Справа: № 2-а-2799/08/2370 Головуючий у 1-й інстанції: Новікова Н.В.
Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
"28" липня 2010 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого:
Суддів:
Вівдиченко Т.Р.,
Глущенко Я.Б.
Коротких А.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2009 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області про зобов'язання нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни,
Позивач 19 грудня 2008 року звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області про зобов'язання виплатити надбавку до пенсії як дитині війни з підвищенням на 30% від розміру мінімальної пенсії за віком у 2006 - 2007 роках.
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2009 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області провести перерахунок пенсії ОСОБА_4 з підвищенням її розміру як дитині війни на 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої Законом України «Про соціальний захист дітей війни»за період 2007 року, починаючи з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з урахуванням раніше отриманих виплат.
Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Колегією суддів встановлено, що позивач є дитиною війни, що підтверджується відповідним посвідченням яке міститься в матеріалах справи.
Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 17 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»було зупинено на 2006 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Закон України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»в цій частині на відповідність Конституції та законів України не переглядався, а тому відповідачем була проведена виплата вказаної допомоги у повному обсязі.
Крім того, судова колегія погоджується з рішенням суду першої інстанції, що позивачем було пропущено річний строк позовної давності для звернення до суду з вимогами про стягнення надбавки як дитині війни за 2006 рік, оскільки до суду звернулася за захистом своїх порушених прав 19 грудня 2008 року, а саме з порушенням річного строку позовної давності.
Докази поважності пропуску строку позовної давності в матеріалах справи відсутні. Таким чином, підстав для поновлення пропущеного строку позовної давності немає. Отже, суд першої інстанції в цій частині виніс рішення яке відповідає нормам матеріального та процесуального права.
З приводу вимог позивача про стягнення надбавки до пенсії як дитині війни за 2007 рік колегія суддів вважає за можливе зазначити наступне.
Пунктом 12 ст. 71 Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»зупинено дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з урахуванням ст. 111 цього Закону.
Обговорюючи питання про можливість застосування до спірних правовідносин Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», колегія суддів виходить з наступного.
Конституційний Суд України у рішенні від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) сформулював правову позицію, згідно з якою законом про Державний бюджет України, який має особливий предмет регулювання, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.
Оскільки, предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, Бюджетному кодексі України, Конституційний Суд України підкреслив, що цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України.
З урахуванням зазначеного, пункт 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням статті 111 цього Закону, визнано Конституційним Судом України таким, що не відповідає Конституції України.
З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, правомірно керувався положеннями Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а не положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», які з 9 липня 2007 року втратили чинність.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд дійшов правильного висновку, що при визначенні розміру підвищення пенсії позивачеві застосуванню підлягають норми Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
У свою чергу, цим Законом передбачено, що розмір підвищень пенсій має обраховуватися у відсотковому відношенні до мінімального розміру пенсії за віком.
Окрім того, судовою колегією враховується, що відповідно до ст. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень. До числа основних державних соціальних гарантій включається мінімальний розмір пенсії за віком.
При цьому, статтею 19 вказаного закону передбачено, що виключно законами України визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Оскільки, будь-яким іншим законом, крім Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії не встановлений, судова колегія дійшла висновку про відсутність правових підстав для застосування будь-якої іншої величини, ніж встановлена названим законом, для розрахунку підвищення пенсії позивача як дитині війни.
Між тим, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, який, задовольняючи позов, не застосував строки позовної давності, на чому наполягав відповідач.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду 19 грудня 2008 року.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 99 КАС України - адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги позивача за 2007 рік підлягають задоволенню, з 19 грудня 2007 року тобто з урахуванням річного строку позовної давності.
Крім того, судовою колегією не приймаються до уваги посилання відповідача на положення частини третьої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання надбавки до пенсії як дитині війни, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до ст. 202 КАС України -підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області -задовольнити частково.
Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2009 року - скасувати.
Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області неправомірними.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі Черкаської області нарахувати та виплатити ОСОБА_4 невиплачену надбавку до пенсії як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 19 грудня 2007 року по 31 грудня 2007 року, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
В іншій частині позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена за правилами цивільного судочинства протягом двох місяців шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України.
Головуючий: Вівдиченко Т.Р.
Судді: Глущенко Я.Б.
Коротких А.Ю.