Справа: № 2-а-379/09 Головуючий у 1-й інстанції: Бондаренко О.В
Суддя-доповідач: Усенко В.Г.
"02" вересня 2010 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого -судді Усенка В.Г,
суддів: Зайцева М.П. та Романчук О.М.,
при секретарі Погорілій О.М.
розглянувши матеріали апеляційної скарги управління праці та соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 лютого 2009 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області про зобов'язання виплатити недоплачену допомогу по догляду за дитиною, -
У листопаді 2008 року ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом про зобов'язання управління праці та соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області (далі - відповідача) виплатити їй щомісячну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку за 2007-2008 роки.
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 лютого 2009 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково: зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі, встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років за період з серпня 2007р. по грудень 2008р., з врахуванням проведених виплат. В задоволенні решти позовних вимог -відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні вимог адміністративного позову.
Апеляційний розгляд справи здійснюється без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, оскільки сторони у судове засідання не з'явились.
Відповідно до ч.1 ст.. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Згідно з п. 3 ч.1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Судом першої інстанції встановлено, що вимога позивача провести виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років за період з серпня 2007 року по грудень 2008 року підлягає задоволенню, оскільки відповідачем порушено його право на отримання такої допомоги у розмірі.
З таким висновком суду не можна погодитися, зважаючи на наступне.
Колегією суддів встановлено, що позивач є застрахованою в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування особою, яка фактично здійснює догляд за дитиною, яка народилась 28.07.2006р.
В преамбулі до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» визначено, що цей Закон відповідно до Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначає правові, організаційні та фінансові основи загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян на випадок тимчасової втрати працездатності, у зв'язку з вагітністю та пологами, народженням дитини та необхідністю догляду за нею, у разі смерті, а також надання послуг із санаторно-курортного лікування та оздоровлення застрахованим особам та членам їх сімей.
Відповідно до абзацу другого ч.1 ст.2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням»застрахована особа - найманий працівник, а у випадках, передбачених цим Законом, також інші особи (громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України), на користь яких здійснюється загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням.
З огляду на викладене нарахування та виплата допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку ОСОБА_2 повинна здійснюватись відповідно до вимог положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».
Статтею 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням»допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Таким чином, правовий припис «в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого законом»означає, що позов має подаватися лише в тих межах часу, які встановлені законом. Крім того, можливість захисту прав та інтересів залежить від дотримання строків, встановле них на цей випадок законом.
У ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено річний строк для звернення до адміністративного суду, що пов'язане зі специфікою правовідносин, а також має сприяти наданню доказів, підвищує їхню достовірність і тим самим сприяє встановленню істини у конкретній адміністративній справі.
Дана норма закону означає, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Необхідно зазначити, що процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, що беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки.
За частиною 1 ст. 100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Тобто, внаслідок пропущення строків звернення до адміністративного суду для позивача наступають негативні юридичні наслідки.
Слід зауважити, що встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністра тивного судочинства України, певних процесуальних дій.
Згідно ч. 2 ст. 100 КАС України, якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
Як свідчать матеріали справи, позивач звернувся до суду з даним позовом 26 листопада 2008 року, подавши цей позов більш ніж через рік з моменту порушення, на його думку, прав, свобод та законних інтересів.
Оскільки відповідачем заявлено клопотання про застосування в даному випадку строків позовної давності, апеляційна інстанція знаходить обґрунтованими підстави для відмови в задоволенні позову по 26.11.2007 року з підстав пропуску строку позовної давності.
Законом України від 19 грудня 2006 року № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік», зокрема пунктом 7 статті 71, було зупинено на 2007 рік дію статті 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням». Однак Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-рн/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано неконституційним положення пункту 7 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»щодо зупинення дії на 2007 рік статті 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».
Після прийняття Конституційним Судом України вказаного рішення знову почали діяти положення ст.43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням». Тобто з часу прийняття цього рішення у позивача відновилось право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку у розмірі, визначеному ст.43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».
Як свідчать матеріали справи, відповідач, ігноруючи зазначені норми матеріального права, не здійснив з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. нарахування та виплату у зазначеному розмірі допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, чим порушив указане право позивача..
За таких обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, зокрема визнання протиправними дій відповідача в період з 26 листопада по 31 грудня 2007 року та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до розміру, визначеному ст.43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».
Щодо позовних вимог за 2008 рік, то слід зазначити наступне.
Законом України від 28 грудня 2007 року №107-VІ «Про Державний бюджет України на 2008 рік», зокрема підпунктом 12 пункту 25 розділу ІІ, статтю 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням»виключено. Однак Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 визнано неконституційним положення підпункту 12 пункту 25 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік»щодо виключення статті 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».
Після прийняття Конституційним Судом України вказаного рішення знову почали діяти положення ст.43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням». Тобто з часу прийняття цього рішення у позивача відновилось право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку у розмірі, визначеному ст.43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про те, що дії відповідача щодо виплати позивачу допомоги у меншому розмірі, ніж це визначено ст.43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням»за період з 26.11.2007р. по 31.12.2007р та з 22.05.2008р. по 31.12.2008р.
Враховуючи вказане, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню з прийняттям нового судового рішення.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду, -
Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області задовольнити частково.
Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 лютого 2009 року, - скасувати. Прийняти нову постанову. Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.
Визнати дії управління праці та соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати ОСОБА_2 допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до ст.43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням»за період з 26.11.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року -неправомірними.
Зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до ст.43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» за період з 26.11.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з урахуванням проведених виплат.
В задоволенні решти позовних вимог -відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України в порядок і строки, визначені ст.ст. 325, 327 ЦПК України.
Головуючий -суддя В.Г. Усенко
судді: М.П. Зайцев
О.М. Романчук