Справа: № 2-а-9809/09/2570 Головуючий у 1-й інстанції: Кашпур О.В.
Суддя-доповідач: Ізмайлова Т.Л.
Іменем України
"02" вересня 2010 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Ізмайлової Т.Л.
суддів Костюк Л.О., Шостака О.О.
при секретарі Тарадайко Е.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Відділення Фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.09.2009 року у справі за позовом Відділення Фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівській області до Закритого акціонерного товариства «Ніжинський консервний завод»про стягнення санкцій,-
Відділення фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівській області звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ЗАТ «Ніжинський консервний завод»про стягнення 86074,45грн. адміністративно-господарських санкцій за незайняте інвалідом у 2008 році та пені 1893,65 грн.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.09.2009 року задоволенні позовних вимог було відмовлено.
Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення позовних вимог в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість судового рішення, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до постановлення незаконного рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи у відповідача протягом 2008 року середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу у відповідача становила 544 осіб. Чисельність інвалідів -штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» становить 22 особи. Як вбачається із звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2008 рік у відповідача працювало 17 інвалідів. Таким чином невиконання нормативу становить три робочих місця, у зв'язку з цим позивач просить стягнути вище вказану суму штрафних санкцій в сумі 86074,45 грн. та пеню в сумі 1893,65 грн.
Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог виходив з того, що відповідачем виконано вимоги законодавства щодо нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів. Колегія суддів погоджується з такою правовою позицією суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Згідно ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів України»(далі -Закон),підприємства зобов'язані: 1) виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, 2) надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, 3) звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 19 Закону для підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 осіб -у кількості одного робочого місця.
Згідно ч.2 ст. 19 цього Закону підприємства самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого ч. 1 цієї статті і забезпечують працевлаштування інвалідів.
Відповідно ч. 4 ст. 20 Закону, підприємства, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів і не зайняте інвалідом.
Згідно п.5 Положення про робоче місце інваліда та порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 року № 314, підприємства інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Пунктом 14 зазначеного положення також передбачено, що підприємства, зокрема, інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.
Наказом Державного комітету статистики № 244 від 06.07.1998 року затверджена норма статистичної звітності № 3-ПН «Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад)», яка подається підприємствами, установами та організаціями щомісячно на адресу державної служби зайнятості.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем надавались звіти про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках у 2008 році, в яких зазначені вільні робочі місця (вакантні посади)для такої категорії громадян, як інваліди.
Крім того, відповідач неодноразово звертався з листами до УПСЗН Ніжинської міської ради з проханням направити інвалідів.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта про те, що відповідачем не було створено сприятливих умов праці для інвалідів, оскільки ЗАТ «Ніжинський консервний завод»проведено атестування робочих місць інвалідів, що необхідно для забезпечення їх працевлаштування відповідно до нормативу робочих місць, встановленого підприємству на підставі закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неправомірності дій позивача про стягнення штрафних санкцій за 2008 рік, оскільки відповідач при виконанні Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів України», вжив усіх необхідних заходів для недопущення господарського правопорушення.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу Відділення Фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.09.2009 року у справі за позовом Відділення Фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівській області до Закритого акціонерного товариства «Ніжинський консервний завод»про стягнення санкцій, необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 2, 198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу Відділення Фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівській області -залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.09.2009 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя
Судді
Повний текст ухвали виготовлено та підписано 07.09.2010 року.