вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
04.08.2023м. ДніпроСправа № 904/2342/23
за позовом Акціонерного товариства "Асвіо Банк", м. Чернігів
до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Проект Лайт Консалтинг", м. Кам'янське Дніпропетровської області
відповідача-2: ОСОБА_1 , м. Кам'янське Дніпропетровської області
про стягнення заборгованості
Суддя Крижний О.М.
Без виклику (повідомлення) учасників
Акціонерне товариство "Асвіо Банк" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, у якому просить солідарно стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Проект Лайт Консалтинг" та ОСОБА_1 заборгованість, яка станом на 25.04.2023 становить 581 305, 47 грн, та складається з 238 833, 00 грн - простроченого кредиту, 1282,47 грн - прострочених процентів та 341 190, 00 грн - штрафу.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем-1 своїх зобов'язань за договором банківської гарантії №955-22/В1 від 19.12.2023 в частині своєчасного повернення коштів та сплати процентів. У зв'язку з тим, що відповідач-2 на підставі договору поруки №87-201/22П поручився перед позивачем за виконання відповідачем-1 своїх зобов'язань за договором банківської гарантії, позивач просить стягнути заборгованість з відповідачів солідарно.
Відповідач-1 проти задоволення позову заперечує, зазначає, що гарантія видана в рахунок виконання майбутніх, а не вже існуючих зобов'язань, що законодавством України не передбачено, тому вважає банківську гарантію недійсною. Також відповідач-1 зауважує, що позивачем не надано доказів виконання принципалом умов пунктів 2.1, 2.3 та 3.4.1 договору про надання гарантії. Крім того, відповідач-1 стверджує, що позивачем не надано доказів наявності повноважень представника банку на підписання договору банківської гарантії та на підписання банком самої гарантії. Також відповідач-1 зауважує про те, що рішення загальних зборів відповідача-1 про укладення договору про надання банківської гарантії не приймалося. До того ж відповідач-1 вказує про порушення позивачем вимог п. 4.1 договору гарантії в частині повідомлення банком-гарантом принципала про отримання вимоги від бенефіціара, а також про те, що позивачем не надано доказів виконання гарантом умов п. 4.3 договору про надання гарантії, а також про невідповідність п. 7.2 договору вимогам чинного законодавства України. Також відповідач-1 зауважує про безпідставність вимоги позивача про стягнення штрафу, оскільки банківська гарантія є різновидом кредиту, а штраф нарахований у період дії мораторію на нарахування таких штрафів. Відповідач-1 також вказує, що в договорі не зазначений строк дії договору, що протирічить ч.3 ст. 180 Господарського процесуального кодексу України. Також стверджує: що не надано доказів виконання вимог п. 2.7 договору, не надано доказів передання відповідачу-1 без зволікань копії вимоги бенефіціара, вимога гаранта відправлена не на ім'я та адресу відповідач-1, а на іншу адресу, що унеможливило її отримання. Відповідач-1 зазначає, що в матеріалах справи міститься письмове повідомлення з вимогою про сплату заборгованості, адресоване одразу двом особам (відповідачу-1 та поручителю), проте відсутні докази його направлення.
Відповідач-2 проти позову заперечує з аналогічних підстав, викладених у відзиві відповідача-1. В той же час судом встановлено, що відзиви подані відповідачами -1,2 з порушенням встановленого процесуального строку, а відтак не можуть братися до уваги.
В матеріалах справи міститься рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення в якому зазначено, що рекомендований лист з ухвалою суду у справі №904/2342/23 від 05.06.2023, у якій запропоновано відповідачу протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі вручено Товариству з обмеженою відповідальністю "Проект Лайт Консалтинг" 12.06.2023, відповідно строк для подання відзиву на позов, а відповідно і зустрічного позову сплив - 27.06.2023.
Поштове відправлення, направлене на адресу ОСОБА_1 з ухвалою суду про відкриття провадження у справі, у якій запропоновано відповідачу протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позов, повернулося на адресу суду з відміткою пошти "адресат відсутній за вказаною адресою" - 14.06.2023. Таким чином строк на подання відзиву, а відповідно і зустрічного позову сплив - 29.06.2023.
Суд зауважує, що адреса відповідача-2 підтверджена відділом формування та ведення реєстру територіальної громади міста Кам'янської міської ради (лист №19/6608 від 23.05.2023), є офіційним місцезнаходженням відповідача. Отже, лише відповідач за власним волевиявленням не скористався правом отримати кореспонденцію від суду, а тому відповідач вважається таким, що повідомлений про перебування справи на розгляді та про строки подання відзиву.
Господарський суд прийшов до висновку, що незнаходження відповідача за його адресою реєстрації, що має наслідком неотримання кореспонденції суду, не може прийматися до уваги судом, оскільки свідчить, що неотримання ухвали суду відповідачем відбулося саме з його вини. Відповідач, у разі незнаходження за його адресою реєстрації, повинен був докласти зусиль про отримання поштових відправлень за цією адресою.
У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/15442/17 та від 04.12.2018 у справі №921/32/18.
Крім того, Верховний Суд в постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 зазначив, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).
Посилання представника відповідача-1 та відповідача-2 у відзивах на те, що лише 21.06.2023 ознайомилася зі змістом позову в підсистемі електронного суду, а отже строк на подання відзиву спливає 06.07.2023 є необґрунтованим, оскільки відповідача-1 отримав ухвалу суду, а відповідачу-2 судом направлялася ухвала суду, яка ним не отримана з власної волі.
Відповідно до ст. 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
У той же час відповідачами-1,2 не подавалася заява (клопотання) про поновлення строку на подання відзиву. Отже відзиви подані із пропуском встановленого процесуального строку, про поновлення якого відповідачами не заявлено.
Також відповідачі зверталися до суду із зустрічними позовами. Проте ухвалами Господарського суду Дніпропетровської області від 10.07.2023 зустрічні позовні заяви було повернуто без розгляду.
Від позивача надійшли відповіді на відзиви відповідачів-1,2 у яких не погоджується із запереченнями відповідачів та наполягає на задоволенні позовних вимог.
Від позивача надійшли відповіді на відзиви відповідачів-1,2 у яких категорично не погоджується із запереченнями відповідачів. Позивач наводить судову практику щодо можливості видачі гарантії без існування основного зобов'язання. Позивач вказує, що зі своєї сторони у повному обсязі виконав свої зобов'язання за договором сплативши на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" суму гарантії за вимогою, яка була прийнята без зауважень. Також позивач зауважує про безпідставність посилання відповідача-1 на відсутність рішення загальних зборів на укладення договору гарантії, оскільки рішенням №3 єдиного учасника відповідача від 31.01.2022 уповноважено директора Ганську Людмилу Анатоліївну підписувати від імені товариства протягом 2022 року усі договори з Акціонерним товариством "Асвіо Банк", а також інші документи необхідні для отримання гарантій. Позивач стверджує, що ним дотримано усіх пунктів договору, а тому викладені у відзиві посилання на невиконання позивачем пунктів 2.1, 2.3, 3.4.1- 4.4 договору вважає безпідставними. Також позивач вважає необґрунтованими заперечення щодо нарахованого штрафу, позивач стверджує, що штраф нарахований за невиконання відповідачем - 1 умов п. 4.2.1 договору, а саме за не формування грошового покриття для виконання вимог за банківською гарантією. Позивач також не визнає наявність форс-мажорних обставин, оскільки вважає, що дія таких обставин розповсюджується на відповідальність за неналежне виконання зобов'язання, а не на забезпечення виконання такого зобов'язання. Крім того, позивач зауважує, що незгода відповідача-1 з умовами договору про надання банківської гарантії за відсутності зауважень щодо змісту та умов договору під час його укладення не є підставою для визнання його недійсним.
Від відповідачів-1,2 надійшли заперечення на відповіді на відзиви, у яких підтримують викладені у відзивах заперечення на позов, зазначають, що позивачем не спростовані наведені у відзивах на позов заперечення.
Також у відзивах на позов та у запереченнях на відповідь на відзив відповідачі просили перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.
Відповідно до частини 4 статті 250 Господарського процесуального кодексу України якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача постановляє ухвалу про: 1) залишення заяви відповідача без задоволення; 2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.
Як зазначено судом вище, відзиви на позов відповідачами-1,2 подані із пропуском встановленого строку, відповідно і заявлене клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження також заявлене із пропуском такого строку.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи; у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи (частина 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частиною 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Як вбачається у зазначеній справі ціна позову не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також є незначної складності, тому суд на підставі клопотання позивача визнав дану справу малозначною. Відповідачі не наводять жодних обґрунтувань проти розгляду даної справи в порядку спрощеного позовного провадження, лише у прохальній частині відзиву, який поданий із пропуском строку, просять розглядати її в загальному позовному провадженні.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Таким чином, суд не вбачає підстав для переходу до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2023 відкрито провадження у справі, визнано справу малозначною та ухвалено розглядати її в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) за наявними в матеріалах справи документами.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд
Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин укладення договору банківської гарантії, строк дії договору, обставини пов'язані з наявністю правових підстав для стягнення заборгованості за договором про надання банківської гарантії, а також обставин укладення договору поруки, обсяг відповідальності поручителя, строк поруки, наявність/відсутність підстав для солідарного стягнення.
Так, судом встановлено, що 19.12.2022 між Акціонерним товариством "Асвіо Банк" (гарант) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Проект Лайт Консалтинг" (принципал) укладено договір №955-22-В1 про надання банківської гарантії, відповідно до п. 1.1 якого гарант в забезпечення належного виконання принципалом своїх зобов'язань перед Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" (бенефіціар), відповідно до умов протокольного рішення №000005/03/22 уповноваженої особи від 13.12.2022 на закупівлю "90910000-9: Послуги з прибирання Лот №1 Послуги з прибирання Східного ТУОМ (ДК 021:2015-90910000-9 Послуги з прибирання), Лот №2 Послуги з прибирання Північного ТКОМ (ДК021:2015-90910000-9 Послуги з прибирання), Лот №3 Послуги з прибирання Західного ТУОМ (ДК021:2015-90910000-9 Послуги з прибирання), Лот №4 Послуги х прибирання Південного ТУОМ (ДК021:2015-90910000-9 Послуги з прибирання, а саме: Лот № 1 Послуги з прибирання Східного ТУОМ (ДК 021:2015-90910000-9 Послуги з прибирання), ідентифікатор закупівлі: UA-2022-11-25-005758-а (далі -контракт/документація) та Зави про надання гарантії (заява) зобов'язається після виконання принципалом умов П.2ю1, 2.2, 2.3 цього договору надати бенефіціару безвідкличну банківську гарантію (далі - гарантія).
Згідно з п. 1.2 сума гарантії (гранична сума відповідальності гаранта) становить 341190, 00 грн, а саме: Лот №1.
Вид гарантії - гарантія виконання зобов'язань (п. 1.3 договору).
Строк гарантії - з дати набрання чинності гарантії (якщо в гарантії не зазначено інше) до 4 березня 2024 року включно (п. 1.4 договору).
Пунктом 1.5 договору передбачено, що загальна сума зобов'язань за наданою гарантією зменшується на суму платежів, сплачених принципалом і гарантом на користь бенефіціара.
Сторони досягли згоди, що обсяг та умови гарантійних зобов'язань гаранта за гарантією визначається у самій гарантії, що складена відповідно до умов цього договору і заяви. Робочий день - це день протягом якого гарант здійснює банківські операції (п. 1.6, 1.7 договору).
У пункті 2.4. договору сторони визначили, що за зобов'язання гаранта по наданій гарантії принципал сплачує гаранту в гривнях комісійну винагороду у розмірі 8529,75 грн. Принципал зобов'язаний сплатити гаранту комісійну винагороду до факту надання гарантії шляхом перерахування відповідної суми на рахунок.
Як вбачається з наявних у справі платіжних інструкцій №242 від 26.12.2022 на суму 8529,75 грн. комісійна винагорода була сплачена (а.с.25).
Також відповідачем-1 відповідно до платіжної інструкції №243 від 26.12.2022 сплачено на рахунок позивача грошове покриття згідно договору №955-22/1 від 19.12.2022 у сумі 102 357, 00 грн. (а.с.26).
У пунктах 9.1, 9.2 договору сторони передбачили, що договір набуває чинності з дати підписання його уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін. Цей договір діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань. Сторони домовились, що у випадку ненадання принципалом документів, визначених пунктом 2.1. договору або несплати комісійної винагороди за надання гарантії протягом передбаченого договором строку, дія договору достроково припиняється без будь-якого додаткового оформлення/повідомлення.
Згідно з умовами п. 2.1 договору для видачі гарантії на суму та строк, які передбачені п. 1.2, 1.4 договору, принципал зобов'язаний надати гаранту:
- заяву у визначеній гарантом формі. При цьому, умови, зазначені принципалом в Заяві мають відповідати умовам контракту/документації;
- належним чином засвідчену копію договору (контракту) або іншого документа, який згідно із законодавством України має силу договору (за наявності), у якому може бути передбачено надання гарантії, або копію тендерної документації про проведення тендера (за необхідності) тощо. Принципал має право не подавати відповідної тендерної документації в разі оприлюднення такої документації на веб-порталі уповноваженого органу з питань закупівель або авторизованих електронних майданчиках під час публічних закупівель. У цьому разі принципал надає інформацію для ідентифікації закупівлі;
- належним чином засвідчені копії установчих документів;
- документи, що підтверджують повноваження відповідальних осіб принципала на виконання дій, необхідних для отримання гарантій;
- фінансові звіти за останні звітні періоди (за потребою);
- інші документи на запит гаранта.
Крім того, 19.12.2022 між Акціонерним товариством "Асвіо Банк" (гарант) та ОСОБА_1 (поручитель) укладено договір поруки №87-201/22П, відповідно до п. 1.1 якого згідно з цим договором та чинним законодавством України поручитель зобов'язується відповідати перед гарантом у порядку та в строки (терміни), встановлені цим договором, за виконання в повному обсязі принципалом зобов'язання, що передбачене договором про надання гарантії. Порукою на підставі цього договору забезпечується як виконання принципалом зобов'язання, так і вимоги гаранта щодо відшкодування в повному розмірі понесених ним:
- витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги за зобов'язанням;
- збитків, завданих порушенням поручителем умов цього договору та усіх витрат згідно договору про надання гарантії.
Згідно з п. 1.2 договору поруки принципал і поручитель відповідають перед гарантом як солідарні боржники, що означає нічим не обумовлене і абсолютне право гаранта вимагати виконання зобов'язань повністю (чи у будь-якій його частині) як принципала та поручителя разом, так і від кожного окремо.
Договір поруки набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до виконання у повному обсязі зобов'язань за договором про надання гарантії. Порука за цим договору набуває чинності з моменту укладення цього договору та діє чотири роки і три місяці (п. 6.1, 6.2 договору поруки).
27.12.2022 позивачем було видано гарантію виконання зобов'язань №955-22/В1, відповідно до якої Акціонерне товариство "Асвіо Банк" за першою вимогою бенефіціара (Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго") без подання будь-яких інших документів або виконання будь-яких інших умов, та безвідклично приймає на себе зобов'язання заплатити беніфіціару протягом 5 робочих днів з моменту отримання письмової вимоги беніфіціара, передбачену цією гарантією грошову суму у розмірі 341190,00 грн. у випадку порушення принципалом зобов'язань за договором. Гарантія набирає чинності з моменту її видачі і залишається дійсною до 04 березня 2024 року.
29.03.2023 Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулося до Акціонерного товариства "Асвіо Банк" з вимогою №01/15731 у якій вимагало сплатити грошову суму у розмірі 341190,00 грн.
Акціонерне товариство "Асвіо Банк" направило Товариству з обмеженою відповідальністю "Проект Лайт Консалтинг" лист №1088 від 11.04.2023, у якому повідомило про отримання вимоги від беніфіціара та просило для забезпечення компенсації сплатити суму в розмірі 238833 грн. протягом 3 банківських днів з дня направлення даного листа.
Згідно з меморіальним ордером №336_11 від 18.04.2023 перераховані кошти на користь ПАТ "НЕК "Укренерго" згідно вимоги №01/15731 від 29.03.2023 по ТОВ "Проект Лайт Консалтинг" згідно договору про надання гарантії №955-22/В1 від 19.12.2022.
18.04.2023 Акціонерне товариство "Асвіо Банк" направило Товариству з обмеженою відповідальністю "Проект Лайт Консалтинг" лист №1160, у якому повідомило що сплатило кошти в розмірі 341 190, 00 грн на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" згідно вимоги №01/15731 від 29.03.2023. Позивач просив відповідача-1 сплатити суму в розмірі 238 833, 00 грн протягом 3 робочих днів з моменту виконання гарантом зобов'язань по гарантії.
20.04.2023 позивач звернувся до відповідача-1 та до відповідача-2 з письмовим повідомленням з вимогою про сплату заборгованості за договором про надання банківської гарантії №955-22/В, у якому повторно вимагав сплатити суму 238 833,00 грн (грошове покриття згідно договору про надання гарантії) та вимагав платити штраф у розмірі 341 190, 00 грн у зв'язку із невиконанням відповідачем-1 п. 4.2.1 договору про надання гарантії.
Позивач зазначає, що відповідачі-1,2 вимоги не виконали, умови договорів гарантії та поруки порушили, у зв'язку з чим у них виникла заборгованість, що і стало причиною виникнення спору.
Спірні правовідносини підпадають під правове регулювання статті 200 Господарського кодексу України, параграфу 4 глави 49 Цивільного кодексу України, Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженого постановою Правлінням Національного Банку України від 15.12.2004 № 639 та інших нормативних актів, прийнятих у відповідності до них.
За приписами статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору чи іншого правочину.
З метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов'язань - способи або види забезпечення виконання зобов'язань.
Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Статтею 200 Господарського кодексу України визначено, що гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. Зобов'язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони. Гарант має право висунути управненій стороні лише ті претензії, висунення яких допускається гарантійним листом. Зобов'язана сторона не має права висунути гаранту заперечення, які вона могла б висунути управненій стороні, якщо її договір з гарантом не містить зобов'язання гаранта внести до гарантійного листа застереження щодо висунення таких заперечень. До відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 560 Цивільного кодексу України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
З аналізу наведених правових норм вбачається, що підставою для пред'явлення вимог до гаранта є порушення зобов'язань з боку принципала, але не у відношенні гаранта, а щодо бенефіціара за основним зобов'язанням. Тобто, підставою для виконання гарантом своїх зобов'язань є особливий стан сторін в основній угоді, в якій гарант не є суб'єктом. Іншими словами, гарант сплачує відповідну суму бенефіціару при настанні гарантійного випадку, під яким розуміється невиконання або неналежне виконання принципалом своїх зобов'язань.
Статтею 561 Цивільного кодексу України встановлено, що гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше. Гарантія не може бути відкликана гарантом, якщо в ній не встановлено інше.
Загальний порядок, умови надання та отримання банками гарантій/контргарантій та їх виконання врегульований Положенням про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженим постановою Правління Національного банку України № 639 від 15.12.2004 (далі - Положення № 639), розділом І якого визначено, що гарантія - спосіб забезпечення виконання зобов'язань, відповідно до якого банк-гарант бере на себе грошове зобов'язання перед бенефіціаром сплатити кошти в разі настання гарантійного випадку. Зобов'язання банку-гаранта перед бенефіціаром не залежить від базових відносин, які забезпечуються такою гарантією (їх припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли посилання на такі базові відносини безпосередньо міститься в тексті гарантії. Гарантійний випадок - одержання банком-гарантом/банком-контргарантом вимоги бенефіціара, що становить належне представлення, протягом строку дії або до дати закінчення дії гарантії/контргарантії, що свідчить про порушення принципалом базових відносин. Належне представлення - представлення документів за гарантією/контргарантією, яке відповідає вимогам і умовам такої гарантії/контргарантії; вимогам правил, яким підпорядковується гарантія/контргарантія, а якщо немає відповідного положення в гарантії/контргарантії або правилах, - міжнародній стандартній практиці за гарантіями/контргарантіями (пункт 11 частини 3 розділу І Положення № 639).
Умовами пункту 4.1 договору про надання гарантії передбачено, що протягом 1 банківського дня від дати отримання вимоги від бенефіціара про оплату по гарантії, гарант письмово повідомляє принципала про отримання такої вимоги та направляє її копію (разом із копіями документів, якими вона супроводжувалась, якщо подання таких документів передбачалось умовами гарантії).
Згідно з п. 4.2 договору про надання гарантії передбачено, що протягом 3 банківських днів з дня направлення письмового повідомлення гаранта про отримання вимоги на оплату по гарантії, якщо інший строк не зазначено у повідомленні, принципал зобов'язаний:
- перерахувати гаранту грошові кошти (грошове покриття) в сумі, зазначеній гарантом та необхідній для виконання вимоги на оплату по гарантії, на рахунок, вказаний гарантом.
Відповідно до умов пункту 4.3 договору про надання гарантії у випадку отримання гарантом вимоги на оплату по гарантії (разом з копіями документів, якими вона супроводжувалась, якщо подання таких документів передбачено умовами гарантії), та її відповідності за формальними ознаками умовам гарантії, гарант протягом 5 банківських днів після надходження такої вимоги, якщо інше не визначено умовами гарантії, здійснює виконання своїх зобов'язань за гарантією шляхом сплати згідно з умовами гарантії суми, визначеної у вимозі, але в будь-якому разі не більше ніж сума взятих гарантом зобов'язань за гарантією (з врахуванням раніше здійсненних платежів за гарантією, якщо вони мали місце), гарант має право передбачені цим пунктом договору дії виконуються гарантом незалежно від своєчасності виконання принципалом зобов'язань, визначених пунктом 4.2 цього договору. Принципал усвідомлює та звільняє гаранта від відповідальності за будь-які наслідки виконання гарантом цього пункту договору до отримання від принципала коштів згідно п. 4.2 цього договору.
Умовами пункту 4.4 договору про надання гарантії передбачено, що сплата коштів за гарантією здійснюється гарантом шляхом списання коштів з рахунку покриття, а у випадку відсутності/недостатності грошового покриття, гарант має право здійснити таку сплату шляхом договірного списання коштів з поточних рахунків принципала згідно з п. 4.8 цього договору або за рахунок власних коштів гаранта. День здійснення гарантом сплати коштів за гарантією за рахунок власних коштів вважається днем надання гарантом кредиту принципалу (грошових коштів у тимчасове користування на умовах строковості, платності та повернення). Відповідно, принципал, вважається таким, що отримав кредитні кошти (далі - кредит) у валюті та сумі відповідно до валюти та розміру сплачених гарантом коштів за гарантією, і зобов'язується здійснити його повернення гаранту не пізніше 3 банківського дня з моменту виконання гарантом зобов'язань по гарантії.
Відповідно до пункту 10.9 договору про надання гарантії листування, обмін і передача інформації, пов'язаної з виконанням договору, здійснюється в письмовій формі за адресами, вказаними у розділі 11 договору. При цьому сторони домовились про те, що будь-які листи, повідомлення, вимоги, які направляються Гарантом Принципалу згідно з умовами договору, вважаються отриманими Принципалом після спливу 5 календарних днів з дня їх виправлення Гарантом на адресу Принципала, вказаною у розділі 11 договору.
Як убачається з матеріалів справи, на адресу Акціонерного товариства "Асвіо Банк" від Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" надійшла вимога від 29.03.2023 платежу за гарантією виконання зобов'язань від 27.12.2022 №955-22/В1, у якій вимагає сплатити грошову суму у розмірі 341 190, 00 грн.
11.04.2023 за вих. № 1088 Акціонерне товариство "Асвіо Банк" письмово повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю "Проект Лайт Консалтинг" про отримання від Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" вимоги платежу за гарантією виконання зобов'язань від 27.12.2022 №955-22/В1, з вимогою сплатити 341 190, 00 грн. У листі позивач просив відповідача-1 для забезпечення виконання гарантії сплатити суму в розмірі 238 833, 00 грн.
Відповідно до умов пункту 4.4. договору про надання гарантії, сплата коштів за Гарантією здійснюється Гарантом шляхом списання коштів за рахунок покриття, а у випадку відсутності/недостатності грошового покриття, гарант має право здійснити таку сплату шляхом договірного списання коштів з поточних рахунків принципала згідно з п. 4.8 цього договору або за рахунок власних коштів гаранта.
Згідно з меморіальним ордером №336_11 від 18.04.2023 перераховані кошти на користь ПАТ "НЕК "Укренерго" згідно вимоги №01/15731 від 29.03.2023 по ТОВ "Проект Лайт Консалтинг" згідно договору про надання гарантії №955-22/В1 від 19.12.2022.
18.04.2023 Акціонерне товариство "Асвіо Банк" направило Товариству з обмеженою відповідальністю "Проект Лайт Консалтинг" лист №1160, у якому повідомило що сплатило кошти в розмірі 341190,00 грн. на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" згідно вимоги №01/15731 від 29.03.2023. Позивач просив відповідача-1 сплатити суму в розмірі 238 833, 00 грн протягом 3 робочих днів з моменту виконання гарантом зобов'язань по гарантії.
20.04.2023 позивач звернувся до відповідача-1 та до відповідача-2 з письмовим повідомленням з вимогою про сплату заборгованості за договором про надання банківської гарантії №955-22/В, у якому повторно вимагав сплатити суму 238 833, 00 грн (грошове покриття згідно договору про надання гарантії) та вимагав сплатити штраф у розмірі 341 190, 00 грн у зв'язку із невиконанням відповідачем-1 п. 4.2.1 договору про надання гарантії.
Відповідно до умов пунктів 1.2 та 1.4. договору поруки принципал і поручитель відповідають перед гарантом, як солідарні боржники, що означає не обумовлене і абсолютне право гаранта вимагати виконання зобов'язань повністю (чи у будь-якій його частині) як від принципала та поручителя разом, так і від кожного окремо. Поручитель відповідає перед гарантом за виконання зобов'язань всім належним йому на праві власності майном та грошовими коштами.
Як зазначає позивач, станом на дату подання позовної заяви вимоги Акціонерного товариства "Асвіо Банк" залишилися невиконаними. Письмового повідомлення про виявлені невідповідності у вимозі або незгоди з вимогами до Акціонерного товариства "Асвіо Банк" не надходило. Кошти в сумі 238 833,00 грн для виконання вимоги Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" не надходили. Вказане і причиною спору у даній справі.
Суд звертає увагу на те що, предметом розгляду даної справи є правовідносини, що виникли у сторін саме на підставі договору про надання банківської гарантії, сторонами якого є позивач (банк) та відповідач-1.
Згідно з частиною 1 статті 562 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов'язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов'язання. Стаття 562 Цивільного кодексу України, яка закріпила цей принцип, є спеціальною у порівнянні із частиною 2 статті 548 Цивільного кодексу України. Визначена норма закріплює загальний принцип акцесорності для всіх видів забезпечення виконання зобов'язань, які є додатковими до основного договору, що забезпечується, і в повній мірі залежать від нього.
Гарантія згідно із частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України є способом забезпечення основного зобов'язання і своїм виникненням завдячує саме йому. Як правило, умови видачі гарантії, в тому числі і визначення суми гарантійного платежу, безпосередньо залежать від цього основного зобов'язання.
У той же час, як вбачається із змісту статті 546 Цивільного кодексу України, законодавець вказує на незалежність зобов'язання гаранта сплатити бенефіціару визначену суму від основного договору. Це означає, що гарантія підпадає під самостійне правове регулювання, яке абсолютно не залежить від впливу основного зобов'язання.
З огляду на зазначене, правовідносини, що виникли між відповідачем-1 та Приватним акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" не є предметом розгляду у даній справі та жодним чином не стосуються правовідносин, що потребують дослідження та доказування у цій справі.
Судом встановлено, що зазначений бенефіціаром у вимогах за гарантіями, гарантійний випадок відповідає гарантійному випадку, зазначеному у банківській гарантії за договором № 955-22/В1 від 19.12.2022.
Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі статтею 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Крім того, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Крім того, згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Частиною 1 статті 553 Цивільного кодексу України, визначено, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
За змістом статті 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Як встановлено судом вище, позивачем надсилалася вимога щодо виконання забезпечених договором поруки №87-201/22П від 19.12.2022 зобов'язань.
Відповідно до частини 4 статті 559 Цивільного кодексу України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.
За таких обставин та з урахуванням умов договору поруки позивач набув право вимоги до поручителя як солідарного відповідача щодо погашення заборгованості за договором про надання банківської гарантії №955-22/В1 від 19.12.2022 у розмірі 238 833,00 грн.
Частиною 1 статті 543 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
З огляду на викладене суд приходить до висновку, що відповідачі мають відповідати перед позивачем як солідарні боржники.
Слід також зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Згідно зі ст.ст. 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).
Доказів на підтвердження сплати на користь позивача грошових коштів для виконання вимоги Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в сумі 238 833,00 відповідачі-1,2 не надали, доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, не спростували.
Заперечення відповідачів-1,2 викладені у відзивах на позов не приймаються судом, оскільки подані з пропуском встановленого строку та не заявлені клопотання про його поновлення, про що зазначено у описовій частині рішення. До того ж наведені відповідачами у відзивах заперечення спростовуються матеріалами справи та судовою практикою.
Так, щодо твердження відповідачів що гарантія видана в рахунок виконання майбутніх, а не вже існуючих зобов'язань, суд зазначає, що відповідно до ст. 562 Цивільного кодексу України зобов'язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов'язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов'язання. Навпаки, відповідно до частини 3 статті 565 Цивільного кодексу України, якщо гарант після пред'явлення до нього вимоги кредитора дізнався про недійсність основного зобов'язання або про його припинення, він повинен негайно повідомити про це кредитора і боржника. Повторна вимога кредитора, одержана гарантом після такого повідомлення, підлягає задоволенню.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 13.10.2021 у справі №910/6915/19 виклав правову позицію, що з огляду на незалежність гарантії, посилання у її тексті на основне зобов'язання здійснюється з метою ідентифікації гарантії та вимоги бенефіціара, тоді як гарантія є чинною з моменту її видачі (стаття 561 ЦК України, пункт 5 глави 2 Положення № 639, стаття 4 Уніфікованих правил № 758), а норми чинного законодавства не пов'язують обставину видачі гарантії без існування основного зобов'язання в якості підстави для визнання її недійсною.
Щодо доказів відповідачів, що позивачем не надано доказів виконання принципалом умов пунктів 2.1, 2.3 та 3.4.1 договору про надання гарантії, суд звертає увагу на те, що наведені пункти договору слугують підставою для видачі самої гарантії, яку вже позивачем видано 27.12.2022 (а.с.24). Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідачів заборгованості у розмірі суми, яку було непокрито гарантією, а тому ці заперечення не відносяться до предмету позову. До того ж в матеріалах справи містяться докази сплати відповідачем-1 комісійної винагороди за договором та частини гарантійного покриття (а.с.25,26). Отже, відповідач-1 погодився з наявністю підстав для видачі гарантії.
Стосовно доводів відповідачів, що позивачем не надано доказів наявності повноважень представника банку на підписання договору банківської гарантії та на підписання банком самої гарантії, а також щодо того, що рішення загальних зборів відповідача-1 про укладення договору про надання банківської гарантії не приймалося, суд звертає увагу на наступне. Зі сторони Акціонерного товариства "Асвіо Банк" договір про надання банківської гарантії, гарантія виконання зобов'язань, договір поруки підписані начальником управління документальних операцій Лимар С.А., який діє на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маковецькою О.А., що зареєстрована в реєстрі №140 від 08.02.2022, про що зазначено в договорах. Позивачем повноваження особи, яка діяла від його імені в частині підписання договорів та гарантії не оспорюються, відтак вважається що ці договори укладені уповноваженою особою. Зі сторони Товариства з обмеженою відповідальністю "Проект Лайт Консалтінг" договір про надання банківської гарантії підписаний Ганською Л.А., яка є директором товариства. Рішенням №3 Єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Проект Лайт Консалтінг" від 31 січня 2022 року уповноважено директора Ганську Людмилу Анатоліївну підписувати від імені Товариства протягом 2022 року з АТ "Асвіо Банк" договори про надання гарантії, а також підписувати інші документи, необхідні для отримання гарантій, змін до них. Рішенням №4 від 26.10.2022 вирішено звернутися до ОСОБА_1 з клопотанням виступити поручителем за зобов'язаннями ТОВ "Проект Лайт Консалтінг" перед АТ "Асвіо Банк" за договорами про надання гарантій та змін до них.
Щодо заперечень відповідачів про порушення позивачем вимог п. 4.1 договору гарантії в частині повідомлення банком-гарантом принципала про отримання вимоги від бенефіціара, а також про те, що позивачем не надано доказів виконання гарантом умов п. 4.3 договору про надання гарантії суд звертає увагу, що ці докази містяться в матеріалах справи (а.с.33-41).
Щодо заперечень відповідачів про не зазначення строку дії договору, суд зауважує, що у п. 9.1 договору передбачено, що договір діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань.
Незгода відповідачів з умовами договору, за відсутності зауважень щодо змісту та умов договору під час його укладення та підписання, не є підставою для визнання умов договору такими, що не підлягають виконанню під час вирішення спору про стягнення заборгованості за цим договором, оскільки суперечать принципам цивільного законодавства. Підписання сторонами договору без будь-яких зауважень чи заперечень щодо його змісту свідчить про його погодження із умовами укладеного правочину (вказана правова позиція міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного Цивільного суду від 12 квітня 2022 року у справі № 756/6038/20).
З урахуванням викладеного, надані позивачем докази на підтвердження заборгованості відповідачів-1,2 перед позивачем у розмірі 238 833, 00 грн є більш вірогідними, тому вимога про стягнення основної суми боргу у розмірі 238 833, 00 грн підлягає задоволенню.
Також позивачем з посиланням на п. 4.4.1, 4.4.2 договору про надання гарантії нарахував та заявив до стягнення проценти за користування кредитом у розмірі 28% річних.
Відповідно до п. 4.4.1 договору про надання гарантії день здійснення гарантом сплати коштів за гарантією за рахунок власних коштів вважається днем надання гарантом кредиту принципалу (грошових коштів у тимчасове користування на умовах строковості, платності та повернення). Відповідно, принципал, вважається таким, що отримав кредитні кошти (далі - кредит) у валюті та сумі відповідно до валюти та розміру сплачених гарантом коштів за гарантією, і зобов'язується здійснити його повернення гаранту не пізніше 3 банківського дня з моменту виконання гарантом зобов'язань по гарантії.
У разі надання принципалу кредиту відповідно до п. 4.4.1 цього договору, принципал зобов'язаний сплачувати проценти за користування кредитом за фіксованою процентною ставкою в розмірі 28% річних. Нарахування та сплата процентів за користування кредитом здійснюється за фактичну кількість днів користування кредитом в періоді (28-29-30-31/365-366). Проценти нараховуються протягом всього строку користування кредитом. При розрахунку процентів враховується день надання та не враховується день погашення кредиту. Сплата процентів за користування кредитом здійснюється щомісячно, не пізніше 5 числа місяця наступного за місяцем, за який нараховані проценти, а також в день повернення заборгованості за кредитом в повній сумі.
Позивачем нараховані проценти за користування кредитом за період з 19.04.2023 по 25.04.2023 у сумі 1282,47 грн.
Перевіркою розрахунку процентів, здійснених позивачем помилок не виявлено, тому вимога про стягнення процентів підлягає задоволенню.
Також позивач з посиланням на п. 5.10 договору про надання гарантії заявив до стягнення штраф у розмірі 341 190, 00 грн.
За визначенням ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у ст. 2 цього Кодексу.
Згідно з п. 5.10 у випадку невиконання принципалом п. 4.2.1, цього договору, принципал зобов'язаний сплатити на користь гаранта штраф у розмірі суми гарантії, визначеній у п. 1.2 цього договору на рахунок гаранта, зазначеному у повідомленні гаранта протягом 3 робочих днів з дати направлення гарантом принципалу повідомлення за адресами, вказаними в розділі 11 цього договору.
Пунктом 4.2.1 передбачено, що протягом 3 робочих днів з дня направлення письмового повідомлення гаранта про отримання вимоги на оплату по гарантії, якщо інший строк не зазначено у повідомленні, принципал зобов'язаний перерахувати гаранту грошові кошти (грошове покриття) в сумі, зазначеній гарантом та необхідній для виконання вимоги на оплату гарантії, на рахунок вказаний гарантом.
Матеріалами справи підтверджується, що 11.04.2023 позивач направив відповідачу-1 лист №1088 від 11.04.2023 у якому повідомив про отримання вимоги про сплату коштів у розмірі 341190,00 грн. від Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", просив для забезпечення компенсації суми вимоги сплатити суму 238 833, 00 грн та звернув увагу, що у випадку невиконання принципал буде зобов'язаний сплатити штраф у розмірі суми гарантії.
Як вбачається із сайту Укрпошти, вказаний лист 18.04.2023 вручений за довіреністю.
Отже, відповідач-1 належним чином був повідомлений про необхідність сплатити гарантійне покриття на користь позивача.
Перевіркою правильності нарахування штрафу помилок не виявлено. Заперечення відповідачів у відзивах про безпідставність вимоги позивача про стягнення штрафу, оскільки банківська гарантія є різновидом кредиту, а штраф нарахований у період дії мораторію на нарахування таких штрафів не приймаються судом, оскільки як вбачається з умов договору про надання банківської гарантії штраф нарахований саме за невиконання відповідачем-1 свого обов'язку внести на рахунок позивача суму гарантійного покриття у повному обсязі, тобто саме за невиконання договору про надання банківської гарантії, а не на суму непогашеного кредиту, а відтак на нього не поширюється мораторій на нарахування таких штрафів.
Так, суд звертає увагу, що штраф, передбачений відповідно до п. 5.10 договору сторони передбачили за невиконання принципалом п. 4.2.1 договору.
Пунктом 4.2.1 передбачено, що протягом 3 робочих днів з дня направлення письмового повідомлення гаранта про отримання вимоги на оплату по гарантії, якщо інший строк не зазначено у повідомленні, принципал зобов'язаний перерахувати гаранту грошові кошти (грошове покриття) в сумі, зазначеній гарантом та необхідній для виконання вимоги на оплату гарантії, на рахунок вказаний гарантом.
Отже сторонами передбачено наступний порядок реалізації договірних правовідносин:
- направлення позивачем письмового повідомлення відповідачеві про отримання вимоги на оплату по гарантії;
- перерахування відповідачем позивачеві грошових коштів у розмірі, необхідному для виконання вимоги на оплату гарантії;
- перерахування позивачем зазначеної суми бенефіціарові.
І лише у випадку якщо відповідач, отримавши вимогу позивача, не перерахує кошти, позивач сплачує бенефіціарові свої кошти, які стають кредитом для відповідача.
Тобто штраф, передбачений п.5.10 договору передбачений за невиконання дій що передують взагалі виникненню кредитних правовідносин. Цей штраф не за неповернення кредитних коштів. Якби відповідач вчинив дії, за невиконання яких сторони передбачили штраф, то кредитні відносини взагалі б не виникли.
Північний апеляційний господарський суд у постанові від 12.07.2023 у справі №910/7666/22 також дійшов висновку про наявність підстав для стягнення штрафу.
У той же час суд враховує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 зазначила, що господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Відповідно до частини першої статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Суд, беручи до уваги, що відповідачем-1 частину суми внесено в рахунок грошового покриття, розмір непокритої гарантії становить 238833,00 грн., враховуючи що розмір штрафу перевищує розмір основного боргу, вважає за можливе зменшити розмір штрафу до 200 000,00 грн.
При цьому суд акцентує увагу на неможливості подальшого зменшення розміру штрафу, оскільки відповідачем не додано жодного доказу на підтвердження фінансового стану та жодного доказу неможливості своєчасно виконати зобов'язання. Також суд враховує, що прострочення виконання зобов'язання триває значний час. Таким чином, у випадку більшого зменшення штрафу вже буде нівелюватися принцип свободи договору, що є недопустимим. Відповідачі добровільно погодилися на такі умови договору.
За викладеного, з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню 238 833,00 грн - основний борг, 1282,47 грн - проценти та 200 000,00 грн - штраф.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідачів порівну по 4359,79 грн з кожного. При цьому суд враховує, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача без урахування зменшення цих сум.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Суд звертає увагу, що сторони подають значні за обсягом заяви по суті спору та пояснення, що досить часто містять об'ємні цитати судових рішень. Судом надано відповіді на основні аргументи сторін. З урахуванням розглядуваних відносин, інші аргументи сторін по справі стосуються викладених та проаналізованих у рішенні обставин та доводів сторін, не змінюють сутність правовідносин та їх оцінку, надану судом, і, відповідно, не потребують окремої оцінки.
Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов Акціонерного товариства "Асвіо Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Проект Лайт Консалтинг", ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Проект Лайт Консалтинг" (51900, Дніпропетровська область, м Кам'янське, вул. Магнітогорська, буд 19, кв 15 ідентифікаційний код 41612233) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Асвіо Банк" (14000, м Чернігів, вул Преображенська, 2, ідентифікаційний код 09809192) заборгованість у розмірі 238 833, 00 грн (двісті тридцять вісім тисяч вісімсот тридцять три грн 00 коп), проценти у розмірі 1282,47 грн (одна тисяча двісті вісімдесят дві грн 47 коп) та штраф у розмірі 200 000, 00 грн (двісті тисяч грн 00 коп).
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Проект Лайт Консалтинг" (51900, Дніпропетровська область, м Кам'янське, вул. Магнітогорська, буд 19, кв 15 ідентифікаційний код 41612233) на користь Акціонерного товариства "Асвіо Банк" (14000, м Чернігів, вул Преображенська, 2, ідентифікаційний код 09809192) судовий збір у розмірі 4359,79 грн (чотири тисячі триста п'ятдесят дев'ять грн 79 коп).
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Асвіо Банк" (14000, м Чернігів, вул Преображенська, 2, ідентифікаційний код 09809192) судовий збір у розмірі 4359,79 грн (чотири тисячі триста п'ятдесят дев'ять грн 79 коп).
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 04.08.2023
Суддя О.М. Крижний