Справа: № 2-а-1999/09 Головуючий у 1-й інстанції: Ярмола О.Я.
Суддя-доповідач: Усенко В.Г.
Іменем України
"02" вересня 2010 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого -судді Усенка В.Г,
суддів: Зайцева М.П. та Романчук О.М.,
при секретарі Погорілій О.М.
розглянувши матеріали апеляційної скарги управління праці та соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 березня 2009 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області про зобов'язання виплатити недоплачену допомогу по догляду за дитиною, -
У грудні 2008 року ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом про зобов'язання управління праці та соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області (далі - відповідача) виплатити їй щомісячну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку за 2007-2008 роки.
В судовому засіданні позивач уточнила свої позовні вимоги та просила суду визнати відмову відповідача щодо перерахунку державної допомоги по догляду за дитиною неправомірною та зобов'язати здійснити перерахунок за період з серпня 2007 року по грудень 2008 року.
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 березня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково: зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі, встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років з грудня 2007 року по грудень 2008 року.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні вимог адміністративного позову.
Апеляційний розгляд справи здійснюється без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, оскільки сторони у судове засідання не з'явились.
Відповідно до ч.1 ст.. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч 2 ст. 200 КАС України, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань (із доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 07.07.2010 р. N 2453-VI).
Судом першої інстанції встановлено, що вимога позивача провести виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років за період з грудня 2007 року по грудень 2008 року підлягає задоволенню, оскільки відповідачем порушено його право на отримання такої допомоги у розмірі, передбаченому ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».
Колегія суду погоджується з таким висновком суду першої інстанції, зважаючи на наступне.
Колегією суддів встановлено, що позивач є незастрахованою в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування особою, яка фактично здійснює догляд за дитиною, яка народилась 05.05.2007р.
Положеннями статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років. Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається на кожну дитину незалежно від кількості народжених (усиновлених, взятих під опіку) дітей у сім'ї, по догляду за якими надається допомога.
Позивачу нарахування та виплата щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, передбаченої ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»здійснювалися не в повному обсязі, у зв'язку з чим ОСОБА_2 звернулася до суду з відповідним позовом.
З матеріалів справи вбачається, що позивач перебуває на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення з 2007 р., а позивач звернувся до адміністративного суду за захистом прав з порушенням річного строку звернення -у грудні.2008р.
Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Таким чином, правовий припис «в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого законом»означає, що позов має подаватися лише в тих межах часу, які встановлені законом. Крім того, можливість захисту прав та інтересів залежить від дотримання строків, встановле них на цей випадок законом.
У ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено річний строк для звернення до адміністративного суду, що пов'язане зі специфікою правовідносин, а також має сприяти наданню доказів, підвищує їхню достовірність і тим самим сприяє встановленню істини у конкретній адміністративній справі.
Дана норма закону означає, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Необхідно зазначити, що процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, що беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки.
За частиною 1 ст. 100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Слід зауважити, що встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністра тивного судочинства України, певних процесуальних дій.
Згідно ч. 2 ст. 100 КАС України, якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
Оскільки відповідачем заявлено клопотання про застосування в даному випадку строків позовної давності, апеляційна інстанція знаходить обґрунтованими підстави для відмови в задоволенні позову по грудень 2007 року з підстав пропуску строку позовної давності.
Щодо позовних вимог з грудня 2007 року по грудень 2008 року, то слід зазначити наступне.
Законом України від 19 грудня 2006 року № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік», зокрема пунктом 14 статті 71, було зупинено на 2007 рік дію статті 15 «Про державну допомогу сім'ям з дітьми». Однак Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-рн/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано неконституційним положення пункту 14 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»щодо зупинення дії на 2007 рік статті 15 «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».
Після прийняття Конституційним Судом України вказаного рішення знову почали діяти положення ст.15 Закону України ««Про державну допомогу сім'ям з дітьми». Тобто з часу прийняття цього рішення у позивача відновилось право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку у розмірі, визначеному ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».
Відповідно до підпункту 7 пункту 23 розділу ІІ Закону України від 28.12.2007р. №107-VІ «Про Державний бюджет України на 2008 рік»частину 1 статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»викладено в наступній редакції: допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень.
Зазначені зміни до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»не визнано неконституційними та нечинними.
А відтак, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку підлягає перерахунку та виплаті позивачу відповідно до положень ч.1 ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», чинної на момент виникнення спірних правовідносин.
Частиною 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку що позивач має право на перерахунок щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з грудня 2007 року по грудень 2008 року відповідно до розміру визначеного ч.1 ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».
Керуючись ст.ст. 2, 9, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду,-
Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області -залишити без задоволення, а постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 березня 2009 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України в порядок і строки, визначені ст.ст. 325, 327 ЦПК України.
Головуючий -суддя В.Г. Усенко
судді: М.П. Зайцев
О.М. Романчук