1995 у справі "Толстой-Милославський" (Tolstoy Miloslavsky) проти Сполученого Королівства (скарга № 18139/91), визначаючи зміст терміну "передбачений законом" сформулював наступну умову: положення національного законодавства повинні бути настільки ясними, зрозумілими і визначеними, щоб будь-яка людина, за необхідності скориставшись порадою юриста, могла б повністю зрозуміти зміст закону.
З огляду на зазначений підхід Європейського суду з прав людини до тлумачення правових норм, положення частини 3 статті 30 Господарського процесуального кодексу України означають, що спір має розглядатися за правилами виключної підсудності, коли нерухоме майно, право власності на таке майно або інші вимоги, що стосуються нерухомого майна, є предметом спору.
Водночас, як свідчить правозастосовна практика Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 20.09.2018 у справі № 902/919/17, під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Згідно з положеннями статті 181 Цивільного кодексу України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Таким чином, житлові будинки, будівлі, споруди тощо охоплюються поняттям "нерухоме майно".
Окрім цього, відповідно до статті 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" об'єктами нерухомого майна є житлові будинки, квартири, будівлі, споруди, житлові та нежитлові приміщення.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.02.2021 у справі № 911/2390/18 (провадження № 12-73гс20) зазначила, що за правилами чинного Господарського процесуального кодексу України виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. Словосполучення "з приводу нерухомого майна" у частині третій статті 30 Господарського процесуального кодексу України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередньо об'єкт спірного матеріального правовідношення.
За таких обставин, виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, тобто спір може стосуватися як правового статусу нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані із нерухомим майном.
Відповідна правова позиція у подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 910/6644/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 910/10647/18.
Як убачається із позовної заяви між Приватним акціонерним товариством "Харківенергозбут" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківський вагонобудівний завод" укладено договір про постачання електричної енергії споживачу №0033 від 01.01.2019 (а.с. 22-28) шляхом підписання ТОВ "Харківський вагонобудівний завод" заяви-приєднання до вказаного договору (а.с. 19-20), відповідно до умов якої, керуючись статтями 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312, та ознайомившись з умовами договору про постачання електричної енергії споживачу на сайті електропостачальника ПрАТ "Харківенергозбут" (далі - постачальник) в мережі Інтернет за адресою: www.zbutenergo.kharkov.ua або в друкованому виданні, що публікується в межах території ліцензованої діяльності ПрАТ "Харківенергозбут", ТОВ "Харківський вагонобудівний завод" приєдналось до умов договору на умовах комерційної пропозиції постачальника № 133ФП з такими персоніфікованими даними споживача:
1) найменування суб'єкта господарювання: Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківський вагонобудівний завод";
2) ідентифікаційний код: 01056379;
3) адреса об'єкта, ЕІС-код точки (точок) комерційного обліку: м. Харків, вулиця Велика Панасівська, будинок 89, 62Z5201992162569;
4) найменування Оператора, з яким споживач уклав договір споживача про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії: АТ "Харківоленерго";
5) ЕІС-код постачальника як суб'єкта ринку електричної енергії: 62хА0567145339922.
Також, вказані відомості щодо об'єкта споживача (відповідача), за яким здійснюється надання послуг постачання електричної енергії позивачем, вказані у додатку до заяви-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу № 0033 від 01.01.2019 (а.с. 21), відповідно до яких зазначена наступна інформація:
- вид об'єкта: завод;
- адреса за об'єктом споживача:вулиця Велика Панасівська, будинок 89;
- ЕІС-код точки комерційного обліку за об'єктом споживача:62Z5201992162569;
- найменування Оператора, з яким споживач уклав договір розподілу/передачі електричної енергії: АТ "Харківобленерго".
Крім того, відомості щодо фактичної адреси споживача також містяться в реквізитах Комерційної пропозиції № 133 Ф-П до договору (а.с. 32).
Отже, нерухоме майно, на території якого позивач зобов'язався надавати послуги з постачання електричної енергії, оплату яких позивач просить стягнути, знаходиться у м.Харків.
При цьому, виключна підсудність встановлена з метою забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи. Зазначені у законі суди можуть здійснити такий розгляд, оскільки в районі їх діяльності знаходиться основна маса доказів.
Аналізуючи логічну послідовність зміни формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю, вбачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв'язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору.
Суд відзначає, що спір у даній справі виник з приводу оплати послуг з постачання електричної енергії на території підприємства відповідача, яке знаходиться у м. Харків. Тобто, спір виник з приводу обслуговування певного нерухомого майна, що знаходиться у м.Харків.
За таких обставин, виходячи з предмету та підстав позовних вимог, суд дійшов висновку, що у розмінні частини 3 статті 30 Господарського процесуального кодексу України спір у справі стосується нерухомого майна (оскільки позовні вимоги мають явний, очевидний правовий зв'язок із вищевказаним нерухомим майном), а отже підлягає розгляду за правилами виключної підсудності, тобто, за місцем знаходження об'єкта нерухомості - м.Харків, вулиця Велика Панасівська, будинок 89.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 31 Господарського процесуального кодексу України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Частиною 3 статті 31 Господарського процесуального кодексу України визначено, що передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 30, 31, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
Передати справу № 904/3416/23 за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський вагонобудівний завод" про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних, у зв'язку з порушенням зобов'язань за типовим договором постачання електричної енергії споживачу, у загальному розмірі 542 531 грн. 36 коп., за виключною юрисдикцією (підсудністю) на розгляд Господарському суду Харківської області (61022, м. Харків, майдан Свободи, 5, Держпром, 8-й під'їзд).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 04.08.2023 та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складений та підписаний 04.08.2023.
Суддя Ю.В. Фещенко