24 липня 2023 року м. Харків Справа № 905/991/22
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Стойка О.В., суддя Попков Д.О., суддя Істоміна О.А.,
за участю секретаря судового засідання Склярук С.І.,
та представників учасників справи:
від позивача - Піун С.П.; від відповідача - Хряк О.О.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційні скарги Керівника Донецької обласної прокуратури та Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Україна", м. Київ на рішення господарського суду Донецької області від 09.05.2023 року у справі №905/991/22,
за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Україна", м. Київ,
до - Донецької обласної прокуратури, м. Маріуполь Донецької області,
про - стягнення грошових коштів у розмірі 812 153,47 грн,-
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Україна" (далі - Позивач) звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Донецької обласної прокуратури (далі- Відповідач) про стягнення з останнього на користь Позивача заборгованості за спожитий природний газ в грудні 2021 року та в січні 2022 року в загальному розмірі 812 153,47 грн, з якої 602 615,67 грн основного боргу, 95 872,62 грн пені, 9 916,31 грн 3% річних та 103 748,87 грн інфляційних втрат.
Рішенням господарського суду Донецької області від 09.05.2023 року у справі №905/991/22 вищезазначені позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Відповідача на користь Позивача заборгованість за спожитий в грудні 2021 року - січні 2022 року природний газ у сумі 602 615,67 грн, пеню в сумі 28 761,79 грн, 3% річних у сумі 9 916,31 грн та інфляційні втрати в сумі 103 748,87 грн, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 12 182,30 грн. В задоволенні позовних вимог в іншій частині судом першої інстанції - відмовлено.
Сторони, не погодившись з вищезазначеним судовим рішенням, звернулися до Східного апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, за змістом яких просили суд:
- Відповідач просив рішення господарського суду Донецької області від 09.05.2023 року у справі №905/991/22 скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Відповідача на користь Позивача пені у розмірі 28 761,79 грн та постановити в цій частині нове рішення, про відмову у задоволенні означених позовних вимог;
- Позивач просив рішення господарського суду Донецької області від 09.05.2023 року у справі №905/991/22 скасувати в частині у задоволенні позовних вимог про стягнення з Відповідача на користь Позивача пені у розмірі 67 110,83 грн (у зв'язку зі зменшенням судом розміру пені на 70%) та постановити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог про стягнення пені у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги Відповідач посилається на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та зазначає наступне:
- вимоги Позивача про стягнення суми пені за період з 01.02.2022 року по 31.08.2022 року не підлягають задоволенню так як згідно з п. 4 ч. 1 ст. 5 Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги”, а тому з 19.12.2022 року до 30.06.2023 року пеня за несвоєчасну оплату послуг з постачання природного газу не може нараховуватися та стягуватися;
- господарський суд безпідставно відхилив доводи Відповідача про заборону нарахування пені, зазначаючи, що Закон України “Про житлово - комунальні послуги” застосовується лише до відносин постачання природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках, так як означена заборона встановлена іншим законом, а саме Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)";
- наявність чи відсутність у Відповідача статусу колективного споживача не має значення для застосування заборони нарахуванні сум пені.
В свою чергу, Позивач обґрунтовує подану ним апеляційну скаргу порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, не з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, неналежним дослідженням судом наявних в матеріалах справи доказів, а також невідповідністю спірного рішення фактичним обставинам справи.
Зокрема, Позивачем зазначено наступне:
- суд першої інстанції не міг дослідити майновий стан Відповідача та об'єктивно розглянути питання про зменшення пені, так як останній не надав до суду жодних доказів на підтвердження свого майнового стану, наявності чи відсутності коштів на рахунках, бюджетних асигнувань чи призначень, кошторису, тощо;
- судом не взято до уваги обставину того, що Позивач є постачальником “останньої надії”;
- несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на Позивача державою обов'язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу;
- факт збитковості Відповідача, його бюджетне фінансування не є винятковою обставиною для зменшення розміру неустойки або уникнення відповідальності;
- судом не враховано ступінь виконання Відповідачам спірного зобов'язання, який становить 0% за більш ніж рік;
- нараховані Позивачем штрафні санкції у вигляді пені у розмірі 95 872,62 грн не є надмірно великим в порівнянні з сумою основного боргу за Договором у розмірі 602 615,67 грн.
Ухвалами Східного апеляційного господарського суду від 14.06.2023 року та 30.06.2023 року, зокрема, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Керівника Донецької обласної прокуратури на рішення господарського суду Донецької області від 09.05.2023 року у справі №905/991/22, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідних заяв, клопотань та заперечень, призначено розгляд означеної апеляційної скарги на 24.07.2023 року о 13:45 у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань. № 131.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.07.2023 року, зокрема, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Україна", м. Київ на рішення господарського суду Донецької області від 09.05.2023 року у справі №905/991/22, об'єднано розгляд апеляційних скарг Відповідача та Позивача в одне апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідних заяв, клопотань та заперечень, призначено розгляд справи №905/991/22 на 24.07.2023 року о 13:45 у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань. № 131.
До канцелярії Східного апеляційного господарського суду від Позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання в даній справі призначеного на 24.07.2023 року о 13:45 год. в режимі відеоконференції, з використанням власних технічних засобів за допомогою системи відеозв'язку “EasyCon”.
Будь - яких інших документів до Східного апеляційного суду від сторін не надходило.
Відповідач в судовому засіданні яке проводилося в режимі відеоконференції, підтримав вимоги заявлені ним в апеляційній скарзі, просив спірне рішення скасувати в зазначеній в скарзі частині, а апеляційну скаргу Позивача просив залишити без задоволення.
Позивач в судовому засіданні надав пояснення, аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просив спірне рішення скасувати в зазначеній в скарзі частині, а апеляційну скаргу Відповідача просив залишити без задоволення.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, а рішення господарського суду у відповідній частині підлягає залишенню без змін, виходячи із наступного.
Рішенням господарського суду в межах даної справи встановлені та сторонами не заперечуються наступні обставини:
- існування між сторонами в період з 06.12.2021 року по 27.01.2022 року правовідносин з постачання природного газу на підставі укладеного типового договору постачання природного газу постачальником "останньої надії" (який підписаний та скріплений печаткою ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України");
- здійснення Позивачем на виконання умов означеного договору у період з 06.12.2021 року по 27.01.2022 року поставки Відповідачу природного газу в об'ємі 12,43317 тис.куб.м.;
- визначення Позивачем вартості поставленого природного газу та виставлення Відповідачу рахунку на оплату (природний газ) № 2291 за період з 1 по 31 грудня 2021 в сумі 348 825,64 грн за спожитий з 06.12.2021 по 31.12.2021 газ в кількості 6,31370 тис.куб.м та рахунок на оплату (природний газ) № 6330 за період з 1 по 31 січня 2022 року в сумі 253 790,03 грн за спожитий з 01.01.2022 по 27.01.2022 газ в кількості 6,11947 тис.куб.м. (загальна сума заборгованості станом на 10.02.2022 склала 602 615,67 грн);
- направлення Позивачем Відповідачу вищезазначених рахунків № 2291 21.01.2022 рекомендованим листом та № 6330 на електронну адресу Відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням Відповідачем умов договору постачання природного газу постачальником “останньої надії” в частині оплати вартості поставленого та спожитого газу.
Відповідач в суді першої інстанції проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначаючи, що Позивачем не підтверджено механізм утворення суми основного зобов'язання, так як не надано актів приймання-передачі природного газу за розрахунковий період та доказів обсягу щоденно спожитого газу, у зв'язку з чим неможливо розрахувати вартість спожитого газу за відповідний день та підтвердити загальну суму невиконаного основного зобов'язання.
Відповідач вказує на невірне визначення Позивачем строку, за який підлягає нарахуванню сума основного зобов'язання, оскільки обласною прокуратурою 25.01.2022 укладено угоду на постачання газу з іншим постачальником - ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", у зв'язку з чим, нарахування основної суми зобов'язання могли проводитись лише до 24.01.2022 включно, а не до 27.01.2022.
Нарахування Позивачем пені з 01.02.2022 по 31.08.2022 за порушення строків оплати природного газу є необґрунтованим та суперечить Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".
Посилаючись на те, що фінансування Відповідача здійснюється виключно за рахунок коштів Державного бюджету України та на неможливість обласною прокуратурою взяти на себе бюджетне зобов'язання перед Позивачем з об'єктивних причин, Відповідач вважав, що в даній ситуації наявні підстави для зменшення розміру пені.
Задовольняючи позовні вимоги частково, господарський суд дійшов висновку, що в матеріалах справи відсутні, а Відповідачем в свою чергу не надані докази, які б спростовували наявність заборгованості перед Позивачем, а також докази, які б свідчили про здійснення остаточного розрахунку за спожитий у грудні 2021 року - січні 2022 року природній газ, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 602 615,67 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Заявлені Позивачем суми 3% річних у розмірі 9 916,31 грн та інфляційних втрат у розмірі 103 748,87 грн, визнані судом такими, що відповідають вимогам чинного законодавства, умовам договору та фактичним відносинам, що склались між сторонами, їх арифметичне обчислення здійснено вірно, а отже позовні вимоги в цій частині також є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
В той же час, щодо позовних вимог про стягнення з Відповідача на користь Позивача пені в розмірі 95 872,62 грн, господарський суд дійшов висновків, що заявлена сума є арифметично та математично вірною, проте в даній ситуації наявні підстави до зменшення означеної суми пені, за наступних підстав. Так, Відповідач є бюджетною установою, фінансування якої здійснюється у межах одного фінансового року, а перенесення кредиторської заборгованості на наступний рік здійснюється за окремою бюджетною процедурою. У зв'язку з цим майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань за поточним роком, а в умовах недостатності державного фінансування в період збройної агресії тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. Відповідач є неприбутковим закладом, основним видом діяльності якого діяльність у сфері юстиції та правосуддя. Донецька обласна прокуратура є соціально значущою установою, а відтак, виходячи із засад справедливості, добросовісності, розумності, та пропорційності, як складових елементів принципу верховенства права, несправедливо покладати на відповідача сплату всього розміру пені.
Означене стало підставою зменшення судом розміру заявленої Позивачем суми пені на 70% та задоволення позовних вимог в цій частині у розмірі 30% від заявленої в позовній заяві суми пені, а саме у розмірі 28 761,79 грн пені. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені Позивачу відмовлено за означених мотивів.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Оскільки зі змісту апеляційної скарги вбачається, що означене рішення господарського суду оскаржується сторонами лише в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача 28 761,79 грн пені через зменшення її розміру на 70%, з урахуванням вимог вищенаведеної норми, судова колегія переглядає рішення суду лише в зазначеній частині.
Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції в оспорюваній частині обґрунтованими, а доводи апеляційних скарг такими, що їх не спростовують, виходячи з наступного.
Звертаючись до господарського суду з позовною заявою, Позивач, з поміж іншого, вимагав стягнення з Відповідача 95 872,62 грн пені за неналежне виконання останнім своїх зобов'язань щодо оплати поставленого Позивачем природного газу.
Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.
Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За змістом ст. ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 4.5 типового договору передбачено, що у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
З наданих позивачем розрахунків пені вбачається, що ним нарахована пеня в розмірі 95 872,62 грн за період прострочення з 01.02.2022 по 31.07.2022 на суму заборгованості в розмірі 348 825,64 грн та за період з 01.03.2022 по 31.08.2022 на суму заборгованості в розмірі 253 790,03 грн.
Перевіривши наявний в матеріалах справи розрахунок пені за спірний період, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що нарахування Позивачем Відповідачу пені за означений період межах подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення - є таким, що відповідає умовам типового Договору та вимогам чинного законодавства, отже заявлена до стягнення сума пені у розмірі 95 872,62 грн є законною та обґрунтованою належним чином.
В той же час, Відповідач заперечував проти нарахованої Позивачем суми пені з 01.02.2022 по 31.08.2022 за мотивів того, що, зокрема, що таке нарахування суперечить Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", відповідно до якого на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.
Означені заперечення Відповідача судом відхилені за наступних мотивів.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ІІ Розділу Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.
Статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Згідно з ст. 5 вказаного закону до житлово-комунальних послуг належать, зокрема, комунальні послуги з постачання та розподілу природного газу.
Разом з цим, статтею 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.
Таким чином, дія вказаних законів не розповсюджується на спірні правовідносини.
Також судом наголошено, що Відповідач не є колективним споживачем в розумінні Закону України "Про житлово-комунальні послуги", відповідно до якого таким споживачем є юридична особа, що об'єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги.
Вищезазначене спростовує доводи аналогічного змісту викладені Відповідачем в апеляційній скарзі.
З матеріалів справи вбачається, що у відзиві на позовну заяву Відповідачем, посилаючись на здійснення його фінансування виключно за рахунок коштів Державного бюджету України та неможливість обласною прокуратурою взяти на себе бюджетне зобов'язання перед Позивачем з об'єктивних причин, Відповідач зазначав про наявність в даній ситуації підстав для зменшення розміру пені.
Проаналізувавши означене клопотання, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання за положенням частини першої статті 550 ЦК України.
Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.
При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд виходить із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань, при цьому вона має обов'язковий для учасників правовідносин характер.
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним із принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони. Для того, щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було би передбачити.
Реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
Так, судом першої інстанції враховано, що Відповідач є бюджетною установою, фінансування якої здійснюється у межах одного фінансового року, а перенесення кредиторської заборгованості на наступний рік здійснюється за окремою бюджетною процедурою. У зв'язку з цим майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань за поточним роком, а в умовах недостатності державного фінансування в період збройної агресії тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним.
Відповідач також є неприбутковим закладом, основним видом діяльності якого діяльність у сфері юстиції та правосуддя. Статтею 1 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що Прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави. Тобто Донецька обласна прокуратура є соціально значущою установою, а відтак, виходячи із засад справедливості, добросовісності, розумності, та пропорційності, як складових елементів принципу верховенства права, несправедливо покладати на Відповідача сплату всього розміру пені.
Суд не вбачає наявність у Позивача будь-якої шкоди або прямих збитків внаслідок неналежного виконання Відповідачем своїх зобов'язань за договором. При цьому, негативні наслідки, спричинені Позивачу простроченням виконання грошового зобов'язання, компенсуються, окрім пені, також і за рахунок застосування до боржника відповідальності в порядку частини 2 статті 625 ЦК України.
Так, на підставі викладеного суд дійшов висновку, що в даній спірній ситуації є достатні підстави для зменшення заявленої Позивачем до стягнення пені, оскільки, за даних обставин, присудження до стягнення із Відповідача всього розміру пені матиме наслідком покладення на Відповідача невиправданого тягаря, оскільки порушення Відповідачем грошових зобов'язань за договором є безпосереднім наслідком неможливості Відповідача виконувати власні зобов'язання у зв'язку із певними обставинами. Таким чином, зменшення заявленої Позивачем до стягнення пені на 70% повною мірою відповідає принципам справедливості, добросовісності та розумності.
Посилання Позивача на неврахування судом першої інстанції обставин, зокрема, ступеня виконання Відповідачам спірного зобов'язання, того, що заявлена сума пені у розміру 95 872,62 грн не є надмірно великою в порівнянні з сумою основного боргу, факту того, що Позивач є постачальником “останньої надії” - не спростовують вищезазначених законних та об'єктивних висновків суду першої інстанції, так як приймаючи рішення про зменшення розміру пені на 70% судом першої інстанції враховано обставини справи у їх сукупності, які в даній справі обґрунтовано свідчать про наявність підстав до зменшення заявленого до стягнення розміру пені.
Посилання Позивача, що суд не міг дослідити майновий стан Відповідача та об'єктивно розглянути питання про зменшення пені, так як останній не надав до суду жодних доказів на підтвердження свого майнового стану, наявності чи відсутності коштів на рахунках, бюджетних асигнувань чи призначень, кошторису, тощо - колегією суддів не приймаються до уваги, так як вже було зазначено, Відповідач в силу його юридичної природи та покладених на нього функцій та обов'язків є бюджетною установою, фінансування якої здійснюється у межах одного фінансового року, а також є неприбутковим закладом.
Судом враховано та відображено у рішенні, що Відповідач є соціально значущою установою, а відтак, виходячи із засад справедливості, добросовісності, розумності, та пропорційності, як складових елементів принципу верховенства права, несправедливо покладати на останнього сплату всього розміру пені.
Також колегія суддів наголошує, що вимога Відповідача про відмову у задоволенні пені у повному обсязі в даній ситуації є необґрунтованою, так як означене нівелює завдання неустойки, а саме - стимулювання належного виконання договірних зобов'язань, при цьому неустойка має обов'язковий для учасників правовідносин характер.
Інші доводи, що наведені Позивачем та Відповідачем в наданих до суду апеляційних скаргах, спростовуються вищенаведеними приписами чинного законодавства та висновками колегії суддів у даній справі
Сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих висновків господарського суду першої інстанції.
Враховуючи вищезазначені висновки колегії суддів в межах даної справи та приписи чинного законодавства, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та законного висновку про наявність в даній спірній ситуації правомірних підстав для зменшення заявленого Позивачем розміру пені на 70%, та задоволення в результаті означеного позовних вимог в цій частині лише частково, у розмірі 30% від заявленої суми, а саме 28 761,79 грн.
Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, приймаючи означене рішення, в оспорюваній сторонами частині в повній мірі дослідив всі наявні в матеріалах справи докази, надав їм належну оцінку та прийняв в означеній частині рішення на основі всіх доводів, що були належним чином надані сторонами і підтверджувалися наявними в матеріалах справи доказами.
Будь-яких порушень норм матеріального або процесуального права, в діях суду першої інстанції при розгляді ним зазначеної справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги судовою колегією не встановлено, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції у відповідній частині.
В іншій частині законність та обґрунтованість означеного судового рішення, судом апеляційної інстанції не досліджувалася в силу приписів ст. 269 ГПК України та вимог заявленої апеляційної скарги.
За таких підстав рішення господарського суду Донецької області від 09.05.2023 року у справі №905/991/22 підлягає залишенню без змін, а апеляційні скарги сторін - без задоволення.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд,-
Апеляційні скарги Керівника Донецької обласної прокуратури та Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Україна", м. Київ на рішення господарського суду Донецької області від 09.05.2023 року у справі №905/991/22 - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 09.05.2023 року у справі №905/991/22 - залишити без змін.
Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції у вигляді сплаченого судового збору, віднести на Донецьку обласну прокуратуру та Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Україна", м. Київ.
Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку через Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено та підписано 03.08.2023 року.
Головуючий суддя О.В. Стойка
Суддя Д.О. Попков
Суддя О.А. Істоміна