Справа № 308/3384/17
28 липня 2023 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:
головуючої судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання: ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Ужгород, кримінальне провадження № 308/3384/17 за обвинувальним актом відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016070030004160 від 29.11.2016 року про обвинувачення:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ужгород, громадянина України, українця, не одруженого, із базовою середньою освітою, не працюючого, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , проживаючого АДРЕСА_2 , раніше судимого:
-13.01.2014 року Ужгородським міськрайонним судом за ч.1 ст. 190, ч.2 ст. 190, ст. 70 КК України до 3 років позбавлення волі;
-04.11.2016 року Ужгородським міськрайонним судом за ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 190, ст. 70 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробування з іспитовим строком 2 роки.
- 01.11.2022 року Ужгородським міськрайонним судом за ч.2 ст. 185 КК України, із урахуванням ч.1 ст. 71 КК України до 3 років 3 місяців позбавлення волі
у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України
за участі сторін кримінального провадження:
сторони обвинувачення :
прокурора - ОСОБА_4
сторони захисту :
обвинуваченого - ОСОБА_3
20 листопада 2016 року о 11.25 год. ОСОБА_3 перебуваючи в торговому залі магазину «EVA», що за адресою м. Ужгород пр. Свободи, 7/26, умисно, з корисливих мотивів, з метою заволодіння чужим майно, таємно, шляхом вільного доступу, викрав із прилавку туалетну воду марки «Versace Pour Homme» , ємністю 50 мл, вартістю 869,00 грн. та заволодівши викраденим пішов у невідомому напрямку, чим спричинив потерпілому ТОВ «РУШ» матеріальної шкоди на суму 869,00 грн.
Окрім цього, 27 листопада 2016 року о 15.45 год., ОСОБА_3 перебуваючи в торговому залі магазину «EVA», що за адресою м. Ужгород пр. Свободи, 7/26, умисно, з корисливих мотивів, з метою заволодіння чужим майно, таємно, повторно, шляхом вільного доступу, викрав із прилавку туалетну воду марки «Versace Eau Fraiche» , ємністю 50 мл, вартістю 912,00 грн. та заволодівши викраденим пішов у невідомому напрямку, чим спричинив потерпілому ТОВ «РУШ» матеріальної шкоди на суму 912,00 грн.
Окрім цього, 28 листопада 2016 року о 12.07 год., ОСОБА_3 перебуваючи в торговому залі магазину «Ватсон», що розташований за адресою м. Ужгород вул. Духновича 2 , умисно, з корисливих мотивів, з метою заволодіння чужим майно, таємно, повторно, шляхом вільного доступу, викрав із прилавку 2 зубні щітки марки «Орал-Б», загальною вартістю 696,80 грн. та заволодівши викраденим пішов у невідомому напрямку, чим спричинив потерпілому ТОВ «ДЦ Україна» матеріальної шкоди на суму 696,80 грн.
Таким чином, своїми умисними діями, які виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 185 КК України.
Судовий розгляд проведено стосовно особи, якій висунуто обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно обвинувального акту згідно до вимог статті 337 КПК України.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті визнав повністю, щиро розкаявся. Вказав, що точної дати не пам'ятає за спливом часу , з торгового залу магазину «EVA», що за адресою м. Ужгород пр. Свободи викрав туалетну воду, а з торгового залу магазину «Ватсон», що розташований за адресою м. Ужгород вул. Духновича 2 , викрав 2 зубні щітки. Викраден речі використав.
Представники потерпілих ТОВ «ДЦ Україна» та ТОВ «РУШ» в судове засідання не зявилися. Надали суду заяви відповідно до яких просять суд провести розгляд справи без їх участі. Враховуючи, що представники потерпілих - юридичної особи не були свідками незаконного заволодіння майна, заслухавши думку обвинуваченого, прокурора які не наполягали на допиті представників потерпілих в судовому засіданні, суд, керуючись ст.325 КПК України, ухвалив рішення про проведення судового розгляду за їх відсутності.
Судом неодноразово (протягом усього часу розгляду кримінального провадження) направлялись на адресу потерпілих (що зазначена в обвинувальному акті) судові повістки про виклик їх до суду. Отже, представники потерпілих знали, що в Ужгородському міськрайонному суді здійснюється розгляд даного кримінального провадження.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці доходив висновку, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно виконувати процесуальні обов'язки (рішення у справах «Олександр Шевченко проти України» від 26 квітня 2007 року, п. 27, «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, п. 41).
Вказане свідчить про відсутність зацікавленості у розгляді кримінального провадження представників потерпілих , які, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце судового розгляду, жодного разу не з'явилися в судові засідання.
З урахуванням наведеного, зважаючи на те, що в силу статей 56, 58 КПК України давати пояснення є правом потерпілої сторони, відповідно до положень ст. 325 КПК України, суд вважав можливим за відсутності зазначених вище потерпілих, які не були безпосередніми очевидцями викрадення майна з'ясувати всі обставини під час судового розгляду та провести судовий розгляд без вказаних осіб.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
Статтею 92 КПК України визначено, що обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу покладається на слідчого, прокурора, а обов'язок доказування належності та допустимості доказів покладається на сторону, що їх подає.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_3 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства кримінальному правопорушенні при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, що прокурор та обвинувачений не оспорювали фактичні обставини кримінального провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності його позиції, роз'яснивши йому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.
Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, та дослідивши матеріали кримінальної справи, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.
Дії ОСОБА_3 суд кваліфікує, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно тобто вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України.
При призначенні обвинуваченому виду та міри покарання суд враховує загальні засади призначення покарання, тобто призначає покарання в межах, установлених у санкції частини статті Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин та відповідно до положень Загальної частини КК України, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Згідно п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року “ Про практику призначення кримінального покарання”, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити із класифікації злочинів ( ст.12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення.
До обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 суд відповідно до статті 66 КК України відносить щире каяття.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , судом згідно статті 67 КК України не встановлено.
Відповідно до ст. 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 185 КК України яке є не тяжким злочином, вчинений умисно, з корисливих мотивів та особу обвинуваченого ОСОБА_3 , раніше неодноразово притягався до кримінальної відповідальності , не працює та суспільно-корисною працею не займається та обставини, що пом'якшують покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання.
Зважаючи на положення статті 50 КК України якою встановлено, що «покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами», на положення статті 65 КК України , якою встановлено, що «особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень», враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого ОСОБА_3 , всі пом'якшуючі та обтяжуючі покарання обставини, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, приходить до висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання на певний строк у вигляді позбавлення волі в межах санкцій ч.2 ст. 185 КК України.
Поряд з цим суд враховує, що вироком Ужгородського міськрайонного суду від 04.11.2016 року ОСОБА_3 засуджено за ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 190, ст. 70 КК України до 2-х років 6 місяців позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробування з іспитовим строком 2 роки
З наведеного слідує, що інкриміноване ОСОБА_3 кримінальне правопорушення вчинене ним у період іспитового строку за вироком Ужгородського міськрайонного суду від 04.11.2016 року, а відтак при призначенні остаточного покарання обвинуваченому ОСОБА_3 слід застосувати положення ч. 1 ст. 71 КК України.
Поряд з цим суд враховує, що вирок Ужгородського міськрайонного суду від 04.11.2016 року був врахований судом під час ухвалення вироку від 10.04.2017 року ( справа № 308/11560/16-к) відносно ОСОБА_3 .
Водночас, вирок Ужгородського міськрайонного суду від 10.04.2017 року ( справа № 308/11560/16-к) був врахований судом під час ухвалення вироку від 01.11.2022 року ( справа № 308/11222/19) відносно ОСОБА_3 .
Згідно з ч.1 ст.71 КК, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбування покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
При цьому відповідно до ч.4 ст.71 КК остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим від покарання призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.
За таких обставин суд має призначити ОСОБА_3 остаточне покарання із застосуванням чч.1 і 4 ст.71 КК, яке повинно бути більше призначеного покарання і невідбутої частини покарання за попередніми вироками.
Виходячи з положень закону, а також змісту ч.3 ст.78 КК, у разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочину суд має розцінювати це як порушення умов застосування ст.75 КК про звільнення від відбування покарання з випробуванням і призначити покарання за сукупністю вироків на підставі ст.71 КК. У таких випадках повторне звільнення від відбування покарання з випробуванням є неприпустимим.
Підстав для застосування до ОСОБА_3 вимог ст.ст.69, 75 КК України суд не вбачає з огляду на особу обвинуваченого, який скоїв нове кримінальне правопорушення під час відбування покарання за попереднім вироком.
Саме таке покарання на думку суду буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень .
На переконання суду, захід примусу визначений судом, є співмірним тяжкості і характеру вчиненого діяння та його наслідкам, забезпечить виконання завдань кримінального судочинства, слугуватиме цілям його застосування, встановленим ст.2КПК України,та буде відповідати одному із основних принципів Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - пропорційності обмеження прав людини і легітимної мети покарання та невідворотності покарання, тобто необхідним, справедливим та достатнім для виправлення ОСОБА_3 та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Запобіжний захід
Матеріали кримінального провадження не містять відомостей про існування щодо обвинуваченого ОСОБА_3 чинного запобіжного заходу будь - якого виду.
Клопотань у порядку, передбаченому ст. 331 та главою 18 КПК України, про застосування до обвинуваченого будь-якого запобіжного заходу, від сторони обвинувачення не надходило.
Строк відбування покарання рахувати з дня затримання ОСОБА_3 в порядку виконання вироку.
Цивільний позов по справі не заявлявся.
Процесуальні витрати
Згідно ч. 1 ст. 126 КПК України суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку або ухвалою.
Питання про судові витрати судом вирішується відповідно до ст. 124 КПК України.
У відповідності до ст.124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Матеріали кримінального провадження містять документально підтвердженні витрати держави на проведення експертизи, тому вони підлягають стягненню з обвинуваченого.
Речові докази і арешт майна
Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до вимог ч. 9 ст. 100 КПК України.
Згідно ч. 9 ст. 100 КПК України питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом при ухваленні судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.369-371, 373-376 КПК України, суд, -
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України і призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 (три) роки 6 (шість) місяців.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом частково приєднання невідбутої частини покарання за вироком Ужгородського міськрайонного суду від 01.11.2022 року остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 7(сім) місяців.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 до вступу вироку в законну силу не обирати.
Строк відбування покарання рахувати з дня затримання ОСОБА_3 в порядку виконання вироку.
Речові докази по справі:
-СД-Диски, після вступу в вироку в законну силу - залишити зберігати при матеріалах справи;
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судові витрати по справі в розмірі 879,6 гривень за проведення судових експертиз.
Вирок може бути оскаржений, з підстав, передбачених статтею 394 КПК України до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд протягом 30 днів з дня його проголошення, а особою, яка перебуває під вартою -в той же строк із моменту отримання його копії.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку суду після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду ОСОБА_1