Справа: № 12/232 (2а-6273/08) Головуючий у 1-й інстанції: Цвіркун Ю.І.
Суддя-доповідач: Усенко В.Г.
"02" вересня 2010 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого -судді Усенка В.Г,
суддів: Зайцева М.П. та Романчук О.М.,
при секретарі Погорілій О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Києві адміністрації на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 березня 2009 року у справі за адміністративними позовами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Києві адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
У жовтні 2007 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (далі -позивачі) звернулись до суду з адміністративними позовами до управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Києві адміністрації (далі - відповідач 1), Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (далі -відповідач 2) про зобов'язання здійснити виплату коштів, передбачених Законом України ст.. 48 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за 2003-2007 роки.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 березня 2009 року позовні вимоги задоволено частково.
Суд першої інстанції задовольнив заявлені позовні вимоги щодо відносин, які виникли у 2006-2007 роках.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, відповідач 1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні вимог адміністративного позову.
Апеляційний розгляд справи здійснюється без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, оскільки сторони у судове засідання не з'явились.
Відповідно до ч.1 ст.. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.
Згідно з п. 3 ч.1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Судом першої інстанції встановлено, що вимога позивача провести виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2006-2007 роки є обґрунтованою, оскільки відповідачем порушено його право на отримання такої допомоги.
Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог за 2003-2005 роки у зв'язку з пропуском строку на звернення до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Таким чином, правовий припис «в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого законом» означає, що позов має подаватися лише в тих межах часу, які встановлені законом. Крім того, можливість захисту прав та інтересів залежить від дотримання строків, встановле них на цей випадок законом.
У ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено річний строк для звернення до адміністративного суду, що пов'язане зі специфікою правовідносин, а також має сприяти наданню доказів, підвищує їхню достовірність і тим самим сприяє встановленню істини у конкретній адміністративній справі.
Дана норма закону означає, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Необхідно зазначити, що процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, що беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки.
За частиною 1 ст. 100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Тобто, внаслідок пропущення строків звернення до адміністративного суду для позивача наступають негативні юридичні наслідки.
Слід зауважити, що встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністра тивного судочинства України, певних процесуальних дій.
Згідно ч. 2 ст. 100 КАС України, якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
Як свідчать матеріали справи, позивачі звернулись до суду з даними позовами у жовтні 2007 року, подавши цей позов більш ніж через рік з моменту порушення, на його думку, прав, свобод та законних інтересів.
Колегія суддів підстав для поновлення пропущеного строку на звернення до суду не знаходить.
Оскільки відповідачем заявлено клопотання про застосування в даному випадку строків позовної давності, апеляційна інстанція знаходить обґрунтованими підстави для відмови в задоволенні позову за 2003-2005 роки з підстав пропуску строку позовної давності.
Що стосується позовних вимог за 2006 рік.
Колегією суддів встановлено, що позивачі є особами, евакуйованими із зони відчуження у 1986 році, що підтверджується відповідними посвідченнями.
Статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»передбачено, що є особам, евакуйованим із зони відчуження у 1986 році щорічна допомога на оздоровлення виплачується в розмірі трьох мінімальних заробітних плат.
Відповідачем зазначена допомога була виплачена позивачу за 2006 та 2007 рік у сумі розміром по 75грн., передбаченому Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Однак, Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»від 20.12.2005 дію частини четвертої статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати на відповідні роки зупинено.
Відповідачам зазначена допомога була виплачена позивачу у розмірі 75грн., встановленому Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року №562.
З огляду на викладене, позовні вимоги за 2006 рік задоволенню не підлягають
Щодо позовних вимог за 2007 рік, необхідно зазначити наступне.
Відповідачем зазначена допомога за 2007 рік позивачам виплачувалась у сумі розміром 75 грн., тобто у розмірі, встановленому Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»від 19.12.2006 року дію частини четвертої статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати на відповідні роки зупинено.
При цьому, судовою колегією враховується, що рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 положення Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», якими зупинено дію абзацу четвертого частини четвертої ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Оскільки, як вбачається з матеріалів справи позивачам зазначена допомога виплачувала у вересні 2007 року, тобто після прийняття Рішення Конституційного Суду, то позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а постанова суду першої інстанції - скасуванню з прийняттям нового судового рішення.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду, -
Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Києві адміністрації задовольнити частково.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 березня 2009 року, - скасувати.
Прийняти нову постанову. Позов ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Києві адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо відмови ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо не нарахування та невиплати щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік відповідно до розміру, встановленого ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Києві адміністрації, Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 та ОСОБА_3 невиплачаної щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік відповідно до розміру, встановленого ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням проведених виплат.
В задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України в порядок і строки, визначені ст.ст. 325, 327 ЦПК України.
Головуючий -суддя В.Г. Усенко
судді: М.П. Зайцев
О.М. Романчук