Справа: № 2-а-10/563(2-а-8328/08) Головуючий у 1-й інстанції: : Ковзель П.О.
Суддя-доповідач: Усенко В.Г.
"02" вересня 2010 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого -судді Усенка В.Г,
суддів: Зайцева М.П. та Романчук О.М.,
при секретарі Погорілій О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної у м. Києві адміністрації на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 квітня 2009 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної у м. Києві адміністрації про стягнення заборгованості,-
У липні 2008 року ОСОБА_3 (далі -позивачі) звернувся до суду з адміністративними позовами до управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної у м. Києві адміністрації (далі - відповідач) про зобов'язання здійснити виплату коштів, передбачених Законом України ст.. 48 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за 2006-2008 роки та виплат передбачених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»за 2004-2008 роки.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 квітня 2009 року позовні вимоги задоволено частково.
Суд першої інстанції зобов'язав управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації вчинити дії щодо донарахування та виплати ОСОБА_3 як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії різниці між фактично отриманою та належною до сплати сумами щорічної одноразової допомоги на оздоровлення за 2007, 2008 роки, виходячи з п'яти мінімальних розмірів заробітної плати та зобов'язав управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації вчинити дії щодо донарахування та виплати ОСОБА_3 як інваліду війни 2 групи різниці між фактично отриманою та належною до сплати сумами щорічної до 5 травня разової грошової допомоги за 2007 рік, виходячи з восьми розмірів мінімальної пенсії за віком.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні вимог адміністративного позову.
Заслухавши пояснення представника позивача, що з'явився у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Згідно з п. 3 ч.1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції в частині щодо застосування в даному випадку строку звернення до суду, але судом невірно зазначені строки застосування норми.
Згідно ч. 1, 2 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як видно з матеріалів справи, позовну заяву подано до Окружного адміністративного суду міста Києва 29.07.2008р.
Позивачем не надано жодних доказів чи пояснень з приводу пропущення строків звернення до адміністративного суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Отже, враховуючи викладене, в частині позовних вимог щодо зобов'язання відповідачів вчинити дії щодо донарахування та виплати позивачу як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії різниці між фактично отриманою та належною до сплати сумами щорічної одноразової допомоги на оздоровлення за 2006 рік та до 20.07.2007 року, а також як інваліду війни 2 групи різниці між фактично отриманою та належною до сплати сумами щорічної до 5 травня разової грошової допомоги, за 2004-2007 роки, суд відмовляє з мотивів пропущення строку звернення до адміністративного суду.
ОСОБА_3 є інвалідом війни другої групи та учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, згідно посвідчень НОМЕР_1 від 26.08.2009 та НОМЕР_2 від 12.02.1996.
Виходячи з положень ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», щорічно до 5 травня інвалідам війни першої групи виплачується разова грошова допомога в розмірі 10 мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до положень підпункту «б»підпункту 2 пункту 20 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік»від 28.12.2007р., ч.5 ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»викладено в наступній редакції: щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Згідно з рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року за №10-рп визнано неконституційними деякі положення Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік», в частині несення змін до ч.4 ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»в частині виплати допомоги у розмірах відповідно до мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до п.5 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік»втратили чинність з дня ухвалення цього рішення, тобто з 22 травня 2008 року.
За таких обставин, відповідач, здійснивши позивачу виплату разової грошової допомоги до 5 травня, як інваліду війни за 2008 рік у березні 2008 року у розмірі, передбаченому Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» та Постановою Кабінету Міністрів України від 12.03.2008 року №183 «Про розмір разової грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»та «Про жертви нацистських переслідувань», виконав взяті державою зобов'язання та не порушив прав позивача.
Крім того, згідно з абз. 2 ч. 4 ст. 48 Закону України "Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" позивач, як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, має право на щорічну разову грошову допомогу на оздоровлення в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.
Законом України "Про Державний бюджет на 2007 рік" було призупинено дію ст. 48 Закону України "Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
При вирішенні даного адміністративного спору суд першої інстанції врахував рішення Конституційного Суду України про соціальні гарантії громадян від 09.07.2007 № 6-рп/2007, в якому були визначені такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними) окремі положення Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік", зокрема це стосується ст. 48 Закону України "Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
В пункті 4 Рішення, Конституційний Суд України додатково зазначив, що його рішення має преюдиціальне значення, тобто є таким, що не потребує доказів при прийняті рішень для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів.
Поряд з цим, позивачеві у 2007 та 2008 роках одноразова допомога на оздоровлення виплачувалась відповідно у сумі 120 грн. у березні відповідного року, тобто до прийняття рішення Конституційного Суду України.
Таким чином, фактичні обставини справи свідчать про те, що позивачу за відповідні періоди здійснені виплати у розмірах, передбачених нормативно-правовими актами, що діяли на момент здійснення виплат.
Отже, суд першої інстанції безпідставно поширив дію рішення Конституційного суду України на правовідносини, що вже відбулися.
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а постанова суду першої інстанції - скасуванню з прийняттям нового судового рішення.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду, -
Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної у м. Києві адміністрації задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 квітня 2009 року, - скасувати.
Прийняти нову постанову. Відмовити ОСОБА_3 у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України в порядок і строки, визначені ст.ст. 325, 327 ЦПК України.
Головуючий -суддя В.Г. Усенко
судді: М.П. Зайцев
О.М. Романчук
Постанова складена в повному обсязі 07.09.2010 року.